Рішення

від 05.09.2019 по справі 911/692/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2019 р. м. Київ Справа № 911/692/19

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Фабрика паперово-технічних виробів "Тосна" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Павліченко, буд. 9-А)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати згідно договору оренди нежитлового приміщення № 08/12/2017 від 08.12.2017 р.

секретар судового засідання: Демідова А.А.

Представники сторін:

від позивача: Шаблій Ю.О. (ордер КС № 510621 від 02.05.2019 р.);

від відповідача: Сергієнко Ю.Р. (ордер АА № 111279 від 27.03.2019 р.).

Обставини справи:

Товариство з додатковою відповідальністю Фабрика паперово-технічних виробів "Тосна" (далі - ТДВ Тосна , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1., відповідач) про стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати згідно договору оренди нежитлового приміщення № 08/12/2017 від 08.12.2017 р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення № 08/12/2017 від 08.12.2017 р. в частині повернення майна після закінчення строку дії договору, у зв`язку з чим позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 60888,00 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за січень та лютий 2019 року згідно договору оренди нежитлового приміщення № 08/12/2017 від 08.12.2017 р., а також судові витрати.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.03.2019 р. було відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06 травня 2019 р.

Підготовче засідання відкладалось.

19.04.2019 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив б/н від 18.04.2019 р. (вх. № 7960/19 від 19.04.2019 р.) на позовну заяву, за змістом якого ФОП ОСОБА_1. просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з огляду на те, що відповідач був позбавлений можливості виконати свої зобов`язання щодо повернення майна згідно договору оренди нежитлового приміщення № 08/12/2017 від 08.12.2017 р., адже, на думку останнього, позивач безпідставно ухилявся від підписання акта приймання-передачі вказаного приміщення, незважаючи на неодноразові звернення ФОП ОСОБА_1. до ТДВ Фабрика паперово-технічних виробів "Тосна" з проханням підписати акт приймання-передачі та вказати, у чому полягає невідповідність стану орендованого приміщення. З вищезазначеного, як вважає відповідач, вбачається відсутність прострочення зі сторони останнього щодо виконання умов договору, укладеного між сторонами. Поряд з цим, ФОП ОСОБА_1 . повідомляє, що нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у спірний період використовувалось також Товариством з обмеженою відповідальністю "СВР" на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 07/12/2017 від 07.12.2017 р., укладеного між останнім та позивачем. Наведене, на переконання відповідача, свідчить про те, що ТДВ Фабрика паперово-технічних виробів "Тосна" не визначилось з переліком та характером недоліків об`єкта оренди, хто саме з орендарів завдав таких недоліків, та чи є вина саме ФОП ОСОБА_1. у їх спричиненні. Враховуючи викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТДВ Фабрика паперово-технічних виробів "Тосна" в повному обсязі.

Водночас, 19.04.2019 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 18.04.2019 р. (вх. № 7961/19 від 19.04.2019 р.) про роз`яснення прав, за змістом якого відповідач просить суд надати роз`яснення щодо практичної реалізації фізичною особою-підприємцем права на подання до суду копії електронного доказу, а саме - звукозапису телефонних розмов, які зберігаються на мобільному телефоні HUAWEI Y5 2018.

25.04.2019 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява б/н від 24.04.2019 р. (вх. № 8343/19 від 25.04.2019 р.) про зобов`язання відповідача вчинити дії та продовжити строк для подання відповіді на відзив. За змістом вказаної заяви ТДВ Фабрика паперово-технічних виробів "Тосна", серед іншого, просило суд зобов`язати відповідача надіслати позивачу відзив на позовну заяву з усіма доданими до нього доказами.

11.05.2019 р. засобами електронного зв`язку до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 07.05.2019 р. (вх. № 9119/19 від 11.05.2019 р.) про приєднання до матеріалів справи електронних доказів, а саме - аудіозаписів телефонних розмов, які зберігаються на мобільному телефоні HUAWEI Y5 2018, IMEI НОМЕР_1 , та підтверджують такі обставини, як обстеження об`єкту оренди і надання позивачу акту приймання-передачі об`єкту оренди для підписання останнім.

