Постанова

від 12.09.2019 по справі 404/7693/15-ц

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2019 року м. Кропивницький

справа № 404/7693/15-ц

провадження № 22-ц/4809/1215/19

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Черненка В.В.

суддів: Дьомич Л.М., Кіселика С.А.

секретар Гончар В.В.

учасники справи:

ОСОБА_3

представник ПАТ ДПЗКУ - Моргунова Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13.05.2019 року, суддя Іванова Н.Ю., по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України , філії Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1 про визнання незаконним наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся у суд із позовом до Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України , філії Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1 про визнання незаконним наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 20 березня 2012 року позивача прийнято, згідно наказу № 134 від 20 березня 2012 року на посаду головного юрисконсульта філії Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1 .

24 жовтня 2014 року позивача звільнено з посади відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України - за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків .

19 листопада 2014 року позивач звернувся до суду з вимогами про поновлення на роботі, визнання незаконними та скасування наказів директора філії Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1 № 58 від 01 квітня 2014 року, № 251 від 21 жовтня 2014 року та № 190-к від 24 жовтня 2014 року.

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 13 березня 2015 року (справа № 404/9712/14-ц) позов задоволено. Суд вирішив визнати незаконними та скасувати накази директора філії Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1 № 58 від 01 квітня 2014 року, № 251 від 21 жовтня 2014 року та № 190-к від 24 жовтня 2014 року, поновити позивача на посаді головного юрисконсульта філії Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1 з 24 жовтня 2014 року та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Апеляційний суд Кіровоградської області рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 13 березня 2015 року залишив без змін.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем рішення суду позивач був вимушений повторно звернутися до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 18 січня 2016 року (справа №404/4330/15-ц) позов задоволено.

Позивач зазначив, що 13 липня 2015 року виконуючий обов`язки голови правління Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Приходько Б.Г. видав розпорядження №28-Р в якому зобов`язує директорів філій Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України надати пропозиції щодо можливості підвищення заробітних плат за рахунок оптимізації штатної чисельності працівників та при розробці пропозицій в першу чергу звернути увагу на чисельність штатних працівників не задіяних у основному виробничому процесі філії.

Зазначено, що директор філії Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1 Шаповалов К.В. не з`ясувавши всіх обставин, неправомірно запропонував керівництву Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України звільнити позивача - головного юрисконсульта філії, учасника бойових дійу зв`язку із скороченням штату.

Згідно отриманої інформації від директора філії Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1 керівником основного підприємства 17 липня 2015 року затверджено зміни у штатному розписі, а директором філії видано наказ № 78 від 20 липня 2015 року, яким наказано вивести зі штатного розкладу штатну одиницю головного юрисконсульта юридичної служби.

21 липня 2015 року позивач був ознайомлений з наказом № 85-К від 21 липня 2015 року, в якому вказувалось про виключення із розпису філії Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1 у зв`язку із скороченням , посади -головного юрисконсульта ОСОБА_3 .

Позивач зазначив, що згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 04 вересня 1996 року, виданого позивачу Кіровоградським міським воєнкоматом, він має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Працюючи на посаді головного юрисконсульта філії Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1 з 20 березня 2012 року по 21 вересня 2015 року, позивач використав свою можливість піти у відпустку лише один раз. Тобто, він мав право використати відпустку, а працедавець надати в обов`язковому порядку невідбуту відпустку за 2012, 2013, 2014 та 2015 роки.

Управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської районної у Кіровограді ради, як учаснику бойових дій, позивачу 02 вересня 2015 року була надана путівка у санаторій, терміном на 24 календарних дні з 05 вересня 2015 року по 28 вересня 2015 року.

З метою пройти лікування по вказаній путівці позивач звернувся до директора філії із заявою від 02 вересня 2015 року про надання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати, тривалістю 14 календарних днів з 04 вересня 2015 року по 17 вересня 2015 року. Додатково написав ще одну заяву від 02 вересня 2015 року про надання відпустки за відпрацьований рік з 18 вересня 2015 року. Згідно умов колективного договору термін відпустки головного юрисконсульта складає 29 календарних дні (24 та додатково 5 календарних днів згідно займаній посаді).

