Окрема думка

від 10.09.2019 по справі 922/262/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ОКРЕМА ДУМКА

10.09.2019 Справа № 922/262/19

Окрема думка судді Медуниці О.Є. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 у справі №922/262/19.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.05.2019 у справі №922/262/19 позов задоволено. Визнано право Селянського (фермерського) господарства «Простір» на постійне користування земельною ділянкою площею 28,7 га, яка розташована на території Зарябинської сільської ради Богодухівського району Харківської області і посвідчена Державним актом на право користування землею Серія Б № 073449.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 апеляційну скаргу відповідача задоволено. Рішення господарського суду Харківської області від 02.05.2019 у справі №922/262/19 скасовано. Прийнято нове рішення. В задоволенні позовних вимог відмовлено.

Із вказаною постановою не погоджуюсь, вважаю рішення суду першої інстанції законним, обгрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.

Специфіка даного спору полягає в тому, що правовідношення сторін регулювалися як нормативними актами, які на даний час втратили чинність (ЗУ «Про селянське (фермерське) господарство» , ЗКУ ред. 1990 року); так і нормативними актами, які в період дії спірних правовідносин були визнані неконституційними (п. 6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України ред. 2001 року).

Згідно з ч. 1, ст. 5 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на дату створення СФГ Простір ) земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства надаються громадянам за їх бажанням у довічне успадковуване володіння, приватну власність або в оренду. Надання земельної ділянки у довічне успадковуване володіння, приватну власність або в оренду здійснюється із земель запасу, а також земель, вилучених у порядку, визначеному у пункті 1 статті 7 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 23, ст. 47 Земельного кодексу України 1990 року, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів; землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для потреб сільського господарства або призначені для цих цілей.

Згідно ч.1 ст.8 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на дату створення СФГ Простір ), після одержання державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею селянське (фермерське) господарство підлягає державній реєстрації в районній, міській Раді народних депутатів, що надала земельну ділянку у довічне успадковуване володіння…

За приписами ч.2 ст.8 "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на дату створення позивача), після відведення земельної ділянки і одержання державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею та державної реєстрації, селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Отже, зазначеними вище законодавчими нормами, які діяли на час створення СФГ Простір встановлено особливий порядок створення таких юридичних осіб як фермерське господарство.

Особливостями правового статусу фермерського (селянського) господарства є те, що :

- їх засновниками та учасниками (членами) можуть бути виключно громадяни України;

- для створення фермерського господарства як юридичної особи громадянин України повинен спочатку отримати у користування або власність земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства , а потім вже зареєструвати фермерське господарство;

- з моменту створення фермерського (селянського) господарства воно набуває виключне право на використання земельної ділянки, яка була надана громадянину України - його голові (засновнику) на будь-якому праві для ведення фермерського господарства.

Таким чином, законодавець встановив спеціальну мету надання земельної ділянки у довічне успадковуване володіння - для створення фермерського (селянського) господарства, а також закріпив у законі неможливість створення фермерського (селянського) господарства без отримання землі на праві власності, оренди чи довічного успадковуваного володіння.

Одержання земельної ділянки є обов`язковою передумовою для набуття селянським (фермерським) господарством правосуб`єктності.

Отже, після державної реєстрації фермерського господарства у правовідносинах користування земельними ділянками, наданими на підставі Закону України Про селянське (фермерське) господарство , відбувається фактична заміна землекористувача, й обов`язки користувача земельної ділянки переходять до фермерського господарства з моменту його державної реєстрації.

Вказане узгоджується з правовими висновками, які були неодноразово зазначені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 31.10.2018 у справі №677/1865/16, від 16.01.2019 у справі №483/1863/17, від 13.03.2019 у справі №691/1148/17, від 27.03.2019 у справі №376/331/16.

Як свідчать матеріали справи, СФГ Простір (позивач) було зареєстровано ОСОБА_1 20.04.1993 (а.с.32) після прийняття рішення XIII сесії XXI скликання Зарябинської сільської ради від 19.03.1993 про надання гр. ОСОБА_1 у постійне користування земельної ділянки для ведення селянського господарства та отримання останнім (як засновником фермерського господарства) державного акту на право постійного користування землею серія НОМЕР_1 №073449 (а.с.43).

Таким чином, при створенні ФГ Простір було дотримано положення діючого на той час Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" щодо порядку створення фермерського господарства.

Земельна ділянка була надана ОСОБА_1 саме для ведення фермерського (селянського) господарства, що підтверджується змістом вказаного вище рішення сільської ради та державного акту на право постійного користування землею.

При цьому, ОСОБА_1 як суб`єкт права постійного користування земельною ділянкою в силу спеціальних приписів Закону України Про селянське (фермерське) господарство не мав права використовувати цю земельну ділянку самостійно, у зв`язку з чим виконав свій обов`язок щодо цільового використання земельної ділянки створеним ним СФГ Простір .

Чинне на час створення фермерського господарства законодавство не визначало порядок подальшого переходу та реєстрації речового права на земельну ділянку, надану її засновку за фермерським господарством, а також не встановлювало обов`язку здійснити державну реєстрацію (перереєстрацію) права на цю земельну ділянку за фермерським господарством.

