Постанова

від 13.04.2021 по справі 531/487/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 531/487/18

провадження № 61-18526св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Ланнівська МТС ,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 27 червня 2019 року у складі судді Попова М. С., та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Абрамова П. С., Пилипчук Л. І., Чумак О. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ланнівська МТС (далі - ТОВ Ланнівська МТС ), третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є власником земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею

2,6067 га, розташованої на території Федорівської сільської ради Карлівського району Полтавської області (за межами населеного пункту).

У 2017 році йому стало відомо про наявність договору оренди належної йому земельної ділянки, укладеного 10 вересня 2012 року начебто між його представником за довіреністю ОСОБА_2 та ТОВ Ланнівська МТС , зареєстрованого відділом Держкомзему в Карлівському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02 жовтня 2012 року за

№ 532160004002074.

Зазначав, що фактично укладення цього договору відбулося без його волевиявлення за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності у представника ОСОБА_2 , оскільки він довіреність на його ім`я не видавав та не мав наміру укладати таку угоду.

У зв`язку з наведеним просив визнати недійсним договір оренди землі

від 10 вересня 2012 року та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.

20 грудня 2018 року ОСОБА_1 змінив підстави позову, вказавши, що представник за довіреністю ОСОБА_2 на дату підписання оскаржуваного договору був засновником та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) і учасником ТОВ Ланнівська МТС , а тому вважав, що, підписуючи договір оренди землі, ОСОБА_2 діяв у своїх інтересах та всупереч його ( ОСОБА_1 ) інтересам за зловмисної домовленості з другою стороною - представником ОСОБА_3 , який також є засновником ТОВ Ланнівська МТС .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 27 червня

2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним. Договір укладено між уповноваженою особою

ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ТОВ Ланнівська МТС в особі директора ОСОБА_3 , що узгоджується із вимогами статті 238 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Посилання позивача на невідповідність розміру земельної ділянки у довіреності її фактичному розміру судом підтверджено, однак дана обставина не є суттєвою для визнання недійсним договору, оскільки в обох документах зазначений державний акт на право власності на землю.

Враховуючи, що 14 квітня 2008 року ОСОБА_1 видав на ім`я ОСОБА_2 довіреність та уповноважив його бути представником з питань, пов`язаних з управлінням та розпорядженням земельною ділянкою, та дійсність довіреності підтверджена висновком судово-почеркознавчої експертизи, позивач мав можливість дізнатися про укладення оскаржуваного договору.

Суд розглянув заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності та вказав, що трирічний строк звернення до суду позивачем пропущено, однак відмовив у задоволенні позову саме у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 27 червня

2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд вважав рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову законним та обґрунтованим. При цьому апеляційний суд додатково зазначив, що фактично орендні відносини між сторонами існують ще з 2008 року, про що свідчить заява позивача від 14 квітня 2008 року про виплату йому орендної плати за весь період оренди належної йому земельної ділянки однією сумою одноразово в сумі 50 000,00 грн. Того ж дня, 14 квітня 2008 року, позивач видав ОСОБА_2 довіреність з наданням повноважень на укладення договорів оренди та одержання орендної плати. Зазначені обставини свідчать про те, що позивач, видавши довіреність від 14 квітня 2008 року, надав відповідні повноваження своєму представнику щодо використання належної йому земельної ділянки, діяв свідомо, переслідуючи свій інтерес на одержання орендної плати від використання відповідачем земельної ділянки. Суд визнав необґрунтованими посилання апеляційної скарги на те, що договір повинен бути визнаний недійсним з підстави вчинення його взаємопов`язаними особами - ОСОБА_2 , як його представником, який є одним із засновників товариства, та від імені орендаря - директором товариства ОСОБА_3 , який також входить до кола засновників, оскільки даний факт не підтверджує наявності зловмисної домовленості представників сторін договору, які діяли в межах своїх повноважень: представник орендодавця - відповідно до довіреності, представник орендаря - на підставі Статуту.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У жовтні 2019 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що оспорюваний договір був укладений внаслідок зловмисної домовленості ОСОБА_2 , який діяв як його представник, та директором ТОВ Ланнівська МТС , що є підставою для визнання правочину недійсним. При цьому ОСОБА_2 є засновником та власником ТОВ Ланнівська МТС , а тому не міг бути його представником щодо укладення договору оренди на користь товариства. Суди дійшли помилкового висновку про пропуск позовної давності, оскільки про наявність договору йому стало відомо лише в 2017 році. Суд першої інстанції не надав йому можливості надати пояснення щодо заяви відповідача про застосування наслідків позовної давності, а апеляційний суд не усунув цього порушення. Суд апеляційної інстанції у порушення норм процесуального права розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження.

У листопаді 2019 року до Верховного Суду від представника ТОВ Ланнівська МТС надійшов відзив, у якому він просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість. Відзив мотивований тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для застосування положень статті 232 ЦК України до спірних правовідносин, оскільки позивач не довів зловмисної домовленості представника з іншою стороною.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 5321684900:00:002:0890 для ведення особистого селянського господарства, площею 2,6067 га, розташованої на території Федорівської сільської ради Карлівського району Полтавської області (за межами населеного пункту).

Довіреністю від 14 квітня 2008 року, посвідченою приватним нотаріусом Карлівського районного нотаріального округу Пусан Т. В., реєстровий запис 1138, ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 бути його представником з усіма необхідними повноваженнями в будь-яких органах, установах чи організаціях, незалежно від їх підпорядкування чи форм власності, з питань, пов`язаних з розпорядженням, а саме: оренди належної йому на праві приватної власності земельної ділянки площею 2,610 га, що знаходиться в адміністративних межах Федорівської сільської ради Карлівського району Полтавської області на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку РЗ №674949, виданого Федорівською сільською радою Карлівського району Полтавської області

29 грудня 2002 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за номером 934. Для цього ОСОБА_2 надано право: здійснювати нагляд за належною ОСОБА_1 землею, мати вільний доступ до ділянки, при настанні сезону - вживати заходів до обробки землі, змінювати цільове призначення земельної ділянки, вносити необхідні платежі за земельну ділянку, укладати договір оренди, підписувати договори, згідно вимог чинного законодавства, подавати від його імені заяви та інші документи, одержувати будь-які довідки, документи, узгодження всіх процедурних питань, подання та підпису всіх документів, необхідних для виконання повноважень, одержання належних йому грошових сум, орендну плату грошима чи в натуральній формі, а також інших документів, що стосуватимуться його прав та законних інтересів, ставити питання перед компетентними органами про припинення права власності на землю, при необхідності одержувати новий державний акт на землю, представляти його інтереси в судових органах України щодо зазначеної земельної ділянки, оскарження рішення суду, розписуватися за нього, та виконувати всі інші дії в межах та в обсязі, передбаченим чинним законодавством України для такого роду повноважень. Довіреність видана строком до її припинення.

10 вересня 2012 року уповноваженою особою ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 14 квітня 2008 року укладено договір оренди землі з ТОВ Ланнівська МТС , від імені якого діяв директор ОСОБА_3 , який діяв на підставі статуту.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи від 17 жовтня

2018 року № 18962/22930, проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса, підпис від імені ОСОБА_1 у довіреності від 14 квітня 2008 року, посвідченій приватним нотаріусом Карлівського районного нотаріального округу Пусан Т. В., реєстровий запис 1138, розташований у порядку: Підпис виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів самим ОСОБА_1 Рукописний запис: ( ОСОБА_1 ) - у довіреності від 14 квітня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Карлівського районного нотаріального округу Пусан Т. В., реєстровий запис 1138, розташований у порядку: Підпис - виконаний ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

У частині першій статті 232 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Відповідно до частини третьої статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року у справі № 383/1486/15-ц (провадження № 61-2629св18) зроблено висновок по застосуванню статті 232 ЦК України та вказано, що під зловмисною домовленістю необхідно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої, проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, що представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен утілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним. Тобто в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин усупереч інтересам довірителя та бажав (або свідомо допускав) їх настання. При цьому не має значення, від кого виходила ініціатива здійснити змову - від представника чи від другої сторони правочину. Головне, що характеризує цей правочин - наявність усвідомленості і волі другої сторони правочину та представника на здійснення дій усупереч інтересам особи, яку він представляє. Кваліфікація правочину, як вчиненого внаслідок зловмисної домовленості, зумовлює встановлення, що: від імені однієї із сторін правочину виступав представник, хоча й не виключаються випадки, коли від імені обох сторін виступають представники; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; існував умисел в діях представника щодо зловмисної домовленості; настали несприятливі наслідки для особи, яку представляють; існує причинний зв`язок поміж зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють .

Згідно з довіреністю від 14 квітня 2008 року ОСОБА_1 уповноважив

ОСОБА_2 бути його представником з усіма необхідними повноваженнями в будь-яких органах, установах чи організаціях, незалежно від їх підпорядкування чи форм власності, з питань, пов`язаних з розпорядженням, а саме: оренди належної йому на праві приватної власності спірної земельної ділянки. Для цього ОСОБА_2 , зокрема, надано право укладати договір оренди.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Установивши, що довіреність підписана особисто ОСОБА_1 і не визнана недійсною, позивачем не доведено факту існування зловмисної домовленості його представника ОСОБА_2 з представником відповідача, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що суди зробили помилковий висновок про пропуск позовної давності, оскільки відмова у задоволенні позову мотивована необґрунтованістю позовних вимог.

Безпідставними є посилання в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції у порушення норм процесуального права розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року справу

№ 531/487/18 призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 11 вересня 2019 року. Судова повістка отримана ОСОБА_1 заздалегідь - 31 серпня 2019 року (т. 2,

а. с. 18).

Вказане свідчить про додержання апеляційним судом вимог частини першої статті 368 ЦПК України.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України (в редакції, чинній станом на

07 лютого 2020 року) не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення та постанова судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401, 409, 416 ЦПК, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 27 червня

2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

В. І. Крат