Рішення

від 11.09.2019 по справі 910/7043/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.09.2019Справа № 910/7043/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСТА" (04201, м. Київ, вул. Вишгородська, 150)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва "Плесо"

про розірвання договору

за участю представників

від позивача: Савченко Т.А.

від відповідача: Костянецький М.В.

від третьої особи: Проценко П.Ю.

В судовому засіданні 11.09.2019, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСТА" про:

- розірвання договору про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду від 12.03.2018 № 2630, укладений між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Позивач та/або Орендодавець), Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва "Плесо" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРСТА";

- виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСТА" з орендованого майна, а саме: нежитлової споруди (бетонний майданчик під літні службові приміщення), загальною площею 50,0 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, Оболонський район, озеро "Редьчине" б/н, дільниця № 12.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду №2630 від 12.03.2018, а саме використання об`єкта оренди в період, що не передбачений умовами договору, та здійснення невід`ємних поліпшень без дозволу орендодавця та балансоутримувача, існують правові підстави для розірвання вищевказаного договору та виселення відповідача із займаного орендованого приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/7043/19 та вирішив розглядати справу в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні 02.07.2019.

У судовому засіданні 02.07.2019 суд на місці ухвалив задовольнити усне клопотання відповідача про відкладення та відклав підготовче засідання на 31.07.2019.

17.07.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив, у якому відповідач заперечує проти позову та зазначає, що 18.02.2019 третьою особою проводилось обстеження об`єкту оренди, за результатами якого було складено Акт-вимога №1802-2 у зв`язку з виявленими порушеннями, а саме виявлено тимчасову конструкцію. Проте, за доводами відповідача, тимчасова споруда встановлюється тимчасово, без влаштування фундаменту і відповідно не є невід`ємним поліпшенням об`єкту оренди та не збільшує його вартість. Крім того, у відзиві відповідач зауважує, що позивачем 05.04.2019 також було проведення обстеження об`єкту, за результатами якого не було встановлено жодних порушень, стан об`єкту вказується як задовільний.

У судовому засіданні 31.07.2019 суд на місці ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів, задовольнити усне клопотання представника позивача та відкласти підготовче засідання на 14.08.2019 у зв`язку з наданням останньому часу для подання відповіді на відзив.

У судовому засіданні 14.08.2019 представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи акта звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2018 до 30.07.2019.

У даному судовому засіданні суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 11.09.2019 на підставі ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

09.09.2019 до канцелярії суду надійшло клопотання відповідача, у якому останній просить долучити до матеріалів справи договір страхування майна, що передається в оренду №04-011460 від 15.03.2019.

У судовому засіданні, призначеному на 11.09.2019, суд в порядку ч. 6. ст. 183 ГПК України, ухвалив закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті. Суд заслухав представників позивача та третьої особи, які підтримали позовні вимоги та надали пояснення по суті спору. Представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

12 березня 2018 року між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - позивач, орендодавець), Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва Плесо (надалі - третя особа, балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРСТА" (надалі - відповідач, орендар) був договір про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду № 2630 (надалі - договір).

Згідно з п. 1.1, 2.1 договору орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 26.12.2017 № 76 передав, а орендар прийняв в оренду нежитлову споруду (бетонний майданчик під літні службові приміщення), загальною площею 50,0 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, Оболонський район, озеро Редьчине б/н, дільниця № 12, для розміщення кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи (сезонно з 01 травня по 31 жовтня календарного року) (далі - Об`єкт оренди).

Об`єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва і знаходиться на балансі комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва Плесо .

Відповідно до ч. 2 п. 3.1. договору об`єкт оренди використовується сезонно з 01 травня по 31 жовтня календарного року. Орендна плата нараховується за період використання об`єкта оренди з 01 травня по 31 жовтня календарного року.

Пунктом 4.1.1. договору встановлено, що орендодавець зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати по акту приймання-передачі об`єкт.

