Ухвала

від 02.09.2019 по справі 145/1419/19

ТИВРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 145/1419/19

Провадження №2/145/655/2019

У Х В А Л А

02.09.2019 р. Суддя Тиврівського районного суду Вінницької області Ратушняк І. О. , розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

встановив:

Позивачем на забезпечення позову за його позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить накласти арешт на все нерухоме та рухоме майно, грошові кошти, належні ОСОБА_2 , а також заборонити здійснювати будь-які дії щодо відчуження, розпорядження будь-яким майном до розгляду справи по суті.

До вказаної заяви долучено інформацію з державного реєстру речових прав, відповідно якої ОСОБА_2 є власником житлового будинку та земельної ділянки в АДРЕСА_1 . Вартість вказаних нерухомих об`єктів не зазначено.

Заяву мотивовано тим, що ним до Тиврівського районного суду Вінницької області подано заяву до ОСОБА_2 про стягнення боргу у сумі 177361,07 грн. Вважає, що у разі невжиття заходів щодо забезпечення позову існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по справі.

Дослідивши подані матеріали, вважаю, що заява підлягає поверненню, виходячи з наступного.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушенні у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ч.1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч.9 ст.153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 ЦПК України, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Всупереч п.7 ч.1 ст.151 ЦПК України до заяви не долучено та в заяві не зазначено відомості, потрібні для забезпечення позову, а саме: не конкретизовано майна, яке підлягає забезпеченню, та не вказано його вартість, а відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відтак суд позбавлений можливості розглянути дану заяву та прийняти законне та обґрунтоване рішення.

За таких обставин, вважаю за необхідне повернути заяву.

Керуючись ст.ст. 151, 152, 153, 260, 263, ЦПК України, п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року за №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернути заявнику.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана потягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ратушняк І. О.