Постанова

від 09.12.2019 по справі 911/692/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2019 р. Справа№ 911/692/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Пономаренка Є.Ю.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 09.12.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Богданцева Артема Валерійовича

на рішення Господарського суду Київської області від 05.09.2019 (повний текст рішення складено - 16.09.2019) та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2019 (повний текст рішення складено - 23.09.2019)

у справі № 911/692/19 (суддя -Бабкіна В.М.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Фабрика паперово-технічних виробів "Тосна"

до Фізичної особи-підприємця Богданцева Артема Валерійовича

про стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати згідно договору оренди нежитлового приміщення № 08/12/2017 від 08.12.2017 р., -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 Товариство з додатковою відповідальністю Фабрика паперово-технічних виробів "Тосна" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Богданцева Артема Валерійовича (далі - відповідач) про стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати згідно договору оренди нежитлового приміщення № 08/12/2017 від 08.12.2017.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення № 08/12/2017 від 08.12.2017 в частині повернення майна після закінчення строку дії договору. У зв`язку з чим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 182 664,00 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з січеня по червень 2019 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 08.07.2019).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.09.2019 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Богданцева Артема Валерійовича на користь Товариства з додатковою відповідальністю Фабрика паперово-технічних виробів "Тосна" 182 664 грн. 00 коп. неустойки, 2 739 грн. судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 20.09.2019 заяву Товариства з додатковою відповідальністю Фабрика паперово-технічних виробів "Тосна" від 09.09.2019 про покладення на відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 15 000, 00 грн. задоволено повністю.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Богданцева Артема Валерійовича на користь Товариства з додатковою відповідальністю Фабрика паперово-технічних виробів "Тосна" 15 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач в порушення покладеного на нього обов`язку згідно з договором оренди нежитлового приміщення № 08/12/2017 від 08.12.2017 своє зобов`язання щодо повернення майна після закінчення строку дії договору не виконав, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємць Богданцев Артем Валерійович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 05.09.2019 у справі №911/692/19 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2019 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт вказує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами проведення відповідачем перепланування об`єкта оренди, оскільки лист позивача №16 від 28.01.2019 не є належним доказом відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України. На думку відповідача, позивач зобов`язаний був надати докази на підтвердження фактів, якими він обґрунтовує свої вимоги, а саме існування пошкоджень об`єкта оренди; характеристики пошкоджень; не відповідність пошкоджень нормальному фізичному зносу.

Скаржник стверджує, що позивач не оспорює факт надання йому 10.01.2019 акту приймання-передачі для підписання, що відповідно до ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України є дією направленою на повернення об`єкта оренди.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції, відхиливши заяви свідків, не обґрунтував, чому не прийняв їх у якості належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, направлених на виконання зобов`язання з повернення об`єкту оренди.

Стосовно додаткового рішення, скаржник вказує, що ціна наданих адвокатом послуг не була узгоджена між сторонами шляхом внесення відповідних пунктів в умови договору. У договорі, розрахунку витрат на правничу допомогу та акті про надання правничої допомоги не зазначено по якій справі діє адвокат. Час затрачений адвокатом на судові засідання зазначений у розрахунках не відповідає часу, зазначеному у протоколах судових засідань.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 01.11.2019, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, позивач вказує, що, оскільки проведення перепланування орендованого приміщення відбулося без письмового дозволу орендодавця, тому 10.01.2019 позивачем були поставлені законні вимоги до відповідача щодо усунення недоліків та приведення приміщення у стан не гірший, ніж на момент передачі в оренду.

Позивач зазначає, що договірні зобов`язання щодо повернення орендованого приміщення в обумовлений договором строк відповідачем не виконане, на даний час орендоване нежитлове приміщення відповідачем не звільнене, недоліки не усунуті, ключі від дверей позивачу не повернуті, акт приймання-передачі не підписаний.

Товариство з додатковою відповідальністю Фабрика паперово-технічних виробів "Тосна" стверджує, що заяви свідків правомірно не прийняті судом в якості доказів на підтвердження передачі об`єкта оренди, оскільки факт виконання стороною договору оренди зобов`язань щодо звільнення приміщення встановлюються виключно відповідними первинними документами, зокрема, передбаченим договором актом приймання-передачі орендованого приміщення.

Позивач наголошує, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про співмірність розміру витрат на оплату послуг АО Компаньйон та партнери , понесених позивачем, у зв`язку із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову.

