Постанова

від 28.03.2019 по справі 0440/6570/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 березня 2019 року м. Дніпросправа № 0440/6570/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Мельника В.В., Чепурнова Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року

у адміністративній справі № 0440/6570/18 за позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року частково задоволено адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод", та визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України В4 № 0006774612 від 22.08.2018р. в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за податковою декларацією Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" з податку на додану вартість за травень 2018 року № 9124265185 від 20.06.2018 р. на суму 4 224 183, 25 грн., а також стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби судові витрати в сумі 63 362,75 грн. В іншій частині вимог позивача, що стосується визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України В4 № 0006774612 від 22.08.2018 р. в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість розміром 864 403,10 грн. судом відмовлено з підстав неправомірного документального оформлення господарських операцій з контрагентами ТОВ ВКФ НАЙС , ПВКФ АНК-93 , ТОВ ФЛЮОРІТ , ТОВ МАКРОТОРГ ПЛЮС , ТОВ СТУДІЯ ЦИКІВКА , ТОВ ІТС , ТОВ ДІСКОР , ТОВ Лебтрансгрупп , ТОВ Дніпротехпром , ТОВ КОМПАНІЯ УКРПРОМСНАБ , ТОВ Будмонтаж 2016 .

Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено позивачем по справі в частині відмови у задоволенні заявлених ним до суду вимог, які стосуються зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ на суму 864 403,10 грн. з підстав неповного з`ясування обставин по справі та невірного надання судом правової оцінки фактичним обставинам по спірним господарським операціям і наявним в матеріалах справи документальним доказам, що у сукупності призвело до ухвалення незаконного та необгрунтованого рішення в частині відмовлених позовних вимог і до порушення прав позивача в цій частині, у зв`язку з чим просить скасувати судове рішення в частині відмовлених позовних вимог, та прийняти нове рішення про задоволення вимог позивача у цій справі в повному обсязі, а саме, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення форми В4 № 0006774612 від 22.08.2018р., а також стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати в загальному розмірі 190822,00 грн.

В обгрунтування апеляційної скарги, позивач вказує на те, що в ході перевірки жодних порушень в частині декларування доходів та витрат перевіряючими встановлено не було, також як і не було встановлено і їх заниження або завищення. Відповідачем були перевірені усі без жодного виключення первинні бухгалтерські і податкові документи, що підтверджують реальність господаських операцій позивача з усіма його контрагентами в період травня 2018 року. Також відповідачем не здійснювалося зупинення податкових накладних, які оформлювалися за результатами господарських операцій, здійснених на підставі укладених між позивачем та його контрагентами договорів, про недійсність яких відповідачем навіть не ставилося питання, що судом першої інстанції взагалі не було узято до уваги.

Апелянт також звертає увагу апеляційного суду на тому, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки факту документального підтвердження виконання роботи та наданя послуг контрагентами ПрАТ ДМЗ актами приймання - передачі виконаних робіт тому, які повністю відповідають вимогам ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку також як і не враховано, що віднесені позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціям з його контрагентами у перевіряємий період, підтверджуються податковими накладними, зареєстрованими постачальниками в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрація яких була б неможливою у разі відсутності в системі електронного адміністрування ПДВ постачальника відповідної суми. Ввважає, що відповідачем не мотивовано у спосіб, передбачений законом та не підтверджено належними доказами нереальність чи безтоварність вказаних в акті перевірки господарських операцій позивача з його контрагентами.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на нижченаведене.

