Постанова

від 05.09.2019 по справі 534/1660/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 534/1660/18 Номер провадження 22-ц/814/2319/19Головуючий у 1-й інстанції Куц Т. О. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Карпушина Г.Л., Одринської Т.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою комунального підприємства Міськсвітло Горішньоплавнівської міської ради на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 30 травня 2019 року у справі за позовом комунального підприємства Міськсвітло Горішньоплавнівської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди заданої джерелом підвищеної небезпеки,

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

09 листопада 2018 року комунальне підприємство Міськсвітло Горішньоплавнівської міської ради (далі КП Міськсвітло ) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути із відповідача на свою користь, як відшкодування збитків, завданих об`єктові благоустрою (виконання демонтажних та монтажних робіт по відновленню залізобетонної опори № 15 по вул. Горького та придбання матеріалів) - 28 289, 54 грн. та судові витрати у вигляді судового збору у розміні 1 762, 00 грн.

Свої позовні вимоги КП Міськсвітло мотивувало тим, що 28 березня 2018 водій автомобіля Daihatsu Terios, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , яка є власником автомобіля, рухаючись по вул. Горького не врахувала дорожньої обстановки та не вибрала безпечної швидкості руху і не впоравшись з керуванням скоїла наїзд на опору лінії електропередачі №15, яка знаходилась на балансі КП Міськсвітло , інвентарний номер основного засобу № 191016 /3 Г-1 Освітлення мікрорайону Низи 7 черга , що призвело до непридатного стану опори та світильника за їх цільовим призначенням.

30 березня 2018 було складено акт грошової оцінки демонтованої опори лінії електропередачі, сума збитків становила 28 289,54 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Комсомольського районного суду Полтавської області від 30 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що всупереч вимогам чинного законодавства в судовому засіданні позивачем не надано належних і допустимих доказів протиправних дій ОСОБА_1 по відношенню до позивача, зокрема, щодо ушкодження опори № 15 і причинного зв`язку між діями відповідача і наслідками, що наступили.

Калькуляцію розрахунку збитків суд першої інстанції до уваги не взяв, як неналежний і недопустимий доказ.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У апеляційній скарзі КП Міськсвітло просить повністю скасувати рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 30 травня 2019 року.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги КП Міськсвітло задовольнити та стягнути із відповідача ОСОБА_1 на користь КП Міськсвітло , як відшкодування збитків, завданих об`єктові благоустрою (виконання демонтажних та монтажних робіт по відновленню опори лінії електропередачі № 15 по вул. Горького та придбання матеріалів) в розмірі 28 289, 54 грн.

Стягнути із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір у розмірі 2 643, 00 грн.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

КП Міськсвітло вважає, що ним надано належні докази, які підтверджують заявлені позовні вимоги, зокрема, факт заподіяння шкоди підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, фотографіями зробленими на місті ДТП.

Судом безпідставно не взято до уваги калькуляцію на відновлення вуличного освітлення

Крім того, ОСОБА_1 дала слідчому відділення поліції № 2 Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області заяву, із якої, на думку позивача, вбачається причетність ОСОБА_1 до ДТП. Вказану заяву ОСОБА_1 КП Міськсвітло просить визнати доказом вини.

Позивач також вказує, що ОСОБА_1 жодного разу не з`являлася до суду та не довела, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

До апеляційної скарги додано копії документів, однак, відсутнє клопотання щодо доданих копій.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Підстави розгляду справи без виклику сторін

Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що ціна позову становить 28 289, 54 грн. та беручи до уваги положення ч. 13 ст. 7, ст. 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Клопотання про виклик сторін в судове засідання до суду апеляційної інстанції не надходили

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до довідки № 3018087710365146 про дорожньо-транспорту пригоду ВП № 2 Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області від 07 травня 2018 року, 28 березня 2018 року о 00 год 20 хв по вул. Горького в м. Горішні Плавні Полтавської області сталася ДТП - наїзд на опори (ЛЕП, телефонних та телеграфних ліній, рекламоносіїв, щогли антен моб. зв`язку, тощо), учасник ОСОБА_1 , автомобіль Daihatsu Terios, державний номерний знак НОМЕР_3 (а.с.6).