Вказано, що після перебування на санаторно-курортному лікуванні по путівці № 003158 терміном з 05 вересня 2015 року по 28 вересня 2015 року позивач повернувся до міста Кіровограда і вважав, що перебуває у відпустці згідно наданої заяви, проте, директор філії в супереч чинному законодавству України не прийняв до уваги заяву позивача від 02 вересня 2015 року про надання відпустки з 18 вересня 2015 року за відпрацьований рік.

29 вересня 2015 року позивач отримав рекомендований лист в якому зазначалось, що позивач звільнений з 21 вересня 2015 року згідно наказу № 150-К складеного 18 липня 2015 року у зв`язку із скороченям штату працівників (п.1 ст. 40 КЗпП України ) та йому необхідно отримати трудову книжку.

З урахування виправленої описки в даті, на підставі наказу від 07 грудня 2016 року, позивача звільнено з посади головного юрисконсульта в зв`язку із скороченням штату працівників 21 вересня 2015 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Позивач вважає дії відповідача неправомірними, оскільки має право на пільги встановлені законодавством України як учасник бойових дій.

21 липня 2015 року при попередженні позивача про наступне його вивільнення, останньому не було запропоновано інші вакантні посади на підприємстві.

Інші вакантні посади позивачу було запропоновано тільки - 02 вересня 2015 року.

Позивач зазначив, що наказ директора філії від 21 вересня 2015 року про звільнення позивача у зв`язку із скороченням чисельності та штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України не може бути визнаний законним та підлягає скасуванню, позивач підлягає поновленню на роботі на посаді головного юрисконсульта філії Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1 з дня звільнення, оскільки звільнення позивача проведено у порушення вимог ч. 2 ст. 40, ст. 49-2, ст. 43 КЗпП України без прийняття заходів для працевлаштування позивача на наявні у філії та в товаристві в цілому вакантні посади, в тому числі і на тимчасові, та без згоди профспілкового комітету.

Наказ № 150-К про звільнення позивача з 21 вересня 2015 року підлягає визнанню недійсним, а позивач підлягає поновленню на роботі виходячи з того, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 40 КЗпП не допускається звільнення працівників за ініціативою власника або уповноваженого ним органу в період перебування працівника у відпустці.

Позивач зазначив, що враховуючи що до дня розгляду справи кошти не були сплачені, а відповідач не надав доказів на відсутність його вини в цьому, то на його користь слід стягнути середній заробіток за період з 21 вересня 2015 року по день фактичного розрахунку.

У зв`язку з неодноразовими незаконними діями відповідача та повторним неправомірним звільненням з роботи позивачу була спричинена моральна шкода, погіршення здоров`я та втрачені нормальні життєві зв`язки, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Просив суд визнати незаконним наказ філії Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1 № 150-К складений 18 липня 2015 року про звільнення з 21 вересня 2015 року ОСОБА_3 з посади головного юрисконсульта.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України від імені якого діє філія Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1 на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 липня 2015 року до дня поновлення на роботі, та 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В ході розгляду справи, позивачем надано до суду першої інстанції заяву про уточнення позовних вимог /т. 2 а.с.98-102/, відповідно до якої позивач просив: поновити його на посаді головного юрисконсульта філії Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1 з 21 вересня 2015 року, визнати незаконним наказ філії Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1 № 150-К про звільнення його з 21 вересня 2015 року з посади головного юрисконсульта, стягнути з Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України від імені якого діє філія Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1 на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 вересня 2015 року до дня поновлення на роботі, стягнути з Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України від імені якого діє філія Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1 на його користь моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.08.2016 року у задоволені позову відмовлено

