Постанова

від 10.09.2019 по справі 914/1015/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2019 р. Справа №914/1015/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Скрипчук О.С.

Плотніцький Б.Д.

секретар судового засідання6 Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство побуту", №66 від 18.07.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/2720/19 від 18.07.2019)

на рішення Господарського суду Львівської області від 11.06.2019 (головуючий суддя Бортник О.Ю., судді Горецька З.В. та Долінська О.З., повний текст складено 19.06.2019)

у справі №914/1015/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство побуту" (надалі ТзОВ "БМП побуту"), м. Львів

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техбудстандарт", (надалі ТзОВ "Техбудстандарт"), м. Львів

відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Ящука Олексія Олександровича (надалі ФОП Ящук О.О.), м. Львів,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Львівської міської ради, м. Львів,

про усунення перешкод у користуванні майном

за участю учасників справи:

від позивача: Мелешко М.І. - адвокат (довіреність № 64 від 18.07.2019); Курилич А.Я. - адвокат (довіреність №1 від 02.01.2019)

від відповідача-1: Фостяк О.Я. - адвокат (свідоцтво №1001 від 23.06.2004, договір про надання правової допомоги б/н від 31.08.2018)

від відповідача-2: Фостяк О.Я. - адвокат (свідоцтво №1001 від 23.06.2004, договір про надання правової допомоги б/н від 31.08.2018)

від третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ БМП побуту звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про зобов'язання ТзОВ "Техбудстандарт" та ФОП Ящука О.О. усунути перешкоди у користуванні майном шляхом заборони вказаним особам проїзду по замощених площадках, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 253 та належать позивачу на праві приватної власності, та звільнення замощених площадок від майна відповідачів.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.06.2019 у справі №914/1015/18 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем не доведено, якими саме площадками замощення перешкоджають йому користуватись та розпоряджатись відповідачі та чи такі перешкоди з боку відповідачів мають місце, оскільки з матеріалів справи не можливо точно встановити, де знаходиться нерухоме майно, право користування та розпорядження яким просить захисти позивач. Окрім того, позивачем не надано доказів на підтвердження площі, розмірів та належності йому на праві власності майна, права на користування та розпорядження яким він просить захистити.

Не погоджуючись з даним рішенням, ТзОВ БМП побуту подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким задоволити позов повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що усі капітальні та тимчасові будівлі і споруди за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 253, як єдиний майновий комплекс належали позивачу і отримані ним у власність у процесі приватизації державного підприємства. Земельна ділянка під цими будівлями та спорудами перебуває у його користуванні. Відтак, будучи власником, в т.ч. замощених площадок, 25.01.2017 між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір №1 про передачу останньому в оренду замощені площадки, факт укладення та виконання такого договору відповідачем не заперечується. Відповідно висновок суду про неукладеність такого правочину є безпідставним. Після закінчення терміну дії договору, відповідачем зазначене в договорі майно позивачу не повернуто. Щодо висновку суду про неможливість ідентифікувати, то апелянт стверджує, що площадки "А", "Б" та "В" легко індентифікуються завдяки нанесенню їх на План земельної ділянки (території) до договору № 1 від 25.01.2017 та План земельної ділянки з експлікацією угідь та зазначенням розміщення споруд. Факт користування майном ТзОВ БМП побуту відповідачами, на думку скаржника, підтверджується листами від 29.12.2017 та від 19.04.2018; Планом відведення земельної ділянки на вул. Зеленій, 253 користування проїздом через замощення та шляхи позивача; актами та матеріалами фотофіксації.

Порушення норм процесуального права скаржник вбачає в тому, що суд першої інстанції ухвалою суду від 03.09.2018 безпідставно відхилив заяву позивача про уточнення і збільшення позовних вимог, мотивуючи тим, що ця заява є одночасно про зміну підстав та предмету позову, чим позбавив позивача можливості належного захисту своїх законних прав та інтересів.

Представники позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги та доповнення до неї підтримали повністю (зареєстровані в канцелярії суду за вх№ 01-04/4630/19 від 19.07.2019).

Представник відповідачів в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/5053/19 від 12.08.2019), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа письмових пояснень щодо апеляційної скарги не подала. 29.08.2019 на адресу суду від представника Львівської міської ради надійшло клопотання про розгляд даної справи без його участі (зареєстрована в канцелярії суду за вх№01-04/5436/19).