В свою чергу орендар у відповідності до п. 4.2. договору зобов`язаний, зокрема:

- прийняти по акту приймання-передачі об`єкт;

- використовувати об`єкт відповідно до його призначення та умов цього договору;

- своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі;

- протягом строку дії договору до передачі об`єкта підприємству-балансоутримувачу по акту приймання-передачі за свій рахунок проводити необхідний поточний ремонт об`єкта (фасаду будинку, покрівлі, орендованих приміщень, місць спільного користування, системи опалення, водопостачання та водовідведення). Ця умова договору не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшене орендованого/об`єкта і не тягне за собою зобов`язання орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень;

- забезпечити підготовку об`єкта до експлуатації в осінньо-зимовий період: провести утеплення вікон, дверей, ремонт покрівлі (у разі необхідності);

- протягом місяця після укладення цього договору застрахувати об`єкт не менше ніж на його вартість за висновком про вартість/актом оцінки на користь підприємства-балансоутримувача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об`єкта, у порядку, визначеному законодавством, і надати орендодавцю та підприємству-балансоутримувачу копії страхового полісу/договору і платіжного доручення про сплату страхового внеску. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб на увесь строк об`єкт був застрахований;

- протягом місяця після укладення цього договору застрахувати об`єкт не менше ніж на його вартість за висновком про вартість/актом оцінки на користь підприємства-балансоутримувача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об`єкта, у порядку, визначеному законодавством, і надати орендодавцю та підприємству-балансоутримувачу копії страхового полісу/договору і платіжного доручення про сплату страхового внеску. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб на увесь строк об`єкт був застрахований.

Відповідно до п. 5.1.4. орендодавець має право контролювати з залученням підприємства-балансоутримувача виконання умов цього договору та використання об`єкта, переданого в оренду за цим договором, і у разі необхідності спільно з підприємством-балансоутримувачем вживати відповідні заходи реагування.

Об`єкт повинен використовуватись орендарем тільки за цільовим призначенням, обумовленим п. 1.1. договору (п. 8.3. договору).

У разі виявлення факту використання об`єкту не за цільовим призначенням договір може бути розірвано (п. 8.5. договору).

Згідно з п. 9.1. договору цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 12 березня 2018 року до 10 березня 2021 року.

Відповідно до п. 9.6 договору на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

На виконання умов договору сторонами було підписано Акт приймання-передачі нерухомого майна від 12.03.2018, відповідно до якого позивач та третя особа передали, а відповідач прийняв в тимчасове платне користування нежитлову споруду (бетонний майданчик під літні службові приміщення), загальною площею 50,0 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, Оболонський район, озеро Редьчине б/н, дільниця № 12.

З матеріалів справи вбачається, що 19.02.2019 до позивача надійшло звернення балансоутримувача, у якому останній повідомив, що 18.02.2019 робочою групою постійної комісії КП Плесо було здійснено огляд об`єкта водного фонду та території зони відпочинку Редьчине , за наслідками якого складено Акт-вимогу №1802-2 від 18.02.2019.

З метою перевірки цільового використання об`єкта оренди позивачем було видано Наказ від 02.04.2019 № 198 Про проведення перевірки використання нерухомого майна територіальної громади м. Києва , на виконання якого 05.04.2019 представниками орендодавця спільно з представниками балансоутримувача проведено обстеження використання нежитлової споруди, що використовує на умовах оренди Товариством з обмеженою відповідальністю АРСТА .

За наслідками проведеної перевірки був складений Акт обстеження нежилих приміщень від 05.04.2019, у якому встановлено, що на нежитловій споруді (бетонний майданчик під літні службові приміщення) розміщену дерев`яну споруду, що за візуальними ознаками призначена для використання для кафе, при цьому станом на момент проведення обстеження споруда не використовувалась.

Спір у справі, за доводами позивача, виник внаслідок наявності правових підстав для розірвання договору оренди в судовому порядку та звільнення приміщення відповідачем у зв`язку з порушенням останнім умов договору щодо дотримання цільового призначення об`єкта оренди.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором оренди комунального майна, який підпадає під правове регулювання статей 759-786 Цивільного кодексу України, статей 283-287 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у орендодавця, орендаря та підприємства-балансоутримувача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Матеріалами справи, а саме актом приймання-передачі нерухомого майна від 12.03.2018, підтверджується факт прийняття відповідачем в користування об`єкта оренди за договором.

Судом встановлено, що об`єкт оренди повинен використовуватись відповідачем тільки за цільовим призначенням - розміщення кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи (сезонно з 01 травня по 31 жовтня календарного року).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, визначені в Положенні про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 (далі - Положення).