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 21.12.2016 року рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.08.2016 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.08.2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 21.12.2016 року скасовано, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13.05.2019 року позов задоволено частково.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначено, що звільнення позивача з роботи відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України відбулось з дотриманням норм діючого законодавства. Позивач ознайомлений 21.07.2015 із наказом Філії від 21.07.2015 №85-к про подальше звільнення, листом №828 від 02.09.2015 попереджений про майбутнє звільнення із займаної посади за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату з 21.09.2015 філії ПАТ ДПЗКУ . Зазначено , що інвалідність позивача мала місце вже після звільнення, а саме 01.09.2016, що свідчить про те, що позивач не відноситься до категорій інвалідів, які мають переважне право на залишенні на роботі через скорочення штату підприємства. Наявність інвалідності за загальним захворюванням за нормами трудового законодавства не надає переваги в залишенні на роботі в разі звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП. Позивачу запропоновано перевестись на вакантну посаду - Завідувач матеріальним складом , однак 02.09.2015 він відмовився від запропонованої вакансії, про що свідчить його особистий підпис. Суд першої інстанції при ухваленні рішення не надав належну оцінку доказам, наданих відповідачем, які підтверджували, що на момент скорочення позивача більшість посад вже були зайняті за сумісництвом. Позивач не надав доказів на підтвердження заподіяння відповідачем моральної шкоди.

Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 26.06.2019 року , головуючим суддею визначено А.М. Голованя.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 08.07.2019 року по справі відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 12.07.2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) учасників справи.

20.08.2019 року суддя Головань А.М. заявив самовідвід по даній справі .

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 20.08.2019 року , заяву судді Голованя А.М. про самовідвід задоволено. Справу передано на повторний автоматичний розподіл.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2019 року головуючим (судею доповідачем ) по справі визначено суддю Черненка В.В.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 22.08.2019 справу призначено до розгляду на 12.09.2019 року на 12 год. 30 хв.

До суду надано відзив на апеляційну скаргу не надано.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно статті 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції встановив, що з 20 березня 2012 року ОСОБА_3 прийнятий на посаду головного юрисконсульта філії Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1 /т.3 а.с.148/.

У зв`язку з оптимізацією підприємства та змінами у штатному розписі затвердженими Публічним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України від 17 липня 2015 року /т.1, а.с.71/, директором філії 20 липня 2015 року видано наказ № 78 Про зміни в штатному розписі та скорочення посад з 21 вересня 2015 року , згідно якого зі штатного розпису з 20 липня 2015 року виведено штатну одиницю головного юрисконсульта юридичної служби, затверджено зміни до штатного розпису, інженеру з підготовки кадрів доручено попередити працівника, який займає цю посаду, про його наступне вивільнення у зв`язку зі скороченням штату /т. 1, а.с.80/.

Відповідно до наказу директора філії № 85-к від 21 липня 2015 року Про попередження про скорочення вирішено на підставі наказу по підприємству № 78 від 20 липня 2015 року Про зміни в штатному розписі та скорочення посад з 21 вересня 2015 року та керуючись ст. 49-2 КЗпП України попередити про наступне вивільнення з роботи 21 вересня 2015 року, у зв`язку зі скороченням штату головного юрисконсульта юридичної служби ОСОБА_3 . Вказаний наказ погоджено з інженером з підготовки кадрів та головним юрисконсультом.

З наказом позивач ознайомлений 21 липня 2015 року /т. 1, а.с. 9/.

Позивач, після попередження про наступне вивільнення з роботи, звернувся до директора філії Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1 із заявою від 02 вересня 2015 року про надання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів з 04 вересня 2015 року по 17 вересня 2015 року, згідно ст. 16-2 ЗУ Про відпустки /т.1, а.с.10/.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_3 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого 04 вересня 1996 року Кіровоградським військовим комісаріатом /т.1, а.с.5/.

Наказом від 03 вересня 2015 року №128-в позивачу було надано додаткову відпустку окремим категоріям ветеранів війни згідно ст. 16-2 ЗУ Про відпустки з 04 вересня 2015 року по 17 вересня 2015 року /т. 1, а.с. 147/.

02 вересня 2015 року позивач звертався із заявою про надання планової відпустки за 2015 рік з 18 вересня 2015 року /т.1, а.с.11/. Наказ про надання такої відпустки директором філії видано не було.

