Ухвала

від 11.09.2019 по справі 11/5026/267/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

11 вересня 2019 року

м. Черкаси справа № 11/5026/267/2012

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Довганя К.І., з секретарем судового засідання Дяченко Т.В., за участю представників сторін: скаржника - Дубей В.Ю. - адвокат, стягувача - Майданевич Г.А. за довіреністю; державного виконавця - Лисенко М.А. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали скарги державного підприємства "Косарський спиртовий завод" на постанову Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про арешт майна боржника у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Полісервіс" до державного підприємства "Косарський спиртовий завод" про стягнення 6758688,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

02.09.2019 від державного підприємства "Косарський спиртовий завод" в особі Голови комісії з припинення до Господарського суду Черкаської області надійшла скарга на постанову УДВС ГТУЮ у Черкаській області від 20.08.2019 ВП №31902843 про арешт майна боржника.

Скарга обґрунтована тим, що на виконання зазначеного рішення у справі № 11/5026/267/2012, Відділом примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Черкаській області було відкрито зведене виконавче провадження № 31902843.

Скаржник вважає постанову про арешт майна від 20.08.2019 у зведеному виконавчому провадженні (далі - ЗВП) №31902843 протиправною та такою, що порушує права та інтереси божника і підлягає скасуванню посилаючись на те, що Постановою Кабінету міністрів України від 28.07.2010 за № 672 Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості утворено Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості на базі майна Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерн Укрспирт ), державних підприємств і об`єднань спиртової та лікеро-горілчаної промисловості.

Скаржник зазначив, що ДП Косарський спиртовий завод включено до Переліку державних підприємств і об`єднань спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства і підлягають реорганізації шляхом приєднання до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Укрспирт . На виконання Постанови Кабінету міністрів України від 28.07.2010 № 672 транспортні засоби ДП Косарський спиртовий завод Актом приймання-передачі основних засобів від 01.02.2011 № 1 були передані з балансу ДП Косарський спиртовий завод на баланс ДП Укрспирт .

Скаржник повідомив, що станом на час розгляду скарги транспорті засоби, на які накладено арешт, зареєстровані за ДП Косарським спиртовим заводом , оскільки існують перешкоди у проведені перереєстрації транспортних засобів, а саме арешту державної виконавчої служби.

Скаржник зауважив, що все майно, на яке накладений арешт, відповідно до Постанови від 20.08.2019, відноситься до основних засобів виробництва підприємства. Ці обставини підтверджуються відомостями бухгалтерського обліку ДП Косарський спиртовий завод та ДП Укрспирт

Боржник зазначив, що наказом Міністерства аграрної політики від 30.08.2007 № 630 затверджено Статут ДП Косарський спиртовий завод і відповідно п.1.3 Статуту підприємства, ДП Косарський спиртовий завод є державним унітарним комерційним підприємством, засноване на державній власності і підпорядковане Державному концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерн Укрспирт ).

Скаржник вказує, що згідно пункту 3.5 Статуту виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображена в самостійному балансі Підприємства, становить майно Підприємства, яке є державною власністю і закріплене за ним на праві господарського відання. Підприємство володіє, користується та розпоряджується зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту. ДП Косарський спиртовий завод за організаційно-правовою формою є держаним підприємством.

На думку скаржника, постанова УДВС ГТУЮ у Черкаській області від 20.08.2019 ЗВП № 31902843 винесена з порушенням ст. 1 Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна . Дія мораторію не поширюється тільки на оборотні активи, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або протягом дванадцяти місяців із дати складення балансу.

Згідно інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб ДП Косарський спиртовий завод з 24.12.2010 перебуває в стані припинення.

Скаржник зазначив, що ДП УКРСПИРТ є правонаступником ДП Косарський спиртогорілчаний завод , і процедура реорганізації на даний час триває.

Скаржник вважає, що згідно п. 5.1 Статуту ДП УКРСПИРТ майно підприємства є державною власністю і закріпляється за ним на праві господарського відання. Тому, на думку скаржника, перебування транспортних засобів, визначених у оскаржуваній Постанові від 20.08.2019 на обліку ДП Укрспирт , як основних засобів, накладення арешту на це рухоме майно є грубим порушенням Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна .

Представник скаржника в судовому засіданні заявлену скаргу підтримав повністю, просив суд її задовольнити посилаючись на приписи ст. 48 Закону України Про виконавче провадження ; ст.ст.1,2 Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна та рішення Конституційного Суду України від 10.06.2003 у справі № 1-11/2003 і постанову Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 914/2062/14.

Від стягувача та УДВС ГТУЮ у Черкаській області надійшли до суду відзиви на скаргу, в яких викладені доводи заперечень проти скарги із посиланням на її безпідставність.

Представник стягувача в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні вказаної скарги вважаючи дії державного виконавця вчиненими в межах його повноважень і відповідають вимогам чинного законодавства України.

Судом встановлено наступне.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.03.2012 у справі № 11/5026/267/2012 позов задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 6758688,20 грн. боргу та 64380,00 грн. судового збору.

На виконання вищевказаного рішення судом видано наказ від 02.04.2012.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 13.03.2019 замінено стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Полісервіс» у справі та у виконавчому документі № 11/5026/267/2012 на Дочірню компанію «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» .

На виконання зазначеного рішення у справі № 11/5026/267/2012, Відділом примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Черкаській області було відкрито зведене виконавче провадження № 31902843.

З облікової картки зведеного виконавчого провадження вбачається, що на примусовому виконанні знаходяться виконавчі документи, що видані виключно господарським судом Черкаської області.

Оскільки державне підприємство «Косарський спиртовий завод» було відповідачем у господарських справах та боржником у зведеному виконавчому провадженні з примусового виконання судових рішень у господарських справах, ухвалених за правилами лише господарського судочинства, то відповідна скарга державного підприємства «Косарський спиртовий завод» на дії державної виконавчої служби під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами однієї (господарської) юрисдикції, підлягає розгляду в межах цієї справи за правилами господарського судочинства.

20.08.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Черкаській області було винесено постанову про арешт майна боржника, та накладено арешт на майно ДП Косарський спиртовий завод , а саме:

- трактор колісний МТЗ-82, 1992 р., ДНЗ-9839ЧД;

- трактор колісний МТЗ-80, 1991 р., ДНЗ -1764МН;

- трактор колісний МТЗ-80, 1991 р.; ДНЗ-9837ЧД;

- трактор колісний ЮМЗ-6АКЛ, 1992р, ДНЗ - 17643МН;

- причіп 2ПТС 4, 1991, ДНЗ -ЧБ 4268;

- причіп 2ПТС4, 1991р., ДНЗ-ЧБ 5908;

- причіп 2ПТС 4, 1991 р., ДНЗ-ЧБ5976;

- трактор гусеничний Т-170, 1992 р., ДНЗ-0611ХФ;

- трактор гусеничний ДТ-75М, 1991, ДНЗ-061 ОХФ;

- причіп ПСЕ-Ф-12,5Б, 1992р, ДНЗ-Н04183;

- причіп ПСЕ-12,5А, 1978р., ДНЗ-МН04182.

Відповідно ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

За змістом ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи встановлено статтею 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» , за приписами пункту 1 якої виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» , з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Крім того, згідно з положеннями Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» мораторій не поширюється на застосування примусової реалізації майна (за виключенням об`єктів, що відповідно до закону не підлягають приватизації, а також підприємств, перед якими у держави є підтверджена в установленому порядку заборгованість з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з опалення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню) для погашення заборгованості перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та її дочірніми підприємствами, що здійснювали постачання природного газу на підставі ліцензії. Порядок реалізації майна встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом:

звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

На підставі Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» боржника включено до додатку №1 переліку підприємств, що не підлягають приватизації.

Згідно ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15 1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19 1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26 1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2 - 4, 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» , крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

У разі відсутності необхідних документів та відомостей кошти перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, про порядок виплати коштів з якого державний виконавець повідомляє в установленому порядку стягувача не пізніше наступного дня після перерахування коштів.

Кошти, що надійшли на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, перераховуються стягувачу протягом десяти днів з дня надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей.

Перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі.

Державний виконавець протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення виносить постанову про заміну стягувача на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, з одночасним направленням повідомлення такому органу.

Державне підприємство або юридична особа, які визнані боржниками за рішеннями суду, зобов`язані протягом десяти днів з дня перерахування коштів відкрити рахунки в органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та проводити розрахунки виключно з цих рахунків. Положення цієї частини не поширюються на банки, сто відсотків або частка статутного капіталу яких належить державі.

За змістом частин першої - третьої та сьомої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п`ять робочих днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

Зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні регулюється статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» .

За приписами п. 2 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

Згідно з абзацом першим частини першої, частинами шостою і сьомою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Накладення арешту на майно (кошти) боржника (для забезпечення реального виконання рішення) та звернення стягнення на майно боржника є різними виконавчими діями, відповідно, такі дії мають різні правові наслідки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/18299/16.

Боржником фактично оскаржується постанова про накладення арешту, а не виконавчі дії виконавця зі звернення стягнення на майно боржника.

Матеріали справи не містять доказів належного виконання рішення суду станом на 20 серпня 2019 року.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що боржника як юридичну особу не припинено, тобто процес його реорганізації не завершено. Тому ДП Укрспирт не набув прав щодо майна боржника, тобто правонаступництво, на яке посилається боржник, ще не відбулось.

Згідно ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи викладене суд приходить до переконання, що оскаржувана постанова від 20.08.2019 не суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження» , Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» , Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» , а тому скарга боржника є безпідставною і задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 234, 235, 342-345 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги державного підприємства "Косарський спиртовий завод" на постанову Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про арешт майна боржника у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Полісервіс" до державного підприємства "Косарський спиртовий завод" про стягнення 6758688,20 грн. відмовити.

Ухвала набирає законної сили після її оголошення і протягом десяти днів може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя К.І. Довгань