Постанова

від 17.09.2019 по справі 904/2201/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2019 року м.Дніпро Справа № 904/2201/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Антонік С.Г. (доповідач),

суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "Дніпровський метрополітен" Дніпровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2019 року (суддя Золотарьова Я.С., повне рішення складено 29.07.2019 року) у справі № 904/2201/19

за позовом Малого підприємства "АВІ" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Боярка, Київська область

до Комунального підприємства "Дніпровський метрополітен" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 140 564,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області звернулось Мале підприємство "АВІ" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю з позовною заявою до Комунального підприємства "Дніпровський метрополітен" Дніпровської міської ради про стягнення заборгованості у розмірі 140 564, 89 грн. з яких: 122 625,00 грн. основний борг, 10 839,24 грн. пеня, 1 864, 57 грн. 3% річних та 5 236, 08 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов?язань в частині своєчасного розрахунку з позивачем за отриманий товар.

Рішенням господарського суду позов задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства "Дніпровський метрополітен" Дніпровської міської ради на користь Малого підприємства "АВІ" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю 122 625,00 грн. основного боргу, 10 839, 24 грн. пеню, 1 864, 57 грн 3% річних, 5 236,08 грн. інфляційних втрати, та 2 111, 27 грн. витрат за сплату судового збору.

В обгрунтування прийнятого рішення господарський суд послався на обставини відсутності в матеріалах справи доказів сплати заборгованості за отриманий товар, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду, Комунальне підприємство "Дніпровський метрополітен" Дніпровської міської ради звернулося до Центрального апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить апеляційний суд рішення господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог повністю відмовити.

Апеляційна скарга обгрунтована наступним:

- матеріалами справи не доведено факт передання постачальником документів про якість товару та рахунку на оплату товару під час його передачі замовнику;

- копія накладної №142 від 09.10.2018 року, яка додана до позовної заяви, не містить прізвища, посади, інших відомостей про особу, яка отримала матеріальні цінності від постачальника за договором, позивачем не надано довіреності на отримання цією особою ТМЦ, що свідчить про порушення вимог до оформлення первинних документів облікової звітності, і вказує на недопустимість такого доказу для оцінки суду в даному провадженні;

- позивач в обгрунтування позову надав суперечливі та недопустимі докази, а саме: копію акту приймання-передачі товару від 12.10.2018 року та видаткову накладну на товар від 09.10.2018 року, які не містять адресу поставки товару, визначену договором.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючого судді: Антонік С.Г. (доповідач), суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О. від 27.08.2019 року відкрите апеляційне провадження у справі № 904/2201/19. Ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Відповідно до частин 1, 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України ).

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ст. 269 ГПК України , суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що остання задоволенню не підлягає, з огляду на нижчевикладене.

Як встановлено господарським судом і вбачається з матеріалів справи, 11.09.2018 року між малим підприємством "АВІ" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (постачальником) та Комунальним підприємством "Дніпровський метрополітен" Дніпровської міської ради (замовником) було укладено договір поставки товару № НДВ-240/18-З, копія якого міститься в матеріалах справи, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити у зумовлені строки замовнику товари, перелік, кількість, ціни та ідентифікаційні особливості яких зазначені у специфікації, а замовник - прийняти вказані товари і своєчасно сплатити за них певну грошову суму на умовах цього договору.

Згідно пункту 2.1 договору, постачальник повинен поставити замовнику товар, якість якого повинна відповідати сертифікату якості на товар, нормативним документам, діючим в Україні, стандартам, мати заводське маркування і підтверджуватися супроводжуючими товар документами, передбаченими чинним законодавством.

Відповідно до п.3.2 договору при передачі товару постачальник повинен передати замовнику наступні документи: видаткову накладну, акт приймання-передачі товару від постачальника, сертифікат якості або паспорт виробника товару, рахунок на товар.

Пунктом 3.4 договору встановлено, що датою поставки товарів є дата приймання замовником партії товару з обов?язковим підписом видаткової накладної та акту приймання - передачі товару.

Відповідно до пункту 4.1 договору, сума визначена у договорі складає 122 625,00 грн, у тому числі ПДВ 20 437,50 грн. Розрахунок суми наводиться у специфікації.

Згідно з пунктом 4.2 договору, замовник оплачує поставлений постачальником товар за ціною, зазначеною у специфікації.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що оплата проводиться після передачі постачальником рахунку на оплату товару, видаткової накладної на товар, відповідних документів якості на акту приймання-передачі товару, протягом тридцяти робочих днів з моменту підписання акту приймання-передачі товару замовником.

Відповідно до п. 6.1 договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками та діє до 31.12. 2018 року, а в частині розрахунків до повного його виконання.

Відповідно до пункту 8.4 договору, у разі порушення строків оплати замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Сторони підписали додаток № 1 до договору - специфікацію, в якій сторони визначили товар, що підлягає поставці на загальну суму 122 625,00 грн., копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.27).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у власність товар на загальну суму 122 625,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковою накладною №142 від 09.10.2018 року та актом приймання-передачі товарів від 12.10.2018 року, копії яких представлені в матеріалах справи (а.с.28-29).

Позивачем був виставлений відповідачу рахунок на оплату № 231 від 09.10.2018 року на суму 122 625,00 грн. (а.с.30).

Відповідач, в порушення умов договору, за поставлений товар не розрахувався, що стало підставою для звернення з позовом до суду про стягнення 122 625,00 грн. основного боргу, 10 839,24 грн. пені, 1 864, 57 грн. 3% річних та 5 236, 08 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.525, ст.526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст..549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями, згідно ч.1 ст.230 ГК України, у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи доведено здійснення позивачем поставки товару на суму 122625грн.

Ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду справи відповідачем доказів оплати за поставлений товар не надано, тому господарським судом обгрунтовано задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості в сумі 122625грн.

Крім основної заборгованості позивачем нараховано та заявлено до стягнення 10 839,24 грн. пені, 1864,57 грн. 3% річних та 5 236, 08 грн. інфляційних втрат.

Колегією суддів вказані нарахування перевірено, визнано їх арифметично вірними, тому апеляційним судом вважає правильним висновок господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 10 839,24 грн. пені, 1864,57грн. 3% річних та 5 236, 08 грн. інфляційних втрат.

З огляду на наведене підстави для скасування рішення господарського суду відсутні.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що матеріалами справи не доведено факт передання постачальником документів про якість товару та рахунку на оплату товару під час його передачі замовнику не приймаються колегією суддів до уваги, враховуючи наступне.

Приписами ч. 1 ст. 666 Цивільного кодексу України визначено, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору та повернути товар продавцеві.

Колегія суддів відзначає, що відповідач не звертався до позивача з вимогою надати визначені договором документи, встановивши при цьому розумний строк для їх передання. Докази відмови відповідача від договору та повернення отриманого товару чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання позивачем своїх зобов`язань за договором у повному обсязі у відповідності до вимог законодавства та умов укладеного між сторонами договору відсутні.

Також безпідставні доводи апеляційної скарги про те, що копія накладної №142 від 09.10.2018 року, яка додана до позовної заяви, не містить прізвища, посади, інших відомостей про особу, яка отримала матеріальні цінності від постачальника за договором, позивачем не надано довіреності на отримання цією особою ТМЦ, що свідчить про порушення вимог до оформлення первинних документів облікової звітності, і вказує на недопустимість такого доказу для оцінки суду в даному провадженні.

Ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа аналогічний п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.5 вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

При цьому абзацом 9 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для не визнання господарської операції за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, тощо.

В матеріалах справи наявні копії видаткової накладної №142 від 09.10.2018 року та акту приймання-передачі товарів від 12.10.2018 року, які містять назву підприємств постачальника і замовника, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, номер договору, на виконання якого здійснена поставка, прізвище особи, яка приймала товар, підпис уповноважених осіб сторін, засвідчені відтиском печатки товариств.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що для вирішення питання щодо задоволення позовних вимог судом має факт не правильності оформлення документа, а факт поставки. А достатнім доказом факту отримання товару є Акт приймання-передачі від 12.10.2018р., який підписаний особисто керівником відповідача та в якому зазначено, що товар переданий повністю і відповідно до умов договору.

Інших належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі, скаржник не надав.

У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2019р. у справі №904/2201/19 постановлено з дотриманням вимог ст.276 ГПК України, його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 269, 270, 275, 276,

282 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу комунального підприємства "Дніпровський метрополітен" Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2019 у справі № 904/2201/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.Г. Антонік

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Березкіна