З 05 вересня по 28 вересня 2015 року, ОСОБА_3 перебував в Спеціалізованому Трускавецькому санаторії Батьківщина на санаторно-курортному лікуванні по путівці № 003158 /т.1, а.с.5, 6/.

Суд першої інстанції встановив , що у зв`язку зі скороченням посади, яку займав ОСОБА_3 у філії Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1 , йому було запропоновано вакантну посаду- завідувача матеріальним складом з посадовим окладом 2070 грн., від зайняття якої він відмовився 02 вересня 2015 року, про що свідчить його особистий підпис. /т. 1, а.с.67/.

Директором філії повідомлено голову цехового профспілкового комітету філії ПАТ ДПЗКУ Кіровоградський КХП № 1 за вих. № 828 від 02 вересня 2015 року, що згідно наказу від 20 липня 2015 року № 78 Про зміни в штатному розписі та скорочення посад з 21 вересня 2015 року та згідно ст. 49 КЗпП України попереджено про майбутнє звільнення із займаної посади по п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату 21 вересня 2015 року із виплатою вихідної допомоги працівників філії ПАТ ДПЗКУ Кіровоградський КХП № 1 Любченка Миколу Миколайовича - головного юрисконсульта юридичної служби. Адміністрація філії ПАТ ДПЗКУ Кіровоградський КХП № 1 порушує клопотання про надання згоди профспілковим комітетом на звільнення зазначеного працівника /т. 1, а.с.70/.

Відповідно до повідомлення голови цехового профспілкового комітету філії ПАТ ДПЗКУ Кіровоградський КХП № 1 , цеховий профспілковий комітет філії ПАТ ДПЗКУ Кіровоградський КХП №1 розглянувши 03 вересня 2015 року на своєму засіданні подання директора філії ПАТ ДПЗКУ Кіровоградський КХП №1 від 02 вересня 2015 року № 828 про надання згоди на звільнення головного юрисконсульта юридичної служби ОСОБА_3 , ухвалив рішення дати згоду на звільнення головного юрисконсульта юридичної служби ОСОБА_3 згідно наказу від 20 липня 2015 року № 78 Про зміни в штатному розписі та скорочення посад з 21 вересня 2015 року та згідно ст. 49 КЗпП України попереджено про майбутнє звільнення із займаної посади по п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату 21 вересня 2015 року із виплатою вихідної допомоги /т.1, а.с.69/.

Згідно наказу № 150-к від 18.07.2015 року Про припинення трудового договору ОСОБА_3 звільнено з посади головного юрисконсульта юридичної служби на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з 21 вересня 2015 року, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку відповідно ст. 44 КЗпП України та компенсації за 25 календарних днів невикористаної щорічної відпустки.

З наказом позивач ознайомлений 30 вересня 2015 року /т. 1, а.с.8/.

Наказом № 166-к від 07 грудня 2016 року Про внесення змін до наказу виправлено помилково вказану дату складання наказу № 150-к від 18 липня 2015 року з 18 липня 2015 року на 18 вересня 2015 року /т.1 а.с. 200/.

21 вересня 2015 року на адресу позивача було направлено лист за вих. № 884, у якому зазначено, що у зв`язку з його звільненням (скорочення штату працівників п. 1 ст. 40 КЗпП України) 21 вересня 2015 року (наказ від 18 вересня 2015 року №150-к), йому необхідно одержати трудову книжку у кадровій службі підприємства та надіслано наказ про припинення трудового договору для ознайомлення /т.1, а.с.7/.

Відповідно до довідки № 236 від 04 квітня 2016 року виданої директором філії, розрахункові при звільненні ОСОБА_3 працюючого на посаді головного юрисконсульта згідно наказу №150-к від 18 липня 2015 року були виплачені своєчасно, а саме: заробітна плата за вересень 2015 - 311 грн. 18 коп., компенсація за невикористану щорічну відпустку (за 25 календарних днів) - 2 665 грн. 45 коп., вихідна допомога в розмірі середньомісячного заробітку відповідно статті 44 КЗпПУ - 6 709 грн. 13 коп. Всього нараховано: 9 685 грн. 76 коп., утримано податків: 1 894 грн. 74 коп., виплачено: 7 791 грн. 02 коп./т. 1, а.с.125/.

