Рішення

від 27.06.2019 по справі 531/487/18

КАРЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

27.06.2019

єдиний унікальний номер справи 531/487/18

номер провадження 2/531/1/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2019 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Попова М.С.,

за участю секретаря - Клименко Т.М.,

представника позивача - ОСОБА_6. ,

представника відповідача - Ткачова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Карлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ланнівська МТС , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання договору оренди недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, у якій просить суд визнати недійсним договір оренди землі, що був укладений 10.09.2012 та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі такого договору.

У позовній заяві посилається на те, що позивач є власником земельної ділянки кадастровий номер 5321684900:00:002:0890 для ведення особистого селянського господарства, площею 2,6067 га, розташованої на території Федорівської сільської ради Карлівського району Полтавської області (за межами населеного пункту). У 2017 році позивачем виявлено наявність укладеного 10.09.2012 договору оренди землі, що був укладений між ОСОБА_3 , як його представником за довіреністю, та ТОВ Ланівська МТС та зареєстрований відділом Держкомзему в Карлівському районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис 02.10.2012 року № 532160004002074. Посилаючись на те, що довіреність від 14.04.2008 він не підписував, ОСОБА_3 на вчинення будь-яких дій від його імені не уповноважував, зазначаючи, що належна позивачу земельна ділянка була передана в оренду ТОВ Ланівська МТС всупереч його волі, ОСОБА_2 вважає, що договір оренди від 10.09.2012 підлягає визнанню недійсним, а державна реєстрація скасуванню.

За клопотанням позивача, Ухвалою Карлівського районного суду від 06.08.2018 було призначено судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення експертів поставлено питання: чи належить підпис та напис ( ОСОБА_2 ) , вчинений від імені ОСОБА_2 , на довіреності, посвідченій приватним нотаріусом Карлівського районного нотаріального округу Пусан Т.В. 14.04.2008 року, реєстровий номер 1138, ОСОБА_2 ?

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи №18962/22930 від 17.10.2018, було встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 у довіреності від 14.04.2008 виконаний самим ОСОБА_2

20.12.2018 ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про зміну підстави позову, у якій просить визнати недійсним договір оренди землі, що був укладений 10.09.2012 між представником за довіреністю та відповідачем, скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі такого договору, з тих підстав, що представник за дорученням ОСОБА_3. на час укладання договору і до сьогодні є засновником, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) та учасником ТОВ Ланнівська МТС , тобто відповідача, тому підписуючи договір оренди землі він діяв своїх інтересах та всупереч інтересам позивача, оскільки уклав договір оренди з невідомим та небажаним позивачу на той час контрагентом , діяв не в інтересах власника земляної ділянки. Крім того, позивач зазначає, що представник за довіреністю ОСОБА_3 та Підгайний Р.О. є засновниками ТОВ Ланнівська МТС , а отже є пов`язаними особами, тобто існує зловмисна домовленість представника однієї сторони договору з другою стороною про укладення договору оренди належної позивачу земельної ділянки, в інтересах належного їм господарського товариства.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі. Зазначив, що преамбула договору оренди не відповідає типовому договору, договір укладено між ТОВ Ланнівська МТС та ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 взагалі не вказано. Пояснив, що договір може бути укладений від імені власника , а не від імені повіреного. У даному випадку договір укладено між ТОВ та засновником цього ТОВ. Крім того, розмір земельної ділянки у довіреності не відповідає фактичному. Також заперечив проти застосування позовної давності.

Представник відповідача заперечив проти позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Вважає, що даний спір слід вирішувати з залученням ОСОБА_3 співвідповідачем. Договір укладено в особі директора ТОВ та ОСОБА_3 , тому ст.238 ЦК України не може бути застосована. Ст.232 ЦК України також не може бути застосована відповідно до п.22 Постанови пленуму ВСУ від 06.11.2009 №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними . Просить застосувати строк позовної давності.

