Рішення

від 09.09.2019 по справі 910/15333/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.09.2019Справа № 910/15333/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Укрсоцбанк"

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Деми Групп"

про стягнення 207 182,06 грн.

Суддя Гумега О. В.

секретар судового засідання

Мухіна Я. І.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Винокуров О.В., довіреність № ГН-83/2019 від 02.01.2019

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" (далі - позивач, ТОВ "ІР СОМ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (далі - відповідач, ПРАТ "СК "ВУСО") про стягнення 207182,06 грн., з яких: 143100,00 грн. страхового відшкодування, 52226,33 грн. інфляційних втрат, 11855,73 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.11.2015 у приміщенні, де знаходилась частина застрахованого позивачем майна за Договором страхування майна № 132002-10-21-01 від 12.03.2011 (далі - Договір страхування) виникла пожежа. У зв`язку з настанням страхового випадку за наведеним договором, 24.11.2015 позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування, однак відповідач листом від 08.02.2016 № 646 відмовив відповідачу у виплаті страхового відшкодування на підставі п.п. 6.2.2, 6.2.4, 8.1.3, 8.3.5 Договору страхування, таку відмову позивач вважає неправомірною, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

30.11.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява № 435 від 27.11.2018 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №910/15333/18, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

13.12.2018 через відділ діловодства суду надійшов лист позивача, згідно якого на виконання вимог ухвали суду від 05.12.2018 надано докази направлення копії заяви № 435 від 27.11.2018 про усунення недоліків позовної заяви і доданих до неї документів відповідачу.

28.12.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає пред`явлений ТОВ "ІР СОМ" позов необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

В якості додатку до відзиву на позовну заяву відповідачем додано клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначив, що дана справа № 910/15333/18 має значну складність, враховуючи, що: Господарським судом міста Києва розглядалась справа № 910/5219/16 щодо застрахованого майна у зв`язку з пожежею 20.11.2015; проведено комплексну судову електротехнічну, пожежно-технічну, будівельно-оціночну експертизу у справі № 910/5219/16, за результатами якої складено висновок № 11611/12346/12914; у даній справі № 910/15333/18 необхідно проведення складних розрахунків для визначення розміру збитків.

10.01.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач повністю відхиляє наведені у відзиві заперечення проти позову та вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 призначено здійснювати розгляд справи № 910/15333/18 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 18.02.2019 о 10:20 год., залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - третя особа-1, АТ "Укрсоцбанк") та в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Деми Групп" (далі - третя особа-2, ТОВ "Деми Групп").

21.01.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла копія рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/5219/16 за позовом ТОВ "Деми Групп" до ПРАТ "СК "ВУСО" про стягнення 752193,00 грн.

30.01.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли пояснення у справі на надані відповідачем заперечення на відповідь на відзив.

14.02.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист з додатками на виконання вимог ухвали суду від 21.01.2019 у справі № 910/15333/18, яким позивач просив долучити до матеріалів справи докази надсилання копії позовної заяви з додатками третім особам.

15.02.2019 через відділ діловодства суду від представника третьої особи-2 надійшли пояснення у справі. Зазначеними поясненнями третя особа-2 просила суд здійснювати розгляд даної справи у підготовчому засіданні за відсутності її представника, повністю підтримала позовні вимоги ТОВ "ІР СОМ" до ПРАТ "СК "ВУСО" та просила суд задовольнити їх в повному обсязі.

У підготовче засідання, призначене на 18.02.2019, з`явився представник позивача. Представники відповідача та третіх осіб-1,2 в підготовче засідання 18.02.2019 не з`явилися.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених главою 3 ГПК України.

Суд долучив до матеріалів справи пояснення та супровідний лист з додатками, подані представником позивача 30.01.2019 та 14.02.2019 через відділ діловодства суду.

Суд задовольнив клопотання третьої особи-2 про розгляд справи без її участі та долучив до матеріалів справи пояснення третьої особи-2, подані 15.02.2019 через відділ діловодства суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 відкладено підготовче засідання у справі на 12.03.2019 о 09:40 год.

12.03.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов супровідний лист з додатком, яким представник відповідача просив долучити до матеріалів справи заперечення на відповідь на відзив.

У підготовче засідання, призначене на 12.03.2019, з`явилися представники позивача та третьої особи-1.

Представники відповідача та третьої особи-2 у підготовче засідання, призначене на 12.03.2019, не з`явилися.

Суд долучив до матеріалів справи заперечення на відповідь на відзив, подані представником позивача 12.03.2019 через відділ діловодства суду.

У підготовчому засіданні 12.03.2019 здійснювався розгляд питання щодо наявності підстав для зупинення провадження у справі.

Суд дослідивши матеріали справи № 910/15333/18, дійшов висновку про те, що справа Господарського суду міста Києва № 910/15333/18 та справа Господарського суду міста Києва № 910/5219/16 є пов`язаними.

Судом встановлена наявність об`єктивної неможливості розгляду господарської справи № 910/15333/18 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/5219/16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 зупинено провадження у справі № 910/15333/18 до вирішення іншої справи №910/5219/16, що розглядається в порядку господарського судочинства до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/5219/16.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 № 910/15333/18 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 у справі № 910/15333/18 залишено без змін.

12.06.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про поновлення провадження у справі, враховуючи, що 26.03.2019 Північним апеляційним господарським судом у справі № 910/5219/16 прийнято постанову, якою рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 у справі № 910/5219/16 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 поновлено провадження у справі № 910/15333/18, призначено підготовче засідання у справі на 08.07.2019 о 11:40 год.

01.07.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення у справі з урахуванням постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 у справі № 910/5219/16. Згідно наданих пояснень позивач, окрім іншого, зазначив, що відповідач не довів свідомість приховання позивачем будь-яких обставин про предмет договору страхування, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

01.07.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання, згідно якого просив розглядати справу у підготовчому засіданні за відсутності позивача, закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Зазначеним клопотанням представник позивача вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

08.07.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення на позовну заяву з урахуванням постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 та постанови Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 910/5219/16, згідно яких відповідач зазначає про наявність підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 8.3.5 Договору страхування та п. 7.2.5 Правил добровільного страхування майна від вогняних ризиків і ризиків стихійних явищ № 05-05, у зв`язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

У підготовче засідання, призначене на 08.07.2019, представники позивача, відповідача та третіх осіб - 1, 2 не з`явилися.

Суд долучив до матеріалів справи письмові пояснення позивача від 01.07.2019 та додаткові пояснення відповідача від 08.07.2019.

У підготовчому засіданні, призначеному на 08.07.2019, суд розглянув та задовольнив клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності.