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до диплому серії НОМЕР_4, ОСОБА_3 в 1977 році вступив до Дніпропетровського технікуму автоматики і телемеханіки і в 1981 році закінчив повний курс по спеціальності електронні обчислювальні прилади та устаткування, йому присвоєно кваліфікацію - технік - електрик /т. 3 а.с. 155/.

В 1984 році ОСОБА_3 вступив до Кіровоградського інституту сільськогосподарського машинобудування і в 1990 році закінчив повний курс Вінницького політехнічного інституту за спеціальністю Електронні обчислювальні машини . Рішенням Державної екзаменаційної комісії від 09 червня 1990 року ОСОБА_3 присвоєно кваліфікацію інженера - системотехніка. Вказане підтверджується дипломом серії НОМЕР_2 від 30 червня 1990 року, реєстраційний номер № 17613 /т.2, а.с.160/.

ОСОБА_3 у 2001 році закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого і отримав повну вищу освіту за спеціальністю Правознавство та здобув кваліфікацію юриста. Вказане підтверджується дипломом спеціаліста серії НОМЕР_5 /т.2, а.с.159/.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідач повідомив позивача про наступне звільнення, але не виконав обов`язок надання пропозицій про наявні на підприємстві вакансії, які з`явилися на підприємстві в цілому протягом двох місяців і які існували на день звільнення.

Так, під час розгляду справи судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України має приблизно 56 філій.

Відповідно до штатних розписів на підприємстві були наявні такі вакантні посади:

У філії ПАТ ДПЗКУ Шполянський елеватор (20602, м. Шпола, вул. Благовісна, 1): заступник директора, секретар керівника, інженер з механізації та автоматизації виробничих процесів 1 категорії, начальник охорони, апаратник хімводоочищення, апаратник оброблення зерна, апаратник оброблення зерна, ліфтер, комірник, складач поїздів.

У філії ПАТ ДПЗКУ Хлібна база № 78 (26232, Маловисківський район, с. Злинка, вул. Горького, 25а): водій автотранспортних засобів (легковий автомобіль обсяг двигуна 2,5л.), секретар керівника, бухгалтер 2 категорії, завідувач складу, водій автотранспортних засобів (легковий автомобіль обсяг двигуна 2,5л.), бухгалтер 2 категорії, завідувач складу.

У філії ПАТ ДПЗКУ Хлібна база № 86 (Черкаська область, м. Христинівка, вул. Першотравнева, б.1): штукатур, апаратник оброблення зерна.

У філії ПАТ ДПЗКУ Кризорізьке хлібоприймальне України Криворізьке хлібоприймальне підприємство підприємство (Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Пічугіно, вул. Станційна, буд.20) апаратник оброблення зерна 5 розряду, апаратник оброблення зерна 5 розряду, вагар, електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 розряду, прибиральник виробничих приміщень, вагар, електрогазозварювальник 5 розряду, електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 розряду, водій автотранспортних засобів (легковий автомобіль, при обсязі двигуна 1,8-3,5 л), тракторист 4 розряду, тракторист 4 розряду, інспектор з кадрів, бухгалтер, економіст ІІ категорії, провідний інженер з охорони праці, начальник охорони пожежної, сторожової та ін., завідувач складу.

ПАТ ДПЗКУ Уманський елеватор (Черкаська область, місто Умань, вул. Старицького, 7): головний економіст, начальник виробничої лабораторії, технік лаборант І категорії, старший майстер дільниці, майстер виробничої дільниці, машиніст зернових навантажувально-розвантажувальних машин, силосник, слюсар-ремонтник,тракторист, водій автотранспортних засобів: вантажний автомобіль КАМАЗ, вантажопідйомністю 12т., оператор котельні, електромонтер з ремонту і обслуговування електроустаткування.