В якості доказу позивачем до суду першої інстанції надано протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 062867 від 28 березня 2018 року, у якому вказано, що 28 березня 2018 року о 00 год. 20 хв в м. Горішні Плавні по вул. Горького, ОСОБА_1 керувала автомобілем Daihatsu Terios державний номерний знак НОМЕР_3 , не врахувала дорожньої обстановки, не вибравши безпечної швидкості руху, не впоралась з керуванням та скоїла наїзд на електроопору, при ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками (а.с.7).

Згідно постанови Комсомольського міського суду Полтавської області від 26 жовтня 2018 року провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення (а.с.19).

Суду першої інстанції також надано акт грошової оцінки демонтованої опори та калькуляції на відновлення після проведення технічного огляду демонтованої опори № АДРЕСА_1 витрати на відновлення опори становлять 28 289,54 грн. (а.с.12-13).

Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини

При розгляді справи суд першої інстанції вірно зазначив, що зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Аналіз положень ст.ст. 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

Суд першої інстанції вірно вказав, що із аналізу положень гл.82 ЦК України випливає, що юридичною підставою відповідальності за заподіяння шкоди є склад цивільного правопорушення, а саме: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

У п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , викладена правова позиція, згідно якої шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Тобто, при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки, також підлягає доведенню неправомірність дій відповідача, заподіяна шкода, та те, що між ними (неправомірністю дій) і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що відшкодування шкоди завданої власниками наземних транспортних засобів також врегульовано Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

За загальним правилом, викладеним у п. 5 ч. 1 ст. 991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Закон України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачає спеціальні правила щодо наслідків невиконання страхувальником обов`язку перед страховиком, зокрема з надання своєчасного повідомлення про настання страхового випадку.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

За таких обставин, у разі якщо позивач (особа, якій завдана шкода) не звертався до страховика відповідача (завдавач шкоди) та не отримував його відмову у виплаті страхового відшкодування, а пред`явив відразу вимогу до особи відповідальної за шкоду, то відсутні передбачені законом підстави для задоволення його позовних вимог.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 14-176цс18, яка відступила від висновку, висловленого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року в справі № 6-2587цс18.

Відповідно до ст. 41 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , зокрема п. 41.1., під.п. а, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п. 1.7 ст. 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відтак, позивач при пред`явленні позову до особи, яку він вважає відповідальною за шкоду, повинен довести відсутність у нього підстав для відшкодування шкоди відповідно до положеньЗакону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Позиція суду апеляційної інстанції щодо висновків суду першої інстанції

За приписами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як визначено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов по суті до правильного висновку, щодо відмови у задоволенні позову, зокрема, суд вірно вказав щодо відсутності переконливих доказів для підтвердження заявлених позовних вимог.

При цьому, суд першої інстанції дав оцінку доказам із дотримання вимог ст. 89 ЦПК України, зазначивши у рішенні суду, згідно ч. 4 ст. 265 ЦПК України, мотиви відхилення доказів.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що позивач при пред`явленні позову до особи, яку він вважає відповідальною за шкоду не довів відсутність підстав для відшкодування шкоди відповідно до положеньЗакону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , що випливає із викладеної в правових обґрунтуваннях позиції.

Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Відносно оцінки доказів судом першої інстанції

Щодо протоколу про адміністративне правопорушення, постанови по справі про адміністративне правопорушення та фотографій

Протокол про адміністративне правопорушення, відповідності до ч.1 КУпАП, є одним із доказів при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Зі змісту ст. 76 ЦПК України вбачається, що він може бути як письмовий доказ ( п.п. 1 ч. 2 ст. 76 ЦПК України) при розгляді даної справи.

Але, наданий суду протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 062867 підтверджує лише факт ДТП, яке мало місце 28 березня 2018 року- наїзд на електроопору та заподіяння механічних ушкоджень лише транспортному засобу.

Однак, вказаний протокол не доводить наявність протиправної поведінки саме відповідача щодо заподіяння збитків позивачу.