Згідно з пунктом 14.1 Положення орендодавці та підприємства-балансоутримувачі здійснюють контроль за використанням майна, переданого в оренду, та документальний контроль своєчасності надходження орендної плати до бюджету. Контроль здійснюється шляхом документальної або фактичної перевірки умов виконання договору оренди та використання орендованого майна. Орендодавці та підприємства-балансоутримувачі здійснюють контроль за виконанням орендарями умов договору оренди і, у разі виникнення заборгованості з орендної плати або інших платежів, вживають заходи щодо погашення заборгованості, в тому числі проводять відповідну претензійно-позовну роботу.

Відповідно до пункту 14.3 Положення порушення умов договору оренди та суборенди є підставою для розірвання договору оренди або суборенди в установленому законодавством порядку.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено главою 20 Господарського кодексу України.

Розірванням договору є припинення договірного зобов`язання, тобто зникнення правового зв`язку між сторонами договірного зобов`язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов`язків.

Позивач як на підставу позову посилається на пункт 8.5 договору, відповідно до якого у разі виявлення факту використання об`єкта не за цільовим призначенням договір може бути розірвано.

У даному випадку господарський суд звертає увагу учасників справи, що порядок дострокового розірвання договору (у тому числі згідно з пунктом 8.5 договору) визначається положеннями Цивільного кодексу України в сукупності зі спеціальними нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та умовами договору.

Згідно вимог ст. 773 ЦК України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Відповідно до положень ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача. Отже, дані норми встановлюють умови одностороннього розірвання договору оренди на вимогу наймодавця (орендодавця).

Так, відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором, а частиною 3 цієї норми визначено, що у разі односторонньої відмови від договору повністю або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 статті 6 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Аналогічні положення викладено сторонами у пунктах 6.7 та 9.6 договору.

Згідно з пунктом 9.3 договору одностороння відмова від договору не допускається, крім випадку, передбаченого підпунктом 5.1.3 цього договору (несплата орендної плати протягом 3-х місяців підряд).

Відтак, у спірних правовідносинах господарському суду належить дослідити обставини належного чи неналежного виконання умов спірного договору його сторонами та вирішити спір із застосуванням наведених вище положень законодавства щодо критерію істотності порушень умов договору, що зумовлює для позивача необхідність довести, чого саме його було значною мірою позбавлено через порушення відповідного зобов`язання.

Враховуючи, що підставою розірвання договору визначено нецільове використання об`єкта оренди, позивачу необхідно довести, у чому полягає шкода, завдана територіальній громаді, та чим саме така обставина порушує чи обмежує права орендодавця, а відтак, чи буде це істотним порушенням умов договору оренди, що може потягнути його розірвання.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Зважаючи на доводи позивача та третьої особи про наявність підстав для дострокового розірвання договору, судом було досліджено умови договору та встановлено, що згідно з п. 4.2.2 договору орендар зобов`язався використовувати об`єкт відповідно до його призначення та умов цього договору.

На підтвердження обґрунтованості позову позивачем було надано до позовної заяви копію звернення балансоутримувача до орендодавця, у якому третя особа повідомила про здійснений 18.02.2019 огляд об`єкта водного фонду та території зони відпочинку Редьчине , у складі робочої групи постійної комісії КП Плесо , за наслідками якого був складений Акт-вимога №1802-2 від 18.02.2019.

Так, у вищевказаному Акті-вимозі було зазначено про виявлені порушення, а саме встановлення тимчасової конструкції (2 шатра) згідно проекту розробленого ПП Архібуд-Дизайн , та вимоги щодо їх усунення, що полягали у наданні протягом 5 діб дозвільної документації на тимчасову споруду та документи на будівництво.

Судом встановлено, що з метою перевірки цільового використання об`єкта оренди позивачем було видано Наказ від 02.04.2019 № 198 Про проведення перевірки використання нерухомого майна територіальної громади м. Києва , на виконання якого 05.04.2019 представниками орендодавця спільно з представниками балансоутримувача проведено обстеження використання нежитлової споруди, що використовує на умовах оренди Товариством з обмеженою відповідальністю АРСТА .

За наслідками проведеної перевірки був складений Акт обстеження нежилих приміщень від 05.04.2019, у якому встановлено, що на нежитловій споруді (бетонний майданчик під літні службові приміщення) розміщену дерев`яну споруду, що за візуальними ознаками призначена для використання для кафе, при цьому станом на момент проведення обстеження споруда не використовувалась.

У вищевказаному акті також зафіксовано, що борг з орендної плати на дату перевірки відсутній, стан приміщення знаходиться у задовільному стані.

Також до матеріалів справи позивачем було додано інформацію щодо використання нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, Оболонський район, озеро Редчине , б/н, дільниця в„–12 (ТОВ Арста ), підготовлену головним спеціалістом В. Степановим, з якої додатково вбачається, що на момент проведення обстеження від 05.04.2019 виявлена конструкція була зібрана із дерев`яних листів та не використовувалась. Праворуч від входу до конструкції виявлено меблі (столи, стільці та ін.), торгівельне обладнання (мангал, піч а ін.), а ліворуч - літній дитячий майданчик.

З огляду на пояснення відповідача, вказана конструкція була зведена з легко розбірних матеріалів, не має фундаменту, не відноситься до капітальних будівель та є тимчасовою, а меблі, торгівельне обладнання, літній майданчик не є власністю ТОВ Арста .

З наявних у матеріалах справи фототаблиць вбачається, що виявлена конструкція дійсно є тимчасовою, не містить фундаменту та виготовлена із дерев`яних листів, всередині конструкції міститься різне обладнання та побутові предмети, з огляду на розташування яких не вбачається факту використання даної конструкції.

Отже, дослідивши зміст наданих актів обстеження, суд встановив, що останні не містять жодної інформації, яка б свідчила про використання орендарем майна не за цільовим призначенням, передбаченим за умовами договору.

При цьому, враховуючи відсутність умов договору, які б свідчили про обов`язок орендаря демонтувати кафе після закінчення сезонного періоду, позивачем не доведено, яким чином відповідач за місяць до відкриття сезону порушує умови договору щодо використання об`єкта оренди.

Одночасно з цим, у даному випадку судом враховано, що основною метою договору оренди та одним з визначальних прав орендодавця є саме своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Як встановлено судом, станом на дату огляду об`єкта оренди, останній був застрахований згідно договору страхування №04-011460 від 15.03.2019, орендна плата сплачувалась в повному обсязі, заборгованості за орендарем не обліковувалось, що підтверджує дотримання відповідачем свого визначального обов`язку за договором оренди та досягнення орендодавцем основної мети, з якою спірний договір укладався.

Отже, доводи позивача про істотне порушення відповідачем умов спірного договору не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, зокрема, не доведено, в чому саме полягає шкода, яка завдана органу місцевого самоврядування, а також яким чином порушуються права орендодавця/територіальної громади.

Навпаки, суд зазначає, що внаслідок розірвання спірного договору можуть настати негативні наслідки для територіальної громади у вигляді ненадходження до місцевого бюджету орендної плати, яка справно сплачується відповідачем. При цьому, суд також звертає увагу на те, що ТОВ "АРСТА" було єдиним претендентом на укладення договору оренди щодо даного об`єкту.

Судом також враховано, що на сьогоднішній день ефективне використання нерухомого майна комунальної власності є основою динамічного розвитку адміністративно-територіальної одиниці, а орендна плата, в свою чергу, є одним з основних джерел наповнення місцевого бюджету.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 року).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів" від 27.10.1993).

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" від 15.05.2008 суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Частиною 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч.2 ст.164 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладається обов`язок довести обґрунтованість заявлених ним позовних вимог.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам та запереченням позивача та відповідача, надано можливість їх представникам в судовому засіданні обґрунтувати свої правові позиції щодо позову, надавати додаткові докази та заявляти відповідні клопотання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, ураховуючи те, що позивач не довів належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст. 73-77 ГПК України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а також у зв`язку з відсутністю фактичних обставин, які свідчать про істотне порушення відповідачем умов договору, суд не вбачає підстав для можливість дострокового розірвання договору оренди комунального майна за рішенням суду та, відповідно, задоволення похідної вимоги про виселення відповідача.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про розірвання договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 12.03.2018 №12630 та виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСТА" слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.09.2019

Суддя Л. Г. Пукшин