20.05.2019 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь б/н від 17.05.2019 р. (вх. № 9914/19 від 20.05.2019 р.) на відзив, за змістом якої позивач зазначає, що наведена у відзиві на позов таблиця щодо сплати орендної плати та компенсації комунальних послуг за період оренди нежитлового приміщення за договором № 08/12/2017 від 08.12.2017 р., на думку ТДВ Фабрика паперово-технічних виробів "Тосна", не має відношення до даної справи, оскільки заявлені останнім позовні вимоги стосуються стягнення неустойки за невиконання обов`язку щодо повернення орендованого приміщення у визначений договором строк, а не про стягнення заборгованості по орендних платежах. Поряд з цим, відповідач вказує, що, враховуючи той факт, що строк дії договору оренди нежитлового приміщення № 08/12/2017 від 08.12.2017 р. сплив 01.01.2019 р. та не був пролонгований, ФОП ОСОБА_1 був зобов`язаний повернути орендоване приміщення в стані не гіршому, ніж на момент передачі, в строк до 04.01.2019 р., проте, оскільки під час огляду приміщення 10.01.2019 р. були виявлені його суттєві недоліки, то акт приймання-передачі підписаний не був. Водночас, ТДВ Фабрика паперово-технічних виробів "Тосна" наголошує, що незважаючи на неодноразові звернення останнього до відповідача з проханням усунути недоліки орендованого приміщення та повернути його орендодавцю, на даний час приміщення не звільнене, ключі від усіх дверей позивачу не повернуті, акт приймання-передачі не підписаний, тобто договірні зобов`язання ФОП ОСОБА_1 не виконані. Окрім того, як вважає позивач, надані відповідачем до суду показання свідків не можуть бути допустимими доказами, що підтверджують передачу ФОП ОСОБА_1 об`єкту оренди, оскільки факт виконання стороною договору оренди своїх зобов`язань щодо передачі приміщення з оренди може встановлюватись виключно відповідними первинними документами, зокрема, в даному випадку лише передбаченим договором № 08/12/2017 від 08.12.2017 р. актом приймання-передачі орендованого приміщення. Щодо аудіодиску з телефонними розмовами, який було подано відповідачем разом з відзивом до суду, ТДВ Фабрика паперово-технічних виробів "Тосна" наголошує, що оскільки такий диск так і не був надісланий позивачу, то останній заперечує проти дослідження даного доказу та надання йому оцінки судом.

26.06.2019 р. засобами електронного зв`язку до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 26.06.2019 р. (вх. № 12606/19 від 26.06.2019 р.) про відкладення розгляду справи у зв`язку із знаходженням останнього на післяопераційному лікарняному, на підтвердження чого представник відповідача додає копію листка непрацездатності АДХ № 675977 від 07.06.2019 р. та виписки із медичної карти форми № 027/о від 07.06.2019 р.

У судовому засіданні 01.07.2019 р. представник позивача не заперечувала проти відкладення підготовчого судового засідання у справі № 911/692/19 з підстав, наведених у клопотанні представника відповідача, а також зазначила про можливість мирного врегулювання сторонами даного спору; представник відповідача у судове засідання не з`явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання сторони були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.

11.07.2019 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява б/н від 08.07.2019 р. (вх. № 13573/19 від 11.07.2019 р.) про збільшення розміру позовних вимог, за змістом якої позивач просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_1. 182664,00 грн. неустойки згідно договору оренди нежитлового приміщення № 08/12/2017 від 08.12.2017 р. Обґрунтовуючи вказану заяву, ТДВ Фабрика паперово-технічних виробів "Тосна", посилаючись на статтю 785 Цивільного кодексу України та пункти 2.5 і 5.9 вказаного договору, зазначає, що оскільки відповідачем не передано позивачу орендоване приміщення вже протягом 6 місяців після закінчення строку дії договору оренди, то позивач має право нарахувати неустойку за фактичне користування приміщенням у січні-червні 2019 року у розмірі подвійної орендної плати.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні 18.07.2019 р. суд дійшов висновку щодо прийняття заяви б/н від 08.07.2019 р. (вх. № 13573/19 від 11.07.2019 р.) про збільшення розміру позовних вимог до розгляду, у зв`язку з чим подальший розгляд позовних вимог здійснено в редакції заяви позивача б/н від 08.07.2019 р. (вх. № 13573/19 від 11.07.2019 р.), а саме - про стягнення з відповідача 182664,00 грн. неустойки.

У судовому засіданні 18.07.2019 р. представник позивача підтримувала позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог; представник відповідача зазначив про подання, у подальшому, доказів понесення витрат на послуги адвоката. Також у судовому засіданні 18.07.2019 р. представники позивача та відповідача заявили про надання суду всіх наявних у Товариства з додатковою відповідальністю Фабрика паперово-технічних виробів "Тосна" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доказів, що мають значення для вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.07.2019 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.08.2019 р.

