Постанова

від 01.04.2020 по справі 404/7693/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 404/7693/15-ц

провадження № 61-19092св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі : Акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України , філія Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда

від 13 травня 2019 року у складі судді Іванової Н. Ю. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Черненка В. В., Дьомич Л. М., Кіселика С. А.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом(далі - Закон України № 460-IX).

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України (далі - ПАТ ДПЗКУ ), правонаступником якого є Акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України (далі - АТ ДПЗКУ ), Філії ПАТ ДПЗКУ Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1 (далі - Кіровоградський КХП № 1 ) про визнання незаконним наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди .

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 20 березня 2012 року працював на посаді головного юрисконсульта філії ПАТ ДПЗКУ Кіровоградський КХП № 1 , проте 01 квітня 2014 року та 21 жовтня

2014 року йому оголошено догани, а 24 жовтня 2014 року звільнено з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України (за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків).

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 13 березня 2015 року в справі № 404/9712/14-ц, яке набрало законної сили, визнано незаконними та скасовано накази філії ПАТ ДПЗКУ Кіровоградський КХП № 1 від 01 квітня 2014 року, від 21 жовтня 2014 року та від 24 жовтня

2014 року, а також поновлено ОСОБА_1 на посаді головного юрисконсульта філії ПАТ ДПЗКУ Кіровоградський КХП № 1 з 24 жовтня 2014 року та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 18 січня

2016 року в справі № 404/4330/15-ц, яке набрало законної сили, стягнуто з філії ПАТ ДПЗКУ Кіровоградський КХП № 1 на користь ОСОБА_1 9 067,30 грн середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

Разом з тим, 21 липня 2015 року позивача було ознайомлено з наказом відповідача про виключення зі штатного розпису посади головного юрисконсульта, яку обіймав ОСОБА_1 .

Зазначав, що він мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, тому Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської районної у Кіровограді ради 02 вересня 2015 року надало йому путівку до санаторію терміном

на 24 календарних дні з 05 вересня 2015 року до 28 вересня 2015 року.

Вказував, що за весь період роботи він не використав відпустку

за 2012-2015 роки, тому з метою санітарного лікування 02 вересня

2015 року звернувся до відповідача з двома заявами про надання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю

14 календарних дні з 04 вересня 2015 року до 17 вересня 2015 року та про надання відпустки за відпрацьований рік з 18 вересня 2015 року, проте остання заява залишилася без задоволення, про що він дізнався лише після повернення із санаторію.

Позивач 29 вересня 2015 року отримав рекомендований лист, в якому зазначалось, що він звільнений з 21 вересня 2015 року згідно з наказом

від 18 липня 2015 року у зв`язку із скороченням штату працівників та йому необхідно отримати трудову книжку. У подальшому у зазначений наказ було внесено виправлення.

Позивач вважає дії відповідача неправомірними, оскільки він має право на пільги встановлені законодавством України як для учасника бойових дій. Крім того, ОСОБА_1 при звільненні не були запропоновані всі вакантні посади на підприємстві. Роботодавець не намагався працевлаштувати працівника, хоча на підприємстві були вакантні посади, чим порушив вимоги трудового законодавства.

Вказував, що неправомірними діями відповідачів йому завдано моральну шкоду. Крім того, позивач має право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На підставі викладеного ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог просив: поновити його на посаді головного юрисконсульта філії ПАТ ДПЗКУ Кіровоградський КХП № 1 з 21 вересня 2015 року; визнати незаконним наказ філії ПАТ ДПЗКУ Кіровоградський КХП № 1 про звільнення його з 21 вересня 2015 року з посади головного юрисконсульта; стягнути з ПАТ ДПЗКУ , в інтересах якої діє філія ПАТ ДПЗКУ Кіровоградський КХП № 1 , на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 вересня 2015 року до дня поновлення на роботі; стягнути з ПАТ ДПЗКУ , в інтересах якої діє філія ПАТ ДПЗКУ Кіровоградський КХП № 1 , на його користь моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 15 серпня 2016 року (в складі судді Кулінка Л. Д.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 звільнено відповідно до вимог трудового законодавства, тобто відсутні підстави для поновлення його на роботі. Крім того, з позивачем своєчасно проведено розрахунок під час звільнення, у тому числі з виплатою компенсації за невикористану щорічну відпустку. Позивачем не наведено доказів заподіяння йому моральної шкоди. Крім того, враховуючи безпідставність позовних вимог щодо визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позовна вимога про стягнення моральної шкоди в даному випадку є похідною, а тому не підлягає задоволенню.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 грудня

2016 року (в складі колегії суддів: Єгорової С. М., Дуковського О. Л., Голованя А. М.) рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда

від 15 серпня 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що позивач не навів доказів порушення його прав. У філії

ПАТ ДПЗКУ Кіровоградський КХП № 1 мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення штату, а саме посади головного юрисконсульта юридичної служби, яку займав позивач. Відповідачем додержано норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, надані письмові докази щодо змін в організації виробництва і праці. ОСОБА_1 був попереджений за два місяці про наступне вивільнення, відмовився від переведення на іншу роботу, яка з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, була запропонована роботодавцем. Крім того, на звільнення позивача надано згоду профспілкового комітету підприємства.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року (в складі колегії суддів: Кузнєцова В. О., Євтушенко О. І., Євграфової Є. П., Кадєтової О. В.,

Мостової Г. І.) рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда

від 15 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала касаційного суду мотивована тим, що однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Вирішуючи даний спір, суди не врахували вищезазначеного та ухвалили судові рішення на основі неповно з`ясованих обставин у справі. При цьому суди не надали оцінки доводам позивача та наявним вакантним посадам у відповідному штатному розписі відповідача з відповідними змінами та зазначення вакантних посад на день звільнення позивача, що є обов`язком роботодавця відповідно до вимог статті 49-2 КЗпП України.

Оскаржуваним рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда

від 13 травня 2019 року (в складі судді Іванової Н. Ю.) позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ філії ПАТ ДПЗКУ Кіровоградський КХП № 1 про звільнення ОСОБА_1 з 21 вересня 2015 року з посади головного юрисконсульта.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного юрисконсульта філії

ПАТ ДПЗКУ Кіровоградський КХП № 1 з 21 вересня 2015 року.

Стягнуто з ПАТ ДПЗКУ , від імені якого діє філія ПАТ ДПЗКУ Кіровоградський КХП № 1 , на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 вересня 2015 року до 13 травня 2019 року в розмірі 148 369 грн, з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів і зборів, та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

Стягнуто з ПАТ ДПЗКУ , від імені якого діє філія ПАТ ДПЗКУ Кіровоградський КХП № 1 , на користь держави судовий збір у розмірі 2 305,20 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на час звільнення позивача на підприємстві відповідача були вакантні посади, проте вони не були запропоновані працівникові, тому при звільненні останнього порушено вимоги статті 49-2 КЗпП України. Відповідач не подав до суду належних та допустимих доказів, які підтверджують факт надання позивачу пропозицій про всі наявні на підприємстві вакансії, включаючи ПАТ ДПЗКУ та всі його філії.

Встановивши, що звільнення позивача відбулось з порушенням установленого законом порядку, місцевий суд дійшов висновку про наявність правових підстав для поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

При визначенні розміру моральної шкоди суд першої інстанції виходив із ступеня та характеру перенесених позивачем моральних страждань, що були викликані порушенням його гарантованого Конституцією України права на працю, характеру та способу заподіяння моральної шкоди. Судом також враховано тривалість процесу відновлення порушеного права позивача.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 12 вересня 2019 року

(в складі колегії суддів: Черненка В. В., Дьомич Л. М., Кіселика С. А.) рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 13 травня

2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що на час звільнення позивача у штатних розписах ПАТ ДПЗКУ був перелік посад, які позивачу не були запропоновані. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження, що після попередження позивача про звільнення позивачу запропоновано весь перелік наявних вакансій на підприємстві відповідача.

Також апеляційний суд вказував, що місцевий суд правильно визначився з розміром виплат, які підлягали стягненню з відповідача на користь позивача. Розмір виплат, визначений судом першої інстанції для стягнення з відповідача на користь позивача, не спростований належними та допустимими доказами. Суд першої інстанції визначився з розміром заподіяної шкоди відповідно до встановлених обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі АТ ДПЗКУ просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що звільнення позивача відбулося з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відсутні.

Прийняття та звільнення з роботи працівників філії належить до повноважень саме директора філії ПАТ ДПЗКУ Кіровоградський КХП

№ 1 , тому у межах своїх повноважень запропоновано вивести зі штатного розпису посаду головного юрисконсульта, яка не була задіяна в основному виробничому процесі філії. У зв`язку зі скороченням вищевказаної посади позивача було попереджено про наступне вивільнення та запропоновано посаду, від якої він відмовився.

