Ухвала

від 08.09.2019 по справі 810/4420/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

08 вересня 2019 року м. Київ № 810/4420/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву Державної авіаційної служби України до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Києво-Святошинської районної державної адміністрації, Софіївсько-Борщагівської сільської ради, треті особи: Служба безпеки України, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, Міністерство оборони України, Регіональний структурний підрозділ Київцентраеро , комунальне підприємство Міжнародний аеропорт Київ (Жуляни) про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

до суду звернулась Державіаслужба України з позовом про визнання неправомірною бездіяльності Києво-Святошинської РДА, Софіївсько-Борщагівської сільської ради в частині непогодження об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 область, с. Софіївська Борщагівка, вул. Петрівська, 23 та зобов`язання погодити будівництво; визнання неправомірними дій відповідачів щодо видачі дозвільних документів на початок виконання будівельних робіт та містобудівних умов і обмеження забудови земельної ділянки по об`єкту будівництва за адресою: Київська область, АДРЕСА_1 Святошинський район АДРЕСА_2 Софіївська Борщагівка, вул. Петрівська, 23, визнання незаконним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт та містобудівних умов і обмеження забудови вищезазначеної земельної ділянки, виданого ДАБІ, Києво-Святошинською РДА, Софіївсько-Борщагівською сільською радою.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2018 р. було закрито провадження у справі в частині вимог Державної авіаційної служби України до ДАБІ України, Києво-Святошинської РДА, Софіївсько-Борщагівської сільської ради Київської області про визнання неправомірними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та визнання незаконним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт та містобудівних умов і обмеження забудови.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2019 р. скасовано вищезазначену ухвалу, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши позовну заяву та приєднані до неї документи, суд приходить до висновку про необхідність повернення позову, ураховуючи таке:

як слідує із позовної заяви, остання підписана представником Державіаслужби Авдєєвим В.С. На підтвердження своїх повноважень на здійснення представницьких функцій, останній надав незасвідчену ксерокопії довіреності, яка підписана т.в.о. Голови ОСОБА_1 . У додатках до позовної заяви вказано про приєднання до неї копії наказу №359 о/с від 24.10.2017 р. "Про покладання виконання обов`язків Голови Державіаслужби на ОСОБА_2 Вказана копія наказу містить відтиск печатки "управління персоналу" без будь-яких засвідчень та підпису голови Державіаслужби.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду у справі № 904/8549/17 неправильно засвідчені копії документів є підставою для скасування судового рішення. У постанові від 11.07.2018 р., суд вказав на таке: " відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду (стаття 36 ГПК України).

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003 "ДСТУ 4163-2003", відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. Всупереч зазначеним вимогам законодавства, місцевий господарський суд прийняв рішення за відсутності в матеріалах справи саме належним чином засвідчених письмових доказів, якими обґрунтовує свій позов Прокурор.

Обґрунтування суду апеляційної інстанції щодо прийняття до справи таких документів в тому вигляді, в якому їх надано Прокурором, колегія суддів не може прийняти, оскільки такі документи не є допустимими доказами. Так, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому, питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Таким чином, зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що судами вирішено спір за належними, проте недопустимими доказами у справі, наданих Прокурором в обґрунтування позовних вимог, а саме: державний акт на право користування землею №097060 від 1991 року, договір про спільну діяльність № 31-1 від 04.10.2011, з додатковими угодами до нього №1 від 10.04.2014, №2 від 22.12.2015, лист Позивача від 20.06.2017 та інші документи (а.с. 21-41, т.с. 1).

Невстановлення судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи на підставі допустимих доказів унеможливлює перевірку судом касаційної інстанції правильності застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права. Також суди не з`ясували, чи рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки Відділу освіти Новомосковської районної державної адміністрації з точки зору наявності (чи відсутності) у нього прав та обов`язків за спірним договором (додатковими угодами). В силу приписів пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів".

Згідно ч.1-2 ст.94 КАСУ, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством, ч.4 ст. 94 КАСУ.

Частинами 5-6 ст.94 КАСУ унормовано, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Отже, копія письмового доказу набуває юридичного значення лише за умови її належного посвідчення.

Судом вже було звернуто увагу на те, що ні ксерокопія довіреності на представника позивача ОСОБА_3 , ні копія наказу про призначення т.в.о Голови Державіаслужби Коршука С.М. не засвідчені у будь-який спосіб, тому не можуть бути прийняті судом у якості допустимих доказів, що підтверджують повноваження представника на підписання позовної заяви.

Крім того, вирішуючи питання щодо повернення позовної заяви, суд зважив на таке:

відповідно до ч.2 ст.131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді.

Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Підпунктом 11 п.15 розділу XV "Перехідні положення " Закону України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" встановлено, що "представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Представництво- це правовідношення, відповідно до якого одна сторона (представник) на підставі набутих нею повноважень виступає і діє від імені іншої особи, яку представляє, створюючи, змінюючи чи припиняючи безпосередньо для неї цивільні права та обов`язки.

Повноваження на ведення справи в суді дає представникові право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх процесуальних дій, які може вчинити ця особа. Розпорядження довірителя представникові, який бере участь в адміністративному процесі на основі договору, щодо ведення справи є обов`язковими для нього. Представник, який бере участь в адміністративному процесі на основі договору, має право повністю або частково відмовитися від адміністративного позову, визнати адміністративний позов, змінити адміністративний позов, досягнути примирення, передати повноваження представника іншій особі (передоручення), оскаржити судове рішення, якщо право на вчинення кожної із цих дій спеціально обумовлене у виданій йому довіреності. Повноваження представника чинні протягом часу провадження у справі, якщо інший строк не зазначено у довіреності. Представник може відмовитися від наданих йому повноважень, про що повідомляє особу, яка його ними наділила, та суд. При цьому він не може брати участь у цій справі як представник іншої сторони. Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю, скасування довіреності та відмови представника від наданих йому повноважень визначаються Цивільним кодексом України. Законний представник самостійно здійснює процесуальні права та обов`язки сторони чи третьої особи, яку він представляє, діючи в її інтересах.

Таким чином, з 01.01.2019 р. представництво в судах здійснюється виключно адвокатами. Поміж іншого, представником позивача Авдєєвим не представлені суду докази того, що він є професійним адвокатом та проводить свою діяльність на підставі Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", тому не має права здійснювати представницькі функції у цій справі ще з огляду на положення ст.131-2 Конституції України, оскільки дана справа не належить до категорії справ, які становлять виключення із загального правила.

Підсумовуючи вищенаведене, а також застосовуючи положення ч.5 ст.242 КАСУ, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, вважає, що повноваження представника позивача ОСОБА_3 на підписання позовної заяви належними та допустимими доказами не підтверджені, тому до поданого позову суд застосовує наслідки, визначені п.3 ч.4 ст.169 КАСУ та повертає її.

Керуючись статтями 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву Державної авіаційної служби України до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Києво-Святошинської районної державної адміністрації, Софіївсько-Борщагівської сільської ради, треті особи: Служба безпеки України, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, Міністерство оборони України, Регіональний структурний підрозділ Київцентраеро , комунальне підприємство Міжнародний аеропорт Київ (Жуляни) про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії , - повернути позивачеві.

2. Роз`яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Брагіна О.Є.