ПАТ ДПЗКУ Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів (27100, Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Чайковського, б.28): машиніст розфасувально-пакувальних машин, апаратник оброблення зерна - бригадир, апаратник оброблення зерна (4 вакансії), прибиральник виробничих приміщень, апаратник оброблення зерна - бригадир, слюсар - ремонтник - бригадир, налагоджувальник газових установок, слюсар з виготовлення деталей та вузлів систем вентиляції, кондиціювання повітря пневмотранспорту й аспірації, електромонтер з ремонту та обслуговуванню електроустаткування - бригадир, слюсар з КВП та А, електрогазозварник ручного зварювання, прибиральник територій (вакансія 0,5), провідний бухгалтер, фахівець з методів розширення ринків збуту, майстер дільниці ( 2 вакантні посади), начальник цеху,майстер дільниці вибою пластівців і мюслів /т. 2 а.с.168-230/.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що докази, які б належним чином підтверджували факт надання позивачу пропозицій про наявні на підприємстві вакансії, включаючи ПАТ ДПЗКУ та всі його філії, і з`являлись на цих підприємствах до моменту звільнення, матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до довідки від 02 жовтня 2015 року № 216 виданої ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , він працював в філії ПАТ ДПЗКУ Кіровоградський КХП №1 з 05 червня 2015 року по 21 вересня 2015 року на посаді головного юрисконсульта. Дохід за період з 05 червня 2015 року по 22 вересня 2015 року склав 21 165 грн. 08 коп. /т.1, а.с.130/.

Відповідно до довідки вих. № 136 від 29 липня 2016 року Про нарахування та виплату заробітної плати ОСОБА_3 за період роботи з червня 2015 року по вересень 2015 року , нарахована відповідачем заробітна плата позивачу за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню складає: за липень 2015 року - 3423 грн., за серпень 2015 року - 3080 грн. 70 коп.

Кількість робочих днів у липні 2015 року - 23 робочих дні, у серпні 2015 року - 20 робочих днів. З урахуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100, середньоденний заробіток позивача становить 151 грн. 25 коп. (6 503 грн. 70 коп.: (23+20)).

Кількість днів вимушеного прогулу з 21 вересня 2015 року по 07 лютого 2019 року (день постановлення рішення про поновлення на роботі), становить 910 робочих дні.

Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 21 вересня 2015 року по 31 грудня 2017 року складає 86 515 грн. (151 грн. 25 коп.* 572 днів вимушеного прогулу).

Середній заробіток з 01 січня 2018 р. підлягає коригуванню.

Коефіцієнт коригування середнього заробітку з 01 січня 2018 року 1762 грн. (прожитковий мінімум для працездатної особи з 01 січня 2018 року) / 1600 грн. (прожитковий мінімум для працездатної особи станом на 01 січня 2017 року) = 1,1 (коефіцієнт зростання заробітної плати завдяки підвищенню прожиткового мінімуму для працездатної особи).

Наступний коефіцієнт 1,1 - це коефіцієнт підвищення розміру заробітної плати встановлений Кабінетом Міністрів України (постанова від 11 січня 2018 р. № 22) на 10 %.

Таким чином, коефіцієнт коригування середнього заробітку є добутком коефіцієнту зростання заробітної плати завдяки підвищенню прожиткового мінімуму для працездатної особи та коефіцієнту підвищення розміру заробітної плати встановлений Кабінетом Міністрів України (1,1 х 1,1) = 1,21.

Розмір середньоденного заробітку з 01 січня 2018 р. становить: 151 грн. 25 коп. х 1,21 = 183 грн.

Кількість днів вимушеного прогулу з 01 січня 2018 р. по 13 травня 2019 р. включно складає 338 днів.

Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01 січня 2018 року по 13 травня 2019 року складає 61 854 грн. (183 грн. * 338 днів вимушеного прогулу).

Таким чином, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 21 вересня 2015 року по 15 травня 2019 року (по день ухвалення рішення) складає 148 369 грн. (86 515 грн. + 61 854 грн.), а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вказана сума.

Суд першої інстанції врахував тривалість процесу відновлення порушеного права позивача, однак зазначив, що розмір моральної шкоди, заявленої позивачем є завищеним, та вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Справа розглядалась судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження.

Згідно з частиною 3 статті 64 Господарського кодексу України підприємство, установа, організація (далі - підприємство), тобто роботодавець, має право самостійно визначати організаційну структуру, а також встановлювати чисельність працівників і штатний розпис.

За певних обставин роботодавець може змінювати чисельність або штат працівників скороченням.

Чисельність працівників - це списковий склад працівників, і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їх кількості.

Штат працівників - це сукупність посад, установлених штатним розписом підприємства. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.

Процедура звільнення працівника у разі скорочення має відбуватися на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП, відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору.

При виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вправі обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, але наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури суд зобов`язаний перевірити обов`язково.

Згідно з абзацом першим пункту 19 Постанови № 9, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи справді у відповідача відбувалися зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників , чи додержав роботодавець норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що роботодавець не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому самому підприємстві, чи не мав вивільнюваний працівник переважного права на залишення на роботі та чи попереджували його за два місяці про наступне вивільнення.

Виходячи з норм законодавства звільнення працівників у зв`язку із скороченням чисельності або штату може вважатися законним, якщо:

· скорочення чисельності або штату працівників справді відбувалося;

· роботодавець:

· дотримав норм законодавства щодо вивільнення працівників, відповідні дії належно задокументовано;

· врахував переважне право на залишення працівника на роботі;

· запропонував працівникові перейти на іншу роботу на тому самому підприємстві;

· надав працівникові гарантії, передбачені законодавством;

· отримав згоду від профспілкового органу (профспілкового представника) на звільнення працівника.

З матеріалів справи вбачається, що з 20 березня 2012 року ОСОБА_3 прийнятий на посаду головного юрисконсульта філії Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1 /т.3 а.с.148/.

У зв`язку з оптимізацією підприємства та змінами у штатному розписі затвердженими Публічним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України від 17 липня 2015 року, директором філії 20 липня 2015 року видано наказ № 78 Про зміни в штатному розписі та скорочення посад з 21 вересня 2015 року , згідно якого зі штатного розпису з 20 липня 2015 року виведено штатну одиницю головного юрисконсульта юридичної служби, затверджено зміни до штатного розпису. Інженеру з підготовки кадрів доручено попередити працівника, який займає цю посаду, про його наступне вивільнення у зв`язку зі скороченням штату /т. 1, а.с.80/.

Відповідно до наказу директора філії № 85-к від 21 липня 2015 року Про попередження про скорочення вирішено на підставі наказу по підприємству № 78 від 20 липня 2015 року Про зміни в штатному розписі та скорочення посад з 21 вересня 2015 року та керуючись ст. 49-2 КЗпП України попередити про наступне вивільнення з роботи 21 вересня 2015 року, у зв`язку зі скороченням штату головного юрисконсульта юридичної служби ОСОБА_3 . Вказаний наказ погоджено з інженером з підготовки кадрів та головним юрисконсультом. З наказом позивач ознайомлений 21 липня 2015 року /т. 1, а.с. 9/.

З наказу № 78 від 20 липня 2015 року Про зміни в штатному розписі та скорочення посад з 21 вересня 2015 року в бачається, що з 20.07.2015 року з штатного розпису Філії ПАТ Державна продовольча-зернова корпорація України Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1 виводиться штатна одиниця головного юрисконсульта юридичної служби і затверджується штатний розпис з 20.07.2015р. Тобто станом на 20.07.2015 року посада головного юрисконсульта юридичної служби в штатному розписі не повино бути, в той же час у зазначеному наказі вказується що зміни в штатному розписі та скорочення посад повині відбутись з 21.09.2015 року.

В матеріалах справи відсутній штатний розпис, який діяв станом на 20.07.2015 року.

