Постанова

від 10.09.2019 по справі 387/294/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

10 вересня 2019 року м. Кропивницький

справа № 387/294/19

провадження № 22-ц/4809/1321/19

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Авраменко Т.М., Письменного О.А.

за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Згода ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Згода на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04 червня 2019 року у складі судді Цоток В.В. ,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Згода (далі по тексту ТОВ Згода ) про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі.

В обґрунтування позову вказала, що на підставі державного акту вона є власником земельної ділянки загальною площею 5,34 га, кадастровий номер 3521786300:02:000:0308, розташованої на території Троянської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 07 травня 2009 року між нею та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки строком на 10 років, який зареєстровано у Добровеличківському РВ КРФ ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07 травня 2009 за № 040936900040. Оскільки вона має намір самостійно обробляти земельну ділянку та не має наміру продовжувати договір оренди після його закінчення, представник позивача повідомив ТОВ Згода про намір не продовжувати дію договору, однак дізнався про існування додаткової угоди від 15 червня 2017 року до договору оренди землі від 07 травня 2009 року, якою продовжено термін дії договору до 07 травня 2029 року. Вказала, що зазначену додаткову угоду вона з відповідачем не укладала, волевиявлення на укладання додаткової угоди не виявляла, договір не підписувала, нікого не уповноважувала його підписувати від свого імені. Посилалась на те, що постійно проживає на території Російської Федерації. Востаннє вона перебувала на території України у березні 2014 року. Крім того, 28 травня 2011 року позивач змінила своє прізвище із ОСОБА_1 на ОСОБА_1 у зв`язку з реєстрацією шлюбу. Проте, додаткова угода від 17 січня 2017 року укладена із ОСОБА_1 , що на думку позивача підтверджує факт відсутності в останньої волевиявлення на укладення оспорюваного правочину.

Просила визнати недійсною додаткову угоду від 15 червня 2017 року до договору оренди земельної ділянки від 07 травня 2009 року, укладену між нею та відповідачем, стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04 червня 2019 рокупозов ОСОБА_1 до ТОВ Згода про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі задоволено.

Визнано недійсною додаткову угоду від 17 січня 2017 року до договору оренди землі від 11 липня 2007 року, укладену між ОСОБА_1 та ТОВ Згода . Вирішено питання судових витрат.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувана додаткова угода має бути визнана недійсною, оскільки вона не могла бути підписана орендодавцем у зв`язку з відсутністю на території України, тому не відповідає її внутрішній волі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ТОВ Згода подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначило, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено за відсутності доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги про відсутність волевиявлення позивача на укладення додаткової угоди.

Посилається на те, що ТОВ Згода належно виконувало обов`язки за умовами договору, до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди та продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою, а тому має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Письмових повідомлень від орендодавця про відмову у поновленні договору оренди відповідач не отримував.

Вважає, що сторона позивача навмисно приховала факт зміни громадянства з метою подальшого незаконного володіння земельною ділянкою. Вважає, що позивачем було втрачено право власності з 2017 року на земельну ділянку площею 5,34 га, кадастровий номер 3521786300:02:000:0308, розташованої на території Троянської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області. Також позивач не довела належними та допустимими доказами факт того, що у оспорюваній додатковій угоді підпис належить не їй.

ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , направила до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04 червня 2019 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ Згода без задоволення. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Представник відповідача з`явився у судове засідання апеляційного суду та повністю підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача надав заяву про розгляд спраи без участі сторони позивача (а.с.110-111).

Колегія суддів постановила ухвалу про розгляд справи у відсутності належним чином повідомленого позивача на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 27 березня 2002 рокусерії НОМЕР_8 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 5,34 га, яка розташована на території Троянської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області (а.с.6).

11 липня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ Згода було укладено договір оренди землі (а.с.51).

Відповідно до пункту 8 вказаного договору оренди він укладений строком на 10 років. Договір зареєстрований у Добровеличківському РВ КРФ ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07 травня 2009 року за №040936900040.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_2 від 28 травня 2011 року, виданого відділом РАЦС адміністрації Олександрівського району Володимирської області Російської Федерації, ОСОБА_1 28 травня 2011 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , у зв`язку з чим змінила прізвище на " ОСОБА_1 " (а.с.7).

Як убачається із заяви про видачу паспорта (Форма 1) 20 вересня 2011 року ОСОБА_1 у зв`язку із зміною прізвища, на підставі свідоцтва про одруження НОМЕР_2 Добровеличківським РВ УМВС України в Кіровоградській області було видано паспорт серії НОМЕР_4 (а.с.45).

Згідно з додатковою угодою від 17 січня 2017 року до договору оренди землі від 11 липня 2007 року, зареєстрованого у КРФ ДП ЦДЗК 07 травня 2009 року, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ Згода , на підставі якої зареєстроване право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 червня 2017 року, встановлено, що сторони домовилися про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки до 07 травня 2029 року. За користування об`єктом оренди встановлена орендна плата в розмірі 4,5 % від нормативної грошової оцінки (а.с.33).

Відповідно до міграційної карти серії НОМЕР_5 ОСОБА_1 повернулась 19 березня 2014 року у місто Олександрів Російської Федерації (а.с.13).

Згідно з довідкою від 15 квітня 2019 року №245, виданою адміністрацією ТОВ Агроторг , що знаходиться в місті Санкт-Петербург Російської Федерації, ОСОБА_1 з 01 грудня 2016 року перебуває в трудових відносинах із вказаним суб`єктом господарювання та працює на посаді продавця-касира (а.с.30).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із доведеності відсутності волевиявлення позивача на укладення спірної додаткової угоди та надання належних та допустимих доказів на підтвердження відповідних доводів позивача. Зазначив, що позивач не підписувала спірну додаткову угоду, оскільки на той момент постійно проживала на території Російської Федерації та востаннє перебувала на території України 19 березня 2014 року. Крім того, спірна додаткова угода укладена від імені ОСОБА_1 в той час, коли остання вже носила прізвище ОСОБА_1 .

Проте з таким висновком суду погодитись не можна з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктами 3 та 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України встановлено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

У справі, що є предметом апеляційного перегляду, істотне значення має встановлення наявності чи відсутності волевиявлення ОСОБА_1 на укладення оспорюваного правочину, належність їй підпису на додатковій угоді від 17 січня 2017 року. Рішення суду повинно ґрунтуватися на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із забезпеченням особі права на судовий захист.

У порушення вказаних вимог процесуального законодавства суд першої інстанції, незважаючи на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо неналежності підпису на оспорюваній додатковій угоді позивачу, дійшов висновку про задоволення позовних вимог та ухвалив рішення на припущеннях, вважаючи, що позивач не перебувала на території України з 2014 року.

Цивільний процесуальний кодекс України містять норму, за якою належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК). Частиною другою ст.78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК).

Аналізуючи викладені вище норми права можна дійти висновку про те, що належність чи неналежність підпису в укладеній сторонами угоді можна встановити лише певними засобами доказування.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд припустив, що оскільки позивач проживає на території РФ, на територію України не приїздила ймовірно з березня 2014 року, тому підпис в оспорюваній угоді належить не їй.

При цьому беззаперечних доказів того, що позивач не перетинала кордону України після 2014 року судом здобуто не було.

Позивач на підтвердження своїх вимог надав копію міграційної карти РФ (Республіки Білорусь) із якої убачається, що ОСОБА_1 в`їхала на територію РФ 19.03.2014 (а.с.13).

Відповідно до п.26 постанови уряду РФ від 15.01.2007 № 9 (ред. від 05.04.2016) "О порядке осуществления миграционного учета иностранных граждан и лиц без гражданства в Российской Федерации" іноземний громадянин для заповнення бланку повідомлення про прибуття пред`являє приймаючій стороні документ, що посвідчує особу іноземного громадянина, міграційну карту (для тимчасово перебуваючого в РФ іноземного громадянина) та (або) посвідку на постійне проживання або дозвіл на тимчасове проживання (для постійного або тимчасово проживаючого у РФ іноземного громадянина).

Російським законодавством передбачено, що міграційна картка видається на строк 90 діб. Максимальний строк її дії не може перевищувати одного року з моменту отримання.

До апеляційної скарги відповідачем надано копію довіреності 33АА 1490866 від 14.02.2018, виданої позивачем на громадянина ОСОБА_7 , з якою представник звернувся до відповідача після ухвалення судом рішення, з якої убачається, що ОСОБА_1 є громадянкою РФ, паспорт громадянина РФ НОМЕР_6 , виданий МП у м. Струніно МРО УФМС Росії по Володимирській області у м. Алєксанрові 26.05.2016, код підрозділу 330-004 (а.с.76). Вказана обставина свідчить про те, що на момент надання ОСОБА_1 громадянства РФ міграційна карта втрачає свою дію, оскільки видається лише іноземним громадянам. Тому копія міграційної карти від 19.03.2014 не може свідчити про те, що із зазначеної дати позивачка не перетинала кордон України.

Не може бути прийнятий до уваги як належний та допустимий доказ копія табелю робочого часу за червень 2017 року, посвідчений товариством з обмеженою відповідальністю Агроторг (а.с.32), у якому працює позивачка, що підтверджується довідкою магазину ТОВ Агроторг (а.с.30), оскільки додаткову угоду до договору оренди землі від 11.07.2007, зареєстрованого у КРФ ДП ЦДЗК 07.05.2009, укладено між ОСОБА_1 та ТОВ Згода 17 січня 2017 року (а.с.33).

Крім того, сам факт зазначення у додатковій угоді прізвища ОСОБА_1 , а не ОСОБА_1 , також не свідчить про підробку відповідачем цієї угоди, оскільки паспортні дані позивача відповідачем не перевірялися та у п.11 додаткової угоди Реквізити сторін у графі Орендодавець не зазначені. Як убачається із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-3507225572019, сформованого 19.03.2019 за заявою ОСОБА_1 у графі Відомості про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 321786300 :02:000:0308, зазначено прізвище, ім`я та по батькові - ОСОБА_1 .

У судовому засіданні апеляційного суду було роз`яснено право на заявлення клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи. Проте, сторона позивача просила суд розглянути справу без їх участі, а представник відповідача відмовився від заявлення такого клопотання, оскільки вважав, що усі докази на обґрунтування позовних вимог повинен надати позивач.

За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом норм матеріального права, а відтак і помилкового визначення юридичних наслідків цих обставин. Зазначене відповідно до вимог ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376 , 382 - 384 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Згода задовольнити.

Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04 червня 2019 рокускасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Згода про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 вересня 2019 року.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді Т.М. Авраменко

О.А. Письменний