Постанова

від 10.09.2019 по справі 1/65-б

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року Справа № 1/65-Б

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Дужич С.П.

секретар судового засідання Полюхович І.Г.

за участю представників сторін:

ПАТ "Дельта Банк": Сніпулова В.В., адвоката за довіреністю від 30.08.2019р.,

ліквідатора: Михайловський С.В., посвідчення №413 від 22.03.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу арбітражного керуючого Михайловського С.В. на ухвалу господарського суду Волинської області від 03.04.19 (скарга на дії ліквідатора) суддею Кравчук А. М. о 16:00 год. у м.Луцьку, повний текст складено 08.04.19р. у справі № 1/65-Б

за заявою Закритого акціонерного товариства "Агросвіт" м.Володимир-Волинський

до Приватного підприємства "Макаронна компанія" с.Тарасове, Луцького району

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 18.03.2010 року порушено провадження у справі про банкрутство ПП "Макаронна компанія", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Драгун І.І.

Ухвалою суду від 16.01.2013 року замінено розпорядника майна ПП "Макаронна компанія" Драгун І.І. на арбітражного керуючого Михайловського С.В.

Ухвалою суду від 19.06.2013 року затверджено реєстр вимог кредиторів ПП "Макаронна компанія".

29.01.2014 року судом винесено постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, ліквідатором призначено Михайловського С.В.

02.12.2016 року на адресу господарського суду Волинської області від ПАТ Дельта Банк надійшла скарга на дії ліквідатора ПП Макаронна компанія Михайловського С.В..

У скарзі №18.5/2498 від 29.11.2016 року ПАТ "Дельта Банк" зазначає, що ліквідатором неправомірно здійснено розподіл коштів, отриманих від реалізації майна боржника, в тому числі майна, що перебуває в заставі банку, зокрема, на погашення основної грошової винагороди арбітражного керуючого (оцінка, оплата послуг арбітражного керуючого та працівників, транспорт, пошта тощо). Зазначає, що ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено чіткі вимоги до порядку погашення забезпечених вимог та не передбачено права ліквідатора на погашення своїх витрат у справі про банкрутство, у т.ч. сплати винагороди за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставного майна.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 03.04.2019 року у справі №1/65-Б скаргу ПАТ "Дельта Банк" від 29.11.2016 року № 18.5/2498 на дії ліквідатора Михайловського С.В. задоволено частково. Визнано неправомірними дії ліквідатора Михайловського С.В. в частині розподілу коштів в сумі 266 166 грн. 10 коп. з вартості реалізованого заставного майна ПАТ "Дельта Банк". Зобов`язано ліквідатора Михайловського С.В. повернути на ліквідаційний рахунок боржника кошти в сумі 266 166 грн. 10 коп., отримані від реалізації заставного майна ПАТ "Дельта Банк".

В обґрунтування ухвали суд, з посиланням на ст.ст. 26, 42, 44, 45, 49, 115, п. 37 інформаційного листа ВГС України №01-06/606/2013 від 28.03.2013р. "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", постанови ВГСУ від 23.04.2013 року по справі № 5020-544/2011, від 31.07.2013 року у справі №920/98/13, від 31.07.2013 року у справі № 12/120-Б-10, від 16.10.2014 року у справі № Б24/10-10, №5021/2737/2011 від 25.05.2016 року, №915/1340/13 від 02.04.2015 року, №42/116 від 11.04.2017 року, №5021/2737/2011 від 25.05.2016 року постанови Верховного Суду від 14.02.2018року №927/1191/14, №910/32824/15 від 01.03.2018 року, №910/32824/15 від 01.03.2018 року вказав, що оскільки грошові кошти в сумі 268 971 грн. 00 коп. не є в розумінні ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" витратами, пов`язаними з утриманням, збереженням та продажем заставного майна, судом не визначено розмір, період, джерела та порядок їх сплати, а тому незаконно утримані ліквідатором Михайловським С.В. з вартості реалізованого заставного майна. Враховуючи вищевикладене, те, що спірні кошти отримані ліквідатором, розподіл отриманих від реалізації майна коштів проводиться з ліквідаційного рахунку, суд дійшов висновку, що скаржником доведено належними та допустимими доказами порушення норм чинного законодавства ліквідатором Михайловським С.В., які можуть бути підставою для частково задоволення скарги, визнання певних дій ліквідатора неправомірними та повернення спірної грошової суми на ліквідаційний рахунок боржника ПП "Макаронна компанія".

Не погодившись із винесеною ухвалою, арбітражний керуючий Михайловський С.В. звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 03.04.2019 року у справі №1/65-Б та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ПАТ "Дельта Банк" від 29.11.2016 року №18.5/2498 на дії ліквідатора Михайловського С.В. повністю.