Узагальнені доводи заперечення на відзив на апеляційну скаргу

14.11.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Фізичною особою-підприємцем Богданцевим Артемом Валерійовичем подано заперечення на відзив, в яких апелянт вказує, що законом та умовами договору не передбачено, що внаслідок погіршення речі переданої у найм, позивач має право відмовитися від прийняття речі, після закінчення строку договору найму (оренди). На думку скаржника, дії позивача є неправомірними, тому позовні вимоги є необргунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2019 справу № 911/692/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Богданцева Артема Валерійовича на рішення Господарського суду Київської області від 05.09.2019 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2019 у справі № 911/692/19 та призначено до розгляду на 20.11.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 оголошено перерву у розгляді справи № 911/692/19 до 09.12.2019.

Позиції учасників справи

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції 09.12.2019 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення та додаткове рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 09.12.2019 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, оскаржуване рішення та додаткове рішення залишити без змін. Також представник позивача просив задовольнити клопотання про стягення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

08.12.2017 між Товариством з додатковою відповідальністю Фабрика паперово-технічних виробів "Тосна" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Богданцевим Артемом Валерійовичем (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 08/12/2017 (далі - договір) (т. 1; а.с. 11-17).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення (об`єкт оренди) загальною площею 105 кв.м, розташоване на першому поверсі за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Павліченко, 9-А.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що стан об`єкта оренди на момент передачі в оренду придатний для використання. Недоліків даний об`єкт не має.

Згідно з пунктом 2.2 договору передача об`єкта оренди оформляється актом прийому-передачі об`єкта оренди, який складається у двох екземплярах і підписується сторонами або їх повноважними представниками. Акт прийому-передачі є невід`ємною частиною договору.

Сторони у пункті 2.3 передбачили, що орендар у день закінчення строку дії цього договору повертає, а орендодавець приймає об`єкт оренди в стані не гіршому, ніж на момент його передачі в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу.

Пунктом 2.5 договору передбачено, якщо орендар в останній день дії договору не звільняє приміщення, орендна плата нараховується орендарю до фактичного звільнення приміщення в подвійному розмірі за кожен день не звільнення приміщення.

Орендар зобов`язується за власний рахунок забезпечувати підтримку об`єкта оренди у стані не гіршому, ніж на момент його передачі в оренду по цьому договору, з урахуванням нормального фізичного зносу (пп. 3.3.18 п. 3.3 договору).

Згідно з пп. 3.3.23 п. 3.3 договору орендар зобов`язується повернути орендодавцю по акту прийому-передачі об`єкт оренди в строк не пізніше 3 (трьох) днів з дати закінчення строку дії договору, або останнього дня для його дострокового розірвання, в стані не гіршому, ніж воно було передано.

Умовами пункту 4.1 договору встановлено, що орендна плата на місяць складає 15222,00 грн.

Відповідно до п. 5.9 договору орендна плата нараховується, починаючи з 01 січня 2018, і нараховується на дату фактичного повернення об`єкта оренди орендодавцю.

Сторони у пункті 7.1 договору передбачили, що у випадку, якщо орендар умисно чи з необережності допустить погіршення/знищення об`єкта оренди, він зобов`язаний відшкодувати орендодавцю збитки, що дорівнюють вартості погіршення, відшкодувати втрати на приведення об`єкта оренди в первісний стан, а також упущену вигоду, що орендодавець мав би, використовуючи й розпоряджаючись цим об`єктом за весь період приведення об`єкта оренди в первісний стан.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до закінчення строку оренди. Строк оренди - до 01.01.2019 (п. 11.1 договору).

На виконання умов договору, позивач передав в оренду відповідачу нежитлове приміщення загальною площею 105 кв.м, розташоване на першому поверсі в будівлі за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Павліченко, 9-А, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення від 01.01.2018. На момент передачі зазначене приміщення недоліків не мало та було готове до експлуатації.

Відповідач звернувся до позивача з листом №ФОП 23-01 від 23.01.2019, в якому вказав, що після проведення огляду об`єкта оренди для його повернення з орендного користування, позивач висунув загальні зауваження щодо стану об`єкта оренди та відстрочив підписання акту повернення об`єкта з оренди до відображення виявлених недоліків у самому акті. Станом на день складання листа, перелік зауважень в письмовому вигляді орендодавцем не викладено та орендарю не надано, у зв`язку з чим просив підписати доданий до листа акт приймання передачі приміщення від 31.12.2018.

28.01.2019 позивач направив відповідачу лист №16 від 28.01.2019, в якому вказав, що в ході огляду були виявлені суттєві недоліки об`єкту оренди, між сторонами досягнуто усної домовленості про усуненням орендарем недоліків та плата за оренду буде нараховуватись по дату фактичного повернення приміщення. Також, орендодавець не погодився з направленим відповідачем актом приймання-передачі приміщення, оскільки в ньому не було зазначено наявних недоліків об`єкта оренди.

02.02.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав повернення приміщення, оплати орендної плати та неустойки.

Відповідач звернувся до позивача з листом №18-02 від 18.02.2019 щодо забезпечення доступу до об`єкта оренди 26.02.2019 для закінчення виконання робіт.

22.02.2019 позивач направив на адресу відповідача лист-відповідь, в якому вказав, що, оскільки акт приймання-передачі не підписано та ключі від орендованого приміщення не повернуто, у відповідача наявний доступ до об`єкта оренди, тому його прохання є безпідставним. Поряд з цим, позивач знову вимагав від відповідача звільнити приміщення, передати його за актом приймання-передачі у день фактичного звільнення, повернути ключі та перерахувати орендну плату за фактичне користування приміщенням.

Звертаючись з позовними вимогами, позивач вказав на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення № 08/12/2017 від 08.12.2017 в частині повернення майна після закінчення строку дії договору, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення з відповідача 182 664,00 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з січеня по червень 2019.

Рішенням місцевого господарського суду позов задовлено. Суд обґрунтував рішення тим, що відповідач в порушення покладеного на нього обов`язку згідно з договором оренди нежитлового приміщення № 08/12/2017 від 08.12.2017 своє зобов`язання щодо повернення майна після закінчення строку дії договору не виконав.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову за весь період заявлених позовних вимог, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, договір, укладений між Товариством з додатковою відповідальністю Фабрика паперово-технічних виробів "Тосна" та Фізичною особою-підприємцем Богданцевим Артемом Валерійовичем, за своєю правовою природою відноситься до договорів оренди.

Як встановлено частинами 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільний кодекс України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 2 статті 291 Господарського кодексу України встановлено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Як вказувалось вище, сторони у пп. 3.3.23 п. 3.3 договору встановили, що орендар зобов`язується повернути орендодавцю по акту прийому-передачі об`єкт оренди в строк не пізніше 3 (трьох) днів з дати закінчення строку дії договору, або останнього дня для його дострокового розірвання, в стані не гіршому, ніж воно було передано.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до закінчення строку оренди. Строк оренди - до 01.01.2019 (п. 11.1 договору).

Отже, строк дії договору оренди нежитлового приміщення № 08/12/2017 від 08.12.2017 закінчився 01.01.2019 та не був пролонгований, що не заперечується сторонами. Тобто, відповідно до пп. 3.3.23 п. 3.3 договору ФОП Богданцев А.В. повинен був повернути орендоване приміщення за актом прийому-передачі у строк до 04.01.2019.

Суд першої інстанції встановив, що 10.01.2019 за участю представників сторін відбувся огляд орендованого приміщення, однак, сторонами акт прийому-передачі не підписувався.

Відповідач звернувся до позивача з листом №ФОП 23-01 від 23.01.2019, в якому вказав, що після проведення огляду об`єкта оренди для його повернення з орендного користування, позивач висунув загальні зауваження щодо стану об`єкта оренди та відстрочив підписання акту повернення об`єкта з оренди до відображення виявлених недоліків у самому акті. Станом на день складання листа, перелік зауважень в письмовому вигляді орендодавцем не викладено та орендарю не надано, у зв`язку з чим просив підписати доданий до листа акт приймання передачі приміщення від 31.12.2018. Вказаний лист позивач отримав 28.01.2019.

28.01.2019 позивач направив відповідачу лист №16 від 28.01.2019, в якому вказав, що в ході огляду були виявлені суттєві недоліки об`єкту оренди, а саме: пошкодження внутрішніх стін приміщення, пошкодження стелі, пошкодження корпусу вхідних ролетів, не демонтовано гіпсокартонну стіну та шафу охоронної сигналізації, підключеної до електромережі, не демонтовано рекламні конструкції, які знаходяться на зовнішньому фасаді об`єкта оренди. Позивач вказав, що між сторонами досягнуто усної домовленості про усуненням орендарем недоліків та плата за оренду буде нараховуватись по дату фактичного повернення приміщення. Також, орендодавець не погодився з направленим відповідачем актом приймання-передачі приміщення, оскільки в ньому не було зазначено наявних недоліків об`єкта оренди.

Відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Суд апеляційної інстанції вказує, що умовами договору не передбачено підстав для відмови від підписання акту приймання-передачі (повернення) приміщення з оренди. Крім того, нормами чинного законодавства також не передбачено, що внаслідок погіршення речі переданої у найм, орендодавець має право відмовитися від прийняття речі, після закінчення строку договору найму (оренди).

У пункті 7.1 договору сторони встановили, що у випадку, якщо орендар умисно чи з необережності допустить погіршення/знищення об`єкта оренди, він зобов`язаний відшкодувати орендодавцю збитки, що дорівнюють вартості погіршення, відшкодувати втрати на приведення об`єкта оренди в первісний стан, а також упущену вигоду, що орендодавець мав би, використовуючи й розпоряджаючись цим об`єктом за весь період приведення об`єкта оренди в первісний стан.

Отже, у разі встановлення наявністі недоліків на об`єкті оренди, позивач не позбавлений права за участі представника відповідача скласти акт з описом таких недоліків чи замовити відповідне експертне дослідження та пред`явити до стягнення з орендаря збитки відповідно до пункту 7.1 договору.

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, саме орендодавець без достатніх на те правових підстав відмовився від складання та підписання акта приймання-передачі (повернення) приміщення оренди.

При цьому, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази наявності недоліків об`єкта оренди, а їх перерахування позивачем в листі №16 від 28.01.2019 не підтверджує наявність таких недоліків та не визначає їх конкретизованих ознак, з огляду на що орендар не мав можливості їх оспорити чи погодити.

Таким чином, за відсутності доведеного позивачем факту наявності недоліків об`єкта оренди, за наявності підтвердженого сторонами факту відмови саме позивача підписати акт приймання-передачі (повернення) приміщення оренди, суд апеляційної інстанції розцінює направлення відповідачем листа №ФОП 23-01 від 23.01.2019 з доданим до нього актом приймання-передачі, як вчинення орендарем дій для спонукання орендодавця підписати акт приймання-передачі (повернення) об`єкта оренди.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 28.01.2019 позивачем отримано листа відповідача №ФОП 23-01 від 23.01.2019 разом з актом приймання-передачі спірного об`єкта оренди. Однак, позивач відмовився приймати орендоване приміщення та підписувати акт прийому-передачі орендованого приміщення.

З огляду на вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з січеня по червень 2019 підлягають частковому задоволенню, а саме за січень 2019, виходячи з встановлених судом апеляційної інстанції обставин.

Стосовно посилань апелянта про безпідставне відхилення судом першої інстанції заяв свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які були зареєстровані приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Могильницькою О.А. в реєстрі 18.04.2019 за №№ 475 та 473, в яких засвідчується той факт, що станом на 28.12.2018 орендоване приміщення було повністю звільнено та готове до передачі, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності з ч.ч. 1, 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Дослідивши вказані заяви свідків, суд апеляційної інстанції зазначає, що викладені в заявах обставини не доводять та не спростовують доводів сторін, не містять відомостей щодо істотних для даної справи обставин, тому не можуть розглядатись як належні та допустимі докази у справі.

Щодо електронних доказів наданих відповідачем а саме - аудіозаписи, що містились на телефоні HUAWEI Y5 2018, IMEI 869355038210645, "call_ 13-04-02" (6 хвилин), де, за твердженням відповідача, керівник позивача підтверджує отримання ключів від відповідача; "№ 190115_1555_БЦ_2" та № 190115_1621_БЦ_3", де, за твердженням відповідача, йде мова про те, що акти приймання-передачі приміщення готові, однак керівник позивача хоче отримати гроші від орендаря готівкою, колегія суддів вказує наступне.

Згідно з приписами статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Проте, долучені до матеріалів справи зазначені вище аудіозаписи не є належними, допустимими, достовірними та достатніми в розумінні приписів статей 76-79 ГПК України, оскільки з вказаних записів не вбачається за можливе дійти висновку та встановити, чиї голоси містяться на них, чи відбувалось записане в аудіофайлах в реальності, та про яке саме приміщення ведеться розмова.

Отже, інформація, яка міститься в наданих відповідачем електронних доказах, у даному випадку не дозволяє суду достовірно встановити будь-які обставини, про які йдеться у вказаних аудіозаписах, а також з`ясувати, чи належать такі обставини до обставин, що входять в предмет доказування.