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 25.01.2017 між ТзОВ БМП побуту (сторона-1) та ТзОВ Техбудстандарт (сторона-2) було підписано договір № 1, згідно з умовами якого сторона-1 передає стороні-2 в платне строкове користування по акту приймання-передачі замощені асфальтові площадки за адресою: м. Львів, вул. Зелена,253, відзначені на плані території (додаток № 1) під літерами А та Б та нежитлове приміщення площею 2 м 2 за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 253, що належить стороні-1, а також надає дозвіл на проїзд автотранспорту, належного стороні-2, через замощену асфальтову площадку, яка відмічена у додатку №1 під літерою В (а.с. 14-15 том І).

Згідно з п.1.5 договору замощені площадки, відмічені у додатку №1 під літерою А , передаються стороні-1 для розміщення металевих конструкцій (естакади), стоянки будівельної техніки, під літерою Б для стоянки автотранспорту, під літерою В для проїзду автотранспорту належного стороні-1.

У п.2.2.5 договору зазначено, що в разі закінчення дії цього договору або його дострокового припинення звільнити замощену ділянку відмічену літерою А від металевих конструкцій та передати за актом прийому-передачі орендоване майно стороні-1 в стані не гіршому, ніж на момент його отримання, з урахуванням нормального фізичного зносу, та повністю сплатити орендні платежі до моменту підписання акту.

Цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2017 (п.5.1 договору).

Також 25.01.2017 між сторонами було підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, згідно якого сторона-1 передала, а сторона-2 прийняла в платне строкове користування замощені асфальтові площадки за адресою: м. Львів, вул. Зелена,253, відзначені на плані території (додаток № 1), та нежитлове приміщення площею 2 м кв. за цією ж адресою (а.с. 16 том І).

Долучений до матеріалів справи План земельної ділянки як додаток № 1 до договору від 25.01.2017 не містить жодних застережень на ньому, які б свідчили про погодження його змісту та ТзОВ Техбудстандарт (підпису уповноваженої особи, печатки щодо) (а.с. 17 та 143 том І).

27.01.2017 ТзОВ БМП побуту здійснено державну реєстрацію права приватної власності на трансформаторну підстанцію з відповідними спорудами загальною площею 27,7 м кв. У описі об'єкта зазначено серед інших споруд й площадку замощення "а" - 5501,8 кв. м. Наведене підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності з індексним номером 120391157 (а.с. 13 том І).

Позивач стверджує, що відповідач-1 орендовані площадки після закінчення строку дії договору № 1 від 25.01.2017 не повернув, продовжує ними користуватись та разом з відповідачем-2 ставить на них свої автомобілі, тимчасові вагончики тощо, чим відповідач -1 разом із відповідачем-2 чинять перешкоди позивачу у користуванні належним йому на праві власності нерухомим майном.

З наведених підстав позивач просить суд:

- в порядку ст.ст.16, 386, 391 ЦК України, ст. 20 ГК України, зобов'язати ТЗОВ "Техбудстандарт" на виконання умов договору №1 від 25.01.2017, з метою усунення ТзОВ "БМП побуту" перешкод у здійсненні права користування майном, звільнити від належного відповідачу-1 майна замощені площадки за адресом: м. Львів, вул. Зелена, 253, та зобов'язати припинити дії, які порушують право власності позивача на належне йому нерухоме майно, заборонивши відповідачу-1, як на момент звернення позивача до суду так і на майбутнє, розміщення майна та проїзд і стоянку у належних йому та його працівникам транспортних засобів на замощених площадках, які є власністю позивача;

- в порядку ст.ст 16, 386, 391 ЦК України, ст.20 ГК України зобов'язати ФОП Ящука О.О., з метою усунення ТзОВ "БМП побуту" перешкод у здійсненні права користування майном, звільнити від належного відповідачу-1 майна замощені площадки за адресом: м. Львів, вул. Зелена, 253, та припинити дії, які порушують право власності позивача на належне йому нерухоме майно, заборонивши відповідачу-2 та його працівникам, як на момент звернення позивача до суду так і на майбутнє, розміщення майна та проїзд і стоянку належних йому транспортних засобів на замощених площадках, які є власністю позивача (з урахуванням заяви про збільшення та уточнення позовних вимог (а.с. 111-115 том І) та ухвали господарського суду Львівської області від 03.09.2018 (а.с. 8-12 том ІІ)).