Судом першої інстанції установлено, що оскаржуване позивачем у цій справі податкове повідомлення рішення форми В4 № 0006774612 від 22.08.2018 р. про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за податковою декларацією Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" з податку на додану вартість за травень 2018 року за № 9124265185 від 20.06.2018 р. на суму 5 088 586,35 грн., було винесено Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України на підставі Акту № 67/28-10-46-12-05393056 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» з питань перевірки формування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., по декларації з податку на додану вартість за травень 2018 року , складеного 08.08.2018р. за результатом проведеної у період з 20.07.2018р. по 08.08.2018р. на підставі наказу №1318 від 19.07.2018р. та направлень на перевірку від 19.07.2018р. №№ 228/28-10-46-12, 229/28-10-45-12, 300/28-10-46-12, 301/28-10-46-12 посадовими особами Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби документальної позапланової виїзної перевірки, під час якої за висновками контролюючого органу було виявлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.201.1, п.201.10, п.201.14, п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України внаслідок завищення податкового кредиту травня 2018 року на суму ПДВ в розмірі 4 224 183, 25 грн. по неправомірно, на думку відповідача, складених та зареєстрованих в ЄРПН ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг податковим накладним №18667 від 22.05.2018р., №18668 від 22.05.2018р., №18956 від 24.05.2018р., №18957 від 24.05.2018р., а також внаслідок завищення ПАТ ДМЗ податкового кредиту за травень 2018 року на суми ПДВ по господарським взаємовідносинам з ТОВ ВКФ НАЙС (на суму ПДВ 254 778, 31 грн.); ПВКФ АНК-93 (на суму ПДВ 148 926, 88 грн.); ТОФ ФЛЮОРІТ (на суму ПДВ 136 512, 00 грн.); ТОВ МАКРОТОРГ ПЛЮС (на суму ПДВ 99 383,78 грн.); ТОВ СТУДІЯ ЦИКІВКА (на суму ПДВ 73 731,51 грн.); ТОВ ІТС (на суму ПДВ 23 360,00 грн.); ТОВ ДІСКОР (на суму ПДВ 22 910,00 грн.); ТОВ Лебтрансгрупп (на суму ПДВ 9780, 00 грн.); ТОВ Дніпротехпром (на суму ПДВ 4391,20 грн.); ТОВ КОМПАНІЯ УКРПРОМСНАБ (на суму 2641,00 грн.); ТОВ Будмонтаж 2016 (на суму ПДВ 99 383,78 грн.).

Вирішуючи спір у цій справі по суті, суд першої інстанції проаналізувавши доводи податкового органу, що викладені в акті перевірки та у відзиві на позов і запереченнях на відповідь на відзив, а також перевіривши за долученими до матеріалів справи письмовими доказами доводи позивача про безпідставність висновків податкового органу щодо завищення ПАТ ДМЗ податкового кредиту за травень 2018 року на суму ПДВ у розмірі 4 224 183, 25 грн. по складеним та зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податковим накладним від ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг за №18667 та №18668 від 22.05.2018р„ за №18956 та №18957 від 24.05.2018р., та спираючись на положення п. 201.1, п. 201.10, п. 201.14, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що порушення позивачем норм Податкового кодексу України шляхом завищення податкового кредиту підприємства за травень 2018 року з ПДВ в розмірі 4 224 183,25 грн. за складеними та зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними від ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг - не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, а тому, в зазначеній частині позов судом першої інстанції було задоволено.

Разом з тим, суд першої інстанції текстуально наводячи в своєму рішенні встановлені відповідачем в ході проведеної перевірки ПАТ ДМЗ обставини його господарських взаємовідносин з кожним із контрагентів: ТОВ ВКФ НАЙС , ПВКФ АНК-93 , ТОВ ФЛЮОРІТ , ТОВ МАКРОТОРГ ПЛЮС , ТОВ СТУДІЯ ЦИКІВКА , ТОВ ІТС , ТОВ ДІСКОР , ТОВ ЛЕБТРАНСГРУПП , ТОВ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ ДНІПРОТЕХПРОМ , ТОВ КОМПАНІЯ УКРПРОМСНАБ , ТОВ БУДМОНТАЖ 2016 , що на думку суду не було спростовано позивачем під час розгляду даної справи - суд дійшов висновку про неправомірність документального оформлення позивачем операцій із вищезазначеними контрагентами та про завищення підприємством суми податкового кредиту в травні 2018 року на загальну суму 864 403,10 грн., і відповідно, про правомірність сформованого Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби податкового повідомлення-рішення №0006774612 від 22.08.2018 р. в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за податковою декларацією Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" з податку на додану вартість за травень 2018 року за №9124265185 від 20.06.2018р. на суму 864 403,10 грн.

Тобто, суд першої інстанції відмовляючи у задовлені вимог позивача в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0006774612 від 22.08.2018 р., яка стосуєтся зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за податковою декларацією Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" з податку на додану вартість за травень 2018 року за №9124265185 від 20.06.2018р. на суму 864 403,10 грн., виходив з того, що ПАТ ДМЗ не спростував під час судового розгляду даної справи неправомірність документального оформлення ним операцій з контрагентами: ТОВ ВКФ НАЙС , ПВКФ АНК-93 , ТОВ ФЛЮОРІТ , ТОВ МАКРОТОРГ ПЛЮС , ТОВ СТУДІЯ ЦИКІВКА , ТОВ ІТС , ТОВ ДІСКОР , ТОВ ЛЕБТРАНСГРУПП , ТОВ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ ДНІПРОТЕХПРОМ , ТОВ КОМПАНІЯ УКРПРОМСНАБ , ТОВ БУДМОНТАЖ 2016 , оскільки не підтвердив реальне здійснення господарськиї операцій з вказаними контрагентами та правомірність віднесення до складу податкового кредиту за травень 2018 року сум ПДВ по податковим накладним, виписаним: ТОВ ВКФ НАЙС (код ЄДРПОУ 19311369) на суму ПДВ 254 778, 31 грн.; ПВКФ АНК-93 (код ЄДРПОУ 20253818) на суму ПДВ 148 926, 88 грн.; ТОВ ФЛЮОРІТ (код ЄДРПОУ 32466384) на суму ПДВ 136 512, 00 грн.; ТОВ МАКРОТОРГ ПЛЮС (код ЄДРПОУ 41483960) на суму ПДВ 99 383,78 грн.; ТОВ СТУДІЯ ЦИКІВКА (код ЄДРПОУ 40724522) на суму ПДВ 73 731,51 грн.; ТОВ ІТС (код ЄДРПОУ 30004231) на суму ПДВ 23 360,00 грн.; ТОВ ДІСКОР (код ЄДРПОУ 37538531) на суму ПДВ 22 910,00 грн.; ТОВ Лебтрансгрупп (код ЄДРПОУ 38403513) на суму ПДВ 9780, 00 грн.; ТОВ Дніпротехпром (код ЄДРПОУ 38695629) на суму ПДВ 4391,20 грн.; ТОВ КОМПАНІЯ УКРПРОМСНАБ (код ЄДРПОУ 38563684) на суму 2641,00 грн.

Дійсно, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, вирішуючи виниклий у цій справі спір з питань правильності формування платником податків суми від`ємного значення податку на додану вартість, адміністративний суд зобов`язаний проаналізувати реальність господарської діяльності платника податків саме на підставі даних податкового і бухгалтерського обліку, з урахуванням відповідності їх дійсному економічному змісту.

За вказаних вище обставин, судова колегія вважає правильною позицію суду першої інстанції стосовно того, що в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку, мають фіксуватися дані лише про фактично здійснені господарські операції, а формування податкового кредиту повино здійснюватися за результатом реальних господарських операцій, оскільки визначальною ознакою господарської операції - є спричинення реальних змін майнового стану платника податків, а правові наслідки у вигляді набуття права на формування податкового кредиту з ПДВ - виникають лише у разі реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які підтверджено належним чином оформленими відповідними документами.

Разом з тим, у даному спірному випадку суд першої інстанції повинен був узяти до уваги загальноприйняте та підтверджене неодноразово правовими позиціями Верховного Суду правило про те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Так, відповідно до сталої правової позиції Верхов ного Суду України та Верховного Суду у справах про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень чітко визначено, що надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо такий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлено судом.

Суд перш за все має враховувати, що доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту, оскільки при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, податкового кредиту та відємного значення, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень. І лише у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків неправильно відображено документи, на підставі яких ним сформовано податковий кредит чи відємне значення, або інформація в цих документах не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У данній же справі, суд першої інстанції погоджуючись з висновками контролюючого органу про відсутність факту реального виконання робіт ТОВ ВКФ НАЙС для ПАТ ДМЗ , для якого господарські операції з ТОВ ВКФ «НАЙС» у спірному епізоді формують 95% податкових зобов`язань останього, послався лише на незначну чисельність власних та відсутність залучених працівників у ТОВ ВКФ НАЙС , що позбавляло вказаного контрагента можливості надавати послуги позивачу і свідчить про відсутність реального здійснення господарської операції між ТОВ ВКФ НАЙС та ПАТ ДМЗ , а також про маніпулювання позивачем податковою звітністю з метою незаконного формування податкового кредиту травня 2018 року без фактичного здійснення господарської операції на суму ПДВ 254778,31 грн.

Аналогічними критеріями нереальності господарських операцій позивача (відсутність необхідних умов для здійснення фінансово-господарської діяльності), суд першої інстанції керувався також вказуючи на правомірність податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за податковою декларацією Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" з податку на додану вартість за травень 2018 року, яка стосується господарських операцій позивача по отриманню послуг від: ПАТ ВКФ АНК-93 по демонтажу та монтажу для капітального ремонту бункерної естакади та підбункерного приміщення доменної печі №3 і виконання ТОВ Будмонтаж 2016 ; а також з приводу постачання на адресу ПАТ ДМЗ товарів з боку ТОВ ФЛЮОРІТ , ТОВ МАКРОТОРГ ПЛЮС , ТОВ СТУДІЯ ЦИКІВКА , ТОВ ІТС , ТОВ ЛЕБТРАНСГРУПП , ТОВ ДІСКОР , ТОВ Дніпротехпром , ТОВ КОМПАНІЯ УКРПРОМСНАБ .

Водночас, у ході розгляду справи судом першої інстанції стосовно описаних у попередньому абзаці взаємовідносин з його контрагентами, не було надано належну оцінку доказам, представлених позивачем та зібраних судом на підставі та у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення ПАТ ДМЗ вимог податкового законодавства щодо формування від`ємного значення суми податку на додану вартість за податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2018 року за №9124265185 від 20.06.2018р. на суму 864 403,10 грн..

Усі наведені в оскаржуваному рішенні доводи суду першої інстанції не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) контролюючим органом у Акті № 67/28-10-46-12-05393056 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» з питань перевірки формування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., по декларації з податку на додану вартість за травень 2018 року .

Зокрема, суд першої інстанції не обґрунтував взагалі чому у даному випадку не можуть братися до уваги первинні документи позивача, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку, та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

Також суд першої інстанції не надав оцінки тому, що придбані позивачем послуги, роботи та товари у своїх контрагентів було використано позивачем в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку, що узгоджується з основними видами економічної діяльності позивача, а контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Посилання суду першої інстанції на те, що у контрагентів позивача відсутні умови необхідні для проведення відповідної господарської та економічної діяльності з обсягом робіт у відповідні строки, зокрема, виробничого та технічного персоналу, як на підставу для відмови в позові - не може вважатися на думку судової колегії обґрунтованим, оскільки (як зазначалося вище по тесту постанови) чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Доводи суду першої інстанції про наявність ухвали Печерського районного суду м.Києві від 09.07.2018р. по справі №757/25870/18-к в рамках кримінального провадження за №42017000000004299 від 17.11.2017р. за фактами вчинення за попередньою змовою групою осіб фіктивного підприємництва, вчинення за попередньою змовою групою осіб фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння злочинним шляхом легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, підроблення групою осіб документів по створенню (придбанню) ряду суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), серед яких ТОВ МАКРОТОРГ ПЛЮС , з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочинів передбачених ч. 2 ст.205, ч. 2 ст. 209, ч. З ст, 358 Кримінального кодексу України, згідно якої на грошові кошти ТОВ МАКРОТОРГ ПЛЮС накладено арешт - не може бути визнано колегією суддів обґрунтованими та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки факт порушення кримінальної справи, не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків за результатом господарських операцій між позивачем та його контрагентом. До того ж, відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження наявності рішення суду, яке набрало законної сили, та яким встановлено фіктивність діяльності ТОВ МАКРОТОРГ ПЛЮС .

Крім того, у даному випадку судова колегія вважає доручними та логічними наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи стосовно того, що отримання позивачем послуг (робіт) та товарів від його контрагентів: ТОВ ВКФ НАЙС , ПВКФ АНК-93 , ТОВ ФЛЮОРІТ , ТОВ МАКРОТОРГ ПЛЮС , ТОВ СТУДІЯ ЦИКІВКА , ТОВ ІТС , ТОВ ДІСКОР , ТОВ ЛЕБТРАНСГРУПП , ТОВ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ ДНІПРОТЕХПРОМ , ТОВ КОМПАНІЯ УКРПРОМСНАБ , ТОВ БУДМОНТАЖ 2016 - повністю підтверджено: видатковими накладними постачальників та актами приймання - передачі виконаних робіт, які повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року за № 88; прибутковими ордерами тип. ф.М-4, оформленими відповідно до наказу Міністерства статистики України №193 від 21.06.1996 року Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів ; податковими накладними оформленими відповідно до норм ст.201 Податкового кодексу України та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку.

В даному спірному випадку, судова колегія акцентує увагу на тому, що дійсно важливе значення має той факт не здійснення відповідачем зупинення відповідно до вимог абз.3 п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних жодної податкової накладної із вище перелічених контрагентів позивача, що в свою чергу для позивача, як покупця послуг (робіт) та товарів вже є достатньою підставою для нарахування сум податку, шо відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Факт реєстрації податкових наклданих контрагентів позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних, з урахуванням того, що з 01.01.2015 р. Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 р. запроваджена система електронного адміністрування податку на додану вартість (стаття 200-1 Податкового кодексу України), яка забезпечує автоматичний облік в суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також сум податку, сплачених платниками при ввезенні товару на митну територію України, сум поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та сум податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні і розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних і т.д., на думку судової колегії вже свідчить про добросовісність позивача по справі у спірних правовідносинах, оскільки саме принципи функціонування системи електронного адміністрування ПДВ (що визначені ст. 200 1 Пдаткового Кодексу) і прописаний в постанові Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 "Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість" Порядок електронного адміністрування ПДВ на центральному рівні ДФС - дає позивачу впевненості, що контролюючий орган беззаперечно виконуючи свої функції в повному обсязі забезпечує облік в розрізі платників податку усіх сум податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та які сплачені платниками при ввезенні товарів на митну територію України і на платники мають право зареєструвати податкові накладні в ЄРПН.

