Постанова

від 10.09.2019 по справі 640/11479/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 640/11479/19

провадження № 22-ц/790/3990/19

10 вересня 2019 року

м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бровченка І.О.,

суддів: Колтунової А.І., Бурлака І.В.,

за участю секретаря - Прокопчук І.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 10 червня 2019 року в складі судді Якуша Н.В.,

в с т а н о в и в:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Позовна заява мотивована тим, що 06 липня 2018 року між нею та відповідачем було укладено договір позики грошових коштів в розмірі 269 500 грн, що на момент укладання договору в еквіваленті на долар США становило 10000,00 дол США, про що була складена відповідна розписка. Строк повернення коштів за договором було визначено наступним чином: за першою вимогою, але не пізніше одного року з моменту оформлення розписки . Зазначила, що 17 квітня 2019 року засобом поштового зв`язку на адресу відповідача було направлено лист-вимогу про повернення коштів, яке було повернуто за зворотною адресою через закінчення терміну зберігання на поштовому відділенні. Посилаючись на п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань від 17.12.2013 року №14 вважала днем пред`явлення вимоги з урахуванням невручення поштового відправлення - день оформлення цього повідомлення. З урахуванням цього та враховуючи положення ч.1 ст. 1049 ЦК, вважала, що відповідач був зобов`язаний повернути борг до 01 червня 2019 року (протягом 30 днів з дня направлення вимоги про повернення коштів), але станом на день звернення до суду це не зробив. Тому у неї виникло право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Разом із позовом представником позивача подана заява про забезпечення позову, в якій просить суд заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії з відчуження йому належної частки в розмірі 100% у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю МАРКЕТИКА (код за ЄДРПОУ 41140235, місцезнаходження юридичної особи: м. Харків, провулок Іванівський, 5, каб. 13) та заборонити державним реєстраторам, нотаріусам та іншим посадовим особам, які відповідно до закону наділені повноваженнями державних реєстраторів, здійснювати реєстраційні дії та вносити записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно частки у розмірі 100% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю МАРКЕТИКА .

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10 червня 2019 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено.

Заборонено ОСОБА_2 вчиняти дії з відчуження йому належної частки в розмірі 100% у статутному капіталі ТОВ МАРКЕТИКА .

Заборонено державним реєстраторам, нотаріусам та іншим посадовим особам, які відповідно до закону наділені повноваженнями державних реєстраторів, здійснювати реєстраційні дії та вносити записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно частки у розмірі 100% у статутному капіталі ТОВ МАРКЕТИКА .

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволені заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. . Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази його наміру відчужувати ТОВ Маркетика , спір який виник між сторонами не є корпоративним, товариство та учасники цього товариства не є стороною корпоративного спору.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 16 липня 2018 року клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Київського районного суду м. Харкова від 10 червня 2019 року задоволено.

Поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження ухвали Київського районного суду м. Харкова від 10 червня 2019 року.

Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 10 червня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 31 липня 2019 року закінчено підготовку апеляційного розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Призначено цивільну справу до розгляду судом апеляційної інстанції в судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного суду на 10 год. 50 хв. 10 вересня 2019 року.

Відзиву на апеляційну скаргу учасниками справи до суду не подано.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Отже, виходячи з об`єкту, щодо якого позивач просить здійснити заходи забезпечення позову, суд, дослідивши матеріали справи, що підтверджують право власності відповідача на частку у розмірі 100% у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю МАРКЕТИКА (код за ЄДРПОУ 41140235, місцезнаходження юридичної особи: м. Харків, провулок Іванівський, 5, каб. 13), відсутність у його власності будь-якого рухомого чи нерухомого майна, про що свідчить відповідь витяги з Реєстрів, дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки невжиття заходів забезпечення може утруднити, чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що за даним Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відповідач є директором та єдиним учасником (засновником) - власником 100 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю МАРКЕТИКА (код ЄДПОУ 41140235).

У той же час відповідачу не належить жодне рухоме та нерухоме майно, що підтверджується відповідними витягами.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України передбачені види забезпечення позову, а саме: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановлення обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупинення митного оформлення товарів чи предметів; арешт морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Частиною третьою ст. 150 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до вимог п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову суддя, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем, пересвідчитися, зокрема, що між сторонами дійсно виник спір, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз`яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Конституційний Суд України неодноразово вказував на необхідність забезпечення основного завдання правосуддя ефективного поновлення в правах. Так, в п. 9 рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 КСУ зазначає, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Як свідчать матеріали справи, у червні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в розмірі 269 500 грн.

07 червня 2019 року представник позивача ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначила, що на праві власності відповідачеві не належить жодне рухоме та нерухоме майно, що підтверджується відповідними витягами. У той же час, за даним Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відповідач є директором та єдиним учасником (засновником) - власником 100 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю МАРКЕТИКА (код ЄДПОУ 41140235). Зважаючи на те, що відповідач не здійснив жодного платежу з метою виконання свого зобов`язання щодо повернення боргу у сумі еквівалентній 10000 доларів США, вважала, що це є підтвердженням відсутності у останнього реального наміру щодо погашення боргу та ймовірність того, що відповідач може здійснити відчуження своєї частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю МАРКЕТИКА (код ЄДПОУ 41140235) у розмір 100% оплатно чи безоплатно третім особам, що об`єктивно призведе до неможливості виконання рішення суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи позивача, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення у випадку задоволення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Позивач просила суд заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії з відчуження йому належної частки в розмірі 100% у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю МАРКЕТИКА (код за ЄДРПОУ 41140235, місцезнаходження юридичної особи: м. Харків, провулок Іванівський, 5, каб. 13) та заборонити державним реєстраторам, нотаріусам та іншим посадовим особам, які відповідно до закону наділені повноваженнями державних реєстраторів, здійснювати реєстраційні дії та вносити записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно частки у розмірі 100% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю МАРКЕТИКА .

Судом встановлено, що за даними Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відповідач є директором та єдиним учасником (засновником) - власником 100 % статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю МАРКЕТИКА (код ЄДПОУ 41140235).

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, розмір внеску до статутного капіталу (100% статутного капіталу) 500 000 грн. (а.с. 48-51).

Таким чином, ціна позову становить 269 500 грн, розмір належного ОСОБА_2 статутного капіталу (100% статутного капіталу) товариства - 500 000 грн. (а.с. 48-51).

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції перевірив доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, який він просив застосувати, враховуючи відсутність в матеріалах справи відомостей про наявність у відповідача ОСОБА_2 на праві власності іншого нерухомого майна, дійшов обґрунтованого висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити в майбутньому виконання можливого рішення про задоволення позовних вимог.

Разом із цим, суд першої інстанції не з`ясував співмірність виду забезпечення позову, який просила застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам, та не оцінив рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, а саме сумі стягнення, та вжив заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти дії з відчуження йому належної частки в розмірі 100% у статутному капіталі ТОВ МАРКЕТИКА , заборони державним реєстраторам, нотаріусам та іншим посадовим особам, які відповідно до закону наділені повноваженнями державних реєстраторів, здійснювати реєстраційні дії та вносити записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно частки у розмірі 100% у статутному капіталі ТОВ МАРКЕТИКА .

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що право на доступ до суду повинно бути реальним та ефективним.

Зокрема, ЄСПЛ зазначав: Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава учасниця Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі і процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити, щоб судовий процес перетворився в безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимогам, так як доступ до правосуддя повинен бути не тільки фактичним, а й реальним (рішення ЄСПЛ у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що право на доступ до суду повинно бути реальним та ефективним.

Зокрема, ЄСПЛ зазначав: Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава учасниця Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі і процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити, щоб судовий процес перетворився в безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимогам, так як доступ до правосуддя повинен бути не тільки фактичним, а й реальним (рішення ЄСПЛ у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

У справі Беллет проти Франції ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, повинен бути достатнім для забезпечення права людини на суд, враховуючи принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в його права .

За таких обставин суд апеляційної інстанції доходить висновку, що забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти дії з відчуження та заборони державним реєстраторам, нотаріусам та іншим посадовим особам, які відповідно до закону наділені повноваженнями державних реєстраторів, здійснювати реєстраційні дії та вносити записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно частки у статутному капіталі ТОВ МАРКЕТИКА є цілком доречним, обґрунтованим, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених прав позивача.

Разом із цим, враховуючи обсяг позовних вимог, а саме, суму стягнення, принципи розумності, обґрунтованості, суд вважає, що необхідним, співмірним, достатнім та ефективним є вжиття заходи забезпечення позову в межах суми стягнення у розмірі 269 500 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково. Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 10 червня 2019 року змінити, доповнити резолютивну частину судового рішення реченням - Забезпечення позову вжити в межах суми стягнення у розмірі 269 500 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368,т374, 376, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 10 червня 2019 року змінити.

Доповнити резолютивну частину судового рішення реченням - Забезпечення позову вжити в межах суми стягнення у розмірі 269 500 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 вересня 2019 року.

Головуючий - І.О. Бровченко

Судді: І.В. Бурлака

А.І. Колтунова