Ухвала

від 17.09.2019 по справі 640/17215/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

17 вересня 2019 року м. Київ № 640/17215/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши клопотання про забезпечення позову у справі за позовом

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ ЕФ ДЖІ ПРОМОУШЕН" до Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконним та сксування наказу ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "БІ ЕФ ДЖІ ПРОМОУШЕН" (Інститутська б.13 а оф. 2,Київ 21,01021) в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул.Хрещатик 36,Київ 44,01044) №1163 від 19.08.2019р. "Про анулювання погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва".

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачем було отримано в січні 2108 року від відповідача дозволи на розміщення реклами, терміном дії до 2023 року, натомість оскаржуваним наказом дані дозволи було анульовано. При цьому підставою анулювання дозволу визначено те, що третя особа - комунальне підприємство по утриманню мостів і шляхів м.Києва "Київавтошляхміст" (Набережно-Печерська дорога, 2,Київ 14,01014) "відкликало" погодження на розміщення реклами, видане позивачу, з мотивів невідповідності розміщення нормативно встановленим вимогам ДСТУ та ДВН.

До позову додано клопотання про забезпечення позову, мотивоване наявністю вимог про здійснення демонтажу з боку відповідача.

В даному клопотанні позивач просить заборонити відповідачу та іншим особам здійснювати демонтаж рекламних конструкцій позивача, які розміщені відповідно до дозволу, анульованого оспорюваним наказом.

При цьому позивач посилається на ймовірність порушення прав позивача, які унеможливлять відновлення прав позивача у випадку задоволення позову.

Відповідно до приписів ч. 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

На підставі наведених вимог КАС України розгляд поданої заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення учасників справи.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення адміністративного позову суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Згідно зі статтею 151 КАС України, позов може бути забезпечено, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було отримано дозволи від 08.01.2018р., якими було надано позивачу прав на розміщення реклами, терміном дії до 2023 року.

Оскаржуваним наказом №1163 від 19.08.2019р. "Про анулювання погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва" дані дозволи було анульовано. При цьому, згідно з листом відповідача від 19.08.2019р., підставою анулювання дозволу визначено те, що третя особа - комунальне підприємство по утриманню мостів і шляхів м.Києва "Київавтошляхміст" (Набережно-Печерська дорога, 2,Київ 14,01014) "відкликало" погодження на розміщення реклами, видане позивачу, з мотивів невідповідності розміщення нормативно встановленим вимогам ДСТУ та ДВН.

Зазначене вище в сукупності дає суду підстави вважати наявними, станом на час прийняття даного рішення, ознаки очевидної протиправності дій відповідача.

Як вже зазначалось, відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно, будь-яка особа має право очікувати, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи, в тому числі відповідач, будуть діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також право вимагати від них дотримання передбаченого статтею 19 Конституції України обов`язку.

Суд бере до уваги порівняно незначний проміжок часу, який минув з моменту отримання позивачем дозволу на розміщення реклами ( січень 2018 року ) до моменту його анулювання з посиланням на дії третьої особи, якою попередньо такий дозвіл було погоджено (серпень 2019 року), та строк з моменту повідомлення про "відкликання" погодження листом від 16.08.2019р. до моменту прийняття оскаржуваного наказу, який складає три доби.

Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зазначеним у клопотанні позивача, буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Суд враховує Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, відповідно до яких рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

В контексті наведеного, на думку суду, з урахуванням наведених вище висновків, достатнім, допустимим і належним способом, який дозволить зберегти існуюче становище до звершення розгляду справи по суті позовних вимог, є вжиття заходів забезпечення у спосіб зупинення дії оскаржуваного рішення.

При цьому суд виходить з того, що матеріали справи не містять доказів щодо примусового демонтажу, а демонтаж конструкцій, за умови наявності діючого дозволу, має бути предметом окремого позову.

Керуючись положеннями ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ ЕФ ДЖІ ПРОМОУШЕН" про забезпечення позову задовольнити частково.

2. Зупинити дію наказу Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул.Хрещатик 36,Київ 44,01044) №1163 від 19.08.2019р. "Про анулювання погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва".

3. В задоволенні решти вимог відмовити.

4.Дана ухвала підлягає негайному виконанню згідно з ч. 1 статті 156 КАС України.

Дана ухвала може бути пред`явлена до виконання у порядку та спосіб, встановлені Законом України Про виконавче провадження , у строк до 17 вересня 2022 року.

Стягувачем у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали, є товариство з обмеженою відповідальністю "БІ ЕФ ДЖІ ПРОМОУШЕН" (Інститутська б.13 а оф. 2,Київ 21,01021, код 40018977) а боржником - Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул.Хрещатик 36,Київ 44,01044, код 41348526).

Ухвала суду, відповідно до ч. 2 статті 256 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян