Постанова

від 10.09.2019 по справі 804/4853/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 вересня 2019 року

Київ

справа №804/4853/14

адміністративне провадження №К/9901/8988/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2014 (суддя Рябчук О.С.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 (головуючий суддя Добродняк І.Ю., судді: Бишевська Н.А., Семененко Я.В.) у справі №804/4853/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Кам`янське до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ СГ Кам`янське звернулося до суду з адміністративним позовом ГУ ДФС у Дніпропетровській області з вимогами про: визнання дій ГУ ДФС у Дніпропетровській області щодо проведення планової виїзної документальної перевірки позивача протиправними; скасування податкових повідомлень-рішень від 17.03.2014 №0000832201, №0000542203.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2014 позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання протиправними дій щодо проведення планової виїзної документальної перевірки та прийнято в цій частині нове, яким відмовлено в позові, у решті залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДФС У Дніпропетровській області з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі податковий орган просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог касаційної скарги податковий орган посилається на обставини, встановлені у акті перевірки, а також вказує, що проведення перевірки відбувалось в межах закону та наданих повноважень. Як вважає відповідач, заперечення на акт перевірки правомірно залишено без розгляду у зв`язку з порушенням терміну його подання. Інших підстав для скасування рішення судів попередніх інстанцій відповідачем у касаційній скарзі не наведено.

Позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає судовому розгляду справи.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.09.2014 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу у справі №804/4853/14.

Ухвалою Верховного Суду від 06.09.2019 попередній розгляд справи призначено на 10.09.2019.

Ухвалою суду від 10.09.2019 здійснено заміну відповідача його правонаступником.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.01.2014 начальником податкового органу винесено наказ №101 про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ СП Кам`янське , яка розпочинається з 10.02.2014.

30.01.2013 відповідачем складено повідомлення про проведення планової перевірки ТОВ СП Кам`янське .

Вказані наказ та повідомлення від 30.01.2013 направлені на адресу товариства поштою 30.01.2013, про що свідчить опис поштового вкладення.

З 10.02.2014 по 20.02.2014 посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ СП Кам`янське з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 28.02.2014 №147/22.01/30871028.

Відповідно до акту перевірки ТОВ СГ Кам`янське проінформовано про проведення планової документальної перевірки письмовим повідомленням від 30.01.2014 №17/220/30871028, яке направлено поштою 30.01.2014 та отримано, згідно з повідомленням про вручення 06.02.2014 головним бухгалтером підприємства. Направлення вручені 10.02.2014, 20.02.2014.

Копію наказу від 10.02.2014 №140 про залучення фахівців для проведення перевірки вручено 10.02.2014.

Перевіркою встановлені порушення, допущені ТОВ СГ Кам`янське :

пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пункту 209.10, підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість по загальній декларації на суму 38455,00грн. та по спеціальній (скороченій) декларації на суму 155324,00грн.;

пункту 3.5 глави 3, пункту 5.8 глави. 5, пункту 7.24 глави 7 Положення Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні .

Відповідач у акті перевірки посилався на наступні обставини порушення законодавства позивачем.

Згідно свідоцтва НБ 039566 такий вид діяльності підприємства, як надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту відсутній. В порушення пункту 209.10 статті 209 Податкового кодексу України ТОВ СГ Кам`янське у зв`язку з включенням послуг по обробці ґрунту у скорочену декларацію з податку на додану вартість занижено податкові зобов`язання у загальній декларації з податку на додану вартість на загальну суму 38455,00грн.

У порушення пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пункту 209.10, підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України ТОВ СГ Кам`янське у зв`язку з загибеллю посівів, на суму витрачених матеріалів, що не були використані для виробництва сільськогосподарської продукції, не нараховано податкових зобов`язань на загальну суму 56556,00грн.

ТОВ СГ Кам`янське у порушення підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України у зв`язку з придбанням продукції не власного виробництва, що не були використані для виробництва власної сільськогосподарської продукції, завищено податковий кредит на загальну суму 98768,00грн.

