Постанова

від 10.09.2019 по справі 826/10751/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10751/18 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 вересня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Літвіної Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2019 року, що прийняте у місті Києві, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.02.2018 №0004411309, прийняте Головним управлінням ДФС у Київській області, про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування, грошове зобов`язання в сумі 114 204,57 грн, штрафні (фінансові) санкції в сумі 57 102,28 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.02.2018 №0004421309, прийняте Головним управлінням ДФС у Київській області, про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір, грошове зобов`язання в сумі 8 565,34 грн, штрафні (фінансові) санкції в сумі 2 141,33 грн;

- визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) із єдиного внеску на обов`язкове державне соціальне страхування від 20.02.2018 №Ф-0004401309, прийняту Головним управлінням ДФС у Київській області, в сумі 145 757,58 грн;

- визнати протиправним та скасувати рішення №0004391309 від 20.02.2018, прийняте Головним управлінням ДФС Київській області, про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 21 537,75 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2019 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані рішення є правомірними та обґрунтованими.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач є приватним нотаріусом та здійснює незалежну професійну діяльність на підставі Свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю №5868 від 15.08.2005.

На підставі статті 77 Податкового кодексу України (дані - ПК), відповідно до направлень про проведення планової виїзної перевірки від 01.12.2017 №2861 та від 18.12.2017 №3034, виданих Головним управлінням ДФС у Київській області та згідно плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на IV квартал 2017 року, 28.04.2018 проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою, яка займається незалежною професійною діяльністю ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та з питань нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2015 по 31.12.2016 відповідно до затвердженого плану перевірки.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 29.12.2017 №1063/10-36-13-09/ НОМЕР_1 , згідно висновків якого за позивачем встановлені порушення:

- пп. 9 п. 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за №1686/24218) та п. 178.6 ст. 178 ПК в частині неведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність за період з 01.01.2015 по 31.12.2016;

- п. 178.3 ст.178, п. 178.1 ст. 178 ПК в частині заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення незалежної професійної діяльності на суму 114 204,57 грн;

- п.161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК в частині заниження військового збору від здійснення незалежної професійної діяльності за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 на суму на суму 8 564,34 грн;

- п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 2 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №2464), в частині заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 145 757,58 грн, в тому числі за 2015 рік на суму 69 619,98 грн, за 2016 рік на суму 76 137,60 грн.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем винесено оскаржувані вимогу від 20.02.2018 №Ф-0004401309 про сплату боргу (недоїмки) із єдиного внеску на обов`язкове державне соціальне страхування на суму 145 757,58 грн, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.02.2018 №0004391309 та податкові повідомлення-рішення від 20.02.2018:

- №0004411309 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування, на суму 114 204,57 грн, у тому числі штрафні (фінансові) санкції в сумі 57 102,28 грн;

- №0004421309 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір, на суму 8 565,34 грн, у тому числі штрафні (фінансові) санкції в сумі 2 141,33 грн.

Не погодившись з такими рішеннями, позивач звернулась до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що висновки контролюючого органу про нереальність виконання робіт та надання послуг є формальними та необ`єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

За змістом підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до статті 3 Закону України Про нотаріат від 02.09.1993 №3425-XII (далі - Закон №3425-XII) нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Згідно зі статтею 32 Закону №3425-XII, приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 164.1 статті 164 ПК базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 177.2 статті 177 ПК об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Відповідно до пункту 178.2 статті 178 ПК, доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу

За змістом пункту 178.3 статті 178 ПК оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Пунктом 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлено військовий збір. Підпунктом 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК визначено що об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід фізичної особи).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є страхувальники - особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI передбачено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що позивач, як самозайнята особа, яка здійснює незалежну професійну нотаріальну діяльність є платником податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску, базою обчислення яких є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід від такої діяльності.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону № 996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувавати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, згідно узагальнюючої податкової консультації щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів), затвердженою наказом ДПС України від 24.12.2012 №1185, передбачено, що при визначенні сукупного чистого доходу доцільно враховувати витрати приватних нотаріусів, які пов`язані з організацією нотаріальної діяльності та обумовлені вимогами Закону України Про нотаріат . До витрат приватного нотаріуса можуть бути віднесені, зокрема: оренда робочого місця нотаріуса, у тому числі його поточний ремонт, обладнання пандусу для під`їзду інвалідів; витрати на забезпечення збереження документів нотаріального діловодства.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій, можливість використання придбаних робіт та послуг у незалежній професійній діяльності, ділової мети їх придбання, впливу цих витрат на отримання доходу, й за умови відповідності таким критеріям придбані роботи та послуги й здійснені витрати слід вважати такими, шо необхідні для провадження незалежної професійної діяльності.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів контролюючий орган вказав на неправомірність формування позивачем витрат по взаємовідносинам позивача з ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 .

Так, як зазначалося, позивач є приватним нотаріусом та здійснює незалежну професійну діяльність за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 31.

Приміщення загальною площею 61,05 кв.м. (приміщення №№6, 7, 9 повністю та №№8, 10, 11, 13 і 14 частково) використовується позивачем на підставі договору оренди нерухомого майна від 23.11.2011 №1123, укладеного з ТОВ НОТ .

Між позивачем та ФОП ОСОБА_4 03.09.2015 був укладений договір підряду на будівельно-оздоблювальні роботи, за умовами якого ФОП ОСОБА_4 зобов`язався провести будівельно-оздоблювальні роботи у приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 31 кімн. 16.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем були надані попередній розрахунок, акти, квитанції.

З огляду на відсутність доказів протилежного та наявність в матеріалах справи плану будівлі, у якій орендує приміщення позивач (а.с. 134), колегія суддів вважає, що орендовані позивачем приміщення №№6, 7, 9, 8, 10, 11, 13 і 14 можуть належати до кімнати № 16, у якій виконуватися спірні будівельні роботи.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів щодо конкретних осіб, якими виконувалися спірні роботи, які матеріали та обладнання використовувалося, яким чином відповідні особи отримали доступ до приміщень, які знаходяться у власності ТОВ НОТ , тощо.

Крім того, відповідно до пункту 2.3 договору оренди від 23.11.2011 №1123, укладеного з ТОВ НОТ , орендар (позивач) зобов`язаний: у разі необхідності технічного пере-, дообладнання об`єкту оренди, погодити з орендодавцем в письмовій формі специфікацію та технічні характеристики технологічного обладнання, схему розташування технологічного обладнання на об`єкті - протягом 14 робочих днів з моменту підписання договору або не пізніше ніж за 7 робочих днів до початку виконання робіт; погодити з орендодавцем дизайн об`єкта оренди; до виконання відповідних робіт попередньо погодити з Орендодавцем проведення будь-яких робіт з технічного переобладнання інженерно-комунікаційних систем або зміни дизайну Об`єкта оренди, погодженого згідно з даним Договором та додатками до нього; після отримання письмової згоди орендодавця на проведення вказаних вище робіт, самостійно та за свій рахунок розробити, погодити та затвердити у орендодавця у встановленому договором порядку проект змін об`єкта оренди, а також виконати за свій рахунок робота за погодженим проектом в строк не пізніше дати, додатково погодженої сторонами.

Водночас, позивачем не було надано доказів погодження спірних будівельно-оздоблювальних робіт з орендодавцем (ТОВ НОТ ), без якого виконувати такі роботи позивач згідно договору оренди від 23.11.2011 №1123 не мав права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані позивачем документи свідчать лише про документальне оформлення результатів спірних робіт, проте матеріали справи не підтверджують фактичне виконання таких робіт, у тому числі саме ФОП ОСОБА_4 .

Також, як вбачається з матеріалів справи, 28.09.2015 між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_3 (виконавець) укладений договір надання послуг з оформлення справ для архівного зберігання №35, відповідно до якого замовник дає завдання виконавцеві, а виконавець приймає на себе обов`язки надавати замовникові відповідно до його завдання послуги з оформлення справ для архівного зберігання замовника, а також надання консультацій та роз`яснень за плату.

Під оформленням справ для архівного зберігання у договорі розуміється оформлення справ постійного та тривалого (понад 10 років) зберігання: нумерація аркушів у справі, складання (у необхідних випадках) внутрішнього опису документів справи, засвідчувального напису справи, підшивання або оправлення справи, оформлення обкладинки (титульного аркуша) справи тощо. Строк дії договору - до 31.12.2016 (п. 5.2). Ціна договору - 82 400,00 грн. (п. 2.1).

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем надані акт виконаних робіт та квитанція.

Проте, матеріали справи не містять доказів щодо конкретних осіб, якими виконувалися спірні роботи, які матеріали та обладнання використовувалося, яким чином відповідні особи отримали доступ до нотаріальних справ, які саме нотаріальні справи використовувалися та передавалися на архівне зберігання, обсяги наданих послуг, тощо.

Суд апеляційної інстанції з огляду на досить значний розмір винагороди за цим договором також критично оцінює наявність у позивача ділової мети його укладення.

Крім того, відповідно до статті 8 Закону України Про нотаріат від 02.09.1993 № 3425-XII (далі - Закон № 3425-XII) нотаріальна таємниця - сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов`язки тощо.

Нотаріус та особи, зазначені у статті 1 цього Закону, а також помічник нотаріуса зобов`язані зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо їх діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням з документами і нотаріальна дія або дія, яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась.

Згідно статті 5 Закону № 3425-XII нотаріус зобов`язаний вести нотаріальне діловодство та архів нотаріуса відповідно до встановлених правил.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 14 Закону № 3425-XII документи нотаріального діловодства та архів приватного нотаріуса є власністю держави і перебувають у володінні та користуванні приватного нотаріуса у зв`язку із здійсненням ним нотаріальної діяльності

Приватний нотаріус зобов`язаний забезпечити зберігання документів нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса протягом усього строку здійснення ним нотаріальної діяльності

Правила ведення нотаріального діловодства ( z1318-10 ) затверджуються Міністерством юстиції України за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства (частина перша статті 14 Закону № 3425-XII)

Відповідно до пункту 3.3 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 3253/5 відповідальним за організацію діловодства та архіву при здійсненні приватним нотаріусом нотаріальної діяльності, у тому числі володіння, користування реєстрами, книгами обліку, журналами, в яких реєструються нотаріальні документи та документи, на підставі яких вчинені нотаріальні дії, та їх ведення, а також за нотаріальні документи, що знаходяться у його провадженні, є нотаріус.

Приватний нотаріус може покласти організацію діловодства та архіву на особу, яка перебуває з ним у трудових відносинах.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що організація діловодства та архіву приватного нотаріусу може здійснюватися самим нотаріусом або особою, яка перебуває з ним у трудових відносинах (помічником). Водночас, норми чинного законодавства не передбачають права нотаріуса передавати обов`язки з ведення діловодства та архіву третім приватним особам, порушуючи таким чином нотаріальну таємницю.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не мав права відносини витрати по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3 щодо надання послуг з оформлення справ для архівного зберігання, до витрат нотаріальної діяльності.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що на підтвердження фактичного понесення спірних витрат позивач надав квитанції форми ПО-Д2.

Так, форма ПО-Д2 затверджена наказом Укрсоюзсервіс Про затвердження форм документів суворої звітності та Інструкції щодо їх використання від 29.09.1995 № 8 та стосується для оформлення розрахунків із споживачами за дрібні та невиробничі побутові послуги населенню що надаються в присутності замовника. Водночас, спірні операції не є дрібними та невиробничими побутовими послугами населенню.

За таких обставин, враховуючи відсутність інших доказів здійснення позивачем розрахунків (банківські виписки, фіскальні чеки), суд апеляційної інстанції критично оцінює наведені квитанції як належні докази фактичної оплати спірних робіт та послуг.

При цьому, помилковим є посилання суду першої інстанції на віднесення спірних витрат до податкової знижки, оскільки положення пункту 166.3 статті 166 ПК до переліку витрат, дозволених до включення до податкової знижки, спірні витрати не відносять.

Судом апеляційної інстанції також враховується, що відсутність працюючих, матеріально технічної бази контрагентів позивача, подання (неподання) ними декларацій за спірний період з нульовими показниками, не є безумовною підставою для висновку про неправомірність формування позивачем спірних сум звітності, проте, у сукупності з наведеними вище обставинами, вони приймаються колегією суддів до уваги.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем безпідставно сформовані витрати по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 , а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, обґрунтованими та не підлягають скасуванню.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 34, 243, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області задовольнити.

Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень залишити без задоволення .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Літвіна

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 16.09.2019.