Постанова

від 24.12.2019 по справі 910/7043/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2019 р. Справа№ 910/7043/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Куксова В.В.

Яковлєва М.Л.

при секретарі судового засідання: Вороніній О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Савченко Т.А довіреність № 062/02/07-11 від 02.01.19

від відповідача: Костянецький М.В. ордер серія КВ №465127

розглянувши апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 (повний текст складено 16.09.2019)

у справі №910/7043/19 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСТА", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва "Плесо", м.Київ

про розірвання договору,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСТА" про розірвання договору про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду від 12.03.2018 № 2630, укладеного між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач), Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва "Плесо" (далі - третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРСТА" (далі - відповідач) та виселення відповідача з орендованого майна, а саме: нежитлової споруди (бетонний майданчик під літні службові приміщення), загальною площею 50,0 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, Оболонський район, озеро "Редьчине" б/н, дільниця № 12.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду №2630 від 12.03.2018, а саме використання об`єкта оренди в період, що не передбачений умовами договору, та здійснення невід`ємних поліпшень без дозволу орендодавця та балансоутримувача, існують правові підстави для розірвання вищевказаного договору та виселення відповідача із займаного орендованого приміщення.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 в позові відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд зазначив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, та у зв`язку з відсутністю фактичних обставин, які свідчать про істотне порушення відповідачем умов договору про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду від 12.03.2018 № 2630 відсутні підстави для задоволення позову в частині розірвання договору про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду від 12.03.2018 № 2630, та, відповідно, задоволення похідної вимоги про виселення відповідача із займаного орендованого приміщення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 скасувати та прийняти нове рішення яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції не враховано положення ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п.п. 8.3. Договору у зв`язку з чим помилково зроблено висновок, що розміщення кафе на об`єкті оренди за місяць до відкриття сезону не порушує умови Договору. За твердженням апелянта під час проведення обстеження використання нежитлової споруди, що використовується на умовах оренди 05.04.2019 було встановлено, попри те, що умовами Договору передбачено використання об`єкту нерухомості тільки для розміщення кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи (сезонно з 1 травня по 31 жовтня календарного року), орендар використовує об`єкт оренди не за цільовим призначенням - в період, що не передбачений договором оренди. Таким чином, за твердженням апелянта, судом першої інстанції надана неправильна оцінка обставинам справи, а саме не враховано порушення відповідачем істотних умов договору оренди.

Також, позивач зазначає про невиконання відповідачем обов`язку щодо страхування орендованого майна відповідно до вимог п.п. 4.2.15 п. 4 Договору про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду від 12.03.2018 № 2630.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/7043/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Куксова В.В. та Яковлєва М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), справу призначено до розгляду на 17.12.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 розгляд апеляційної скарги Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі №910/7043/19 відкладено на 24.12.2019.

Явка представників сторін.

Представник позивача у судове засідання 24.12.2019 з`явився, вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційний господарський суд задовольнити вимоги апеляційної скарги, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні 24.12.2019 представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив апеляційний господарський суд залишити без задоволення вимоги апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Позиції учасників справи.

19.11.2019 через відділ документального забезпечення діяльності Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволені позову, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження використання відповідачем майна не за цільовим призначенням, передбаченим умовами договору оренди.

Разом з цим, заперечуючи проти доводів позивача про невиконання вимог п.п. 4.2.15 п. Договору про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду від 12.03.2018 № 2630 в частині обов`язку застрахувати об`єкт оренди, відповідач зазначив, що ним виконано обов`язок в цій частині та укладено з ПрАТ "Страхова компанія "Сатіс" договір страхування від 15.03.2019 №04-011460, який дійсний до 14.03.2020.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

12.03.2018 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва "Плесо" (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРСТА" (орендар) укладено договір про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду № 2630 (далі - договір).

Згідно п.п. 1.1, 2.1 договору орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 26.12.2017 № 76 передав, а орендар прийняв в оренду нежитлову споруду (бетонний майданчик під літні службові приміщення), загальною площею 50,0 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, Оболонський район, озеро "Редьчине" б/н, дільниця № 12, для розміщення кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи (сезонно з 1 травня по 31 жовтня календарного року) (далі - Об`єкт оренди).

Об`єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва і знаходиться на балансі комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва "Плесо".

Відповідно до п. 3.1. договору об`єкт оренди використовується сезонно з 1 травня по 31 жовтня календарного року. Орендна плата нараховується за період використання об`єкта оренди з 1 травня по 31 жовтня календарного року.