У підготовчому засіданні, призначеному на 08.07.2019, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.08.19 о 15:00 год.

Судове засідання, призначене на 05.08.2019 не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Гумеги О.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2019 призначено судове засідання на 09.09.2019 о 10:40 год.

22.08.2019 через відділ діловодства суду надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, підписане представником позивача адвокатом І. І. Розсошенко.

Відповідно до наведеного клопотання представник позивача просив суд перенести розгляд справи з 09 вересня 2019 року на більш пізню дату, починаючи з 24.09.2019; призначити засідання, починаючи з 12 год. 30 хв.

Клопотання про перенесення розгляду справи обґрунтоване тим, що представник позивача адвокат І. І. Розсошенко, який повністю володіє інформацією по справі, на час судового засідання з 09 по 23 вересня 2019 року буде знаходитись у відпустці, тоді як останній вважає за обов`язкове взяти участь у судовому засіданні та надати суду необхідні обґрунтовані пояснення з приводу спору у даній справі.

В судове засідання, призначене на 09.09.2019, з`явився представник відповідача.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 09.09.2019, не з`явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, проте надіслав до суду клопотання про перенесення розгляду справи.

Представники третіх осіб-1, 2 в судове засідання, призначене на 09.09.2019, не з`явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

В судовому засіданні 09.09.2019 судом розглянуте та відхилене як безпідставне та необґрунтоване клопотання представника позивача про перенесення розгляду справи, яке надійшло 22.08.2019 через відділ діловодства суду.

Відхиляючи наведене клопотання, суд виходив з того, що за приписами частини 3 статті 56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника . Отже, частина 3 статті 56 ГПК України не визначає представників юридичних осіб як єдиних представників останніх в суді. Безпосередньо представляти інтереси юридичної особи надано також керівнику або члену виконавчого органу, уповноваженого діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення.

Таким чином, перебування представника позивача адвоката І. І. Розсошенка у відпустці судом не визнається поважною причиною неявки позивача в судове засідання 09.09.2019, зважаючи на те, що представляти інтереси юридичної особи позивача в суді мав право також директор ТОВ "ІР СОМ" Д . В . Волощук (останнім видано довіреність від 01.07.2019 на ім`я адвоката Розсошенка І. І.).

Судом також враховано, що до клопотання про перенесення розгляду справи не додано жодних доказів на підтвердження доводів представника позивача адвоката І. І. Розсошенка, яким підписано клопотання, про його перебування у відпустці в період з 09 по 23 вересня 2019 року.

Водночас твердження представника позивача адвоката І. І. Розсошенка про те, що саме він повністю володіє інформацією по справі, суд оцінює критично, оскільки директором ТОВ "ІР СОМ" Д. В. Волощуком підписано позовну заяву ТОВ "ІР СОМ" № 388 від 12.11.2018, відповідь на відзив № 2 від 08.01.2019, пояснення по справі № 16 від 25.01.2019, супровідний лист № 59 від 12.02.2019 з додатками на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 21.01.2019, апеляційну скаргу ТОВ "ІР СОМ" № 86 від 21.03.2019 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2019, заяву про поновлення провадження у справі від 10.06.2019 № 201, клопотання про розгляд справи за відсутності позивача № 220 від 27.07.2019. Зазначене, в свою чергу, свідчить, що директор ТОВ "ІР СОМ" Д. В. Волощук також володіє інформацією по справі.

Крім того, судом враховано, що в матеріалах справи наявні заяви позивача по суті справи (позовна заява, відповідь на відзив, пояснення), натомість останній не був позбавлений права, у разі необхідності, направити засобами поштового зв`язку до суду до дати судового засідання 09.09.2019 письмові пояснення з приводу спору у даній справі.

Відповідно до п. 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином суд вважає, що позивач та треті особи-1, 2 про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, відтак, керуючись статтею 202 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача та третіх осіб-1, 2 за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 09.09.2019 здійснював розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

В судовому засіданні, призначеному на 09.09.2019, судом заслухане вступне слово відповідача, з`ясовано обставини справи та досліджено докази, після чого суд перейшов до судових дебатів.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 09.09.2019 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

З`ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими сторони обґрунтовували відповідні обставини, суд

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позиції учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІР СОМ" (далі - позивач, ТОВ "ІР СОМ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (далі - відповідач, ПРАТ "СК "ВУСО") про стягнення 207182,06 грн., з яких: 143100,00 грн. страхового відшкодування, 52226,33 грн. інфляційних втрат, 11855,73 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12.03.2011 ТОВ "ІР СОМ" та ПРАТ "СК "ВУСО" уклали Договір страхування майна № 132002-10-21-01 від 12.03.2011 (далі - Договір страхування), за умовами якого застраховані майнові інтереси позивача, пов`язані з володінням, розпорядженням, використанням майном, вказаним в Додатку № 1 до Договору страхування. 20.11.2015 у приміщенні, де знаходилась частина застрахованого позивачем майна за Договором страхування, виникла пожежа. У зв`язку з настанням страхового випадку за наведеним договором, 24.11.2015 позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування, однак відповідач листом від 08.02.2016 № 646 відмовив відповідачу у виплаті страхового відшкодування на підставі п.п. 6.2.2, 6.2.4, 8.1.3, 8.3.5 Договору страхування. Таку відмову позивач вважає неправомірною.

Відповідач, згідно поданого 28.12.2018 через відділ діловодства суду відзиву на позовну заяву, вважає позов необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, з таких підстав:

- позивач не має права вимагати виплати страхового відшкодування відповідно до умов Договору страхування, оскільки позивач не є вигодонабувачем по Договору страхування (вигодонабувачем є ПАТ "Укрсоцбанк") та не є власником знищеного майна (власником майна є ТОВ "Деми Групп"), а також, позивач не користується, не розпоряджається та не володіє знищеним майном;

- позивач повідомив завідомо неправдиву інформацію про ступінь страхового ризику, оскільки в ході розслідування обставин страхової події (пожежі, яка виникла 20.11.2015 в приміщенні, де знаходилась частина застрахованого майна) відповідачем було встановлено, що страхувальник використовував застраховане майно для інших цілей, ніж ті, для яких воно призначене, та порушив обов`язки інформування страховика про всі обставини, які мають істотне значення для оцінки страхового ризику, що стало підставою для відмови ним у виплаті страхового відшкодування згідно п.п. 6.2.2, 6.2.4 Договору страхування та п. 7.2.5 Правил страхування. В обґрунтування доводів щодо зміни функціонального призначення застрахованого майна відповідач послався на:

- висновок головного енергетика Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського "ХАІ" Лузана С.М. від 14.12.2015 "Про можливу причетність теплових проявів енергетичних струмів у електричних мережах та електрообладнанні до виникнення горіння (пожежі)" (далі - Висновок головного енергетика Лузана С.М.);

- висновок про дослідження пожежі, що сталася 20.11.2015 в будівлі складу літера Ж-1 ТОВ "Демі Групп" за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Павлова академіка, 3/1, складений 23.12.2015 Дослідно-випробувальною лабораторію аварійно-рятувального загону спецпризначення ГУ ДСНС України в Харківській області на підставі листа відповідача від 30.11.2015 за № 652218 (далі - Висновок дослідно-випробувальної лабораторії);

- висновок комплексної судової електротехнічної, пожежно-технічної, будівельно-оціночної експертизи № 11611/12346/12914 від 23.05.2018, складений за результатами проведення судової експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 у справі №910/5219/16 (далі - Висновок судової експертизи у справі № 910/5219/16);

- відповідач стверджує, що мали місце численні порушення Правил пожежної безпеки в Україні та інших актів, що здійснюють регулювання пожежної безпеки на підприємствах, а саме пожежа 20.11.2015 виникла у зв`язку з поєднанням проведення фарбувальних робіт та відсутністю проведення належних захисних протипожежних заходів для здійснення даної діяльності, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування на підставі норм п. 8.3.5 Договору страхування та п. 7.2.5 Правил страхування. В обґрунтування доводів щодо порушення Правил пожежної безпеки відповідач послався на вищенаведені висновки спеціалістів та судової експертизи;

- крім того, відповідач вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вартості майна на момент пожежі, а також зазначив, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат повинні розраховуватись не з заставної вартості майна, а з розміру дійсної вартості майна з урахуванням зносу на час дії Договору страхування, за вирахуванням вартості існуючих залишків, придатних для подальшого використання на момент пожежі.

Позивач, згідно поданої 10.01.2019 через відділ діловодства суду відповіді на відзив, не погодився з наведеними у відзиві запереченнями відповідача проти позову, з таких підстав:

- справа № 910/5219/16 стосується не тих самих осіб, що у справі № 910/15333/18, у наведених справах різні об`єкти, за які позивачі просять стягнути страхове відшкодування, різні договори страхування;

- відсутні підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування по п. 6.2.2 Договору страхування, оскільки при укладенні Договору страхування позивач надав відповідачу всю інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, функціональне призначення застрахованого майна не змінювалось - воно як було під час укладення Договору, так і залишилось під час виникнення пожежі виробничим обладнанням для використання в господарській діяльності;

- відсутні підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування по п. 6.2.4 Договору страхування, оскільки в період дії Договору страхування не змінювались обставини, які мають істотне значення для оцінки страхового ризику, а відповідно, позивачу не було про що повідомляти відповідача;

- відповідач не довів, які саме заходи безпеки, пов`язані із збереженням застрахованого майна, порушив позивач та які саме інструкції по зберіганню, експлуатації та обслуговуванню застрахованого майна порушив позивач та для яких інших цілей використовував майно, ніж ті, для яких воно призначено;

- висновок головного енергетика Лузана С.М. та Висновок дослідно-випробувальної лабораторії не є експертними дослідженнями, вказані висновки містять не встановлені факти, а ймовірні припущення, Висновок судової експертизи у справі № 910/5219/16 не може використовуватись у даній справі, оскільки експертиза призначена та проведена за матеріалами іншої справи між іншими сторонами;

- позивач вважає, що розмір страхового відшкодування ним здійснено вірно, належних доказів протилежного відповідачем не надано;

- позивач зазначив, що має право вимагати виплати страхового відшкодування від відповідача відповідно до умов Договору страхування, зокрема вказав, що Банк (ПАТ "Укрсоцбанк") у відповідь на лист відповідача №7744/21 від 24.11.2015 повідомив останнього листом №06.401-186/67-/267 від 12.01.2016 про свою згоду на виплату страхового відшкодування по Договору страхування майна №132002-10-21-01 від 12.03.2011, що укладений між ТОВ "ІР СОМ" та ПАТ "СК "ВУСО", на користь ТОВ "ІР СОМ".

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив зазначив, в тому числі, таке:

- справа № 910/5219/16 та справа № 910/15333/18 пов`язані між собою;

- пожежа трапилась внаслідок переобладнання приміщення зі складського на виробниче та численних порушень Правил пожежної безпеки України при такому переобладнанні та використанні виробничого обладнання;

- позивач не повідомляв відповідача, що буде використовувати виробниче обладнання зі значними порушеннями Правил пожежної безпеки України та у приміщенні, що не є виробничим, і в якому не можна здійснювати використання такого обладнання;

- позивач при визначенні збитків ігнорує положення п.п. 7.6.1, 7.6.1.1 Договору страхування.

Позивач, згідно поданих 30.01.2019 через відділ діловодства суду пояснень у справі на надані відповідачем заперечення на відповідь на відзив, зазначив наступне:

- власником застрахованого позивачем майна є ТОВ "Деми Групп", останнє надало майно в користування позивачу на підставі Договору оренди обладнання № 17-01-11/А від 17.11.2011;

- листом № 646 від 08.08.2016 відповідач відмовив саме позивачу у виплаті страхового відшкодування, а листом № 5633 від 21.12.2015 відповідач повідомив позивача, що не заперечує проти проведення відновлювальних робіт на об`єкті;

- враховуючи наведене, позивач стверджує, що він має право на виплату страхового відшкодування від відповідача відповідно до Договору страхування;

- надані відповідачем наглядова справа № 2/1/30 з актом перевірки додержання вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки № 30 від 29.08.2013 та приписом № 22 від 29.08.2013, на думку позивача, не є належними, допустимими та достовірними доказами у даній справі, оскільки стосуються ТОВ "Деми Групп";

- позивач наголосив на відсутності підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 6.2.2 Договору страхування, оскільки при укладенні Договору страхування відповідач був обізнаний, що застраховане обладнання є виробничим та використовується в господарській діяльності позивача, а також відповідач знав, в якому приміщенні знаходиться обладнання;

- позивач вказав, що не вводив в оману відповідача, тим більш завідомо, та повідомив усі відомості про об`єкт страхування, умисного неповідомлення про якісь обставини не було;

- на думку позивача, висновки експертизи, яка проводилась за матеріалами іншої справи № 910/5219/16, не можуть застосовуватись при розгляді даної справи;

- крім того, не дивлячись на результати експертизи, для відмови у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 8.3.5 Договору страхування відповідач не зазначив та не довів, які саме діючі норми і розпорядження та яких саме органів відомчого та державного нагляду не виконав або порушив саме позивач та яких саме заходів він не вжив по попередженню можливої загибелі або пошкодження майна;

- також, відповідач не спростував наведеного позивачем розрахунку страхового відшкодування та відповідно до п. 7.6 Договору страхування не надав складений ним кошторис збитків.