Отже, ОСОБА_1 звільнено з дотриманням норм трудового законодавства, повідомлено його належним чином про таке звільнення та запропоновано звернутися до роботодавця для отримання трудової книжки.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що він мав переважне право на залишення на роботі. При цьому, оцінка кваліфікації працівників та продуктивності їх праці є прерогативою безпосередньо керівника підприємства і не може бути замінена оцінкою іншої особи.

Сам по собі факт наявності вакантних посад на підприємстві не свідчить про можливість зайняття їх особою, яку звільняють. На підприємстві були відсутні вакантні посади, які могли бути запропоновані позивачу.

Таким чином, відповідач при звільненні позивача не порушив норми чинного законодавства, оскільки відповідно до статті 49-2 КЗпП України запропонував останньому вакантну посаду та намагався забезпечити його роботою, однак ОСОБА_1 відмовився від запропонованої посади, тому зобов`язаний працевлаштуватись самостійно.

Суди не звернули уваги на те, що у позивача відсутній досвід роботи за наявними у відповідача посадами, немає необхідної освіти, кваліфікації, знань, вмінь та навичок, тому роботодавець не мав об`єктивних підстав пропонувати ОСОБА_1 інші вакантні посади.

Крім того, суди дійшли помилкового висновку про стягнення на користь позивача моральної шкоди та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такі вимоги не доведені належними та допустимими доказами.

Доводи інших учасників справи

ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що при його звільненні відповідачем не враховано переважне право позивача на залишення на роботі як учасника бойових дій. Крім того, відповідач не запропоновував позивачу всі наявні на підприємстві посади, які з`явилися на підприємстві в цілому протягом двох місяців з дня попередження про звільнення, і які існували на день звільнення ОСОБА_1 , з урахуванням його кваліфікації, досвіду роботи, навичок, вмінь тощо.

Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

11 лютого 2020 справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 березня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 з 20 березня 2012 року працював на посаді головного юрисконсульта філії ПАТ ДПЗКУ Кіровоградський КХП № 1 , проте 01 квітня 2014 року та 21 жовтня 2014 року йому оголошено догани, а 24 жовтня 2014 року звільнено з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України (за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків).

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 13 березня 2015 року в справі № 404/9712/14-ц, яке набрало законної сили, визнано незаконними та скасовано накази філії ПАТ ДПЗКУ Кіровоградський КХП № 1 від 01 квітня 2014 року, від 21 жовтня 2014 року та від 24 жовтня

2014 року, а також поновлено ОСОБА_1 на посаді головного юрисконсульта філії ПАТ ДПЗКУ Кіровоградський КХП № 1 з 24 жовтня 2014 року та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 18 січня

2016 року в справі № 404/4330/15-ц, яке набрало законної сили, стягнуто з філії ПАТ ДПЗКУ Кіровоградський КХП № 1 на користь ОСОБА_1 9 067,30 грн середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

Суди також встановили , що наказом філії ПАТ ДПЗКУ Кіровоградський КХП № 1 від 20 липня 2015 року з 20 липня 2015 року виведено штатну одиницю головного юрисконсульта юридичної служби, затверджено зміни до штатного розпису, інженера з підготовки кадрів зобов`язано попередити працівника, який займає цю посаду, про його наступне вивільнення у зв`язку зі скороченням штату.

Наказом філії ПАТ ДПЗКУ Кіровоградський КХП № 1 від 21 липня

2015 року вирішено попередити про наступне вивільнення з роботи

21 вересня 2015 року у зв`язку зі скороченням штату головного юрисконсульта юридичної служби ОСОБА_1. Вказаний наказ погоджено з інженером з підготовки кадрів та головним юрисконсультом. З цим наказом позивач ознайомлений 21 липня 2015 року.

Встановлено, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, учасників бойових дій.

ОСОБА_1 02 вересня 2015 року звернувся до філії ПАТ ДПЗКУ Кіровоградський КХП № 1 із заявою про надання додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів

з 04 до 17 вересня 2015 року.

Наказом від 03 вересня 2015 року позивачу надано додаткову відпустку окремим категоріям ветеранів війни з 04 до 17 вересня 2015 року.

Також, 02 вересня 2015 року позивач звернувся із заявою про надання планової відпустки за 2015 рік з 18 вересня 2015 року. Наказ про надання такої відпустки відповідачем видано не було.

ОСОБА_1 знаходився на санаторно-курортному лікуванні

з 05 до 28 вересня 2015 року в Спеціалізованому Трускавецькому санаторії Батьківщина .