Пунктом 4.1.1. договору встановлено, що орендодавець зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати по акту приймання-передачі об`єкт.

У відповідності до п. 4.2. договору орендар зобов`язаний, зокрема:

- прийняти по акту приймання-передачі об`єкт;

- використовувати об`єкт відповідно до його призначення та умов цього договору;

- своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі;

- протягом строку дії договору до передачі об`єкта підприємству-балансоутримувачу по акту приймання-передачі за свій рахунок проводити необхідний поточний ремонт об`єкта (фасаду будинку, покрівлі, орендованих приміщень, місць спільного користування, системи опалення, водопостачання та водовідведення). Ця умова договору не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшене орендованого/об`єкта і не тягне за собою зобов`язання орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень;

- забезпечити підготовку об`єкта до експлуатації в осінньо-зимовий період: провести утеплення вікон, дверей, ремонт покрівлі (у разі необхідності);

- протягом місяця після укладення цього договору застрахувати об`єкт не менше ніж на його вартість за висновком про вартість/актом оцінки на користь підприємства-балансоутримувача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об`єкта, у порядку, визначеному законодавством, і надати орендодавцю та підприємству-балансоутримувачу копії страхового полісу/договору і платіжного доручення про сплату страхового внеску. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб на увесь строк об`єкт був застрахований.

Відповідно до п. 5.1.4. договору орендодавець має право контролювати з залученням підприємства-балансоутримувача виконання умов цього договору та використання об`єкта, переданого в оренду за цим договором, і у разі необхідності спільно з підприємством-балансоутримувачем вживати відповідні заходи реагування.

Об`єкт повинен використовуватись орендарем тільки за цільовим призначенням, обумовленим п. 1.1. договору (п. 8.3. договору).

У разі виявлення факту використання об`єкту не за цільовим призначенням договір може бути розірвано (п. 8.5. договору).

Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 12 березня 2018 року до 10 березня 2021 року (п. 9.1. договору).

Відповідно до п. 9.6 договору на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

На виконання умов договору сторонами було підписано Акт приймання-передачі нерухомого майна від 12.03.2018, відповідно до якого позивач та третя особа передали, а відповідач прийняв в тимчасове платне користування нежитлову споруду (бетонний майданчик під літні службові приміщення), загальною площею 50,0 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, Оболонський район, озеро "Редьчине" б/н, дільниця № 12.

19.02.2019 до позивача надійшло звернення балансоутримувача, у якому останній повідомив, що 18.02.2019 робочою групою постійної комісії КП "Плесо" було здійснено огляд об`єкта водного фонду та території зони відпочинку "Редьчине", за наслідками якого складено Акт-вимогу №1802-2 від 18.02.2019.

З метою перевірки цільового використання об`єкта оренди позивачем було видано Наказ від 02.04.2019 № 198 "Про проведення перевірки використання нерухомого майна територіальної громади м. Києва", на виконання якого 05.04.2019 представниками орендодавця спільно з представниками балансоутримувача проведено обстеження використання нежитлової споруди, що використовується на умовах оренди Товариством з обмеженою відповідальністю "АРСТА".

За наслідками проведеної перевірки був складений Акт обстеження нежилих приміщень від 05.04.2019, у якому встановлено, що на нежитловій споруді (бетонний майданчик під літні службові приміщення) розміщено дерев`яну споруду, що за візуальними ознаками призначена для використання для кафе, при цьому станом на момент проведення обстеження споруда не використовувалась.

Спір у справі виник внаслідок наявності правових підстав для розірвання договору оренди в судовому порядку та звільнення приміщення відповідачем у зв`язку з порушенням останнім умов договору щодо використання за цільовим призначенням об`єкта оренди.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно вимог ст. 773 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Відповідно до положень ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача. Отже, дані норми встановлюють умови розірвання договору оренди на вимогу наймодавця (орендодавця).

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 ЦК України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Ст. 188 ГК України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Частиною 3 ст. 6 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Аналогічні положення викладено сторонами у пунктах 6.7 та 9.6 договору.

Згідно п. 9.3 договору одностороння відмова від договору не допускається, крім випадку, передбаченого підпунктом 5.1.3 цього договору (несплата орендної плати протягом 3-х місяців підряд).

Отже, приписи ст. 651 ЦК України пов`язують можливість розірвання договору у зв`язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу суддівського розсуду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Наведена правова позиція щодо застосування норм ст. 651 ЦК України викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №908/491/17.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 924/522/17.

На підтвердження обґрунтованості позову позивачем було надано до позовної заяви копію звернення балансоутримувача до орендодавця, у якому третя особа повідомила про здійснений 18.02.2019 огляд об`єкта водного фонду та території зони відпочинку "Редьчине", у складі робочої групи постійної комісії КП "Плесо", за наслідками якого був складений Акт-вимога №1802-2 від 18.02.2019.

Так, у вищевказаному Акті-вимозі було зазначено про виявлені порушення, а саме встановлення тимчасової конструкції (2 шатра) згідно проекту розробленого ПП "Архібуд-Дизайн", та вимоги щодо їх усунення, що полягали у наданні протягом 5 діб дозвільної документації на тимчасову споруду та документів на будівництво.

Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що з метою перевірки цільового використання об`єкта оренди позивачем було видано Наказ від 02.04.2019 № 198 "Про проведення перевірки використання нерухомого майна територіальної громади м. Києва", на виконання якого 05.04.2019 представниками орендодавця спільно з представниками балансоутримувача проведено обстеження використання нежитлової споруди, що використовує на умовах оренди Товариством з обмеженою відповідальністю "АРСТА".

За наслідками проведеної перевірки був складений Акт обстеження нежилих приміщень від 05.04.2019, у якому встановлено, що на нежитловій споруді (бетонний майданчик під літні службові приміщення) розміщено дерев`яну споруду, що за візуальними ознаками призначена для використання для кафе, при цьому станом на момент проведення обстеження споруда не використовувалась.

У вищевказаному акті також зафіксовано, що борг з орендної плати на дату перевірки відсутній, стан приміщення знаходиться у задовільному стані.

Також до матеріалів справи позивачем було додано інформацію щодо використання нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, Оболонський район, озеро "Редчине", б/н, дільниця №12 (ТОВ "Арста"), підготовлену головним спеціалістом В. Степановим, з якої додатково вбачається, що на момент проведення обстеження від 05.04.2019 виявлена конструкція була зібрана із дерев`яних листів та не використовувалась. Праворуч від входу до конструкції виявлено меблі (столи, стільці та ін.), торгівельне обладнання (мангал, піч а ін.), а ліворуч - літній дитячий майданчик.

З огляду на пояснення відповідача, вказана конструкція була зведена з легко розбірних матеріалів, не має фундаменту, не відноситься до капітальних будівель та є тимчасовою, а меблі, торгівельне обладнання, літній майданчик не є власністю ТОВ "Арста".

Дослідивши зміст наданих актів обстеження, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що останні не містять жодної інформації, яка б свідчила про використання орендарем майна не за цільовим призначенням, передбаченим умовами договору.

При цьому, враховуючи відсутність умов договору, які б свідчили про обов`язок орендаря демонтувати кафе після закінчення сезонного періоду, позивачем не доведено, яким чином відповідач за місяць до відкриття сезону порушує умови договору щодо використання об`єкта оренди.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, станом на дату огляду об`єкта оренди, останній був застрахований згідно договору страхування №04-011460 від 15.03.2019, орендна плата сплачувалась в повному обсязі, заборгованості за орендарем не обліковувалось, що підтверджує дотримання відповідачем свого визначального обов`язку за договором оренди та досягнення орендодавцем основної мети, з якою спірний договір укладався.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду що, позивачем не доведено належними та допустимими доказами істотного порушення відповідачем умов спірного договору, зокрема, не доведено, в чому саме полягає шкода, яка завдана органу місцевого самоврядування, а також яким чином порушуються права орендодавця (територіальної громади).

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Проте Позивачем на підтвердження своїх доводів наведених в обґрунтування позовних вимог та апеляційної скарги, належних доказів надано не було.

Разом з цим колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду, що внаслідок розірвання спірного договору можуть настати негативні наслідки для територіальної громади у вигляді ненадходження до місцевого бюджету орендної плати, яка сплачується відповідачем.

Враховуючи наведене вище, з огляду на недоведеність позивачем наявності підстав для розірвання договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 12.03.2018 №12630 та виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСТА" із займаного орендованого приміщення в судовому порядку, а також недоведеність порушеного суб`єктивного права, на захист якого подано позов, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов 'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов 'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, усі інші твердження та доводи позивача не спростовують вищевикладених висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСТА" про розірвання договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 12.03.2018 №12630 та виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСТА" із займаного орендованого приміщення є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Отже рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі №910/7043/19 є таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі №910/7043/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі №910/7043/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/7043/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено - 11.01.2020.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді В.В. Куксов

М.Л. Яковлєв