Щодо незаконності оскаржуваної ухвали в частині зобов`язання ліквідатора повернути кошти на оплату послуг в сумі 106 272.00 грн. зазначає, що судом першої інстанції було невірно застосовано висновки відображені у постанові Верховного Суду від 01.03.2018р. №910/32824/15, а саме арбітражний керуючий, за наявності вимог щодо неоплачених винагороди та витрат, не є кредитором в розумінні приписів ст. 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , його вимоги не включаються до Реєстру вимог кредиторів боржника, а, відповідно до п.1) ч.1 ст.45 вказаного Закону, входять до витрат, які задовольняються першочергово (поряд з забезпеченими вимогами), після реалізації частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом, а також : сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв`язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника. Однак, ці висновки не були прийняті судом при ухваленні оскаржуваної ухвали.

Крім того, вважає незрозумілим посилання суду на те, що докази повідомлення ПАТ "Дельта Банк" про проведення засідань комітету кредиторів боржника відсутні. Як вже було зазначено вище розмір грошової винагороди Ліквідатора було схвалено комітетом кредиторів (копії протоколів містяться в матеріалах справи та були дослідженими ухвалами від 21.01.2015 року у справі №1/65-Б, які ніким не оскаржувались та набрали законної сили).

Скаржник, також, наголошує, що усі майнові активи ПП Макаронна компанія - реалізовано, жодного іншого майна немає, тому справа про банкрутство 1/65-Б, якби не було подано скаргу ПАТ Дельта Банк перейшла б в останню стадію - підготовка ліквідаційного звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. За таких обставин, будь-які альтернативні джерела для покриття витрат на оплату праці ліквідатора - відсутні, що в свою чергу порушує конституційні принципи на отримання оплати за виконану роботу (зауваження ПАТ Дельта Банк щодо роботи ліквідатора, окрім порядку розподілу коштів - відсутні).

Разом з тим, з посиланням на ст. ст. 45, 115 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , постанову РАГС від 22.06.2016р. у справі №903/224/15, постанову ВГС України №42/116 від 11.04.2017 року, ст. 43 Конституції України, зауважує, що на підставі постанови № 150 від 02.03.2015р. правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 51 від 02.03.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк". Враховуючи зазначене, стягнення з кредитора - ПАТ Дельта Банк суми грошової винагороди арбітражному керуючому за здійснення ним повноважень ліквідатора, витрат, понесених ним в процедурі ліквідації боржника, буде неможливим, що потягне за собою порушення прав самого арбітражного керуючого на оплату його послуг.

Отже, вважає, що оплата послуг ліквідатора за період виконання ним своїх повноважень здійснюється за рахунок коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу його майна (майнових прав), або із фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, якщо такий створено комітетом кредиторів боржника. При цьому, керуючись принципом пропорційності голосів кредиторів на зборах кредиторів кількості їх грошових вимог відповідно до статті 26 Закону про банкрутство, господарський суд вправі застосувати такий принцип до розподілу між кредиторами витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури (в тому числі на виплату грошової винагороди та відшкодування витрат ліквідатора), за відсутності у боржника коштів від господарської діяльності, від реалізації його майна та рішення комітету кредиторів про утворення фонду для оплати грошової винагороди ліквідатору чи відшкодування його витрат.

Крім того, вважає незаконною оскаржувану ухвалу в частині зобов`язання ліквідатора повернути витрати на оплату послуг працівників у справі №1/65-Б за березень-грудень 2014 року (в т.ч. нарахування ЄСВ на заробітну плату працівників) послуг в сумі 159 894,10 грн., які були нараховані на підставі протоколів засідання комітету кредиторів від 19.02.2014 року та від 12.03.2014 року.

Також звертає увагу, що вказані кошти вже були сплачені вище зазначеним працівникам, в тому числі витрати на ЄСВ були перераховані до бюджету.

Однак, судом першої інстанції не було належним чином досліджено питання оплати праці працівників у ліквідаційні процедурі ПП Макаронна компанія .

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ Дельта Банк наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Серед іншого, з посиланням на ст. ст. 42, 45 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом вказує, що кошти від продажу майна банкрута, що знаходиться у заставі кредитора, можуть використовуватись виключно для позачергового задоволення вимог саме цього кредитора - заставодержателя. При цьому кошти, отримані ліквідатором від продажу заставного майна боржника, одразу підлягають перерахуванню у повному обсязі заставодержателю.

Зауважує, що згідно з правовою позицією, викладеної Верховним Судом у постановах від 14.02.2018р. у справі № 927/1191/14 та від 20.09.2018р. у справі № 904/720/14, за рахунок коштів від продажу заставного майна, які спрямовуються на погашення вимог заставного кредитора в процедурі ліквідації, можливо погасити і витрати, які пов`язані з продажем такого заставного майна.