У судовому засіданні 19.08.2019 р. з розгляду справи по суті було оголошено перерву до 05.09.2019 р.

У судовому засіданні 05.09.2019 р. серед інших доказів та пояснень сторін, судом досліджувались та заслуховувались електронні докази - аудіозаписи, зокрема, call_ 13-04-02 (6 хвилин), де, за твердженням відповідача, керівник позивача підтверджує отримання ключів від відповідача; № 190115_1555_БЦ_2 та № 190115_1621_БЦ_3 , де, за твердженням відповідача, йде мова про те, що акти приймання-передачі приміщення готові, однак керівник позивача хоче отримати гроші від орендаря готівкою.

У судовому засіданні 05.09.2019 р. представник позивача зазначала, що аудіозаписи, як докази у даній справі, мають бути оцінені судом критично, оскільки вони отримані не у встановлений законом спосіб, так як особа не знала, що ведеться аудіозапис розмови. Поряд з цим, представник позивача також зазначала, що достовірно не відомо, чиї голоси записані та про яке приміщення йде мова. У зв`язку з чим, на переконання представника позивача, зазначені докази - аудіозаписи були отримані відповідачем з порушенням закону та не можуть, за приписами ч. 2 ст. 77 ГПК України, бути прийняті судом як належні та допустимі докази передачі приміщення відповідачем позивачу.

Також у судовому засіданні 05.09.2019 р. до закінчення судових дебатів представник позивача заявила про понесення позивачем витрат на правову допомогу, про покладення яких на відповідача буде подано заяву в порядку, передбаченому ГПК України.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.09.2019 р. в судових дебатах зазначив про необхідність, на його думку, виклику в судове засідання керівника позивача з метою з`ясування, чи його голос міститься на аудіозаписі.

У судовому засіданні 05.09.2019 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

08.12.2017 р. між Товариством з додатковою відповідальністю Фабрика паперово-технічних виробів "Тосна" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 08/12/2017, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення (об`єкт оренди) загальною площею 105 кв.м, розташоване на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_2.

У відповідності з п. 2.1 договору стан об`єкта оренди на момент передачі в оренду придатний для використання. Недоліків даний об`єкт не має.

Згідно з п. 2.2 договору передача об`єкта оренди оформляється актом прийому-передачі об`єкта оренди, який складається у двох екземплярах і підписується сторонами або їх повноважними представниками. Акт прийому-передачі є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 2.5 договору передбачено, якщо орендар в останній день дії договору не звільняє приміщення, орендна плата нараховується орендарю до фактичного звільнення приміщення в подвійному розмірі за кожен день не звільнення приміщення.

Орендар зобов`язується за власний рахунок забезпечувати підтримку об`єкта оренди у стані не гіршому, ніж на момент його передачі в оренду по цьому договору, з урахуванням нормального фізичного зносу (пп. 3.3.18 п. 3.3 договору).

Умовами п. 4.1 договору встановлено, що орендна плата на місяць складає 15222,00 грн.

Відповідно до п. 5.9 договору орендна плата нараховується, починаючи з 01 січня 2018 р., і нараховується на дату фактичного повернення об`єкта оренди орендодавцю.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до закінчення строку оренди. Строк оренди - до 01 січня 2019 року (п. 11.1 договору).

На виконання умов договору, згідно акту приймання-передачі приміщення від 01.01.2018 р. до договору № 08/12/2017 від 08.12.2017 р., нежитлове приміщення загальною площею 105 кв.м, розташоване на першому поверсі в будівлі за адресою: АДРЕСА_2 було передано позивачем в оренду відповідачу. На момент передачі зазначене приміщення недоліків не мало та було готове до експлуатації. Також, відповідно до даного акту, орендодавець передав орендарю ключі від усіх дверей у приміщенні.

Як слідує з матеріалів справи, строк дії договору оренди нежитлового приміщення № 08/12/2017 від 08.12.2017 р. закінчився 01.01.2019 р. і не був пролонгований, що не заперечується сторонами, у зв`язку з чим орендар ФОП ОСОБА_1 . був зобов`язаний повернути орендоване приміщення в стані не гіршому, ніж на момент передачі, за актом прийому-передачі в строк до 04.01.2019 р.

Позивач зазначає, що 10.01.2019 р. за участю представників сторін відбувся огляд орендованого приміщення, що не заперечується відповідачем, але в ході огляду орендодавцем були виявлені недоліки, які не підпадають під категорію нормального фізичного зносу, зокрема, пошкодження внутрішніх стін приміщення, пошкодження стелі, пошкодження корпусу вхідних ролетів, також не було демонтовано гіпсокартонну стіну та рекламні конструкції, які знаходяться на зовнішньому фасаді об`єкту оренди.

Тобто, позивач стверджує, що відповідачем в порушення умов договору № 08/12/2017 від 08.12.2017 р. (пп. 3.3.13 п. 3.3, п. 7.2) без письмового дозволу орендодавця було здійснено перепланування орендованого приміщення та не проведено відповідного демонтажу, в зв`язку з чим повернення об`єкту оренди не відбулося. Враховуючи проведення перепланування орендованого приміщення без письмового дозволу орендодавця всупереч вимогам договору та наявність інших пошкоджень, позивач вимагав у відповідача усунення недоліків та приведення приміщення для передачі з оренди в стан не гірший, ніж на момент передачі в оренду, тому позивачем було відмовлено в підписанні акту приймання-передачі об`єкту оренди.

28.01.2019 р. позивачем було отримано лист відповідача № ФОП 23-01 від 23.01.2019 р. щодо звільнення 28.12.2018 р. об`єкта оренди, який містив прохання підписати акт приймання-передачі нерухомого майна від 31.12.2018 р., що додавався.

У відповідь позивачем був направлений відповідачеві лист № 16 від 28.01.2019 р. з вимогою усунути всі недоліки та пошкодження орендованого приміщення, звільнити приміщення, передати його за актом прийому-передачі у день фактичного його звільнення, а також сплатити заборгованість за користуванням приміщенням.

Також ТДВ Фабрикою паперово-технічних виробів "Тосна" було направлено на адресу ФОП ОСОБА_1. претензію б/н від 02.02.2019 р., відповідно до якої орендодавець вимагав звільнення приміщення шляхом його передачі за актом приймання-передачі, повернення ключів та перерахування орендної плати за фактичне використання приміщення у січні 2019 року у розмірі 30444,00 грн.

21.02.2019 р. позивачем було отримано від відповідача лист № 18-02 від 18.02.2019 р. щодо забезпечення доступу до об`єкта оренди 26.02.2019 р. до закінчення виконання вказаних робіт.

22.02.2019 р. позивачем був направлений на адресу відповідача лист-відповідь з повідомленням про те, що, враховуючи не підписання акту приймання-передачі та не повернення ключів від орендованого приміщення, у відповідача і на даний час наявний доступ до об`єкта оренди, тому його прохання є безпідставним. Поряд з цим, позивач знову вимагав від відповідача звільнити приміщення, передати його за актом приймання-передачі у день фактичного його звільнення, повернути ключі та перерахувати орендну плату за фактичне користування приміщенням.

Як стверджує позивач, жодних повідомлень щодо усунення недоліків та готовності передати об`єкт оренди за актом приймання-передачі від відповідача на день пред`явлення позову до орендодавця не надходило.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав зобов`язання щодо повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору оренди, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача 182664,00 грн. неустойки за фактичне користування приміщенням у січні-червні 2019 року у розмірі подвійної орендної плати.

Також з матеріалів справи слідує, що вже після відкриття провадження у даній справі, враховуючи відсутність, за твердженням позивача, передачі орендованого приміщення протягом чотирьох місяців, позивачем було направлено відповідачу лист б/н від 17.05.2019 р. та запропоновано з`явитися 24.05.2019 р. о 10.00 год. на орендований об`єкт для його огляду, передачі ключів та підписання акту приймання-передачі приміщення на виконання умов договору оренди № 08/12/2017 від 08.12.2017 р.

Доказів передачі приміщення та підписання акту приймання-передачі приміщення до матеріалів справи не надано.

Оцінюючи подані докази та позиції учасників процесу за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги у даній справі підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Норми статті 16 ЦК України кореспондуються з приписами ст. 20 Господарського кодексу України.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

За приписами ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності зі ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільний кодекс України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Поряд з цим, згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною 4 статті 284 Господарського кодексу України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно з приписами частини 2 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Заперечуючи проти позову, відповідач, серед іншого, посилається на те, що позивач безпідставно ухиляється від підписання акта приймання-передачі приміщення, незважаючи на неодноразові звернення ФОП ОСОБА_1. до ТДВ Фабрика паперово-технічних виробів "Тосна", та не вказує, в чому полягає невідповідність стану орендованого приміщення, яке відповідач фактично звільнив у встановлений договором строк.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав суду належних доказів того, що позивач безпідставно ухилявся від прийняття від відповідача орендованого останнім на підставі договору № 08/12/2017 від 08.12.2017 р. приміщення.

Так, відповідач посилається на заяви свідків ОСОБА_1. та ОСОБА_2 , які були зареєстровані приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Могильницькою О.А. в реєстрі 18.04.2019 р. за №№ 475 та 473, в яких засвідчується той факт, що станом на 28.12.2018 р. орендоване приміщення було повністю звільнено та готове до передачі.

Слід зазначити, що клопотань про виклик для допиту в судовому засіданні вказаних свідків до суду не надходило.

У відповідності з ч.ч. 1, 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Приписами ч.ч. 1-3 ст. 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.

Поряд з цим, слід відзначити, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Дослідивши зазначені вище заяви свідків, суд дійшов висновку, що останні не можуть розглядатися в якості належних та допустимих доказів повернення орендованого відповідачем у позивача приміщення загальною площею 105 кв.м, розташованого на першому поверсі будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , позаяк належним чином таке повернення підтверджується актом приймання-передачі приміщення, що передбачено як вимогами законодавства, зокрема, ст. 795 ЦК України, так і умовами договору, які були узгоджені сторонами.

Окрім того, при розгляді даної справи, в судовому засіданні 05.09.2019 р. з розгляду справи по суті, судом досліджувалась та заслуховувалась частина електронних доказів, наданих відповідачем, а саме - аудіозаписи, що містились на телефоні HUAWEI Y5 2018, IMEI НОМЕР_1 , call_ 13-04-02 (6 хвилин), де, за твердженням відповідача, керівник позивача підтверджує отримання ключів від відповідача; № 190115_1555_БЦ_2 та № 190115_1621_БЦ_3 , де, за твердженням відповідача, йде мова про те, що акти приймання-передачі приміщення готові, однак керівник позивача хоче отримати гроші від орендаря готівкою.

Згідно з приписами ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Суд відзначає, що обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Проте, долучені до матеріалів справи зазначені вище аудіозаписи оцінюються судом критично, оскільки з вказаних записів не вбачається, чиї саме голоси містяться на них та про яке саме приміщення йде мова.

Відтак, інформація, яка міститься в наданих відповідачем електронних доказах, у даному випадку не дозволяє суду достовірно встановити будь-які обставини, про які йдеться у вказаних аудіозаписах, а також з`ясувати, чи належать такі обставини до обставин, що мають значення для справи.

Щодо інших заперечень відповідача суд вважає за необхідне зазначити таке.

Наведена відповідачем у відзиві на позов таблиця щодо сплати орендної плати та компенсації комунальних послуг за період оренди нежитлового приміщення та підписання щомісячних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за договором № 08/12/2017 від 08.12.2017 р. не має відношення до даного спору, оскільки орендодавцем заявлені позовні вимоги про стягнення неустойки за невиконання обов`язку щодо повернення орендованого приміщення у визначений договором строк, а не про стягнення заборгованості по орендних платежах.

Крім того, посилання відповідача на вчинення всіх можливих і залежних від нього дій з повернення об`єкта оренди не підтверджені належними та допустимими доказами.

Зокрема, з матеріалів справи слідує, що позивачем в листі від 28.01.2019 р. були визначені недоліки орендованого приміщення, але орендар будь-яких письмових заперечень щодо виявлених недоліків позивачеві не надав. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Поряд з цим, твердження відповідача щодо недобросовісності дій позивача та ухилення останнього від підписання акту приймання-передачі матеріалами справи не підтверджені.

Зокрема, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що орендоване ним приміщення, яке він намагався повернути позивачу, і від прийняття якого позивач безпідставно, за твердженням відповідача, ухилявся, відповідає умовам пп.пп. 3.3.18, 3.3.23 п. 3.3 договору, а саме - знаходиться в стані, не гіршому, ніж воно було передано.

Водночас, відповідачем жодними належними і допустимими доказами не спростовано наявності недоліків орендованого приміщення, наведених в листі орендодавця від 28.01.2019 р.

Щодо недоліків орендованого приміщення, слід зазначити, що відповідно пп. 3.3.13 п. 3.3 договору № 08/12/2017 від 08.12.2017 р. орендар зобов`язується забезпечувати цілісність інженерних мереж, комунікацій і обладнання об`єкта оренди, без письмового дозволу орендодавця не проводити поточні роботи, пов`язані з прокладанням прихованих та зовнішніх комунікацій, перепланування та переобладнання об`єкта оренди, а згідно з п. 7.2 договору № 08/12/2017 від 08.12.2017 р. орендар має право здійснювати будь-які перепланування чи поліпшення об`єкта оренди винятково з письмової згоди орендодавця та з дотриманням санітарних норм, протипожежних вимог й інших положень нормативних актів України.

Як зазначено в листі орендодавця від 28.01.2019 р., на час закінчення дії договору оренди приміщення має наступні недоліки: пошкодження внутрішніх стін приміщення, пошкодження стелі, пошкодження корпусу вхідних ролетів, не було демонтовано гіпсокартонну стіну та шафу охоронної сигналізації, підключеної до електромережі, а також не демонтовано рекламні конструкції, які знаходяться на зовнішньому фасаді об`єкту оренди.

З урахуванням викладеного, за відсутності письмової згоди орендодавця на перепланування орендованого приміщення, орендар, серед іншого, повинен був до закінчення дії договору оренди провести демонтаж самостійно встановленої гіпсокартонної стіни та повернути приміщення з оренди в стані, що відповідає стану майна на момент його передачі.

При цьому, жодних письмових заперечень зі сторони відповідача щодо визначених позивачем недоліків приміщення висловлено не було, як не було і направлено орендодавцеві повідомлень про їх усунення та готовність передати об`єкт оренди.

Як зазначалося вище, договір № 08/12/2017 від 08.12.2017 р. діяв до 01 січня 2019 року і продовжений не був.

Відповідно до частини 4 статті 291 Господарського кодексу України, правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч. 2 ст. 785 ЦК України).

Статтею 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму, якщо ним є будівля або інша капітальна споруда (їх окрема частина), оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно з пп. 3.3.23 п. 3.3 договору, орендар зобов`язується повернути орендодавцю по акту прийому-передачі об`єкт оренди в строк не пізніше 3 (трьох) днів з дати закінчення строку дії договору, або останнього дня для його дострокового розірвання, в стані не гіршому, ніж воно було передано.

Отже, приміщення вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами вказаного акту прийому-передачі.

Однак, як зазначалось вище, при огляді орендованого приміщення орендодавцем були виявлені недоліки, які не підпадають під категорію нормального фізичного зносу, зокрема, пошкоджено внутрішні стіни приміщення, стеля, корпус вхідних ролетів, не демонтовано гіпсокартонну стіну та рекламні конструкції, які знаходяться на зовнішньому фасаді об`єкту оренди, у зв`язку з чим позивачем було відмовлено відповідачу в підписанні акту приймання-передачі об`єкту оренди.

З матеріалів справи слідує, що наведені недоліки відповідачем усунуті не були, приміщення позивачеві не повернуто.

Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

При цьому, частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини, відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України, доводить особа, яка порушила зобов`язання.

З наданих до матеріалів справи доказів, про які зазначалося вище, не вбачається доведення відповідачем відсутності вини у порушенні зобов`язання щодо повернення позивачеві майна з оренди.

Підсумовуючи викладене, суд відзначає, що неповернення відповідачем нежитлового приміщення загальною площею 105 кв.м, розташованого на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_2 , є порушенням його обов`язку, встановленого чинним законодавством та договором № 08/12/2017 від 08.12.2017 р., що є підставою для захисту порушеного права позивача та стягнення на користь останнього неустойки у розмірі подвійної плати за користування орендованим приміщенням за час прострочення відповідачем виконання обов`язку щодо повернення об`єкта оренди.

Дослідивши розрахунок неустойки, здійснений позивачем за період з січня 2019 року до червня 2019 року в сумі 182664,00 грн. у розмірі подвійної орендної плати (15222,00 грн. х 2 х 6 міс. = 182664,00 грн.), суд дійшов висновку, що позивач вірно визначив її розмір.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 182664,00 грн. неустойки в розмірі подвійної орендної плати за договором № 08/12/2017 від 08.12.2017 р. за період з січня 2019 року до червня 2019 року є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Судові витрати відповідно до п. 1 ч. 1, п. 1 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Фабрика паперово-технічних виробів "Тосна" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Павліченко, буд. 9-А, код 05781640) 182664 (сто вісімдесят дві тисячі шістсот шістдесят чотири) грн. 00 коп. неустойки, 2739 (дві тисячі сімсот тридцять дев`ять) грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 16.09.2019 р.

Суддя В.М. Бабкіна