Посилання в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_1 була ознайомлена із протоколом про адміністративне правопорушення, підписалася в протоколі про адміністративне правопорушення, від дачі пояснень відмовилася - не свідчить про визнання обставин викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки сам по собі підпис в протоколі про адміністративне правопорушення не являється визнання вини у вчиненні адміністративного правопорушення, а є дотримання вимог, щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення.

При цьому, відмова від дачі пояснень також не може вважатися визнанням вини тому, що особа скористалася своїм правом, а відтак, використання свого права не може вважатися визнанням вини, що узгоджується із ст. 63 Конституції України.

Відносно постанови у справі про адміністративне правопорушення від 26 жовтня 2018 року то провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, при цьому зазначеною постановою вина відповідача в скоєнні ДТП не встановлена, як не встановлені і обставини вчинення ДТП.

Постанова на даний час є чинною, та у встановленому порядку не оскаржувалася.

Доводи, наведені в апеляційні скарзі відносно того, що суд не взяв до уваги фотографії з місця пригоди не спростовуються висновки суду першої інстанції тому, що із наданих до матеріалів справи копій фотографій не можливо зробити висновок відносно заявлених позовних вимог.

Щодо доказів заподіяння збитків

При розгляді справи суд першої інстанції вказав, що надана позивачем калькуляція на відновлення вуличного освітлення по вул. Горького не є належним і допустимим доказом в силу положень ст.ст.76-82 ЦПК України, тому судом до уваги не береться.

Перевіряючи надану калькуляцію, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказана калькуляція не може бути доказом розміру збитків тому, що вона фактично є лише розрахунком, проте відсутні доказу вартості складових (предметів, матеріалів, робіт, ін.) щодо всіх позицій зазначених в калькуляції.

Акт грошової оцінки демонтованої опори, який проведений працівниками підприємства, не містить ніяких даних щодо самої вартості опори.

Щодо долучених до апеляційної скарги копій документів

За приписами ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч.2).

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.4).

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч.5).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч.8).

Частиною 3 ст. 367 ЦПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У апеляційній скарзі позивач просить визнати доказом заяву ОСОБА_1 надану слідчому поліції у якості доказу її вини.

Однак, із матеріалів справи вбачається, що до суду першої інстанції вказана заява не подавалася, повідомлення, згідно ч. 4 ст. 83 ЦПК України, суду не надавалося, про поважні причини неподання цієї заяви ОСОБА_1 позивач суд апеляційної інстанції не повідомив.

Крім того, до апеляційної скарги додано ряд копій документів, які не були надані суду першої інстанції, але клопотання про долучення копій цих документів до матеріалів справи апеляційна скарга не містить, як і посилань на поважність неподання їх до суду першої інстанції.

Відтак, в силу положень ч.ч.2, 4, 5, 8 ст. 83, ч. 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції позбавлений можливості прийняти додані до апеляційної скарги копії документів.

Щодо неявок ОСОБА_1 до суду та не доведення, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого

Позивач вказує на те, що ОСОБА_1 жодного разу не з`явилася, до суду першої інстанції.

Однак, згідно ч. 1 ст. 58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідач скористалася своїм правом брати участь у судовому засіданні через представника, що відповідає вимогам ЦПК України.

При цьому, позивач не зазначає, яким чином неучасть відповідача у справі, потягло ухвалення незаконного рішення.

Відносно посилань в апеляційній скарзі про те, що відповідач не довела, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, то цей аргумент не дає також підстав для задоволення апеляційної скарги, так як уже зазначалося, позивач не довів протиправність дій відповідача, наявність збитків та причинний зв`язок між діями відповідача та заподіяними збитками.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Як вбачається з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Колегією суддів встановлено, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Також позивач при пред`явленні позову до особи, яку він вважає відповідальною за шкоду, повинен довести відсутність у нього підстав для відшкодування шкоди відповідно до положеньЗакону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , однак цих обставин позивач суду не заявив.

Враховуючи вищенаведене, підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Щодо судових витрат

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу комунального підприємства Міськсвітло Горішньоплавнівської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 30 травня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текс постанови виготовлено 05 вересня 2019 року

Головуючий В.П. Пікуль

Судді Г.Л. Карпушин

Т.В. Одринська