Звертає увагу суду, що в матеріалах справи відсутні докази понесення ліквідатором ПП Макаронна компанія Михайловським С.В. будь-яких витрат, пов`язаних з продажем заставного майна АТ Дельта Банк , окрім вищевказаних послуг товарних бірж.

Крім того, зазначає, що ліквідатор ПП Макаронна компанія Михайловський С.В. вказує, що загальна сума нарахованої грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат по справі за лютий 2014р. - червень 2018р. становить 1 070 142,00 грн.

Відповідно до абз. 2, 3 ч. 7 ст. 115 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів.

Відповідно до Протоколу від 19.02.2014р. № 2 зборів кредиторів ПП Макаронна компанія обрано комітет кредиторів ПП Макаронна компанія у складі: ПАТ Креді Агріколь Банк ; ПП Спірус Вест ; ПАТ Кредитпромбанк .

АТ Дельта Банк , як правонаступник ПАТ Кредитпромбанк , входить до складу комітету кредиторів ПП Макаронна компанія , якому належать 1649 голосів.

Однак, АТ Дельта Банк протягом 2015-2019 років не отримувало запрошення на засідання комітету кредиторів ПП Макаронна компанія та всупереч ч. 9 ст. 41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом не отримувало від ліквідатора ПП Макаронна компанія Михайловського С.В. звіт про його діяльність, інформацію про фінансове становище і майно ПП Макаронна компанія під час проведення ліквідаційної процедури та використання коштів від реалізації останнього.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Протоколом комітету кредиторів ПП Макаронна компанія від 31.12.2014р. та ухвалою господарського суду Волинської області від 21.01.2015р. затверджено звіт про нарахування та виплату грошової винагороди у розмірі 185 866,55 грн., однак жоден із документів не містить вказівку на те, що затверджена сума повинна бути погашена за рахунок заставного майна АТ Дельта Банк .

Нарахована ліквідатором ПП Макаронна компанія Михайловським С. В. грошова винагорода, здійснення та відшкодування витрат у розмірі 884 275,45 грн. (1 070 142,00 - 185 866,55), всупереч вимогам абз. 3 ч. 7 ст. 115 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом господарським судом Волинської області не затверджувались.

Кредитор вважає, що ліквідатор ПП Макаронна компанія Михайловський С.В. безпідставно, необґрунтовано та всупереч вимогам абз. 1 ч. 4 ст. 42 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом не перерахував АТ Дельта Банк частину грошових коштів з реалізації майна, яке перебувало у заставі АТ Дельта Банк та було реалізовано на аукціонах 26.06.2015р. та 16.08.2016р. у загальному розмірі 306 166,10 грн. (199 894,10 + 106 272,00).

Просить залишити ухвалу господарського суду Волинської області від 03.04.2019 по справі № 1/65-Б про банкрутство ПП Макаронна компанія без змін, апеляційну скаргу ліквідатора ПП Макаронна компанія арбітражного керуючого Михайловського С.В. на ухвалу господарського суду Волинської області від 03.04.2019 у справі № 1/65-Б - без задоволення.

Інші учасники справи не скористалися правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечили явку своїх представників у судове засідання апеляційного господарського суду, хоча про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлялися заздалегідь та належним чином. Крім того, відзивів не надійшло, що відповідно до ч.3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Разом з тим, від ПАТ Креді Агріколь Банк надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі повноважного представника, крім того, вказав, що підтримує позицію ліквідатора, вважає апеляційну скаргу обґрунтованою та підставною, а ухвалу господарського суду незаконною та такою, що прийнята без урахування конституційного принципу, що будь яка виконана та прийнята робота підлягає обов`язковій оплаті.

Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представників інших учасників справи, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників останніх, за наявними у справі доказами.

У судовому засіданні ліквідатор підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 03.04.2019 року у справі №1/65-Б та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ПАТ "Дельта Банк" від 29.11.2016 року №18.5/2498 на дії ліквідатора Михайловського С.В. повністю.

Представник ПАТ "Дельта Банк" заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з підстав викладених у відзиві та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просить залишити ухвалу господарського суду Волинської області від 03.04.2019 по справі № 1/65-Б про банкрутство ПП Макаронна компанія без змін, апеляційну скаргу ліквідатора ПП Макаронна компанія арбітражного керуючого Михайловського С.В. на ухвалу господарського суду Волинської області від 03.04.2019 у справі № 1/65-Б - без задоволення.

Заслухавши пояснення представника кредитора та ліквідатора, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої ухвали, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла до наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ухвалою суду від 18.03.2010 року порушено провадження у справі про банкрутство ПП "Макаронна компанія", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Драгун І.І.

Ухвалою суду від 16.01.2013 року замінено розпорядника майна ПП "Макаронна компанія" Драгун І.І. на арбітражного керуючого Михайловського С.В.

Ухвалою суду від 19.06.2013 року затверджено реєстр вимог кредиторів ПП "Макаронна компанія".

29.01.2014 року судом винесено постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, ліквідатором призначено Михайловського С.В.

На засіданнях комітету кредиторів боржника 19.02.2014 року, 12.03.2014 року, зокрема погоджено укладення ліквідатором договорів про надання бухгалтерських послуг з бухгалтером або з бухгалтерською фірмою з оплатою праці в сумі 3 000 грн. 00 коп. щомісячно на термін ліквідаційної процедури, юридичних послуг з юристом або з юридичною фірмою з оплатою праці в сумі 3 000 грн. 00 коп. щомісячно, на термін ліквідаційної процедури, послуг з помічником (організатором діловодства) з оплатою праці в сумі 3 000 грн. 00 коп. щомісячно на термін ліквідаційної процедури; встановлено Михайловському С. В. основну грошову винагороду в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення повноважень ліквідатора боржника; затверджено звіт про нарахування та виплату грошової винагороди Михайловському С.В. за виконання обов`язків ліквідатора боржника в сумі 185 866 грн. 55 коп. за період з 29.01.2014 року по 31.12.2014 року.

Ухвалами суду від 21.01.2015 року затверджено арбітражному керуючому Михайловському С.В. основну грошову винагороду в розмірі, що дорівнює розміру чотирьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним повноважень ліквідатора та відшкодування витрат, пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури згідно підтверджуючих документів, з дня винесення постанови про визнання ПП "Макаронна компанія" банкрутом; звіт про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому Михайловському у сумі 185 866 грн. 55 коп. за виконання ним повноважень ліквідатора по справі №1/65-Б про банкрутство Приватного підприємства "Макаронна компанія" за період з 21.01.2014 року по 31.12.2014 року.

26.06.2015 року, 16.08.2016 року відбулися відкриті торги по реалізації майна ПП "Макаронна компанія", що перебуває у заставі ПАТ "Дельта Банк".

Згідно протоколів проведення повторного аукціону по реалізації майна боржника від 26.06.2015 року загальна сума від продажу заставного майна ПАТ "Дельта Банк" складає 573 701 грн. 86 коп..

Розподіл коштів ліквідатором Михайловським С.В. здійснено наступним чином: 23 819 грн. 53 коп. - на виконання ухвали суду від 28.10.2015 року №1/65-Б перераховано на рахунок ПП "Гратіс-Плюс"; 54 988 грн. 23 коп. - сплачено торгуючій організації за проведення аукціонів з продажу заставного майна; 295 000 грн. 00 коп. - погашення вимог ПАТ "Дельта Банк" ; 40 000 грн. 00 коп. - оцінка заставного майна боржника; 159 894 грн. 10 коп. - оплата послуг працівників, зокрема, бухгалтера, юриста, помічника, у справі №1/65-Б за період з березня по грудень 2014 року (в т.ч. нарахування ЄСВ на заробітну плату працівників).

Згідно протоколу проведення повторного аукціону по реалізації майна боржника від 16.08.2016 року загальна сума від продажу заставного майна ПАТ "Дельта Банк" складає 1 068 125 грн. 88 коп.

Розподіл коштів ліквідатором Михайловським С.В. здійснено наступним чином: 106 812 грн. 59 коп. - оплата послуг торгуючої організації; 855 041 грн. 29 коп. - погашення вимог ПАТ "Дельта Банк" ; 106 272 грн. 00 коп. - оплата послуг арбітражного керуючого Михайловського С.В.

27.06.2018 року на засіданні комітету кредиторів боржника затверджено, зокрема звіт про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому Михайловському С.В. за період з лютого 2014 року по червень 2018 року в сумі 1 070 142 грн. 00 коп. .

02.12.2016 року на адресу господарського суду Волинської області від ПАТ Дельта Банк надійшла скарга на дії ліквідатора ПП Макаронна компанія Михайловського С.В..

Як зазначалося вище, ухвалою господарського суду Волинської області від 03.04.2019 року у справі №1/65-Б скаргу ПАТ "Дельта Банк" від 29.11.2016 року № 18.5/2498 на дії ліквідатора Михайловського С.В. задоволено частково. Визнано неправомірними дії ліквідатора Михайловського С.В. в частині розподілу коштів в сумі 266 166 грн. 10 коп. з вартості реалізованого заставного майна ПАТ "Дельта Банк". Зобов`язано ліквідатора Михайловського С.В. повернути на ліквідаційний рахунок боржника кошти в сумі 266 166 грн. 10 коп., отримані від реалізації заставного майна ПАТ "Дельта Банк".

Судова колегія не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на таке.

Статтею 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено право арбітражного керуючого (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) користуватися усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Частиною 1 ст. 115 Закону про банкрутство встановлено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Відповідно до ч. 2 ст. 115 вказаного Закону грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати. Право вимоги грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень розпорядника майна боржника. Сплата грошової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) у розмірі, зазначеному у цій частині. Сума авансового платежу вноситься на депозитний рахунок нотаріуса та виплачується арбітражному керуючому (розпоряднику майна) за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна.

Згідно із ч.3 ст. 115 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, визначено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород. Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до введення господарським судом процедури санації боржника або відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень керуючого санацією або ліквідатора. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора не може перевищувати десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень керуючого санацією, ліквідатора.

Згідно п. 37 інформаційного листа ВГС України № 01-06/606/2013 від 28.03.2013 року "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в разі неотримання керівником боржника заробітної плати за останні дванадцять місяців його роботи, основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора визначається в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч.4, ч.5 ст.115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Законом, крім витрат на страхування його відповідальності за заподіяння шкоди внаслідок неумисних дій або помилки під час виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, а також витрат, здійснення яких безпосередньо не пов`язане з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, і витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати, що перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв`язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

У випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, отриманих від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, така оплата повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів (висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного суду від 01.08.2018 у справі №912/1783/16).

За відсутності діяльності боржника, відсутності майна банкрута, відшкодування вказаних витрат має бути покладено на ініціюючого кредитора, а також і на всіх інших виявлених кредиторів у такій справі - пропорційно визнаних вимог кожного у справі. При цьому, законодавець не ставить вказаний порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство боржника, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організації тощо), а також від джерел фінансування того чи іншого кредитора.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 31.07.2013 року у справі № 920/98/13, від 31.07.2013 року у справі № 12/120-Б-10, від 16.10.2014 року у справі № Б24/10-10.

Згідно ч.6 ст.115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

У відповідності до абз 3 ч.7 ст.115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

За змістом ч.7 ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", розпорядник майна звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на першому засіданні комітету кредиторів, а також за результатами процедури розпорядження майном боржника. Керуючий санацією не рідше одного разу на три місяці, а ліквідатор - щомісяця звітують перед комітетом кредиторів про нарахування та виплату основної та додаткової грошових винагород арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Отже, вказаними нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено право арбітражного керуючого на оплату наданих послуг, відшкодування понесених витрат, загальний порядок, умови, розмір та джерела оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Водночас, законом передбачено такі джерела фінансування виплати грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого: кошти, одержані від продажу майна (майнових прав) боржника; кошти, одержані у результаті господарської діяльності боржника.

Також передбачено право, а не обов`язок, кредиторів на створення фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Реалізація такого права на створення фонду авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого залежить безпосередньо від волевиявлення кредиторів.

Виходячи з приписів ст.115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", призначений у справі про банкрутство арбітражний керуючий виконує покладені на нього судом обов`язки відповідно, здійснює діяльність арбітражного керуючого на платній основі незалежно від створення фонду для оплати послуг.

Отже, виплата грошової винагороди здійснюється або за рахунок наявних коштів у підприємства-боржника, одержаних у результаті господарської діяльності або за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника.

Водночас, право арбітражного керуючого на отримання грошової винагороди не ставиться у залежність від обставин, пов`язаних з розглядом справи про банкрутство.

Зокрема, у даному випадку: завершується ліквідаційна процедура ПП"Макаронна компанія" та, відповідно, господарська діяльність підприємством - банкрутом не здійснюється; кредитори не приймали рішення про створення фонду авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого; у банкрута відсутнє будь-яке інше майно, крім того, яке було реалізовано.

Враховуючи наведені обставини, оплата основної грошової винагороди арбітражного керуючого повинна здійснюватися за рахунок коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

Згідно ч.4 ст.42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов`язаннями, які воно забезпечує.

Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов`язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.

Водночас, визначаючи пріоритет у задоволенні вимог забезпеченого кредитора за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета застави, законодавець визначив гарантію відшкодування витрат, понесених у зв`язку з реалізацією такого майна.

Отже, право забезпеченого кредитора на першочергове задоволення вимог не має повністю абсолютного характеру, а має реалізовуватись з дотриманням прав інших учасників процесу.

Враховуючи те, що іншого майна, крім заставного, у підприємства-банкрута не має, що і зазначено ліквідатором у своїй апеляційній скарзі, то в ході здійснення ліквідаційної процедури понесені витрати є безпосередньо пов`язаними із утриманням, збереженням та продажем заставного майна, а витрати, понесені у зв`язку із здійсненням провадження у даній конкретній справі, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставного майна.

При цьому, витрати пов`язані з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення здійснюються виключно ліквідатором шляхом виконання покладених на нього обов`язків, залучення спеціалістів, тощо.

Як вже неодноразово зазначалося, що 26.06.2015 року, 16.08.2016 року відбулися відкриті торги по реалізації майна ПП "Макаронна компанія", що перебуває у заставі ПАТ "Дельта Банк".

Згідно протоколів проведення повторного аукціону по реалізації майна боржника від 26.06.2015 року загальна сума від продажу заставного майна ПАТ "Дельта Банк" складає 573 701 грн. 86 коп. .

Розподіл коштів ліквідатором Михайловським С.В. здійснено наступним чином: 23 819 грн. 53 коп. - на виконання ухвали суду від 28.10.2015 року №1/65-Б перераховано на рахунок ПП "Гратіс-Плюс";54 988 грн. 23 коп. - сплачено торгуючій організації за проведення аукціонів з продажу заставного майна; 295 000 грн. 00 коп. - погашення вимог ПАТ "Дельта Банк"; 40 000 грн. 00 коп. - оцінка заставного майна боржника; 159 894 грн. 10 коп. - оплата послуг працівників, зокрема, бухгалтера, юриста, помічника, у справі №1/65-Б за період з березня по грудень 2014 року (в т.ч. нарахування ЄСВ на заробітну плату працівників).

Згідно протоколу проведення повторного аукціону по реалізації майна боржника від 16.08.2016 року загальна сума від продажу заставного майна ПАТ "Дельта Банк" складає 1 068 125 грн. 88 коп.

Розподіл коштів ліквідатором Михайловським С.В. здійснено наступним чином: 106 812 грн. 59 коп. - оплата послуг торгуючої організації; 855 041 грн. 29 коп. - погашення вимог ПАТ "Дельта Банк" ; 106 272 грн. 00 коп. - оплата послуг арбітражного керуючого Михайловського С.В.

Статтею 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено перелік витрат, котрі пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: виплата основної грошової винагороди арбітражному керуючому, відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним повноважень розпорядника майна, керуючого санацією боржника або ліквідатора банкрута; витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов`язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута.

Враховуючи викладене, до складу витрат, які мають бути відшкодовані за рахунок грошових коштів, отриманих від реалізації заставного майна також відноситься оплата праці ліквідатора та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Слід зазначити, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст.3 Конституції України), права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (ст. 22 Основного Закону).

В силу ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

З врахуванням викладеного, норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які визначають право ліквідатора на оплату послуг, надання яких в рамках даної справи не заперечувалось, конкретизують положення Основного Закону, є правовою підставою для отримання ліквідатором винагороди за виконану роботу.

Відповідно ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Широке тлумачення Європейським судом з прав людини даної норми покладає на суд обов`язок захистити право особи (по даній справі конституційне право ліквідатора на оплату праці) в такий спосіб, щоб порушене, не визнане або оспорюване право отримало ефективний та справедливий спосіб захисту.

Слід зазначити, що підхід до інтересу кредитора при вирішенні питання про стягнення оплати послуг ліквідатора має відповідати положенням не лише Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", але й міжнародним правовим актам, забезпечувати в такий спосіб єдиний підхід до застосування положень закону про банкрутство, втілювати принципи правової визначеності та верховенства права.

Відсутність чіткого нормативного регулювання у профільному законі питання оплати праці ліквідатора за рахунок коштів кредиторів не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про оплату праці, які також ґрунтуються на положеннях нормативних актів, котрі мають вищу юридичну силу.

При цьому, відсутність авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст.4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956р., Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000р.), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить ст.43 Конституції України.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, на засіданнях комітету кредиторів боржника 19.02.2014 року, 12.03.2014 року, зокрема погоджено укладення ліквідатором договорів про надання бухгалтерських послуг з бухгалтером або з бухгалтерською фірмою з оплатою праці в сумі 3 000 грн. 00 коп. щомісячно на термін ліквідаційної процедури, юридичних послуг з юристом або з юридичною фірмою з оплатою праці в сумі 3 000 грн. 00 коп. щомісячно, на термін ліквідаційної процедури, послуг з помічником (організатором діловодства) з оплатою праці в сумі 3 000 грн. 00 коп. щомісячно на термін ліквідаційної процедури; встановлено Михайловському С.В . основну грошову винагороду в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення повноважень ліквідатора боржника; затверджено звіт про нарахування та виплату грошової винагороди Михайловському С.В. за виконання обов`язків ліквідатора боржника в сумі 185 866 грн. 55 коп. за період з 29.01.2014 року по 31.12.2014 року.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що на вказаному засіданні комітету кредиторів від 12.03.2014р. був присутній представник ПАТ Кредитпромбанк , правонаступником якого є ПАТ Дельта Банк на підставі ухвали господарського суду Волинської області від 28.05.2014 року, а тому, судова колегія вважає безпідставним твердження банку про неповідомлення його про засідання комітету кредиторів.

Ухвалою місцевого господарського суду від 21.01.2015р. затверджено арбітражному керуючому Михайловському С.В. основну грошову винагороду в розмірі, що дорівнює розміру чотирьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним повноважень ліквідатора та відшкодування витрат, пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури згідно підтверджуючих документів, з дня винесення постанови про визнання ПП "Макаронна компанія" банкрутом.

Крім того, звіт арбітражного керуючого Михайловського С.В. про здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого у справі №1/65-Б про банкрутство ПП Макаронна компанія був схвалений на засіданні комітету кредиторів від 31.12.14р..

Ухвалою місцевого господарського суду від 21.01.2015р. затверджено звіт арбітражного керуючого Михайловського С.В. про здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого у справі №1/65-Б про банкрутство ПП Макаронна компанія за період з 29.01.2014р. по 31.12.2014р. на загальну суму 185 866,55 грн..

Зазначені ухвали господарського суду Волинської області від 21.01.2015р. у встановленому порядку не оскаржувались та не скасовані.

Крім того, 27.06.2018 року на засіданні комітету кредиторів боржника затверджено, зокрема звіт про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому Михайловському С.В. за період з лютого 2014 року по червень 2018 року в сумі 1 070 142 грн. 00 коп..

Отже, враховуючи наведене, беручи до уваги те, що господарська діяльність підприємством - банкрутом не здійснюється; комітетом кредиторів не приймалось рішення про створення фонду авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого; у банкрута відсутнє будь-яке інше майно, крім реалізованого заставного майна; при цьому кошти, одержані від продажу зазначеного майна (за винятком утриманої організатором аукціону винагороди та РКО обслуговуючого банку) були перераховані на рахунок заставного кредитора - ПАТ "Дельта Банк"; іншим кредиторам у даній справі погашення вимог не проводилось, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірний розподіл коштів ліквідатором від реалізації заставного майна.

Крім того, судова колегія зауважує, що висновки суду першої інстанції про те, що докази доведення до відома всіх кредиторів справи про банкрутство ПП "Макаронна компанія", на яких покладається обов`язок щодо виплати винагороди ліквідатора у разі відсутності майна боржника, про нарахування та виплату відповідної суми ліквідатору в якості грошової винагороди в матеріалах справи відсутні, не спростовані представником ліквідатора у судовому засіданні, не заслуговують на увагу, оскільки такі зроблені по відношенню до суми 1 070 142 грн. 00 коп., а не - 185 866,55грн., та з урахуванням положень постанови Верховного Суду від 01.03.2018 року №910/32824/15, яка була постановлена за результатами дослідження зовсім інших фактичних обставин справи.

Так, у вказаній постанові від 01.03.2018 року №910/32824/15 зазначено про затвердження винагороди ліквідатору на стадії затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, відповідно, для фактичного отримання арбітражним керуючим, а тому, оплату послуг неможливо було здійснити без затвердження ухвалою господарського суду розміру, періоду, джерела та порядку оплати послуг арбітражного керуючого.

Таким чином, судова колегія погоджується із позицією апелянта, що застосування господарським судом Волинської області до спірних правовідносин висновків постанови від 01.03.2018 року №910/32824/15 в частині визначення джерела та порядку оплати послуг арбітражного керуючого, є невірним так, як у справі про банкрутство ПП Макаронна компанія ще не подано до суду ліквідаційний звіт та баланс на затвердження.

Крім того, щодо решти висновків викладених у постанові ВС від 01.03.2018 року №910/32824/15, то судом першої інстанції, зокрема, не було враховано, що арбітражний керуючий, за наявності вимог щодо неоплачених винагороди та витрат, не є кредитором в розумінні приписів ст. 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , його вимоги не включаються до Реєстру вимог кредиторів боржника, а, відповідно до п.1) ч.1 ст.45 вказаного Закону, входять до витрат, які задовольняються першочергово (поряд з забезпеченими вимогами), після реалізації частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом, а також: сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв`язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

Також, як убачається і матеріалів справи, на підставі постанови № 150 від 02.03.2015 правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 51 від 02.03.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк".

Враховуючи зазначене, стягнення з кредитора - ПАТ Дельта Банк суми грошової винагороди арбітражному керуючому за здійснення ним повноважень ліквідатора, витрат, понесених ним в процедурі ліквідації боржника, буде неможливим, що потягне за собою порушення прав самого арбітражного керуючого на оплату його послуг.

Також, судова колегія зауважує, що покликання судом першої інстанції на правову позицію викладену у постанові ВГС України №42/116 від 11.04.2017 року, а саме, що у будь-якому випадку кошти, отримані ліквідатором від продажу заставного майна боржника, одразу підлягають перерахуванню у повному обсязі заставодержателю; у той же час, ця обставина у подальшому не звільняє заставного кредитора від обов`язку оплати витрат на проведення ліквідаційної процедури за наявності відповідного судового рішення у справі про банкрутство, яким визначено джерела та порядок оплати таких витрат, є невірним, оскільки застосовування висновків постанови ВГС України №42/116 від 11.04.2017 року є підставним тоді, коли кредитор є платоспроможний, а не перебуває на стадії банкрутства, як у даній справі.

Таким чином, судова колегія вважає правомірним відшкодування витрат арбітражного керуючого, понесених ним в процедурі ліквідації боржника за рахунок коштів отриманих від продажу заставного майна банкрута.

Разом з тим, судова колегія зауважує, що, як зазначалося вище, підставою для нарахування оплати витрат на оплату послуг працівників у справі №1/65-Б за березень-грудень 2014 року (в т.ч. нарахування ЄСВ на заробітну плату працівників) в сумі 159 894,10 грн. є протоколи засідання комітету кредиторів від 19.02.2014 року та від 12.03.2014 року, якими погоджено ліквідатору укладення договору про надання бухгалтерських послуг з оплатою праці 3000,00 грн. щомісячно на термін ліквідаційної процедури; погоджено ліквідатору укладення договору про надання юридичних послуг з оплатою праці 3000,00 грн. щомісячно на термін ліквідаційної процедури; погоджено ліквідатору укладення договору про надання послуг з помічником (організатором діловодства) з оплатою праці 3000,00 грн. щомісячно на термін ліквідаційної процедури.

При цьому, як зауважує ліквідатор, у своїй апеляційній скарзі та у судовому засіданні 10.09.19р., вказані кошти вже були сплачені вище зазначеним працівникам, в тому числі витрати на ЄСВ були перераховані до бюджету.

Враховуючи зазначене, зобов`язання ліквідатора повернути кошти на ліквідаційний рахунок, є незаконним та необґрунтованим, оскільки порушує право на оплату за надані послуги у відповідності до договору.

Крім того, судова колегія зауважує, що процедура банкрутства ПП Макаронна компанія перебуває на стадії підготовки ліквідаційного звіту та балансу. Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом не визначено механізму (порядку, джерел коштів) відшкодування витрат за надані послуги працівникам, яких було залучено на платній основі для надання послуг в межах ліквідаційної процедури. Будь-які кошти, окрім отриманих від реалізації заставного майна ПАТ Дельта Банк , були відсутні на момент здійснення оплати за вище описаними договорами. За вказаних обставин, колегія суддів вважає правомірним відшкодування ліквідатором (на підставі протоколів засідання комітету кредиторів від 19.02.2014 року та від 12.03.2014 року) витрати працівникам в розмірі 109 107,00 грн.

Однак, судом першої інстанції не було належним чином досліджено питання оплати праці працівників у ліквідаційні процедурі ПП Макаронна компанія .

Враховуючи зазначене, вимога банку про зобов`язання ліквідатора перерахувати заставному кредитору АТ "Дельта Банк" кошти від реалізації заставного майна АТ "Дельта Банк" виручених на аукціоні від 26.06.2015р. та від 16.08.2016р. не підлягає до задоволення.

Крім того, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що висновок суду першої інстанції, про те, що грошові кошти перераховані ліквідатором в рахунок оплати послуг арбітражного керуючого та послуг працівників не є в розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" витратами, пов`язаними з утриманням, збереженням та продажем заставного майна, судом не визначено розмір, період, джерела та порядок їх сплати, а тому незаконно утримані ліквідатором Михайловським С.В. з вартості реалізованого заставного майна, не відповідає дійсним обставинам справи.

Разом з тим, у п. 17 ч.1 ст. 255 ГПК України визначено, що ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Згідно із п.2 ч.1 ст.275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга арбітражного керуючого Михайловського С.В. підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Волинської області від 03.04.2019 року у справі №1/65-Б - скасуванню, як така, що прийнята з неповним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Михайловського С.В. на ухвалу господарського суду Волинської області від 03.04.19р. у справі № 1/65-Б задоволити.

2. Ухвалу господарського суду Волинської області від 03.04.19р. у справі № 1/65-Б скасувати. Прийняти нове рішення. Відмовити в задоволенні скарги ПАТ "Дельта Банк" від 29.11.2016 року № 18.5/2498 на дії ліквідатора Михайловського С.В..

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню.

4. Справу № 1/65-Б повернути до господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "17" вересня 2019 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Дужич С.П.