Разом із тим, особливості правового статусу фермерського господарства свідчать про те, що з моменту його створення фермерське господарство отримує право на користування землею, що була надана громадянину - його засновнику, без укладення договору між цим громадянином та фермерським господарством.

Враховуючи мету надання земельної ділянки, слід прийти до висновку, що з 20.04.1993 року створене громадянином України ОСОБА_1 Селянське фермерське господарство Простір виконувало обов`язки землекористувача земельної ділянки площею 28,7 га, розташованої на території Зарябинської сільської ради Богодухівського району Харківської області.

Отже, враховуючи зазначену вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду, після державної реєстрації СФГ Простір , останній набув право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» № 3613-VI, встановлено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Судова колегія звертає увагу, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , право постійного користування фермерського господарства згідно державного акту на право постійного користування землею Б №0073449 не припинилось, оскільки на цю дату СФГ Простір набуло права постійного користування земельною ділянкою відповідно до наведених норм Закону України Про селянське (фермерське) господарство .

Це право виникло з моменту реєстрації юридичної особи фермерського господарства.

Про вказане свідчить також виконанням СФГ Простір обов`язків землекористувача, зокрема, зі сплати податків у 2017-2018 роках.

Про цю обставину вказує Відділ Держгеокадастру у Богодухівському районі Харківської області у довідках №27-20.12-0.3-405/2-16 від 04.02.2016 та №27-20-0.23,12-52/104-19 від 22.01.2019 (а.с.48,49).

Право користування земельною ділянкою зберігається за фермерським господарством до моменту припинення його діяльності.

Підстави припинення діяльності Селянського (фермерського ) господарства встановлено в ст. 29 Закону №2009-XII.

Смерть засновника не є підставою для припинення діяльності господарства, тоді як позбавлення фермерського господарства земельної ділянки має наслідком припинення його діяльності (що випливає із змісту наведеної вище норми права).

Відповідно до ст. 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, зокрема право володіння, має право на захист, цього права, у тому числі і від власника майна.

Право постійного користування не може бути звужене. Земельні ділянки одержані засновником для створення селянського (фермерського) господарства не є земельними ділянками цієї особи.

Частина 3 статті 3 Закону передбачає, що держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів селянського(фермерського) господарства.

Втручання в господарську або іншу діяльність господарства з боку державних чи інших органів, а також службових осіб не допускається.

Приймаючи до уваги загальне тлумачення щодо способу існування речового права у часі, викладене у рішенні КСУ від 22.09.2005 №5 -рп/2005 у справі № 1-17/2005, слід взяти до уваги, що право постійного користування, що належить господарству може бути переоформлене тільки за бажанням користувача. Таке переоформлення не є обов`язковим.

Слід також прийняти до уваги, що право землекористувача (позивача) використовувати спірну земельну ділянку на підставі акту на постійне користування землею становило майно , яке підпадає під захист статті 1 Першого Протоколу див., рішення від 24.06.2003 року у справі Стретч проти Сполученого Королівства , заява №44277/98, п.п.32-35).

У справі Рисовський проти України від 20.10.2011, Європейський суд з прав людини наголосив, що одноосібний власник може вважати себе потерпілим від втручання в його особисті права за статтею 1 Першого Протоколу в результаті дій, спрямованих проти нього.

Будь-яке втручання держави у власність має відповідати вимозі про наявність законної мети - інтересів суспільства ( ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції).

Інтереси суспільства відображені в ст.ст.3, 9, 14 Закону України Про селянське (фермерське) господарство .

Отже, позивач має всі законні сподівання на мирне володіння спірною земельною ділянкою.

Статтею 14 Закону України Про селянське (фермерське) господарство (в редакції, чинній на час створення СФГ Простір ), передбачалося, що майно селянського (фермерського) господарства перебуває під захистом держави нарівні з іншими формами власності.

Право фермерського господарства на земельну ділянку його засновника не є об`єктом державної реєстрації, відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а тому не є речовим правом господарства.

За своєю юридичною природою право фермерського господарства на земельну ділянку його засновника слід розглядати як охоронюваний законом інтерес фермерського господарства у розумінні, викладеному у рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004.

Отже, з моменту створення фермерського господарства у нього виникає охоронюваний законом інтерес у використанні землі його засновника, який є правовою підставою для правомірного використання цієї землі фермерським господарством.

Чинне на час створення СФГ Простір законодавство передбачало, що державний акт на право постійного користування землею оформлюється на ім`я голови (посадової особи) селянського фермерського господарства.

Отже, державний акт на право постійного користування землею, виданий на ім`я засновника - ОСОБА_1 є тим документом, який закріплює речове право (законний інтерес) СФГ Простір на використання спірної земельної ділянки, відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент виникнення речового права.

Слід також враховувати, що відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод підлягає застосуванню для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною майна.

Враховуючи наведене, юридичний факт державної реєстрації СФГ Простір тим самим надає фермерському господарству правомірне очікування набуття ним з моменту державної реєстрації права володіння та користування земельною ділянкою, наданою його засновнику для ведення селянського (фермерського) господарства і ці права можуть бути об`єктом захисту у розумінні статті 15 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, вважаю, що позовні вимоги є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суддя О.Є. Медуниця