У зв`язку зі скороченням посади, яку займав ОСОБА_1 , останньому була запропонована вакантна посада завідувача матеріальним складом з посадовим окладом 2 070 грн, від зайняття якої він відмовився 02 вересня 2015 року, про що свідчить його особистий підпис.

Директором філії ПАТ ДПЗКУ Кіровоградський КХП № 1 повідомлено голову цехового профспілкового комітету про зміни в штатному розписі та скорочення посад з 21 вересня 2015 року та про майбутнє звільнення із займаної посади у зв`язку зі скороченням штату 21 вересня 2015 року, зокрема ОСОБА_1 з виплатою йому вихідної допомоги. Адміністрація підприємства порушила клопотання про надання згоди профспілковим комітетом на звільнення зазначеного працівника.

Згідно з протоколом від 03 вересня 2015 року цеховий профспілковий комітет надав згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 .

Згідно з наказом відповідача від 18 червня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з посади головного юрисконсульта юридичної служби

на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з 21 вересня 2015 року з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку та компенсації за 25 календарних днів невикористаної щорічної відпустки. З цим наказом позивач ознайомився 30 вересня 2015 року.

Наказом від 07 грудня 2016 року виправлено помилково вказану дату складання наказу від 18 липня 2015 року на 18 вересня 2015 року.

Відповідач 21 вересня 2015 року направив на адресу позивача лист, у якому зазначив, що у зв`язку зі звільненням йому необхідно одержати трудову книжку у кадровій службі підприємства, також надіслано наказ про припинення трудового договору для ознайомлення.

Відповідно до довідки від 04 квітня 2016 року, виданої директором філії

ПАТ ДПЗКУ Кіровоградський КХП № 1 , розрахунок при звільненні ОСОБА_1 , який працює на посаді головного юрисконсульта, згідно з наказом від 18 липня 2015 року був проведений своєчасно та виплачено: заробітну плату за вересень 2015 року - 311,18 грн, компенсацію за невикористану щорічну відпустку (за 25 календарних днів) - 2 665,45 грн, вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку - 6 709,13 грн. Всього нараховано - 9 685,76 грн, утримано податків - 1 894,74 грн, виплачено - 7 791,02 грн.

Суди також встановили, що відповідно до диплому серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 у 1977 році вступив до Дніпропетровського технікуму автоматики і телемеханіки і у 1981 році закінчив повний курс по спеціальності електронні обчислювальні прилади та устаткування, йому присвоєно кваліфікацію технік-електрик.

У 1984 році ОСОБА_1 вступив до Кіровоградського інституту сільськогосподарського машинобудування і у 1990 році закінчив повний курс Вінницького політехнічного інституту за спеціальністю Електронні обчислювальні машини . Рішенням Державної екзаменаційної комісії

від 09 червня 1990 року ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію інженера-системотехніка. Вказане підтверджується дипломом серії НОМЕР_2

від 30 червня 1990 року.

Крім того, ОСОБА_1 у 2001 році закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого і отримав повну вищу освіту за спеціальністю Правознавство та здобув кваліфікацію юриста. Вказане підтверджується дипломом спеціаліста серії НОМЕР_3.

Суди також встановили, що ПАТ ДПЗКУ має 56 філій. Представником відповідача в судовому засіданні були вибірково надані відомості про наявні вакансії по 6 філіям ПАТ ДПЗКУ .

Відповідно до штатних розписів на час звільнення позивача у філії

ПАТ ДПЗКУ Шполянський елеватор були наявні такі вакантні посади: заступник директора, секретар керівника, інженер з механізації та автоматизації виробничих процесів першої категорії, начальник охорони, апаратник хімводоочищення, апаратник оброблення зерна, апаратник оброблення зерна, ліфтер, комірник, складач поїздів.

Крім того, на час звільнення позивача у філії ПАТ ДПЗКУ Хлібна база

№ 78 були наявні наступні вакантні посади: водій автотранспортних засобів, секретар керівника, бухгалтер другої категорії, завідувач складу, водій автотранспортних засобів, бухгалтер другої категорії, завідувач складу, а у філії ПАТ ДПЗКУ Хлібна база № 86 - посади: штукатур, апаратник оброблення зерна.

У філії ПАТ ДПЗКУ Криворізьке хлібоприймальне підприємство України на час звільнення позивача були наявні наступні вакантні посади: апаратник оброблення зерна п`ятого розряду, апаратник оброблення зерна п`ятого розряду, вагар, електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування п`ятого розряду, прибиральник виробничих приміщень, вагар, електрогазозварювальник п`ятого розряду, електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування п`ятого розряду, водій автотранспортних засобів, тракторист четвертого розряду, тракторист четвертого розряду, інспектор з кадрів, бухгалтер, економіст другої категорії, провідний інженер з охорони праці, начальник охорони пожежної, сторожової, завідувач складу.