Третя особа-2 (ТОВ "Деми Групп"), згідно поданих 15.02.2019 через відділ діловодства суду пояснень у справі, повністю підтримала позовні вимоги ТОВ "ІР СОМ" до ПРАТ "СК "ВУСО" та просила суд задовольнити їх в повному обсязі.

2. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до п. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарськими визнаються зобов`язання, що виникають між суб`єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між сторонами укладено Договір страхування майна № 132002-10-21-01 від 12.03.201, який за своєю правовою природою є договором страхування, а тому саме він та відповідні положення статей глави 67 ЦК України, параграфа 2 глави 35 ГК України, а також Закону України Про страхування , який регулює відносини у сфері страхування, визначають права та обов`язки сторін у разі настання страхового випадку.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 354 ГК України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування (ч. 2 ст. 985 ЦК України).

Статтею 988 ЦК України визначено обов`язки страховика, зокрема, страховик зобов`язаний: ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування; протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором (пункти 1, 2, 3 частини 1 наведеної статті).

Статтею 989 ЦК України визначено обов`язки страхувальника, зокрема, страхувальник зобов`язаний: при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику; повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором (пункти 2, 5 частини 1 наведеної статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Частиною 1 статті 991 ЦК України встановлено, що страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі:

1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов`язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації;

2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;

5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) наявності інших підстав, встановлених законом.

Аналогічні підстави для відмови у страховій виплаті або страховому відшкодуванні містить ч. 1 ст. 26 Закону України Про страхування .

Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону (ч. 2 ст. 991 ЦК України).

Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови (ч. 3 ст. 991 ЦК України).

Статтею 8 Закону України Про страхування визначено, що:

страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання (ч. 1);

страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (ч. 2).

Згідно з ч. 16 ст. 9 Закону України Про страхування , страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми, зокрема, за договором майнового страхування при настанні страхового випадку.

Частиною 1 статті 17 Закону України Про страхування визначено, що правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України Про страхування страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Статтею 25 Закону України Про страхування визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Оцінка аргументів учасників справи.

12.03.2011 між ПАТ "Укрсоцбанк" (заставодержатель, третя особа-1) та ТОВ "Деми Групп" (заставодавець, третя особа-2), яке є майновим поручителем за зобов`язаннями TOB "ІР СОМ" (позичальник) за Генеральним договором про здійснення кредитування № 805/12/08.1/11-004 від 12.03.2011 (далі - Договір кредиту), укладено Договір застави майна № 805/15/08.1/11-025 (далі - Договір застави).

Згідно з п. 1.1 Договору застави, заставодавець передає в заставу заставодержателю у якості забезпечення виконання позичальником (позивачем) зобов`язань за Договором кредиту майно, перелік якого зазначено в Додатку № 1 до Договору застави (далі - предмет застави), а саме:

1. Координатно - пробивний прес, заставна вартість 875490,00 грн.

2. Гільйотинні ножиці з качающеюся балкою, заставна вартість 159180,00 грн.

3. Листогибочний прес, заставна вартість 175090,00 грн.

4. Фарбувальна камера Наутех - НТ , заставна вартість 39750,00 грн.

5. Фарбувальна камера Наутех - НТ (Піонер - 2), заставна вартість 39750,00 грн.

6. Фарбувальна камера Наутех - НТ (Юніор), заставна вартість 39750,00 грн.

7. Фарбувальна камера Наутех - НТ (Юніор), заставна вартість 39750,00 грн.

8. Камера окрасочна (Юніор), заставна вартість 39750,00 грн.

9. Піч полімерізації Наутех - НТ , заставна вартість 39750,00 грн.

10. Піч полімерізації Наутех - НТ , заставна вартість 39750,00 грн.

11. Угловисічний прес, заставна вартість 59690,00 грн. (в редакції Договору про внесення змін № 3 від 10.10.2012 до Договору застави).

Загальна заставна вартість предмету застави за домовленістю сторін становить 1547700,00 грн., місцезнаходження майна: Харківська область, м. Лозова, вул. Академіка Павлова, 3а (п. 1.2 Договору застави та Додаток № 1 в редакції Договору про внесення змін № 3 від 10.10.2012 до Договору застави).

Власником майна, яке є предметом застави за Договором застави, є ТОВ "Деми Групп" (третя особа-2), що підтверджується Договором поставки № 64 від 10.11.2009 та Специфікацією № 1 до нього, на підставі яких ТОВ "ІР СОМ" (продавець) поставив, а ТОВ "Деми Групп" (покупець) прийняв майно на загальну суму 695940,00 грн. згідно видаткової накладної № ІС-0000005 від 18.11.2010.

В свою чергу, ТОВ "ІР СОМ", як орендар, користувався вищевказаним майном, в т.ч. трьома фарбувальними камерами Наутех - НТ та однією піччю полімеризації Наутех - НТ , на підставі укладеного з ТОВ "Деми Групп" (орендодавцем) Договору оренди обладнання № 17-01-11/А від 17.11.2011.

З огляду на наведене, матеріалами справи підтверджується належність майна (яке є предметом застави за Договором застави) на праві власності ТОВ "Деми Групп" та наявність у ТОВ "ІР СОМ" права користування цим майном станом на час виникнення спірних правовідносин. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п. 2.1.6 Договору застави заставодавець зобов`язаний застрахувати предмет застави протягом п`яти робочих днів від дати укладення Договору застави на користь заставодержателя з затвердженням останнім умов такого страхування та надати заставодержателю відповідний договір страхування та сертифікат до нього.

TOB "ІР СОМ", як позичальник за Договором кредиту, здійснило страхування майна, переданого ТОВ "Деми Групп", як майновим поручителем, в заставу ПАТ "Укрсоцбанк".

Так, 12.03.2011 між TOB "ІР СОМ" (страхувальник, позивач) та ПРАТ "СК "ВУСО" (страховик, відповідач) укладено Договір страхування майна № 132002-10-21-01 від 12.03.2011 (далі - Договір страхування), за умовами якого застраховано майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, розпорядженням, використанням майна, вказаного в Додатку № 1 до Договору страхування, визначено, що страхування майнових інтересів страхувальника здійснюється відповідно до чинного законодавства, ліцензій № 469711, № 469710, виданих 16.06.2009, та відповідно до Правил № 13-03 "Добровільного страхування майна (від ризиків інших, чим вогняні ризики і ризики стихійних явищ)", Правил № 05-05 "Добровільного страхування майна від вогняних ризиків і ризиків стихійних явищ", зареєстрованих в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 29.01.2008 під № 1180544 та № 1080543 відповідно (далі - Правила) (п.п. 1.1, 1.2 Договору страхування).