Натомість відповідачі заперечують факт використання нерухомого майна позивача та чинення йому перешкод у користуванні та розпорядженні цим майном, в зв'язку з чим просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зокрема, відповідач-1 посилається на те, що позивачем не наданого жодних доказів, які б дозволили ідентифікувати належні йому площадки, та встановити факт незаконного використання цього майна саме ТзОВ Техбудстандарт , а також відсутні докази створення відповідачем-1 перешкод у користуванні майном позивачу. Щодо договору оренди № 1 від 25.01.2017, то відповідач-1 заперечує отримання від позивача на підставі нього площадки площею 5501,8 м 2 , правовласності на яку позивачем зареєстроване 27.01.2017. Стверджує, що площадка під літерою "А" є зеленим газоном, площадки під літерами "Б" та "В" є частинами дороги загального користування. В зв'язку з чим вважає, що даний договір не є доказом використання відповідачем-1 нерухомого майна позивача, проїзду по ньому автотранспорту, розміщення пересувних вагончиків та зберігання іншого майна. На думку відповідача-1, даний позов подано з метою отримання рішення суду, яке заборонить відповідачу-1 проїхати чи пройти до свого нерухомого майна, яке знаходиться на суміжній земельній ділянці, по усіх існуючих на сьогодні проходах, проїздах тощо.

Відповідач-2, заперечуючи вимоги позивача, звертає увагу на те, що загальна площа всієї земельної ділянки за вказаною адресою складає більше ніж 4 га, на ній розташовано багато об'єктів нерухомого майна, які належать різним фізичним та юридичним особам, в т.ч. ФОП Ящук О.О. Так зокрема, він є землекористувачем земельної ділянки площею 0,2464 га, яка знаходиться за адресою м. Львів, вул. Зелена, 253, та яка надана йому на підставі договору оренди землі від 28.04.2017, укладеного із Львівською міською радою, для розміщення та обслуговування будівель, які належать на праві приватної власності ФОП Ящук О.О. (а.с. 100-103 том І). Натомість позивачем не вказано індивідуальних ознак свого майна. Витяг № 120391157 від 12.04.2018, на який посилається позивач, підтверджує право власності позивача на такий об'єкт нерухомого майна як трансформаторна підстанція загальною площею 27,7 м кв. З витягу також вбачається, що трансформаторна підстанція площею 27,7 м кв знаходиться на площадці замощення площею 5501,8 кв. м. Однак, стверджує відповідач, сама трансформаторна підстанція позивача разом з площадкою 5501,8 м кв. знаходиться у іншій частині земельного масиву по вул. Зеленій, 253, та не межує із земельними ділянками відповідача-2.

В спростування доводів позивача щодо розміщення транспортних засобів відповідачів на замощених площадках позивача, відповідачі долучили до матеріалів справи договори № 30 П/Т та № 31 П/Т про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів, укладених з Управлінням транспорту департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, згідно умов яких було надано відповідачам земельні ділянки (103,5 кв.м та 34,5 кв.м відповідно) для забезпечення паркування транспортних засобів на вул. Зеленій, 253 (а.с. 155-181 том І).

Львівська міська рада проти позову заперечує, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Наголошує на тому, що земельні ділянки по вул. Зелена, 253 у м. Львові перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Львова.

Ухвалою Львівської міської ради 10.02.2007 було передано ВАТ БМП побуту земельні ділянки на вул. Зеленій, 253 загальною площею 2,6886 га, у тому числі земельну ділянку площею 0,1070 га залишено у спільному користуванні (проїзд). В подальшому 23.09.2007 було укладено з позивачем договори оренди землі терміном до 10.05.2012 (а.с. 149-152 том І, а.с. 30 том ІІ). Термін дії договорів, після їх закінчення, не продовжувався.

10.11.2016 ухвалою Львівської міської радою № 1228 "Про затвердження ФОП Ящуку О. О. проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок на вул. Зеленій, 253", було вилучено, за згодою, з користування ПАТ "БМП побуту" земельні ділянки площею 0,2464 га і площею 0,0268 га на вул. Зеленій, 253, а також затверджено ФОП Ящуку О.О. проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано земельні ділянки на вул. Зеленій, 253 для обслуговування виробничих будівель за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання - землі промисловості: площею 0,2464 га (кадастровий номер 4610136800:04:002:0065) в оренду терміном на 10 років; площею 0,0268 га у межах червоних ліній без права капітального будівництва і посадки багаторічних насаджень (кадастровий номер 4610136800:04:002:0066) в оренду терміном на 5 років.

Третя особа вважає, що площадка замощення під літ. "А" та шляхи літ. "В" не є об'єктами нерухомого майна, а є спорудами. Оскільки, відповідно до визначення термінів, що вказані в п. 2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24.02.2001 № 127 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2018 № 186), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5773, замощення - це спеціальне покриття вздовж зовнішнього боку стін будинку для захисту фундаментів від атмосферних опадів.

Представлені ж позивачем документи не підтверджують, що вказані споруди є приналежністю головної речі - трансформаторної підстанції літ "Ф-1" або її складовою частиною. Крім того, з них неможливо встановити та ідентифікувати фактичне місце розташування площадки замощення під літ. "А", площею 5501,8 кв. м та шляхів літ. "В", площею 610 кв. м.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Спір у справі виник з приводу правовідносин, пов'язаних із захистом в порядку, встановленому ст. 391 ЦК України, права власника на користування та розпорядження своїм майном.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Негаторний позов подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є належне позивачу право користування і розпорядження майном, а також обставини, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то відпадає і підстава для пред`явлення негаторного позову. Власник має право у даному випадку вимагати лише відшкодування збитків або застосувати інший спосіб захисту свого права. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

Як на підставу захисту судом свого права, передбаченого ст. 391 ЦК України, від порушень з боку відповідачів, позивач посилається на неповернення відповідачем-1 площадок замощення по акту приймання-передачі після закінчення дії договору № 1, укладеного 25.01.2017.

Проаналізувавши умови договору, колегія суддів зазначає, що його умови є суперечливими та містять розбіжності (предмет п.1.1 та мета договору п.1.5 договору).

У договорі № 1 (а.с. 14-15 том І), акті приймання-передачі нерухомого майна від 25.01.2017 (а.с. 16 том І), додатку до договору № 1 (а.с. 17 та 143 том І) відсутні індивідуальні ознаки нерухомого майна, яке передається у користування (площадки), такі як загальна площа, довжина, ширина, висота над рівнем землі, форма, адреса, тощо.

Окрім того, додаток №1 План земельної ділянки до договору від 25.01.2017 (на якому виділено три геометричні фігури), який визначає індивідуальні ознаки площадок, не містить відміток про його погодження відповідачем-1 (підпису відповідальної особи, печатки тощо).

Плани земельної ділянки, викопіювання з генплану міста Львова, наявні у матеріалах справи (а.с. 133, 134, 166-168, 179 том І) підтверджують, що площа земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 253, становить більше гектара. На цій ділянці розміщена значна кількість будівель та споруд, які належать різним юридичним та фізичним особам.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що договір № 1 від 25.01.2017 з додатком та акт приймання-передачі нерухомого майна від 25.01.2017, укладені між позивачем та відповідачем-1, не є доказами того, що відповідачі чинять перешкоди позивачу у здійсненні ним права користування та розпорядження належним йому на праві власності нерухомим майном. Ці документи також не є доказами наявності у відповідача-2 обов'язку звільнити від майна, належного відповідачу-1, споруди позивача.

Також позивач, як на підставу свої позовних вимог, покликається на ту обставину, що у нього є право власності на нерухоме майно, площадки під літерами "А", "Б" та "В".

Як зазначалося вище, на підтвердження своїх доводів позивач долучив Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 120391157 від 12.04.2018 (а.с. 13 том І) на площадку замощення "а", площею 5501,8 м кв., яка є складовою частиною або приналежністю складної (головної) речі, а саме: трансформаторної підстанції загальною площею 27,7 м кв., що розташована по вул. Зеленій, 253, у м. Львові.

Крім того, позивачем подано наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області за № 283 від 16.03.1998 та Перелік майна, переданого до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Будівельно-монтажне підприємство побуту". Цей перелік підписано начальником регіонального відділення фонду 28.03.2005. У переліку вказано, що згідно з наказом № 283 від 1603.1998 регіональне відділення ФДМУ по Львівській області передало ВАТ "БМП побуту" об'єкти нерухомості, у тому числі шляхи та площадку, позиція 15 (а.с. 129, 130 том І).