Тобто, розуміючи право контролюючого органу зупинити реєстрацію податкових накладних його контрагентів (постачальників товарів, робіт та послуг) у разі виникнення сумнівів реальності господарських операцій, або відмовити в реєстрації цих податкових накладних внаслідок не підтвердження господарських операцій належними, достатніми і допустимими доказами, позивач мав усі правові підстави віднести до складу податкового кредиту відповідні суми по операціям з вищенаведеними контрагентами, які підтверджуються податковими накладними, зареєстрованими постачальниками в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України чітко визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування суми податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю факту прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до ЄРПН є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Тобто, позивач не міг віднести до податкового кредиту тільки ті суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг (робіт), які небули підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Кодексу).

За наведених вище обставин, судова колегія наголошує на відсутності порушень вимог ст. 201 Податкового кодексу України з боку позивача у даних спірних правовідносинах, оскільки покупець товарів, послуг (робіт) позбавляється права на включення сум ПДВ до податкового кредиту тільки у випадку відсутностіь факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг (робіт) податкових накладних в ЄРПН.

У даному випадку, відповідач не навів фактів зупинення реєстрації або відмови у реєстрації в ЄРПН податкових накладних контрагентів позивача, також як і не надав зрозумілих пояснень стосовно того, що усі податкові накладні контрагентів позивача, на підставі яких останній формував від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за травень 2018 року, до наступного часу є зареєстрованими в ЄРПН.

Підсумовуючи встановлені у цій справі фактичні обставини, на підставі детального дослідження господарських операцій позивача з його контрагентами у перевіряємий період, за результатом проведення яких позивачем було сформовано від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту і суми якого були зазначені позивачем у податкові декларації з податку на додану вартість за травень 2018 року № 9124265185 від 20.06.2018 р., судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав піддавати сумніву реальність господарських операцій позивача з його контрагентами: ТОВ ВКФ НАЙС , ПВКФ АНК-93 , ТОВ ФЛЮОРІТ , ТОВ МАКРОТОРГ ПЛЮС , ТОВ СТУДІЯ ЦИКІВКА , ТОВ ІТС , ТОВ ДІСКОР , ТОВ Лебтрансгрупп , ТОВ Дніпротехпром , ТОВ КОМПАНІЯ УКРПРОМСНАБ , ТОВ Будмонтаж 2016 , а відповідно, і відсутні підстави вважати правомірним рішення контролюючого органу в оскаржуваній позивачем частині.

Встановивши під час апеляційного перегляду даної справи факт неправильності оцінки судом першої інстанції фактичних обставин спору та помилковість застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, враховуючи норми Податкового кодексу України судова колегія дійшов висновку, що суд першої інстанцій у цій справі ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення в частині, яка стосується відмови у задоволені вимог позивача стосовно протиправності та скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України В4 №000677612 від 22.08.2018 р. в частині зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ в розмірі 864 403,10 грн., і саме в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про задоволення наведених вимог позивача.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на те, що адміністративний позов ПАТ ДМЗ підлягає задоволенню у повному обсязі, судова колегія вважає, що на користь позивача підлягає стягненню понесені ним витрати у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст.242, 315, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року - скасувати в частині відмови у задоволені вимог Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України форми В4 №000677612 від 22.08.2018 р. про зменшення розміру від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 864 403,10 грн. та прийняти в цій частині іншу постанову.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України форми В4 №000677612 від 22.08.2018 р. в частині зменшення Приватному акціонерному товариству "Дніпровський металургійний завод" розміру від`ємного значення з ПДВ на суму 864 403,10 грн.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року, що стосується визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби форми В4 № 0006774612 від 22.08.2018 р. в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за податковою декларацією Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" з податку на додану вартість за травень 2018 року № 9124265185 від 20.06.2018 р. на суму 4 224 183, 25 грн., та про стягнення на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" (код ЄДРПОУ 05393056) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996) судових витрат в сумі 63 362,75 грн. - залишити без змін.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" (код ЄДРПОУ 05393056) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996) судові витрати загальною сумою 127 459, 25 грн.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Мельник

суддя Д.В. Чепурнов