Крім того, перевіркою встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства у сумі 18195,60грн., а саме: до каси підприємства прийнято видатковий касовий ордер від 12.09.2011 не підтверджений підписом одержувача готівки у сумі 9599,00грн., видатковий касовий ордер від 28.02.2012 не підтверджений підписом одержувача готівки у сумі 6600,00грн.

07.03.2014 товариством подано до податкового органу письмові заперечення на акт перевірки від 28.02.2014 №147/22/01/30871028.

Листом від 12.03.2014 № 4406/10/04-08-22.01 відповідач повідомив товариство, що заперечення не підлягають розгляду у зв`язку з їх несвоєчасним поданням - 07.03.2014, в той час як останній день подання заперечень - 06.03.2013.

17.03.2014 на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000832201 щодо сплати товариством суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів в сумі 242059грн.

№0000542203 щодо сплати товариством суми грошового зобов`язання за платежем штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки в розмірі 36391,20грн.

Не погодившись з діями податкового органу та прийнятими рішеннями, ТОВ СГ Кам`янське звернулося до суду з позовними вимогами про визнання дій відповідача щодо проведення планової виїзної документальної перевірки протиправними; скасування податкового повідомлення-рішення від 17.03.2014 №0000832201 щодо сплати суми грошового зобов`язання ТОВ СГ Кам`янське за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів в сумі 242059,00грн., винесене на підставі акту перевірки від 28.02.2014 №147/22/01/30871028; № 0000542203 щодо сплати суми грошового зобов`язання ТОВ СГ Кам`янське за платежем штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки в розмірі 36391,20грн., винесене на підставі акту перевірки від 28.02.2014 №147/22/01/30871028.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що при проведенні планової виїзної документальної перевірки ТОВ СГ Кам`янське , за результатами якої складено акт від 28.02.2014 №147/22/01/30871028, контролюючим органом не дотримано вимог пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України. Також, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам підпункту 1, 3 частини третьої статті 2 КАС України, оскільки винесені відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Апеляційний суд скасував постанову суду першої інстанції в частині в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними дій податкового органу щодо проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ СП Кам`янське , ухвалив у цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову. В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2014 залишено без змін.

Верховний Суд, переглянувши постанови судів першої апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов`язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до внесення змін на підставі Закону України від 24.05.2012 № 4834-VІ) якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами.

Датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу

Відповідно до пункту 209.10 статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарське підприємство реєструється як суб`єкт спеціального режиму оподаткування з дотриманням правил та у строки, що визначені статтею 183 цього Кодексу для реєстрації платників податку на додану вартість.

У реєстрі суб`єктів спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених для реєстрації платників податку на додану вартість на загальних підставах, повинен міститися перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства, на які поширюється дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, та дата внесення запису про такі види діяльності.

При оприлюдненні даних з реєстру платників податку на додану вартість згідно з пунктом 183.13 статті 183 цього Кодексу додатково оприлюднюються дані з реєстру суб`єктів спеціального режиму оподаткування про дату реєстрації суб`єктом спеціального режиму оподаткування, перелік видів діяльності сільськогосподарського підприємства із зазначенням дати внесення запису про такі види діяльності, дату виключення з такого реєстру, а також дату, з якої сільськогосподарське підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах.

Згідно з підпунктом 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит:

а) товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів.

У разі зміни напряму використання товарів/робіт, основних фондів платник податку проводить коригування податкового кредиту виходячи з вартості придбання товарів/послуг, балансової (залишкової) вартості основних фондів, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснено зміну напряму використання.

б) послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку: сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин; пакування та підготовка до продажу, у тому числі сушіння, очищення, розмелювання, дезінфекція та силосування сільськогосподарської продукції (01.41.0 КВЕД ); зберігання сільськогосподарської продукції; вирощування, розведення, відгодівля та забій свійських сільськогосподарських тварин, застосування засобів захисту тварин, проведення протиепізоотичних заходів; отримання послуг з використання сільськогосподарської техніки, крім отримання її у фінансову оренду (лізинг);отримання послуг, супутніх веденню сільськогосподарської діяльності, а саме з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління (74.14.0 КВЕД ); знищення бур`яну та шкідливих комах, оброблення посівів і сільськогосподарських площ засобами захисту рослин, а також використання засобів захисту тварин; експлуатація меліоративних зрошувальних та осушувальних систем для посівних площ і сільськогосподарських угідь; pозділ м`яса для товарної кондиції.