Третя особа по справі, ОСОБА_3 до суду не з`явився, надавши письмове пояснення, у якому просить справу розглядати за його відсутності та відмовити у задоволенні позову, з підстав , що вказані у його письмовому поясненні.

Заслухавши сторони, дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Позивач є власником земельної ділянки кадастровий номер 5321684900:00:002:0890 для ведення особистого селянського господарства, площею 2,6067 га, розташованої на території Федорівської сільської ради Карлівського району Полтавської області (за межами населеного пункту), що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.5), інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.6).

Своєю довіреністю від 14.04.2008 ОСОБА_2 уповноважив його бути представником з питань пов`язаних з управлінням та розпорядженням земельною ділянкою, зокрема, укладати договори оренди, одержувати орендну плату, тощо(а.с.14).

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи №18962/22930 від 17.10.2018, було встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 у довіреності від 14.04.2008 виконаний самим ОСОБА_2 (а.с.121-128).

10.09.2012 між уповноваженою особою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ТОВ Ланнівська МТС в особі директора Підгайного Р.О. було укладено договір оренди землі (а.с.7-9). Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним, що визначено у п.2 ч.2 ст.16 ЦК України. Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України). Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивач посилається на положення ст.232 ЦК України, якою визначено, що правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним, як на підставу для визнання недійсним договору оренди землі. Відповідно до п.22 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях

представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої

домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю. Жодна з вищевикладених у постанові Пленуму ВСУ підстав для визнання правочину недійсним на підставі ст.232 ЦК України, не доведена. Також, не знаходе підтвердження посилання позивача на те, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом, згідно положення ч.3 ст.238 ЦК України, оскільки договір оренди землі укладено між уповноваженою особою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ТОВ Ланнівська МТС в особі директора Підгайного Р.О .

Твердження представника позивача про те, що преамбула договору оренди не відповідає типовому договору, договір укладено між ТОВ Ланнівська МТС та ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 взагалі не вказано, спростовується, оскільки з самого договору вбачається, що договір оренди землі укладено між уповноваженою особою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ТОВ Ланнівська МТС в особі директора Підгайного Р.О .

Посилання представника позивача на те, що розмір земельної ділянки у довіреності не відповідає фактичному, судом дійсно підтверджується, але суд не вважає дану обставину суттєвою для скасування договору, оскільки у обох документах зазначений державний акт на право власності на землю Р3 №674949 (а.с.7-9, 14). Відповідно до ст. 257 ЦК України , загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позивач посилається на те, що у 2017 році ним було виявлено наявність укладеного 10.09.2012 договору оренди землі, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки 14.04.2008 ОСОБА_2 надав довіреність ОСОБА_3 та уповноважив його бути представником з питань пов`язаних з управлінням та розпорядженням земельною ділянкою, зокрема, укладати договори оренди, одержувати орендну плату, тощо. Після надання довіреності, у позивача було достатньо підстав сподіватися, що договір оренди земельної ділянки буде укладено. Відповідно до п.1 ч.1 ст.1006 ЦК України, повірений зобов`язаний повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення. Тому, позивач мав можливість бути проінформованим про укладання оскаржуваного договору з моменту його укладення. У заяві про зміну підстави позову листа-вимоги від 30.10.2017, вбачається, що про існування оскаржуваного договору позивач дізнався 10.10.2017, посилаючись, що даний договір він не підписував, що спростовано висновком судово-почеркознавчої експертизи . Вищезазначене дає підстави вважати, що строк позовної давності сплив, скільки договір оренди землі укладено 10.09.2012 року. Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для визнання недійсним договору оренди землі, що був укладений 10.09.2012 та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки на підставі такого договору, тому у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі за недоведеності.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 202, 232, 238, 257 ЦК України, Постановою Пленуму ВСУ від 06.11.2009 №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , ст. ст. 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ланнівська МТС , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання договору оренди недійсним відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Карлівський районний суд Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 04.07.2019.

Суддя