Застраховане майно є предметом Договору застави (іпотеки) № 805/15/08.1/11-025 від 12.03.2011, який є забезпеченням виконання зобов`язань страхувальника, майновим поручителем якого є ТОВ "Деми Групп", перед Банком (Харківська обласна філія ПАТ "Укрсоцбанк" відповідно до кредитного договору № 805/12/08.1/11-004 від 12.03.2011 (п. 1.3 Договору страхування).

Пунктом 11.2 Договору страхування також встановлено, що умови страхування, не вказані в Договорі, регулюються Правилами і Законом України Про страхування .

Згідно з Додатком № 1 до Договору страхування, об`єктом страхування є: майно, перелік якого зазначено в Додатку № 1 до Договору застави майна №805/15/08.1/11-025 від 12.03.2011, місцезнаходження - Україна, Харківська обл., вул. Ак. Павлова, б. 3-А, страхова сума - 1714850,00 грн., страховий платіж - 8574,25 грн.

Додатковою угодою № 1 від 12.03.2013 до Договору страхування викладено Додаток № 1 до Договору страхування в новій редакції, згідно якої: об`єктом страхування є: майно, перелік якого зазначено в Додатку № 1 до Договору застави майна №805/15/08.1/11-025 від 12.03.2011 (редакція від 10.10.2012), місцезнаходження - Україна, Харківська обл., вул. Павлова академіка, б. 3-А, страхова сума на кожний рік страхування - 1547700,00 грн.

Згідно з п. 2.1 Договору страхування (в редакції Додаткової угоди № 1 від 12.03.2013 до Договору страхування), страхова сума на кожний рік страхування складає 1547700,00 грн.

Пунктом 2.2 Договору страхування визначено, що безумовна франшиза складає 10% від страхової суми за Договором страхування і застосовується по кожному і всякому страховому випадку, вказаному в п. 3.1 Договору.

Початковий строк дії Договору страхування встановлено п. 5.1 Договору до 11.03.2016, а відповідно до Додаткової угоди № 2 від 16.06.2015 до Договору страхування цей строк подовжено до 11.03.2019 (включно).

Розділом 3 Договору страхування визначено, що страховим випадком визнається пошкодження або знищення майна внаслідок:

- безпосереднього впливу вогню (пожежі, займання, замикання електричних ланцюгів в приладах і/або проводці, вибуху нафтопродуктів, машин, обладнання), спроможного самостійно розповсюджуватися поза місць, спеціально призначених для його підтримання, а також внаслідок впливу на застраховане майно продуктів горіння (виділення диму, сажі), заходів пожежегасіння, незалежно від місця виникнення події, застосованих з метою гасіння або запобігання подальшому поширенню вогню;

- вибуху - стрімко проникаючий процес визволення великої кількості енергії в обмеженому обсязі за короткий проміжок часу, що супроводжується виділенням великої кількості тепла та утворенням газів;

- стихійних явищ (землетрусу, урагану, смерчу, вихорю, селю, повені, обвалу, зсуву, просадки грунту);

- аварії - розповсюдження води або інших рідин з ушкоджених трубопроводів (водопостачання, каналізації, опалення, паливо проводів тощо), проникнення води або інших рідин з інших приміщень;

- протиправних дій третіх осіб - крадіжки з проникненням в застраховане приміщення або приміщення, в якому знаходиться застраховане майно; грабіж або розбій в межах місця страхування; навмисного знищення або пошкодження застрахованого майна;

- падіння на застраховане майно пілотованих об`єктів, які літають, або їх уламків (п.п. 3.1.1 - 3.1.6 Договору страхування).

20.11.2015 у складському приміщенні за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Павлова академіка, 3, де знаходилась частина майна, застрахованого позивачем згідно Договору страхування, виникла пожежа.

Приміщення за вказаною адресою було застраховано ТОВ "Деми Групп" на підставі укладеного цим товариством з ПРАТ "СК "ВУСО" Договору страхування майна №1073615-10-21-01 від 27.12.2013.

Актом про пожежу від 20.11.2015, складеним комісією у складі: головного інспектора Лозівського PB ГУ ДСНС України в Харківській області майора Карпенка В.Л. та уповноважених осіб ТОВ "Деми Групп" Лисяк Л.І., Лисенко О. С . , Інденко С.М., встановлено, що пожежею, яка мала місце 20.11.2015 в складському приміщенні за адресою: м . Лозова , вул. Ак. Павлова , 3, знищено: товарно - матеріальні цінності, обладнання; пожежею пошкоджено: складське приміщення площею 441 кв.м; прямі збитки від пожежі встановлені: 1516035,00 грн.; побічні збитки встановлені: 1549301,00 грн.; про причину пожежі встановлено: коротке замикання електричної проводки.

Відповідно до п. 6.2.5.2 Договору страхування, позивач протягом 3-х робочих днів з моменту настання страхового випадку (пожежі, яка відбулась 20.11.2015 за адресою: м. Лозова, вул. Павлова академіка, 3), а саме - 24.11.2015, письмово проінформував про це відповідача шляхом подачі заяви на виплату страхового відшкодування встановленої відповідачем форми, надавши необхідні документи.

Розділом 7 умов Договору страхування встановлено, що для отримання страхового відшкодування позивач зобов`язаний надати відповідачу наступні документи:

- заяву про виплату страхового відшкодування за формою, що визначається відповідачем;

- перелік пошкодженого, знищеного або викраденого майна;

- документи, які підтверджують наявність права власності або іншого майнового інтересу щодо пошкодженого, знищеного або викраденого майна на момент страхового випадку (свідоцтво про право власності, договір купівлі-продажу, договір оренди тощо);

- документи компетентних органів, які підтверджують факт і причини настання страхового випадку;

- документи, які підтверджують характер і розмір заподіяних збитків;

- лист банка з зазначенням особи, якій належить виплатити страхове відшкодування;

- інші документи на обґрунтовану вимогу відповідача (п.п. 7.1.1 - 7.1.7 Договору страхування).

Подання позивачем заяви на виплату страхового відшкодування встановленої відповідачем форми разом з необхідними документами в строк, встановлений Договором страхування, відповідачем не заперечувалось.

Виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком особам, вказаним в листі Банка, наданим згідно з вимогами п. 7.1 Договору страхування, про що зазначено в п. 7.4 Договору страхування.

Банк листом вих. № 06.401-186/67-267 від 12.01.2016 у відповідь на лист відповідача вих. №7744/21 від 24.11.2015 повідомив про свою згоду на виплату страхового відшкодування по Договору страхування майна № 132002-10-21-01 від 12.03.2011 на користь позивача.

З огляду на встановлені судом обставини укладення позивачем як страхувальником спірного Договору страхування, об`єктом страхування за яким є майно, яким позивач користується на підставі укладеного з третьою особою-2 Договору оренди цього майна, враховуючи вищенаведений лист Банку № 06.401-186/67-267 від 12.01.2016, яким Банк повідомив відповідача про свою згоду на виплату страхового відшкодування по Договору страхування на користь позивача, судом відхиляються як безпідставні доводи відповідача про відсутність у позивача права вимоги виплати страхового відшкодування відповідно до умов Договору страхування.

Як передбачено п. 6.1.2 та п. 6.1.3 Договору страхування, відповідач зобов`язаний протягом двох робочих днів, як тільки йому стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування та при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку і в строк, передбачені розділом 7 Договору.

Відповідно до п. 6.2.2 та п. 6.2.4 Договору страхувальник зобов`язаний при укладенні Договору страхування надати інформацію страховику про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику; в період дії Договору страхування негайно повідомляти страховика про зміни обставин, які мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

Згідно з розділом 8 Договору страхування, страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо:

- страхувальником (Банком) здійснені навмисні дії, спрямовані на настання страхового випадку (п. 8.1.1);

- страхувальником (Банком) здійснений умисний злочин, що призвів до страхового випадку (п. 8.1.2);

- страхувальник повідомив страховику свідомо невірні відомості про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку (п. 8.1.3);

- страхувальник несвоєчасно повідомив страховика про настання страхового випадку без поважних на це причин або створив перешкоди страховику у з`ясуванні обставин, характеру та розміру збитків (п. 8.1.4);

- страхувальник одержав відшкодування збитків від особи, винної в її заподіянні (п. 8.1.5);

- страхувальник повідомив страховику свідомо невірні відомості про ступінь страхового ризику (п. 8.1.6);

- страхувальник не вжив доступних заходів, для зменшення розміру збитків (п. 8.1.7);

- страхувальник не передав страховику документи, які підтверджують право вимоги до винної особи, або зробив інші дії (бездіяльність), які роблять неможливим пред`явлення страховиком права вимоги до винної особи, якщо така можливість існувала до здійснення цих дій (бездіяльності) (п. 8.1.8).

Згідно з п. 8.2 Договору страхування, рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, повідомляється страхувальнику письмово з обґрунтуванням причин відмови в строк не більше 5 робочих днів з дня прийняття такого рішення (складання страхового акту).

Відповідно до п. 8.3.5 Договору страхування не визнаються страховими випадками події, які відбулись внаслідок умисних дій страхувальника (Банка), його представників або працівників, направлених на настання страхового випадку, невиконання, порушення діючих норм і розпоряджень органів відомчого і державного пожежного нагляду, неприйняття заходів по попередженню можливої загибелі або пошкодження майна.

Як визначено у пункті 1.1 Договору страхування, страхування майнових інтересів страхувальника здійснюється, зокрема, відповідно до Правил № 05-05 "Добровільного страхування майна від вогняних ризиків і ризиків стихійних явищ", зареєстрованих в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 29.01.2008 під № 1080543 (далі Правила № 05-05).

Пунктом 7.2 Правил № 05-05 визначено, що страхувальник зобов`язаний: при укладенні Договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику (п. 7.2.2); дотримуватись інструкцій по зберіганню, експлуатації і обслуговуванню застрахованого майна, а також використовувати це майно тільки за прямим призначенням (п. 7.2.5).

Відповідач листом від 08.02.2016 № 646 відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування по події, пов`язаній з пошкодженням майна внаслідок пожежі, яка відбулась 20.11.2015 за адресою: м. Лозова, вул. Павлова академіка, 3, посилаючись на те, що в період дії Договору страхування було вчинено ряд дій щодо технічного переоснащення приміщення, в якому знаходилось застраховане майно, і змінено його функціональне призначення без належного повідомлення про це страховика. Також відповідач зазначив, що в наведеному приміщенні не були вчинені відповідні заходи щодо забезпечення протипожежної безпеки та допущені численні порушення Правил пожежної безпеки в Україні, які створили високий рівень пожежної небезпеки та сприяли високій ймовірності виникнення та швидкого розповсюдження пожежі. Відмовляючи позивачу у виплаті страхового відшкодування, відповідач послався на п. 6.2.2, п. 6.2.4, п. 8.1.3, п. 8.3.5 Договору страхування.

З матеріалів даної справи вбачається, що внаслідок пожежі, яка відбулась 20.11.2015 за адресою: м. Лозова, вул. Павлова академіка, 3, було пошкоджено складські приміщення, застраховані за Договором страхування майна №1073615-10-21-01 від 27.12.2013, укладеним ПРАТ "СК "ВУСО" (відповідач у даній справі) та ТОВ "Деми Групп" (третя особа-2 у даній справі), а також знищено наявне у вказаних приміщеннях обладнання, застраховане за Договором страхування майна № 132002-10-21-01 від 12.03.2011, укладеним ПРАТ "СК "ВУСО" (відповідач у даній справі) та ТОВ "ІР СОМ" (позивач у даній справі).

Предметом розгляду даної справи № 910/15333/18 є стягнення з ПРАТ "СК "ВУСО" на користь ТОВ "ІР СОМ" суми страхового відшкодування та нарахованих компенсаційних виплат на підставі Договору страхування майна № 132002-10-21-01 від 12.03.2011, внаслідок знищення застрахованого позивачем майна (двох фарбувальних камер Наутех - НТ , заставною вартістю 39750,00 грн.; фарбувальної камери (Юніор), заставною вартістю 39750,00 грн.; печі полімерізації Наутех - НТ , заставною вартістю 39750,00 грн.), у зв`язку з пожежею, яка сталася 20.11.2015 у складському приміщені літ. "Ж-1", що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Павлова академіка, 3/1, яке було об`єктом страхування згідно Договору страхування майна № 132002-10-21-01 від 12.03.2011.

В той же час, судом встановлено, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/5219/16 за позовом ТОВ "Деми Групп" до ПРАТ "СК "ВУСО" про стягнення 752193,00 грн. на підставі Договору страхування майна №1073615-10-21-01 від 27.12.2013, предметом розгляду якої визначено стягнення з ПРАТ "СК "ВУСО" суми страхового відшкодування через пошкодження приміщення внаслідок пожежі, яка сталася 20.11.2015 у складському приміщені літ. "Ж-1", що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Павлова академіка, 3/1, яке було об`єктом страхування згідно Договору страхування майна №1073615-10-21-01 від 27.12.2013.

Для встановлення причин спірної пожежі, внаслідок якої було пошкоджено застраховане (третьою особою-2) приміщення та знищено застраховане (позивачем) обладнання , наявності чи відсутності порушень правил протипожежної безпеки, а також визначення розміру збитків потрібні спеціальні знання.

В межах розгляду справи № 910/5219/16 ухвалою від 16.01.2017 Господарським судом міста Києва було призначено комплексну судову пожежно-технічну та товарознавчу експертизу, на вирішення якої були поставленні, зокрема, такі питання:

- що є джерелом запалювання і в якій частині приміщення знаходиться осередок пожежі (місце виникнення початкового горіння)?

- який механізм виникнення та розповсюдження пожежі?

- що є причиною пожежі (коротке замикання згідно з актом про пожежу від 20.11.2015)?

- чи використовувались (були під електричною напругою) камера фарбувальна Наутех - НТ (Юніор) - 2 шт., камера фарбувальна ЮНІОР - 1 шт., та піч полімеризації Наутех - НТ - 1 шт., які знаходились в складському приміщенні літ. "Ж-1" на момент виникнення пожежі?

- чи наявний причинно-наслідковий зв`язок між використанням фарбувальної(-них) камер(-и) чи печі полімеризації та утворенням джерела запалювання, якщо хоча б одна з останніх була під електричною напругою ?

- чи є допустимим використання камер фарбувальних Наутех-НТ (Юніор), камер фарбувальних ЮНІОР та печі полімеризації "Наутех-НТ" в приміщенні літ. Ж-1 , що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Лозова вул. Ак. Павлова, № 3/1, без зміни його функціонального призначення, яке згідно з технічним паспортом є складським ?

- чи відповідав стан об`єкта (складського приміщення літ. Ж-1 ) діючим нормам і розпорядженням органів відомчого і державного пожежного нагляду, в тому числі Правилам пожежної безпеки в Україні, які затверджені наказом № 1417 від 30.12.2014?

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2017 у справі № 910/5219/16 доручено проведення комплексної судової пожежно-технічної та товарознавчої експертизи Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Заслуж. проф. М.С. Бокаріуса.

За наслідками проведення призначеної судом експертизи у матеріалах справи № 910/5219/16 наявний Висновок комплексної судової електротехнічної, пожежно-технічної, будівельно-оціночної експертизи № 11611/12346/12914 від 23.05.2018, який детально описаний та взятий до уваги судом у рішенні Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 у справі № 910/5219/16, яким відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Деми Групп" до ПРАТ "СК "ВУСО" про стягнення 752193,00 грн.

Так, у рішенні Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 у справі № 910/5219/16 відповідно до Висновку судової електротехнічної, пожежно-технічної, будівельно-оціночної експертизи № 11611/12346/12914 від 23.05.2018 встановлено :

- на пожежі що сталася у приміщенні складу літ. "Ж-1", розташованому за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Павлова академіка, 3/1, була сформована одна осередкова зона , яка розташовувалась по центру західної частини приміщення, в місці розташування фарбувальної камери "Юніор" .

Більш точно встановити геометричні координати первинного вогнища (осередку) пожежі не уявляється можливим з причин викладених в дослідницькій частині висновку.

В досліджуваному випадку на початку, первинне горіння поширювалося за круговою формою розвитку пожежі за рахунок теплообміну, який в більшості визначався тепловим випромінюванням на сусідні горючі матеріали, які оточують осередкову зону пожежі з подальшим займанням горючих матеріалів оздоблення, горючих конструктивних елементів, пожежного навантаження, при цьому тепловий вплив відбувався за рахунок відхідних конвекційних потоків від зони горіння.

На час виникнення пожежі в приміщенні складу літ. "Ж-1" електрична мережа була під напругою .

Джерело запалювання що ініціювало горіння на пожежі в приміщенні складу літ. "Ж-1" є електрична іскра, природа якої пов`язана з наведенням потенціалів статичної електрики, яке виникло внаслідок відсутності (або виконаного з порушенням нормативних документів) заземлення .

Технічною причиною виникнення пожежі у складі літ. "Ж-1", розташованому за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Павлова академіка, 3/1, є займання горючих матеріалів пожежного навантаження (ймовірно пилоповітряної суміші порошкової фарби), під час проведення фарбувальних робіт в осередковій зоні пожежі (яка знаходилась по центру західної частини приміщення, в місці розташовувалась фарбувальна камера "Юніор" ), внаслідок спалахування пилоповітряної суміші порошкової фарби від електричної іскри статичної електрики (теплових проявів електричного струму) (відповіді на питання 1,2,3,4 ухвали суду про призначення експертизи);

- проведеним дослідженням фактичного пожежобезпечного стану (згідно вимог пожежної безпеки) приміщення літ. "Ж-1" з врахуванням інформації щодо зміни функціонального призначення приміщення, виду виконуваних робіт і використовуваних матеріалів, та визначених численних порушень ППБвУ дають підстави стверджувати, що фактичний стан об`єкта дослідження не відповідав діючим нормативним вимогам пожежної безпеки (відповідь на питання 5 ухвали суду про призначення експертизи);

- в причинному зв`язку утворення джерела запалювання і роботи фарбувальної камери (яка була під напругою), є використання фарбувальної камери з порушення діючих норм експлуатації електричних мереж (ПУЕ, ППБвУ), а саме відсутності (або виконання з порушенням нормативних документів) заземлення (відповідь на питання 6 ухвали суду про призначення експертизи);

- в приміщенні літ. "Ж-1", яке згідно з технічним паспортом є складським і знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Лозова вул. Ак. Павлова, 3/1, використання камер фарбувальних "Наутех-НТ" (Юніор), камери фарбувальної "ЮНІОР", та печі полімеризації "Наутех-НТ", відповідно до діючих норм пожежної безпеки є недопустимим (відповіді на питання 7 ухвали суду про призначення експертизи).

Слід зазначити, що зі змісту наведеного висновку судової експертизи вбачається, що ПУЕ - скорочення від Правил улаштування електроустановок, ППБвУ - скорочення від Правил пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом МВС України № 1417 від 30.12.2014.

З огляду на викладене, Господарський суд міста Києва у рішенні від 22.10.2018 у справі № 910/5219/16 встановив, що висновок експертів вказує на те, що приміщення літ. "Ж-1", що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Павлова академіка, 3/1, в якому виникла пожежа , і яке , відповідно до Договору страхування №1073615-10-21-01 від 27.12.2013, було задекларовано як складське приміщення, використовувалось для виробничих потреб - виконання фарбувальних робіт .

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2019, рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 у справі № 910/5219/16 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 27.06.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 у справі № 910/5219/16 залишено без змін.

Враховуючи приписи ст. 241 ГПК України, рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 у справі № 910/5219/16 набрало законної сили 26.03.2019 (дата постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській , цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини , якщо інше не встановлено законом.

Аналіз змісту наведеної норми свідчить, що не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Отже, виходячи з вищевикладеного, враховуючи норму ст. 75 ГПК України, суд дійшов висновку, що обставини стосовно ТОВ "ІР СОМ", ТОВ "Деми Групп", встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 у справі № 910/5219/16, що набрало законної сили, а саме обставини щодо:

- джерела запалювання;

- механізму та причин пожежі 20.11.2015;

- використання камери фарбувальної Наутех - НТ (Юніор) - 2 шт., камери фарбувальної ЮНІОР - 1 шт., та пічі полімеризації Наутех - НТ - 1 шт., які знаходились в складському приміщенні літ. "Ж-1" на момент виникнення пожежі (тобто, обладнання, яким користувалось ТОВ "ІР СОМ");

- причинно-наслідкового зв`язку між використанням такого обладнання та утворенням джерела запалювання;

- допустимості використання такого обладнання в приміщенні літ. Ж-1 , що знаходиться за адресою: Харківська обл ., м. Лозова вул. Ак. Павлова, № 3/1, без зміни його функціонального призначення, яке згідно з технічним паспортом є складським;

- відповідності стану об`єкта (складського приміщення літ. Ж-1 ) діючим нормам і розпорядженням органів відомчого і державного пожежного нагляду, в тому числі Правилам пожежної безпеки в Україні, які затверджені наказом № 1417 від 30.12.2014,

не доказуються при розгляді даної справи Господарського суду міста Києва № 910/15333/18, у якій беруть участь вказані особи, щодо яких встановлено ці обставини, не залежно від складу інших учасників відповідного судового процесу.

Зважаючи на наведене, суд критично оцінює доводи позивача про те, що висновки судової електротехнічної, пожежно-технічної, будівельно-оціночної експертизи, яка проводилась за матеріалами іншої справи № 910/5219/16, не можуть застосовуватись при розгляді даної справи № 910/15333/18.

Суд наголошує, що преюдицію при вирішенні спору у даній справі № 910/15333/18 утворюють саме обставини, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 у справі № 910/5219/16, що набрало законної сили, а не докази, на підставі яких такі обставини були встановлені.

Крім того, при розгляді даної справи № 910/15333/18 позивач не надав належних, допустимих та достовірних доказів на спростування висновків судових експертів у справі № 910/5219/16 та тих даних, які ними використані при проведенні дослідження.

Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник повідомив страховику свідомо невірні відомості про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку (п. 8.1.3 Договору страхування).

Не визнаються страховими випадками події, які відбулись внаслідок, зокрема, невиконання, порушення діючих норм і розпоряджень органів відомчого і державного пожежного нагляду, неприйняття заходів по попередженню можливої загибелі або пошкодження майна (п. 8.3.5 Договору).

Враховуючи обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 у справі № 910/5219/16, які мають преюдиційне значення для даної справи № 910/15333/18, суд дійшов висновку, що оскільки позивач при укладенні Договору страхування надав відомості про об`єкт страхування - майно, перелік якого зазначено в Додатку № 1 до Договору застави, зокрема камери фарбувальні "Наутех-НТ" (Юніор), камеру фарбувальну "ЮНІОР" та піч полімеризації "Наутех-НТ", тоді як експлуатація такого майна для виробничих потреб здійснювалась у приміщенні, яке є складським, що відповідно до діючих норм пожежної безпеки є недопустимим, і таке не міг не усвідомлювати позивач, то вказане свідчить про повідомлення позивачем відповідачу свідомо невірних відомостей про об`єкт страхування, що відповідно до п. 8.1.3 Договору страхування є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Також, враховуючи обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 у справі № 910/5219/16, які мають преюдиційне значення для даної справи № 910/15333/18, суд дійшов висновку, що не може бути визнана страховим випадком подія - пожежа 20.11.2015, внаслідок якої було знищено застраховане обладнання, як така, що відбулись внаслідок невиконання, порушення діючих норм і розпоряджень органів відомчого і державного пожежного нагляду, неприйняття заходів по попередженню можливої загибелі або пошкодження майна (п. 8.3.5 Договору).

В свою чергу, суд відхиляє як безпідставні доводи позивача про те, що при укладенні Договору страхування відповідач був обізнаний, що застраховане обладнання є виробничим та використовується в господарській діяльності позивача та що відповідач знав, в якому приміщенні знаходиться обладнання, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що позивач повідомляв відповідача, що буде використовувати виробниче обладнання у приміщенні, що не є виробничим, з порушеннями Правил пожежної безпеки в Україні.

Доводи позивача про те, що для відмови у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 8.3.5 Договору страхування відповідач не зазначив та не довів, які саме діючі норми і розпорядження та яких саме органів відомчого та державного нагляду не виконав або порушив саме позивач та яких саме заходів він не вжив по попередженню можливої загибелі або пошкодження майна, суд оцінює критично. З цього приводу суд відзначає, що саме лише таке не зазначення у відмові у виплаті страхового відшкодування не призводить до визнання страховим випадком спірної страхової події, за умови доведення при цьому, що спірна подія відбулась саме внаслідок невиконання, порушення діючих норм і розпоряджень органів відомчого і державного пожежного нагляду, неприйняття заходів по попередженню можливої загибелі або пошкодження майна, що безпосередньо встановлено у рішенні Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 у справі № 910/5219/16.

Отже, судом встановлено обставини щодо повідомлення позивачем відповідачу (страховику) свідомо невірних відомостей про об`єкт страхування та про ступінь страхового ризику, що відповідно до п. 8.1.3 Договору страхування є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, тоді як позивачем, у порядку статті 74 ГПК України, зворотного не доведено.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову у виплаті страхового відшкодування (лист ПРАТ "СК "ВУСО" від 08.02.2016 № 646) є обґрунтованим, а відповідно, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача як в частині стягнення з відповідача суми страхового відшкодування, так і в частині сум інфляційних втрат та 3% річних.

При цьому судом враховано висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

4. Висновки суду.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку зібраним у справі доказам та аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про відмову в позові ТОВ "ІР СОМ" до ПРАТ "СК "ВУСО" про стягнення 207182,06 грн. (з яких: 143100,00 грн. страхового відшкодування, 52226,33 грн. інфляційних втрат, 11855,73 грн. 3% річних) повністю.

5. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частин 1, 2 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову в позові, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 56, 58, 73, 74 - 80, 86, 124, 129, 232, 233, 236-238, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 12.09.2019

Суддя Гумега О. В.