Відповідно до підпункту 209.17.14 пункту 209.17 статті 209 Податкового кодексу України дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства поширюється на: надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту (01.41.0 КВЕД ).

Так, ТОВ СГ Кам`янське зареєстровано як юридична особа 02.08.2000, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за ідентифікаційним кодом 30871028 та перебуває на обліку в ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Відповідно до Свідоцтва №200045054 НБ 039566 ТОВ СГ Кам`янське є суб`єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 10.41 обробка чи переробка продукції, одержаної в результаті діяльності платника податку у сфері сільського та лісового господарства і рибальства, вважається діяльністю у сфері сільського та лісового господарства і рибальства за умови якщо така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовляється) безпосередньо платником податку (крім придбання її в інших осіб); 01.11 вирощування зернових та технічних культур; 01.11 овочівництво; декоративне садівництво та вирощування продуктів розсадників; 01.46 розведення свиней.

Як вбачається з матеріалів справи, актом перевірки від 28.02.2014 зафіксовано порушення позивачем податкового законодавства, що призвело до заниження податкових зобов`язань у загальній декларації з податку на додану вартість на загальну суму 38455грн. Таке порушення, на думку податкового органу, мало місце з огляду на включення товариством у скорочену декларацію з податку на додану вартість послуг по обробці ґрунту, в той час як згідно свідоцтва такий НБ 039566 такий вид діяльності підприємства, як надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту, відсутній.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи (зокрема, свідоцтвом), що позивачем правомірно включено суму в розмірі 38455грн. до скороченої декларації з податку на додану вартість, оскільки позивачем здійснювався такий вид діяльності, як надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту (01.41.0 КВЕД), на який поширюється дія спеціального режиму оподаткування, що відповідає приписам підпункту 209.17.14 пункту 209.17 статті 209 Податкового кодексу України, згідно якого дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства поширюється на: надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту (01.41.0 КВЕД).

Також, актом перевірки зафіксовано порушення пункту189.1 статті 189, пункту198.5 статті 198, пункту 209.10, підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України, яке полягає у тому, що позивачем у зв`язку з загибеллю посівів, на суму витрачених матеріалів, що не були використані для виробництва сільськогосподарської продукції, не нараховані податкові зобов`язання на загальну суму 56556грн.

Крім того, в порушення підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України товариством у зв`язку з придбанням продукції не власного виробництва, що не була використана для виробництва власної сільськогосподарської продукції, завищено податковий кредит на загальну суму 98768,00грн.

Податкові зобов`язання розраховані контролюючим органом на підставі наданих позивачем акту обстеження посіву озимого ріпаку від 05.05.2012, акту обстеження озимого ячменю від 10.04.2012, акту обстеження посіву ярового ячменю від 05.06.2012, згідно яким посіви загинули від несприятливих погодних умов.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідачем в акті перевірки від 28.12.2012 при обґрунтуванні порушення наведено пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України в редакції, яка діяла після внесення змін до вказаної статті на підставі Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм від 24.05.2012 №4834-VІ.

Згідно підпункту г пункту 198.5 статті198 Податкового кодексу України (в редакції з урахуванням змін, внесеним Законом України від 24.05.2012 №4834-VІ) платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що відповідачем не взято до уваги, що Закон України від 24.05.2012 №4834-VІ набрав чинності 01.07.2012 і, враховуючи принцип дії закону в часі, закріплений статтю 58 Конституції України, Податковий кодекс України в редакції чинній на момент виникнення правовідносин не містив зобов`язання платника податків щодо нарахування податкових зобов`язань. Отже, висновки відповідача щодо неправомірного не нарахування позивачем податкових зобов`язань в розмірі 56556грн. визнані судами попередніх інстанцій необґрунтованими цілком законно.

Також, суди дійшли правомірного висновку щодо необґрунтованості тверджень податкового органу про завищення товариством податкового кредиту на загальну суму 98768 грн. у зв`язку із придбанням продукції не власного виробництва, що не була використана для виробництва власної сільськогосподарської продукції, оскільки такий висновок спростовується первинними документами, підтверджуючими господарську діяльність товариства, відповідно до яких вказані в акті перевірки товари (просо, соняшник, ячмінь озимий, свині) використані у власній господарській діяльності підприємства (посів зерна, здавання на переробку соняшника, відгодівля свиней та здавання контрагенту, зберігання на складі зерна).

При цьому, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що висновки відповідача про невикористання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) з огляду на загибель посівів є неправомірною, оскільки підприємницька діяльність, зокрема у сільськогосподарській сфері, пов`язана з певними ризиками, у тому числі, з ризиком втрати посівів з об`єктивних причин, незалежних від виробника, і витрати, понесені в зв`язку організацією таких посівів, є частиною господарської діяльності сільськогосподарського підприємства, незалежно від результатів врожаю.

Крім іншого, актом перевірки від 28.02.2014 зафіксовано порушення пунктів 3.5, 5.8, 7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637, які полягають у тому, що позивачем перевищено ліміт залишку готівки в касі підприємства у сумі 18195,60грн., а саме: до каси підприємства прийнято видатковий касовий ордер від 12.09.2011, не підтверджений підписом одержувача готівки у сумі 9599грн., видатковий касовий ордер від 28.02.2012 не підтверджений підписом одержувача готівки у сумі 6600грн.

Згідно до пункту 3.5 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (Типові форми NN КО-1, КО-2, КО-3, КО-4, КО-5), затвердженого Постановою Національного банку України N 637 від 15.12.2004 р. У разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред`явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред`являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Відповідно до пункту 5.8 глави 5 Положення якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною.

Як з`ясовано судами, відповідно до звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 12.09.2011 №АО-0000057 бухгалтером ОСОБА_1 отримано кошти в сумі 9599,14грн. з призначенням аванс на придбання ПММ. Звіт затверджено посадовими особами підприємства 12.09.2011. На зворотному боці аркушу міститься підпис підзвітної особи та зазначення, що кошти сплачені ПП Нафтатранссервіс за ПММ, чек №279706, 279695.

Відповідно до накладної від 12.09.2011 №751 ОСОБА_1 відпущено дизпаливо на суму 7999,28грн. Згідно чеків від 12.09.2011 №№279706, 279695 за придбання дизпалива ПП Нафтатранссервіс сплачено відповідні кошти.

Відповідно до видаткового касового ордера від 28.02.2012 з каси підприємства було видано готівки 6600,00грн. Ордер містить підписи директора та головного бухгалтера підприємства. При цьому, в ордері зазначено, що на підставі повернення позички ОСОБА_2 видано кошти в указаному розмірі. У документі вказані також серія та номер паспорту одержувача коштів.

З видаткових касових ордерів на суму 9 599,14грн., на суму 6 600,00грн. та інших первинних документів слідує, що такими одержувачами були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . З наданих підприємством документів також вбачаються підстави отримання коштів та підтверджується їх цільове використання. У зв`язку з наведеним відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій.

Відповідачем висновки судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині не спростовані, обставини на підтвердження фактів порушення судами першої норм права, що регулюють спірні правовідносини, відповідачем не зазначені, із матеріалів справи такі обставини не вбачаються.

Виходячи з вищенаведеного, наявних в матеріалах справи доказів в їх сукупності, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та законність прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень від 17.03.2014.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, на підставі доказів, які базувалися на об`єктивних, документально підтверджених даних, касаційний суд погоджується із позицією суду апеляційної інстанції про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення позову повністю. Вирішуючи даний спір, суд апеляційної інстанції надав правову оцінку доводам сторін, якими вони мотивували свою правову позицію у справі, оцінив представлені учасниками провадження докази у сукупності та взаємозв`язку та правомірно задовольнив позовні вимоги частково.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Пункт 1 частини першої статті 349 КАС України передбачає, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду