Постанова

від 13.09.2019 по справі 814/430/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 вересня 2019 року

Київ

справа №814/430/16

адміністративне провадження №К/9901/9949/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Желєзного І.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Саприкіної І.В.

розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 814/430/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Морська Транспортна Компанія"

до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Дарини Геннадіївни

третя особа Публічне акціонерне товариство "Енергобанк"

про скасування рішення про державну реєстрацію права власності

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Морська Транспортна Компанія" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду у складі судді Середи О.Ф. від 25 травня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Ступакової І.Г., Бітова А.І., Лукянчук О.В. від 16 серпня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Морська Транспортна Компанія" (далі також - позивач) звернулось до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Дарини Геннадіївни, третя особа Публічне акціонерне товариство "Енергобанк", про скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем як державним реєстратором не було здійснено перевірку документів вимогам законодавства та безпідставно з порушенням статей 10, 24, 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством ЕНЕРГОБАНК на будівлю, що розташована за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, буд . 16/1 , та на земельну ділянку загальною площею 42 716 кв.м. (кадастровий номер 4810137200:15:003:0013), що розташована за адресою: Миколаївська область , м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду , 16 /1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Публічним акціонерним товариством Енергобанк подані документи для державної реєстрації в повному обсязі. Після перевірки таких відповідачем встановлено, що підстави для зупинення державної реєстрації, які передбачені статтею 23 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень відсутні. Приватним нотаріусом правомірно прийнято рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, що розташоване за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, буд. 1б/1 , та на земельну ділянку площею 42 716 кв.м. (кадастровий номер 4810137200:15:003:0013), що розташована за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 1б/1 , а відтак і правомірно відкрито відповідні розділи в Державному реєстрі речових прав (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 847324148000 щодо вищевказаних нежитлових будівель; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 847370848000 щодо вищевказаної земельної ділянки) та зареєстровано відповідні права власності Публічного акціонерного товариства Енергобанк на об`єкти нерухомого майна №13229675 та №13228902.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Товариство з обмеженою відповідальністю "Морська Транспортна Компанія" звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та задовольнити позовні вимоги.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 05 вересня 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 814/430/16.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О. та Саприкіну В.І.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 лютого 2016 року до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. звернувся представник Публічного акціонерного товариства Енергобанк - Брайко С.А. з метою проведення реєстрації права власності.

Заявником було подано супровідний лист, згідно з яким він просив зареєструвати право власності Публічного акціонерного товариства Енергобанк на нерухоме майно, що розташоване за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, буд. 1б/1 , та на земельну ділянку площею 42 716 кв.м. (кадастровий номер 4810137200:15:003:0013), що розташована за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 1б/1 , на підставі рішення Господарського суду Миколаївської області по справі №915/1750/13 від 27 лютого 2014 року щодо визнання за Публічним акціонерним товариством Енергобанк права власності на нерухоме майно та земельну ділянку.

Заявником надано документи, що підтверджують правоздатність та дієздатність юридичної особи Публічного акціонерного товариства Енергобанк ; документи, що посвідчують особу представника та підтверджують повноваження представника заявника, документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та плати за надання інформації з Державного реєстру речових прав; відповідне рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності, а саме: виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо Публічного акціонерного товариства Енергобанк ; статут Публічного акціонерного товариства Енергобанк ; рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення Брайка С .А. особою, уповноваженою на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Енергобанк та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо делегування Брайку С.А. всіх повноважень ліквідатора Публічного акціонерного товариства Енергобанк , встановлених статтями 37, 38, статтею 48 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ; документ, що посвідчує особу представника заявника; довідку про присвоєння ідентифікаційного номера представнику заявника; квитанції про сплату адміністративного збору за реєстрацію права власності та отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; копію рішення Господарського суду Миколаївської області по справі №915/1750/13 від 27 лютого 2014 року щодо визнання за Публічним акціонерним товариством Енергобанк права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, буд. 1б/1 , та на земельну ділянку площею 42 716 кв.м. (кадастровий номер 4810137200:15:003:0013), що розташована за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 16/1 ; наказ Господарського суду Миколаївської області по справі №915/1750/13 від 17 березня 2014 року, згідно з яким вказане рішення суду набрало чинності з 17 березня 2014 року.

10 лютого 2016 року відповідачем за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав сформовано, роздруковано та зареєстровано відповідну заяву Публічного акціонерного товариства Енергобанк за №15568064 щодо державної реєстрації права власності останнього на нерухоме майно, розташоване за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, буд. 1б/1 , та на земельну ділянку площею 42 716 кв.м. (кадастровий номер - 810137200:15:003:0013), що розташована за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 1б/1 .

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. виконано відповідні пошуки заяв про державну реєстрацію з наступними параметрами запитів: Миколаївська область, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, буд. 1б/ 1 та 4810137200 :15:003:0013 , виготовлено друковані форми з ідентифікаторами пошуку: 53122666, 53123625, у зв`язку з чим встановлено, що інших заяв про державну реєстрацію прав на нерухоме майно в базі не було зареєстровано.

Після перевірки документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяв про державну реєстрацію прав 12 лютого 2016 року відповідачем зроблено висновок про відсутність підстав для зупинення державної реєстрації прав.

Відповідачем було прийнято рішення з індексним номером 28210562 про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (нежитлові будівлі), що розташоване за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, буд. 1б/1 , та на земельну ділянку площею 42 716 кв.м. (кадастровий номер 4810137200:15:003:0013), що розташована за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 1б/1 .

На підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав від 12 лютого 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. відкрито відповідні розділи в Державному реєстрі речових прав (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 847324148000 щодо вищевказаних нежитлових будівель; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 847370848000 щодо вищевказаної земельної ділянки) та зареєстровано відповідні права власності Публічного акціонерного товариства Енергобанк на об`єкти нерухомого майна №13229675 та №13228902.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що при ухваленні рішень суди неправильно застосували норми матеріального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та зумовило невідповідність висновків судів дійсним обставинам.

Скаржник зазначає, що нотаріус, який виконує функції державного реєстратора, передчасно здійснив реєстрацію речових прав на нерухоме майно, адже рішення Господарського суду Миколаївської області по справі №915/1750/13 від 27 лютого 2014 року не набрало законної сили.

Від інших учасників справи заперечень або відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2016 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року не відповідають, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).

У цій справі правовідносини стосуються встановлення правомірності рішення нотаріуса про припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Морська транспортна компанія на нерухоме майно та про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно Публічним акціонерним товариством Енергобанк .

Відносини, пов`язані з виконанням договору іпотеки, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Законом України Про іпотеку .

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України Про іпотеку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, необхідно враховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю майнових вимог банку на нерухоме майно, в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки.

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що спір про правомірність рішення приватного нотаріуса щодо припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Морська транспортна компанія на нерухоме майно, на підставі рішення Господарського суду Миколаївської області по справі №915/1750/13 від 27 лютого 2014 року щодо визнання за Публічним акціонерним товариством Енергобанк права власності на нерухоме майно та земельну ділянку не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

За таких обставин, спір у цій справі не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно статті 1 Господарського кодексу України господарські відносини виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час подання позову) господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Відповідно до частин першої та другої статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

З огляду на наведене цей спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

На момент розгляду цієї справи в судах першої та апеляційної інстанції Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 14 квітня 2009 року у справі № 21-367во09, від 14 червня 2016 року у справі № 826/4858/15, вже була висловлена правова позиція стосовно непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори, що виникають з подібних правовідносин, а саме державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 826/9928/15, від 13 червня 2018 року у справі № 803/1125/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 817/2398/15, від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/14296/15.

Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції.

Таким чином, сформована відповідно до статей 37, 45 Закону України Про судоустрій і статус суддів та статті 346 КАС України практика Великої Палати Верховного Суду (постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду, що забезпечує, зокрема, здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права) стосовно обов`язку касаційного суду, встановивши порушення судами правил юрисдикції адміністративних судів, закривати провадження у справі незалежно від доводів касаційної скарги, має вже сталий характер.

Метою розгляду однакової категорії справ у межах судів однієї юрисдикції є, серед іншого, забезпечення єдності судової практики.

Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) виходить з того, що принцип правової визначеності (legal certainty) має важливе значення для довіри до судової системи і верховенства права; правова визначеність також сприяє розвитку та економічного прогресу; необхідно, щоб суди, особливо вищі суди, створювали механізми для запобігання конфліктам та забезпечення узгодженості їхньої судової практики (Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 Про верховенство права (Venice Commission: the Rule of Law), що була прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року на основі зауважень її членів ОСОБА_5 (Нідерланди), ОСОБА_6 (Швейцарія), ОСОБА_2 ( Сполучене Королівство ), ОСОБА_4 (Фінляндія); п. 44-50).

Колегія суддів також враховує, що у рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України визначив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Згідно з висновками Конституційного Суду України, що сформовані у рішенні від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010, забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.

В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6, 124, 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.

Законом України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 5); суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частини перша статті 18). Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.

На підставі положень Конституції України про судову спеціалізацію (частина перша статті 125) і про гарантування кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55) в Україні утворено окрему систему судів адміністративної юрисдикції. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень визначено як безпосереднє завдання адміністративного судочинства (частина перша статті 2 КАС України). Адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної людини на ефективний судовий захист.

Частиною першою статті 354 КАС України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення у справі Доббертен проти Франції зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Морська Транспортна Компанія" підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі закриттю, оскільки правовідносини у цій справі мають вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Керуючись статтями 238, 239, 341, 345, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Морська Транспортна Компанія" задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Морська Транспортна Компанія" до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Дарини Геннадіївни, третя особа Публічне акціонерне товариство "Енергобанк", про скасування рішення про державну реєстрацію права власності закрити.

Роз`яснити, що спір може бути розглянуто за правилами господарського судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Желєзний

Судді: Я.О. Берназюк

І.В. Саприкіна