Посилання апелянта на докази щодо своєчасної сплати орендної плати та компенсації комунальних послуг за період оренди нежитлового приміщення та підписання щомісячних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за договором №08/12/2017 від 08.12.2017 під час його дії, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки вказані докази не мають відношення до даного спору, у зв`язку з тим, що орендодавцем заявлені позовні вимоги про стягнення неустойки за невиконання обов`язку щодо повернення орендованого приміщення у визначений договором строк, а не про стягнення заборгованості по орендних платежах.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з січня по червень 2019 підлягають задоволенню частково, а саме за січень 2019. Таким чином, стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за січень 2019 складає 30 444,00 грн. (15222,00 х 2 =30 444,00), отже, рішення в цій частині підлягає зміні.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

За приписами частин 3, 4 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що очікує понести витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн., до якого додав договір про надання правової допомоги від 27.03.2019.

24.07.2019 відповідач подав до Господарського суду міста Києва докази понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 800,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №232 від 26.04.2019 та актом приймання-передачі наданих послуг від 30.04.2019 з описом всіх вчиненних адвокатом дій та їх вартості.

13.09.2019 позивач подав до Господарського суду Київської області заяву б/н від 09.09.2019 (вх. № 17515/19 від 13.09.2019) про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, за змістом якої позивач просив суд ухвалити додаткове рішення у справі № 911/692/19, яким покласти на відповідача витрати позивача на правничу допомогу в сумі 15000,00 грн. На підтвердження понесення вказаних витрат позивач подав наступні докази: копію договору про надання правничої допомоги № 12Г/1 від 01.02.2019; додаток № 1 до вказаного договору; розрахунок витрат на правничу допомогу від 06.09.2019; акт про надання правничої допомоги від 06.09.2019; рахунок-фактура № 12Г/1 від 06.09.2019; оригінал платіжного доручення № 112 від 06.09.2019 про сплату 15000,00 грн. за надання правничої допомоги.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 20.09.2019 заяву Товариства з додатковою відповідальністю Фабрика паперово-технічних виробів "Тосна" від 09.09.2019 про покладення на відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 15 000, 00 грн. задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Богданцева Артема Валерійовича на користь Товариства з додатковою відповідальністю Фабрика паперово-технічних виробів "Тосна" 15 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу від 01.11.2019 позивач вказав, що орієнтовно очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн., що належать до витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

27.11.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду позивач подав клопотання про стягнення судових витрат, в якому просив стягнути з відповідача 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесення вказаних витрат позивач подав наступні докази: копію договору про надання правничої допомоги № 12Г/1 від 01.02.2019; додаток № 1 до вказаного договору; розрахунк витрат на правничу допомогу від 20.11.2019; акт про надання правничої допомоги від 20.11.2019; рахунок-фактура № 12Г/1 від 20.11.2019; оригінал платіжного доручення № 148 від 22.11.2019 про сплату 10000,00 грн. за надання правничої допомоги.

Частиною 4, ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задовлення позовних вимог, суд апеляційної інстанції здійснив перерахунок витрат на професійну правничу допомогу позивача та відповідача та вказує, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції підлягають задоволенню у розмірі 2 505 грн. та в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 670 грн. Витрати відповідача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції підлягають задоволенню у розмірі 3 165 грн. 40 коп. Отже, додаткове рішення підлягає зміні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Богданцева Артема Валерійовича на рішення Господарського суду Київської області від 05.09.2019 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2019 у справі № 911/692/19 підлягає частковому задоволенню. Рішення Господарського суду Київської області від 05.09.2019 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2019 у справі № 911/692/19 слід змінити.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 276, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Богданцева Артема Валерійовича на рішення Господарського суду Київської області від 05.09.2019 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2019 у справі № 911/692/19 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 05.09.2019 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 20.09.2019 у справі № 911/692/19 змінити, викласти резолютивні частини рішень у наступній редакції.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Богданцева Артема Валерійовича ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Фабрика паперово-технічних виробів "Тосна" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Павліченко, буд. 9-А, код 05781640) 30 444 (тридцять тисяч чотириста сорок чотири) грн. 00 коп. неустойки, 457 (чотириста п`ятдесят сім) грн. 41 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви, 2 505 (дві тисячі п`ятсот п`ять) грн. витрат на правову допомогу в суді першої інстанції, 1 670 (одна тисяча шістсот сімдесят) грн. витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Фабрика паперово-технічних виробів "Тосна" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Павліченко, буд. 9-А, код 05781640) на користь Фізичної особи-підприємця Богданцева Артема Валерійовича ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) 3 422 (чотири тисячі сімсот тридцять вісім) грн. 38 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги, 3 165 (три тисячі сто шістдесят п`ять) грн. 40 коп. витрат на правову допомогу в суді першої інстанції.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

Матеріали справи №911/692/19 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.12.2019.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

Є.Ю. Пономаренко