Колегія суддів звертає увагу на те, що для встановлення дійсних обставин справи ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.10.2018 було витребувано (а.с. 81-83 том ІІ), зокрема: - у КП Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" матеріали інвентарної справи щодо технічної інвентаризації трансформаторної підстанції ЛІТ: "Ф-1" та площадки замощення зі щебеню та асфальтобетону площею 5501,8 кв.м., що вказана в розділі "характеристика будинку, господарських будівель та споруд" під літерою "а" технічного паспорту від 04.04.2018р. (22.08.2018р.) на трансформаторну підстанцію ЛІТ: "Ф-1", яка знаходиться по вул. Зеленій, 253 у місті Львові (від початку первинної технічної інвертаризації та до дати видачі останнього технічного паспорту (надано 26.11.2018 а.с. 143 том ІІ);

Проаналізувавши інвентаризаційну справу, матеріали даної справи, суд зазначає, що відсутні первинні докази, які підтверджували посилання позивача на ту обставину, що площадки замощення, які є предметом спору у справі, є приналежністю головної речі - трансформаторної підстанції під літерою "Ф-1" або її складовою частиною. Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 120391157 від 12.04.2018 (а.с. 13 том І) не є таким документом, оскільки він лише засвідчує факт державної реєстрації (офіційного підтвердження державою) права власності позивача на такий об'єкт нерухомого майна як трансформаторну підстанцію, площею 27,7 м кв. під літерою "Ф-1".

Наявними у матеріалах справи планами земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 253 (том справи І, а.с. 106, 133, 134, том ІІ, а.с. 103, 113, 223, 233), викопіюваннями з генплану міста (том справи І, а.с. 166, 179), ситуаційною схемою (том справи І, а.с. 178), схематичним планом земельної ділянки, який наведено у поданому позивачем технічному паспорті (том справи І, а.с. 223, на звороті), на яких відображено будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 253, підтверджується та обставина, що земельна ділянка, на якій, як стверджує позивач, розташована належна йому площадка площею 5501,8 м кв., розділена шляхами (проїздом) та будівлею гаража (Б-2) (том справи І, а.с. 134, 223, на звороті) і фактично складається із трьох земельних ділянок, які не з'єднані між собою фізично .

Вказане підтверджується поданим позивачем Планом земельної ділянки (а.с. 134 том І). На згаданому Плані земельної ділянки відсутня площадка замощення площею 5501,8 м кв. Відсутній такий об'єкт і на поданому позивачем Схематичному плані земельної ділянки без підпису та дати виготовлення (а.с. 223 том І).

Таким чином, з огляду на різницю у документації, яка міститься у матеріалах справи, щодо площі, їх місце розташування, тощо, то спірне майно не може бути ідентифіковане, як майно стосовно якого виник спір.

Усе наведене у сукупності не дозволяє суду достовірно встановити, якими саме площадками замощення позивача перешкоджають йому користуватись та розпоряджатись відповідачі та чи такі перешкоди з боку відповідачів мають місце, оскільки не можливо точно встановити, де знаходиться нерухоме майно, право користування та розпорядження яким просить захисти позивач. Позивачем не надано доказів на підтвердження площі, розмірів та належності йому на праві власності майна, права на користування та розпорядження яким він просить захистити.

Слід зазначити, що ухвалою суду від 17.10.2018 було витребувано (а.с. 81-83 том ІІ), зокрема: - від ФОП Ящук О.О. план земельної ділянки, що передається в оренду та кадастровий план земельної ділянки, яка передається в оренду згідно договору оренди землі від 28.04.2017, укладеного між ФОП Ящук О.О. та Львівською міською радою, акти встановлення та узгодження меж землекористування на місцевості щодо земельної ділянки за кадастровим номером 4610136800:04:002:0065; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (номер витягу-4600131182013 від 04.04.2013р.) та додаток до даного витягу - кадастровий план земельної ділянки.

Дані документи були долучені підприємцем до матеріалів справи (а.с. 95-117 том ІІ) та які підтверджують, що відповідачу-2 було надано на законних підставах в оренду земельну ділянку, яка розташована у м. Львів на вул. Зеленій,253 , загальною площею 0,2464 га, у тому числі під капітальною забудовою - 0,0053 га, під тимчасовою забудовою - 0,0862 га, під проїздами, проходами та площадками -0,0620 га, під зеленими насадженнями - 0,0929 га.

Також як на доказ в спростування доводів позивача щодо розміщення транспортних засобів відповідачів на замощених площадках позивача, відповідачі долучили до матеріалів справи договори № 30 П/Т та № 31 П/Т про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів, укладених з Управлінням транспорту департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, згідно умов яких було надано відповідачам земельні ділянки (103,5 кв.м та 34,5 кв.м відповідно) для забезпечення паркування транспортних засобів на вул. Зеленій, 253 (а.с. 155-181 том І).

Оскільки матеріали господарської справи, а також матеріали інвентарної справи на трансформаторну підстанцію не дають можливості встановити місце розташування площадки замощення під літ. "А" та шляхів літ. "В", то немає підтвердження використання відповідачами майна позивача для проїзду автотранспорту, розміщення свого майна, створення тим самим перешкод у користуванні та розпорядженні позивачем своїм майном, пошкодження відповідачами майна позивача.

Надавши оцінку наведеним обставинам та зібраним у справі доказам у сукупності, суд вважає, що позивачем не доведено належним чином факт використання відповідачами нерухомого майна, яке належить позивачу, та здійснення йому перешкод у розпорядженні цим майном.

Слід зазначити, що задоволення такого позову, може призвести до спричинення відповідачу-2 перешкод у проїзді єдиним можливим шляхом до нерухомого майна, яке використовується ним на законних підставах (а.с. 20 том І). За таких обставин, позбавлення відповідачів рішенням суду єдиної можливості доїхати до майна, яке використовується ними на законних підставах, суперечитиме основним засадам (принципам) господарського судочинства, які закріплені у пунктах 1, 2, 4, 6, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України, загальним засадам цивільного законодавства, закріпленим у ст. 3 ЦК України.

Суд не бере до уваги посилання позивача на рішення Львівської міської ради №72 від 19.01.2018, оскільки таке рішення відповідачами не приймалось, воно стосується затвердження містобудівних умов та обмежень проектування об'єкта будівництва, а не використання відповідачами площадок замощення позивача.

Долучені позивачем до матеріалів справи фотографії не засвідчують, що на них зображено належну позивачу площадку замощення площею 5501,8 м кв., чи її складові частини, а також що на фотографіях зображено транспортні засоби відповідачів у справі.

Суд не бере до уваги акти від 27.07.2018 та 30.07.2018 та списків автотранспорту до них (а.с. 144-147 том І), оскільки вони складені зацікавленою стороною - позивачем та містять перелік автотранспорту без посилань на докази, які б підтверджували, що зазначені у них транспортні засоби є власністю позивача, а не належать приватним особам, які порушують правила паркування автотранспорту.

Щодо твердження скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо безпідставного відхилення заяви про уточнення і збільшення позовних вимог, то колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 08.08.2018 було подано заяву про збільшення та уточнення позовних вимог (а.с. 111-115 том І).

Згідно з ч.3 ст.46 ГПУ України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Заявляючи вимогу про визнання права власності та стягнення неустойки в розмірі подвійної оплати за користування нерухомим майном, позивач фактично заявив нові позовні вимоги з самостійним предметом позову та підставами, які не наводяться в позовній заяві. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Оскільки предметом даного спору є негаторний позов, а вимога про стягнення неустойки є вимогою, захист порушеного права якої здійснюється зобов`язально-правовими засобами, тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі вимоги спрямовані одночасно на зміну предмету та підстав позову, в зв'язку з чим в цій частині судом правомірно відмовлено.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що нормами ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:- подання іншого (ще одного) позову, чи- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Відтак, судом першої інстанції, виходячи із змісту позовної заяви та заяви позивача про збільшення та уточнення позовних вимог (в решті частини заяви) було правомірно розцінено її як заяву лише про зміну предмета позову та прийнято до розгляду.

З підстав відсутності належних, достатніх та допустимих доказів в підтвердження факту порушення прав позивача, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог, в зв'язку з чим вони до задоволення не підлягають.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, не знайшло свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

В свою чергу відповідачами належним чином підтверджено свої доводи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.

Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 11.06.2019 у справі № 914/1015/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2 . Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

3. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

4. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді О.С. Скрипчук

Б.Д. Плотніцький