Також на час звільнення позивача у філії ПАТ ДПЗКУ Уманський елеватор були наявні наступні вакантні посади: головний економіст, начальник виробничої лабораторії, технік лаборант першої категорії, старший майстер дільниці, майстер виробничої дільниці, машиніст зернових навантажувально-розвантажувальних машин, силосник, слюсар-ремонтник, тракторист, водій автотранспортних засобів, оператор котельні, електромонтер з ремонту і обслуговування електроустаткування.

У філії ПАТ ДПЗКУ Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів на час звільнення позивача були наявні наступні вакантні посади: машиніст розфасувально-пакувальних машин, апаратник оброблення зерна - бригадир, апаратник оброблення зерна (4 вакантні посади), прибиральник виробничих приміщень, апаратник оброблення зерна - бригадир, слюсар-ремонтник - бригадир, налагоджувальник газових установок, слюсар з виготовлення деталей та вузлів систем вентиляції, кондиціювання повітря пневмотранспорту й аспірації, електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування - бригадир, слюсар з КВП та А, електрогазозварник ручного зварювання, провідний бухгалтер, фахівець з методів розширення ринків збуту, майстер дільниці (2 вакантні посади), начальник цеху, майстер дільниці вибою пластівців і мюслі.

Суди встановили, що вказані посади позивачу не були запропоновані при звільненні з підприємства відповідача.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За загальним правилом, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України передбачена можливість розірвання трудового договору за ініціативою власника чи уповноваженого ним органу при змінах в організації виробництва і праці, до яких відноситься, зокрема, і скорочення чисельності чи штату працівників.

Порядок вивільнення працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та порядок врахування переважного права працівника на залишення на роботі встановлено статтями 42, 49-2 КЗпП України.

Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За правилами статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі (філії) працівник, який вивільнюється, працював.

Тобто, ПАТ ДПЗКУ зобов`язане було запропонувати ОСОБА_1 всі вакансії, що існували на цьому підприємстві на час звільнення працівника, а не лише посади, які були у філії ПАТ ДПЗКУ Кіровоградський КХП

№ 1 .

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що при звільненні з роботи ОСОБА_1 були порушені вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо його працевлаштування, оскільки йому не були запропоновані всі вакантні на підприємстві посади, які відповідали його кваліфікації, суди дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для скасування наказу відповідача про звільнення позивача та поновлення його на посаді головного юрисконсульта філії ПАТ ДПЗКУ Кіровоградський КХП № 1 з 21 вересня 2015 року.

Також місцевий суд, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно визначив розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого

1995 року № 100.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди на користь

ОСОБА_1 у розмірі 5 000 грн суди правомірно виходили з того, що така шкода заподіяна відповідачем. Визначаючи розмір моральної шкоди, місцевим судом враховано характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо).

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що ОСОБА_1 звільнено з дотриманням норм трудового законодавства, так як запропоновано вакантну посаду, від якого він відмовився, повідомлено останнього належним чином про таке звільнення та запропоновано звернутися до роботодавця для отримання трудової книжки, оскільки, як встановлено судами, на підприємстві відповідача на час звільнення позивача були вакантними інші посади, які не були запропоновані працівнику, тому порушенні його права, гарантовані КЗпП України та Конституцією України.

Доводи касаційної скарги, що позивач не міг обіймати вакантні посади, так як не володів навиками відповідної роботи, тому вказані посади обґрунтовано не запропоновані останньому, не заслуговують на увагу, оскільки на підтвердження вказаних обставин не надано належних та допустимих доказів, зокрема, які свідчать про спеціальні вимоги, що пред`являлися до осіб, які претендували на ці посади, крім того, позивач має три вищих освіти. При цьому, відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Безпідставними є доводи касаційної скарги, що позивач міг претендувати лише на посади, які були у філії ПАТ ДПЗКУ Кіровоградський КХП № 1 , а не в інших філіях ПАТ ДПЗКУ , оскільки філії та представництва не є юридичними особами, вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Саме юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а не її філія. При цьому роботодавець зобов`язаний був запропонувати всі вакансії, які існували на вищевказаному підприємстві, незалежно від того, в якій філії позивач працював.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог

статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому ці судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 13 травня

2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 вересня 2019 року залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська