Постанова

від 11.09.2019 по справі 531/487/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 531/487/18 Номер провадження 22-ц/814/2402/19Головуючий у 1-й інстанції Попов М. С. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Абрамов П.С., Чумак О.В.,

секретар Зеленська О.І.,

за участю представника відповідача - адвоката Ткачова В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (з повідомленням учасників справи) у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 27 червня 2019 року, постановлене суддею Поповим М.С. (повний текст складено 04 липня 2019 року),

по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ланнівська МТС , третя особа: ОСОБА_2 , про визнання договору оренди недійсним,

В С Т А Н О В И Л А:

04.04.2018 ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним позовом, в якому просив визнати недійсним договір оренди землі, укладений 10.09.2012 та зареєстрований відділом Держкомзему в Карлівському районі про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 02.10.2012 за №532160004002074, та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5321684900:00:002:0890.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він, ОСОБА_1 , є власником вказаної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,6067 га, розташованої на території Федорівської сільської ради Карлівського району Полтавської області (за межами населеного пункту). У 2017 році йому стало відомо про наявність договору оренди землі, укладеного 10.09.2012 між ОСОБА_2 , як його представником за довіреністю, та ТОВ Ланнівська МТС , зареєстрованого відділом Держкомзему в Карлівському районі про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 02.10.2012 за №532160004002074. Укладення вказаного правочину відбулося без його волевиявлення за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності у ОСОБА_2 , оскільки він довіреність на його ім`я не підписував та не мав наміру укладати таку угоду.

20.12.2018 ОСОБА_1 змінив підстави позову, вказавши, що представник за довіреністю ОСОБА_2 на дату підписання оскаржуваного договору був засновником та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) і учасником ТОВ Ланнівська МТС . Тому вважає, що, підписуючи договір оренди землі ОСОБА_2 діяв в своїх інтересах та всупереч інтересів позивача, за зловмисної домовленості з другою стороною - ОСОБА_4 , який також є засновником ТОВ Ланнівська МТС .

Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 27.06.2019 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення районного суду вмотивовано відсутністю належних та допустимих доказів для визнання оскаржуваного правочину недійсним. Договір укладено між уповноваженою особою ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , та ТОВ Ланнівська МТС , в особі директора ОСОБА_4 , що узгоджується із вимогами ст.238 ЦК України. Посилання позивача на невідповідність розміру земельної ділянки у довіреності її фактичному розміру, судом підтверджено, але дана обставина не є суттєвою для скасування договору, оскільки в обох документах зазначений державний акт на право власності на землю.

Враховуючи, що 14.04.2008 ОСОБА_1 надав довіреність ОСОБА_2 та уповноважив його бути представником з питань пов`язаних з управлінням та розпорядженням земельною ділянко, дійсність довіреності підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи, позивач мав можливість бути проінформованим про укладення оскаржуваного договору з моменту його укладення, районний суд прийшов до висновку, що строк позовної давності сплив.

Позивач оскаржив рішення в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з`ясування обставин, просить скасувати рішення районного суду й ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Посилаючись на п.11 постанови Пленуму ВСУ Про судове рішення у справі від 18.12.2009 №14, вважає, що районний суд не з`ясував та не зазначив у рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду, не встановив та не дослідив причини пропуску строків звернення до суду. Тоді як відмови у задоволенні позову, як з підстав недоведеності так і з підстав пропуску позивачем позовної давності є взаємовиключними підставами та відповідно до п.п.1,4 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду.

Наголошує, що реально про порушене право дізнався 26.08.2016, а саме, з часу державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Посилаючись на доводи, які є ідентичними підставам звернення із позовом, вважає, що договір оренди землі вчинений взаємопов`язаними між собою особами та направлений на реалізацію інтересів виключно ТОВ Ланнівська МТС , що є підставою застосування до спірних правовідносин вимог ст.ст.203, 215, 232 ЦК України.

На підставі ст.ст. 76, 77 ЦПК України заперечує проти врахування судом письмових пояснень третьої особи ОСОБА_2 , так як вони не стосуються предмету розгляду справи, яким є договір оренди землі від 10.09.2012, зареєстрований 02.10.2012.

09.09.2019 представник ТОВ Ланнівська МТС надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін. Вказує на хибне тлумачення позивачем п.11 постанови Пленуму ВСУ Про судове рішення у справі від 18.12.2009 №14, так як підставою відмови у задоволенні позову стала його недоведеність, а про порушення строків позовної давності районним судом вказано в контексті п.3 ч.4 ст.256 ЦПК України, у вигляді міркувань за наявності відповідної заяви.

04.09.2019 ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи за його відсутності, апеляційну скаргу підтримує, просить її задовольнити.

Представник відповідача адвокат Ткачов В.В. в суді апеляційної інстанції заперечив доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених у відзиві, просить залишити рішення районного суду без змін.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 5321684900:00:002:0890 для ведення особистого селянського господарства, площею 2,6067 га, розташованої на території Федорівської сільської ради Карлівського району Полтавської області (за межами населеного пункту), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, в також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна./а.с.5,6/

На підставі довіреності від 14.04.2008, посвідченої приватним нотаріусом Карлівського районного нотаріального округу Пусан Т.В. реєстровий запис 1138, ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 бути його представником з усіма необхідними повноваженнями в будь яких органах, установах чи організаціях, незалежно від їх підпорядкування чи форм власності, з питань, пов`язаних з розпорядженням (а саме: оренди) належної йому на праві приватної власності земельної ділянки площею 2,610 га, що знаходиться в адміністративних межах Федорівської сільської ради Карлівського району Полтавської області на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку РЗ №674949, виданого Федорівською сільською радою Карлівського району Полтавської області 29.12.2002 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за номером 934. Для цього ОСОБА_2 надано право: здійснювати нагляд за належною ОСОБА_1 землею, мати вільний доступ до ділянки, при настанні сезону - вживати заходів до обробки землі, змінювати цільове призначення земельної ділянки, вносити необхідні платежі за земельну ділянку, укладати договір оренди, підписувати договори, згідно вимог чинного законодавства, подавати від його імені заяви та інші документи, одержувати будь-які довідки, документи, узгодження всіх процедурних питань, подання та підпису всіх документів, необхідних для виконання повноважень, одержання належних йому грошових сум, орендну плату грошима чи в натуральній формі, а також інших документів, що стосуватимуться його прав та законних інтересів, ставити питання перед компетентними органами про припинення права власності на землю, при необхідності одержувати новий державний акт на землю, представляти його інтереси в судових органах України щодо зазначеної земельної ділянки, оскарження рішення суду, розписуватися за нього, та виконувати всі інші дії в межах та в обсязі, передбаченим чинним законодавством України для такого роду повноважень. Довіреність видана строком до її припинення./а.с.14/

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи №18962/22930 від 17.10.2018, підпис від імені ОСОБА_1 у довіреності від 14.04.2008, посвідчений приватним нотаріусом Карлівського районного нотаріального округу Пусан Т.В., реєстровий запис 1138, розташований у порядку: Підпис виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів самим ОСОБА_1 . Рукописний запис: ( ОСОБА_1 ) - у довіреності від 14.04.2008, посвідчений приватним нотаріусом Карлівського районного нотаріального округу Пусан Т.В., реєстровий запис 1138, розташований у порядку: Підпис - виконаний ОСОБА_1 ./а.с.121-124/

10.09.2012 уповноваженою особою ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 14.04.2008 укладено договір оренди землі з ТОВ Ланнівська МТС , в особі директора ОСОБА_4 , що діє на підставі статуту. /а.с.7-9/

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд виходив із їх недоведеності належними та допустимими доказами.

Апеляційний суд з такими висновками суду першої інстанції погоджується. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції, переоцінки доказів, довільного тлумачення норм права на власну користь.

Відповідно до ст.16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів. Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частина 1 статті 232 ЦК України передбачає, що правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пунктах 19, 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 06.11.2009 згідно зі ст.ст. 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок тяжкої обставини, є оспорюваним.

Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Разом з тим належних та допустимих доказів на підтвердження наявності зловмисної домовленості відповідача із ОСОБА_2 під час укладення спірного договору позивачем не надано, як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів з цього приводу, відомості щодо незаконності довіреності відсутні, її дія не припинена.

Стосовно доводів позивача щодо застосування до спірних правовідносин вимог ст.ст.203, 215, 232,ч.3 ст.238 ЦК України, так як договір оренди землі вчинений взаємопов`язаними між собою особами та направлений на реалізацію інтересів виключно ТОВ Ланнівська МТС , апеляційний суд зазначає наступне.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.237 представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва ( ч.3 ст.238 ЦК України).

Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що ОСОБА_2 , як повноважний представник позивача, діяв саме в інтересах останнього та не був представником відповідача.

Також із матеріалів справи вбачається, що фактично орендні відносини між сторонами існують із 2008 року, про що свідчить заява позивача, датована 14.04.2008, про виплату йому орендної плати за весь період оренди належної йому земельної ділянки однією сумою одноразово та одержання такої плати в сумі 50000 грн. в той же день./а.с.147,148/. Тоді ж позивач видав ОСОБА_2 довіреність з наданням повноважень на укладення договорів оренди та одержання орендної плати.

Отже, зазначені обставини вказують на те, що позивач, надаючи довіреністю від 14.04.2008 відповідні повноваження своєму представнику щодо використання належної йому земельної ділянки, діяв свідомо, переслідуючи свій інтерес на одержання орендної плати від використання відповідачем земельної ділянки. Саме на досягнення таких цілей ОСОБА_1 були спрямовані дії його представника при укладенні оспорюваного договору.

З урахуванням викладеного апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що договір має бути визнаний недійсним з підстави вчинення його взаємопов`язаними особами - ОСОБА_2 , як його представником, який є одним із засновників товариства, та від імені орендаря - директором товариства ОСОБА_4 , який також входить до кола засновників. Даний факт не підтверджує наявності зловмисної домовленості представників сторін договору, які діяли в межах своїх повноважень: представник орендодавця - відповідно до довіреності, представник орендаря - на підставі Статуту.

Апеляційний суд не приймає до уваги заперечення позивача щодо врахування вказаних обставин та письмових пояснень третьої особи ОСОБА_2 щодо існування орендних відносин з 2008 року, посилаючись на державну реєстрацію таких відносин з 02.10.2012. Позивачем не спростовані повідомлені ОСОБА_2 обставини, в тому числі, щодо одержання позивачем орендної плати наперед одноразовою виплатою.

Доводи апеляційної скарги щодо застосування судом двох взаємовиключних підстав для відмови у позові: недоведеність та пропуск строку позовної давності є неспроможними з огляду на те, що суд першої інстанції відмовив у позові за недоведеністю заявленої позивачем правової підстави для визнання договору недійсним, передбаченої ст.232 ЦК України. При цьому районний суд обгрунтовано зазначив у своєму рішенні щодо спливу строку позовної давності для таких вимог, оскільки відповідач заявив про застосування строків позовної давності. Однак, оскільки позовні вимоги не знайшли свого підтвердження, суд першої інстанції правомірно відмовив в позові по суті, а не у зв`язку зі строком позовної давності. Такий висновок узгоджується з роз`ясненнями, викладеними у п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення районного суду - без змін

Керуючись ст.ст. 367,368, п.п.3.4 ч.1 ст.376, ст.ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 27 червня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 11.09.2019.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді П.С. Абрамов

О.В. Чумак