В матеріалах справи знаходиться копія штатно-посадової книги керівників , професіоналів, фахівців і технічних службовців філії ПАТ Державна продовольча-зернова корпорація України Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1 станом на 21.07.2015 року де в розділі юридична служба зазначено: головний юрисконсульт-ОСОБА_3 .

Встановлені обставини свідчать , що після винесення наказу № 78 від 20.07. 2015 року посада головного юрисконсульта станом на 21.07.2015 залишилась в штатному розписі.

З матеріалів справи вбачається , що в штатному розписі керівників , професіоналів, фахівців і технічних службовців філії ПАТ Державна продовольча-зернова корпорація України Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1 станом який вводиться в дію 01.09.2015 року посада головного юрисконсульта - відсутня.

Будь яка інформація , щодо зміни штатного розпису у період з 20.07.2015 року по 01.09.2015 року в матеріалах справи відсутня.

Крім того наказ №78 від 20.07.2015 року Про зміни у штатному розписі та скорочення посад з 21.09.2015 р підписаний директором філії, ОСОБА_6 .

Відповідно до Положення про філію ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1 у директора філії відсутні повноваження в частині видання наказів про внесення змін у штатні розписи.

Відповідно до Статуту ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України розділ 11 п. 11.11.підпункт 7- голова правління затверджує організаційну структуру та штатний розпис Товариства, визначає посадові оклади, тарифи, ставки, форми і системи оплати праці працівників Товариства та інших осіб, що залучаються до роботи в ньому , згідно з законодавством.

Встановлені обставини свідчать , що накази про внесення змін у штатні розписи відноситься до компетенції голови правління.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем по справі не надано належні та допустимі докази на підтвердження того, що з 20.07.2015 року відбулось зміни у штатному розписі ПАТ Державна продовольча-зернова корпорація України Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1 і відповідно у відповідача були підстави для звільнення позивача у зв`язку з скороченням штату (п.1 ст. 40 КЗпП) .

Крім того при звільненні працівників у зв`язку зі скороченням чисельності або штату повинні додержуватись правила щодо переведення звільнених працівників на іншу роботу при наявності вакантних робочих місць (посад) і згоди працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у п.п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 КЗпП України).

Власник є таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч.3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

З матеріалів справи вбчається , що у зв`язку зі скороченням посади, яку займав ОСОБА_3 у ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1 , йому було запропоновано вакантну посаду завідувача матеріальним складом з посадовим окладом 2070 грн., від зайняття якої він відмовився 02 вересня 2015 року, про що свідчить його особистий підпис. Вказане підтверджується пропозицією директора філії /т. 1, а.с.67/.

Також з матеріалів справи вбачається,що на час звільнення позивача був перелік посад, які були у штатних розписах Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України і які позивачу не були запропоновані.

Суд першої інстанції правильно встановив зазнаені обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження, що після попередження позивача про звільнення позивачу запропоновано весь перелік наявних вакансій, на підприємстві відповідача.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП встановлено, що при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Суд першої інстанції виходячи з зазначеної норми матеріального права визначився з розміром виплат які підлягали стягненню з відповідча на користь позивач.

Розмір виплат, визначений судом першої інстанції, який підлягє стягненню з відповідча на користь позивача, відповідачем не спростований.

Належні та допустимі докази, на підтвердження того, що заява про поновлення на роботі розглядалась судом більше як рік з вини позивача в матеріалах справи відсутні.

Стаття 237-1КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (з відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

В частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції визначився з розміром заподіяної шкоди відповідно до встановлених обставин справи , виходячі із розумності та справедливості.

Зазначені висновки суду в цій частині, відповідачем не спростовані , а доводи викладені в апеляційній скарзі мають загальний характер і непідтверджені належними та допустими доказами.

Апеляційний суд, приймаючи до уваги встановлені обставини справи , дійшов висновку, що суд першої інстанції розглянув справу в межах доводів заяви та наданих сторонами доказів.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки не підтверджуються належними доказами, суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України , залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13.05.2019 року, залишити без змін.

Текст постанови складено 16.09.2019року.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст..389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: