Постанова

від 10.12.2019 по справі 11/5026/267/2012

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2019 р. Справа№ 11/5026/267/2012

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Сітайло Л.Г.

Андрієнка В.В.

секретар Ковальчук Р.Ю.

за участю

представників: позивача - не з`явилися

відповідача - Дубей В.Ю.

ДВС - не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Косарський спиртовий завод"

на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 11.09.2019 р.

за скаргою Державного підприємства "Косарський спиртовий завод"

на постанову Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про арешт майна боржника

у справі № 11/5026/267/2012 (суддя - Довгань К.І.)

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Державного підприємства "Косарський спиртовий завод"

про стягнення заборгованості у розмірі 6758688,20 грн

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.03.2012 р. у справі № 11/5026/267/2012 позов задоволено повністю та стягнуто з Державного підприємства "Косарський спиртовий завод" на користь позивача 6758688,20 грн боргу.

На виконання зазначеного рішення Господарським судом Черкаської області 02.04.2012 р. було видано наказ.

У вересні 2019 року Державне підприємство "Косарський спиртовий завод" звернулося до Господарського суду Черкаської області із скаргою на постанову Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про арешт майна боржника від 20.08.2019 р. у ЗВП № 31902843 та просило визнати її протиправною і скасувати в частині накладення арешту на майно боржника.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Черкаської області від 11.09.2019 р. у справі № 11/5026/267/2012 у задоволенні скарги Державного підприємства "Косарський спиртовий завод" відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Державне підприємство "Косарський спиртовий завод" подало апеляційну скаргу, у якій просило скасувати оскаржувану ухвалу та задовольнити скаргу на постанову Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме неврахуванням вимог Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", Закону України "Про приватизацію державного майна".

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 р. апеляційну скаргу Державного підприємства "Косарський спиртовий завод" у справі № 11/5026/267/2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Зубець Л.П., Мартюк А.І.

Разом з цим, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 р. апеляційну скаргу Державного підприємства "Косарський спиртовий завод" у справі № 11/5026/267/2012 повернуто заявникові на підставі п. 1 ч. 5 ст. 260 ГПК України.

Державне підприємство "Косарський спиртовий завод" повторно звернулося до суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 11.09.2019 р.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 р. апеляційну скаргу Державного підприємства "Косарський спиртовий завод" у справі № 11/5026/267/2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 р. було задоволено заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Черкаської області від 11.09.2019 р., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Косарський спиртовий завод", розгляд справи вирішено здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та призначено справу № 11/5026/267/2012 до розгляду на 10.12.2019 р.

У судове засідання 10.12.2019 р. представники позивача та ДВС не з`явились, хоча були повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду скарги, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Доказів поважності причин відсутності зазначених представників суду не надано.

Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

На виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 15.03.2012 р. у справі № 11/5026/267/2012, Відділом примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Черкаській області було відкрито зведене виконавче провадження № 31902843.

З облікової картки зведеного виконавчого провадження вбачається, що на примусовому виконанні знаходяться виконавчі документи, що видані Господарським судом Черкаської області.

Оскільки Державне підприємство "Косарський спиртовий завод" було відповідачем у господарських справах та боржником у зведеному виконавчому провадженні з примусового виконання судових рішень у господарських справах, ухвалених за правилами лише господарського судочинства, то відповідна скарга Державного підприємства "Косарський спиртовий завод" на дії державної виконавчої служби під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами однієї (господарської) юрисдикції, підлягає розгляду в межах цієї справи за правилами господарського судочинства.

При цьому судом враховано правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 05.06.2019 р. у справі № 911/100/18.

20.08.2019 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Черкаській області було винесено постанову про арешт майна боржника, та накладено арешт на майно ДП Косарський спиртовий завод , а саме: трактор колісний МТЗ-82, 1992 р., ДНЗ-9839ЧД; трактор колісний МТЗ-80, 1991 р., ДНЗ -1764 МН ; трактор колісний МТЗ-80, 1991 р.; ДНЗ-9837ЧД; трактор колісний ЮМЗ-6АКЛ, 1992р, ДНЗ - 17643МН; причіп 2ПТС 4, 1991, ДНЗ -ЧБ 4268; причіп 2ПТС4, 1991р., ДНЗ-ЧБ 5908; причіп 2ПТС 4, 1991 р., ДНЗ- ЧБ5976 ; трактор гусеничний Т-170, 1992 р., ДНЗ-0611ХФ; трактор гусеничний ДТ-75М, 1991, ДНЗ-061 ОХФ; причіп ПСЕ-Ф-12,5Б, 1992 р, ДНЗ- Н04183 ; причіп ПСЕ-12,5А, 1978 р., ДНЗ- МН04182 .

За змістом статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі, органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи встановлено статтею 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", за приписами пункту 1 якої виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Крім того, згідно з положеннями Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" мораторій не поширюється на застосування примусової реалізації майна (за виключенням об`єктів, що відповідно до закону не підлягають приватизації, а також підприємств, перед якими у держави є підтверджена в установленому порядку заборгованість з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з опалення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню) для погашення заборгованості перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та її дочірніми підприємствами, що здійснювали постачання природного газу на підставі ліцензії. Порядок реалізації майна встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

На підставі Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" боржника включено до додатку № 1 переліку підприємств, що не підлягають приватизації.

Згідно зі ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 151 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 191 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України "Про теплопостачання", статті 181 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у разі, якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2 - 4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

У разі відсутності необхідних документів та відомостей кошти перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, про порядок виплати коштів з якого державний виконавець повідомляє в установленому порядку стягувача не пізніше наступного дня після перерахування коштів.

Кошти, що надійшли на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, перераховуються стягувачу протягом десяти днів з дня надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей.

Перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі.

Державний виконавець протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення виносить постанову про заміну стягувача на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, з одночасним направленням повідомлення такому органу.

Державне підприємство або юридична особа, які визнані боржниками за рішеннями суду, зобов`язані протягом десяти днів з дня перерахування коштів відкрити рахунки в органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та проводити розрахунки виключно з цих рахунків. Положення цієї частини не поширюються на банки, сто відсотків або частка статутного капіталу яких належить державі.

За змістом частин першої - третьої та сьомої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п`ять робочих днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

Зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні регулюється статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Зокрема, згідно п. 2 ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Накладення арешту на майно (кошти) боржника (для забезпечення реального виконання рішення) та звернення стягнення на майно боржника є різними виконавчими діями, відповідно, такі дії мають різні правові наслідки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховним Судом у від 13.03.2018 р. у справі № 910/18299/16.

Зі змісту скарги на дії державного виконавця вбачається, що боржником фактично оскаржується постанова про накладення арешту, а не виконавчі дії виконавця зі звернення стягнення на майно боржника.

Матеріали справи не містять доказів належного виконання рішення суду станом на 20 серпня 2019 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 343 ГПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що оскаржувана постанова Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про арешт майна боржника від 20.08.2019 р. не суперечать вимогам Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", а тому відповідна скарга задоволенню не підлягає.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи скаржника стосовно того, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не враховано вимог Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", Закону України "Про приватизацію державного майна", визнаються колегією суддів безпідставними з огляду на викладені вище обґрунтування та відсутністю в даний період часу примусової реалізації майна боржника.

Як передбачено ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було правильно застосовано норми процесуального права, повно та всебічно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для скасування ухвали Господарського суду Черкаської області від 11.09.2019 р. у справі № 11/5026/267/2012 та задоволення апеляційної скарги Державного підприємства "Косарський спиртовий завод".

Витрати скаржника по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги колегія суддів вважає необхідним покласти на скаржника, оскільки за змістом ст. 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Косарський спиртовий завод" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 11.09.2019 р. у справі № 11/5026/267/2012 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство "Косарський спиртовий завод".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 17.12.2019 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді Л.Г. Сітайло

В.В. Андрієнко