Постанова

від 11.09.2019 по справі 922/1379/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2019 р. Справа №922/1379/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,

при секретарі Ярош В.В.,

за участю представників:

позивача за первісним позовом - Севастьянова І.А., посвідчення №2127 від 11.04.2018 року, свідоцтво серія ПТ№2127 від 11.04.2018 року, довіреність №01/01/07-268/д від 02.04.2019 року;

відповідача за первісним позовом - Костиря Г.А., посвідчення №3712 від 22.12.2010 року, ордер №1000770 від 17.06.2019 року, свідоцтво №3712 від 22.12.2010 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом - Приватного акціонерного товариства Стабільні системи , м.Харків, (вх.№2449Х/1-40) на рішення Господарського суду Харківської області від 08.07.2019 року по справі №922/1379/19,

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства Укрнафта , м.Київ,

до Приватного акціонерного товариства Стабільні системи , м.Харків,

про стягнення коштів у сумі 957000,00 грн.,-

та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства Стабільні системи , м.Харків,

до Публічного акціонерного товариства Укрнафта , м.Київ,

про стягнення коштів у сумі 233547,89 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2019 року Публічне акціонерне товариство Укрнафта звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Стабільні Системи про стягнення штрафу в сумі 957000,00 грн., обґрунтовуючи свої вимоги порушенням відповідачем за первісним позовом строків поставки товару за договором купівлі-продажу №04.3/1319-МТР від 21.12.2017 року.

У червні 2019 року ПрАТ Стабільні Системи звернулось до суду з зустрічною позовною заявою до ПАТ Укрнафта про стягнення коштів в сумі 233547,89 грн., обґрунтовуючи свої вимоги порушенням відповідачем за зустрічним позовом строків оплати товару за договором купівлі-продажу №04.3/1319-МТР від 21.12.2017 року.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.07.2019 року у справі №922/1379/19 (повний текст складено 16.07.2019 року, суддя Смирнова О.В.) первісний позов задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Стабільні Системи на користь Публічного акціонерного товариства Укрнафта штраф в сумі 957000,00 грн. та судовий збір в сумі 14355,00 грн.

Зустрічний позов задоволено часткового.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Укрнафта на користь Приватного акціонерного товариства Стабільні Системи інфляційні втрати в сумі 139584,75 грн., 3% річних в сумі 31266,37 грн. та судовий збір в сумі 2562,77 грн.

В задоволенні решти вимог зустрічного позову - відмовлено.

Приватне акціонерне товариство Стабільні системи (відповідач за первісним позовом) з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 08.07.2019 року в частині задоволення первісних позовних вимог та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі. Також апелянт просить суд вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції фактично змінено зміст пункту 5 додатку №1, яким сторони передбачили таке визначення, як термін виготовлення товару, надавши йому нового змісту та тлумачення на користь однієї сторони договору, а саме позивача за первісним позовом.

Скаржник наполягає на тому, що початок перебігу строку поставки починається з моменту настання події, а саме 50% передоплати і може спливати під час терміну виготовлення товару. При цьому, строки поставки, встановлені п.4 додатку №1 до договору поглинаються строком виготовлення товару, встановленим п.5 додатку №1 до договору, а тому у спірних правовідносинах термін у 12-ть місяців для виготовлення продукції є одночасно терміном поставки такої продукції, що і мало місце у правовідносинах між сторонами.

Апелянт вказує, що місцевим господарським судом справедливо встановлено факт невиконання позивачем за первісним позовом положень п. 5.5. договору в частині не направлення листів про готовність до прийняття товару. Між тим недопустимим є незастосування до спірних правовідносин положень ч.2 ст. 613 Цивільного кодексу України, на чому наполягав відповідач.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.08.2019 року у справі №922/1379/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача за первісним позовом та призначено справу до розгляду. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого вони мають право подати до суду клопотання та документи в обґрунтування своєї позиції по справі.

20.08.2019 року від представника апелянта надійшло клопотання (вх.№7842), в якому просить суд відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України та ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України зменшити розмір штрафних санкцій до 10 (десяти) відсотків від заявленої ціни позову, тобто до 95700,00 грн.

28.08.2019 року від позивача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№8086), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

10.09.2019 року представник апелянта подав до суду клопотання (вх.№8606) про використання судової практики до спірних правовідносин, а саме правової позиції викладеної у постанові Верховного суду України від 03.09.2014 року по справі №6-100цс14 та ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.10.2014 року. Вказане клопотання долучено колегією суддів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.09.2019 року представник Приватного акціонерного товариства Стабільні системи підтримав позицію викладену у апеляційній скарзі та наполягав на задоволенні клопотання про зменшення розміру стягуваного штрафу.

Представник Публічного акціонерного товариства Укрнафта проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві та просив відхилити клопотання про зменшення штрафу посилаючись на його безпідставність.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язок.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Так, 21.12.2017 року між Публічним акціонерним товариством Укрнафта (позивач за первісним позовом, покупець) та Приватним акціонерним товариством Стабільні Системи (відповідач за первісним позовом, продавець) укладено договір купівлі-продажу №04.3/1319-МТР, за умовами якого, продавець зобов`язався передати у власність покупця продукцію - лабораторії для гідродинамічних досліджень свердловин ЛСГ - 10 на шасі КрАЗ-5233 НЕ , колісна формула 4x4 в кількості 4 шт. (надалі - товар). Покупець, у свою чергу, зобов`язався прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму.

Відповідно до п. 5.1. договору, строк та умови поставки товару сторони визначили у додатку №1 до договору.

Додатком №1 до договору, який є його невід`ємною частиною, передбачено:

- умови поставки товару - DDP (склад вантажоотримувача);

- термін поставки товару - протягом 150 календарних днів з моменту 50% передоплати, умови оплати - 50% передоплата, 50% по факту поставки кожної одиниці товару протягом 30 календарних днів;

- загальна вартість товару - 9570000 грн.

Згідно з п. 5.3. договору, датою постачання товару вважається дата передачі його покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено додатками до договору та/або додатковими угодами. Факт передачі товару підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним актом приймання-передачі товару.

У п. 5.4. договору вказано, що продавець зобов`язаний не менше ніж за 3 (три) робочих дні до запланованої дати відвантаження товару у письмовій формі попередити покупця про точну дату постачання товару до місця призначення, якщо інше не вказано у додатку до цього договору.

Відповідно до п. 5.5. договору, відвантаження товару проводиться лише після отримання письмового повідомлення покупця про готовність до прийняття товару.

26.01.2018 року покупцем здійснено передоплату на суму 4785000 грн. за договором, що підтверджується платіжним дорученням №718-П18 на суму 4785000 грн.

Поставка товару за договором відбулась за наступними актами:

- акт приймання передачі №203 від 26.07.2018 року;

- акт приймання передачі №710 від 23.10.2018 року;

- акт приймання передачі №141 від 29.11.2018 року;

- акт приймання передачі №152 від 10.12.2018 року.

Покупець, у свою чергу, розрахувався за товар здійснивши наступні оплати: 30.11.2018 року у сумі 2392500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №16927-П18 від 30.11.2018 року; 21.03.2019 року у сумі 1196250,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3725-П19 від 21.03.2019 року; 24.05.2019 року у сумі 1196250,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №7153-П19 від 24.05.2019 року.

Умовами п. 6.9. договору передбачено, що за порушення строку постачання товару продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від договірної ціни.

Позивач за первісним позовом, посилаючись на порушення відповідачем за первісним позовом строків поставки товару, звернувся з позовом про стягнення з останнього штрафу в сумі 957000,00 грн., що становить 10% від договірної ціни.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вже зазначалось, строк та умови поставки товару сторони визначили у додатку №1 до договору (пункт 5.1.).

Додатком №1 до договору, який є його невід`ємною частиною, передбачено термін поставки товару: протягом 150 календарних днів з моменту 50% передоплати.

Передоплата здійснена покупцем 26.01.2018 року, тому продавець мав поставити товар до 26.06.2018 року.

Однак, поставка товару відбулася з порушенням узгодженого сторонами строку, що підтверджується актами приймання передачі, які містяться в матеріалах справи, а саме: акт приймання-передачі №203 від 26.07.2018 року, акт приймання-передачі №710 від 23.10.2018 року, акт приймання-передачі №141 від 29.11.2018 року, акт приймання-передачі №152 від 10.12.2018 року.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положення статті 525 Цивільного кодексу України визначають, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст.ст. 611, 612 Цивільного кодексу України).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України).

В силу ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В частині 1 ст. 548 Цивільного кодексу України закріплено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 6.9. договору передбачено, що за порушення строку постачання товару продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від договірної ціни.

Таким чином, з огляду на приписи чинного законодавства та наявні між сторонами правовідносини, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим розрахунок позивача за первісним позовом заявленого до стягнення штрафу.

Щодо тверджень відповідача за первісним позовом про своєчасну поставку товару з посиланням на п. 5 додатку №1 до договору, суд зазначає наступне.

Так, у п. 5 додатку №1 до договору вказано термін виготовлення товару: не більше 12 місяців до дати поставки.

Таким чином, пунктом 5 додатку №1 до договору передбачено умову щодо строку виготовлення товару, який має бути не більше 12 місяців на дату поставки. Тобто продавець має поставити товар, строк виготовлення якого, станом на дату поставки, не перевищує 12 місяців.

Відповідач за первісним позовом ототожнює умову договору щодо строку поставки товару та умову щодо строку виготовлення товару, які є різними за суттю.

Стосовно посилань відповідача за первісним позовом на відсутність повідомлення з боку позивача за первісним позовом про готовність до прийняття товару і необхідність застосування приписів ст. 613 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.5. договору, відвантаження товару проводиться лише після отримання письмового повідомлення покупця про готовність до прийняття товару.

Водночас, за умовами п. 5.4. договору продавець зобов`язаний не менше ніж за 3 (три) робочих дні до запланованої дати відвантаження товару у письмовій формі попередити покупця про точну дату постачання товару до місця призначення, якщо інше не вказано у додатку до цього договору.

Таким чином, обов`язку покупця повідомити продавця про готовність до прийняття товару передує обов`язок останнього повідомити покупця про дату постачання товару.

Сторони домовились (п. 10.1. договору), що всі повідомлення, запити, вимоги або будь-яка інша кореспонденція за цим договором, виконується в письмовій формі українською мовою та доставляється кур`єром або поштовим відправленням та для зручності можуть дублюватися електронним (факсимільним) зв`язком відповідній стороні.

До матеріалів справи позивачем за первісним позовом надано листи відповідача за первісним позовом, в яких останній вказував про дату поставки товару.

Разом з тим, позивачем за первісним позовом надано копії листів, в яких він повідомляв про готовність до прийняття товару, втім відповідач за первісним позовом заперечує про отримання вказаних листів.

Суд першої інстанції вказав, що матеріали справи не містять доказів направлення / вручення листів відповідачу за первісним позовом, а отже вони не можуть бути доказом виконання позивачем за первісним позовом вимог п. 5.5. договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України).

Проте частина перша вказаної статті Цивільного кодексу України надає поняття прострочення кредитора.

Так, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Отже, необхідно встановити, чи виникли у відповідача за первісним позовом труднощі у виконанні ним свого зобов`язання з поставки товару внаслідок ненадання йому позивачем за первісним позовом обумовленого договором повідомлення про готовність до прийняття товару.

Як вбачається із матеріалів справи, у додатку №1 до договору зазначені умови поставки товару (Інкотермс 2010) DDP - склад вантажоотримувача та вказані адреси вантажоотримувачей:

- ОНГ - НГВУ Охтирканафтогаз : м. Охтирка, Сумської обл., вул. Київська, 119; адреса складу: м. Охтирка, Сумської обл., вул. Заозерна, 139;

- ИНГ - НГВУ Полтаванафтогаз : м. Полтава, вул. Монастирська, 12; адреса складу: м. Полтава, Супрунівський промвузол, вул. Буровиків, 14, склад Полтавської дільниці БМТЗ НГВУ Полтаванафтогаз .

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач за первісним позовом мав у своєму розпорядженні всю необхідну для здійснення поставки інформацію і відсутність повідомлення не заважала йому це зробити.

Таким чином, ненадання позивачем за первісним позовом повідомлення про готовність до прийняття товару не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України; тому наявність або відсутність повідомлення не звільняє відповідача за первісним позовом від обов`язку поставити товар в обумовлений у договорі сторонами строк.

Крім того, колегія суддів враховує, що як зазначив позивач за первісним позовом і не спростував відповідач за первісним позовом, з метою економії часу та оперативної діяльності листування між сторонами здійснювалося шляхом обміну електронними листами, що не суперечить умовам договору.

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено факт прострочення виконання відповідачем за первісним позовом прийнятого на себе зобов`язання по своєчасній поставці товару. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, про обґрунтованість позовних вимог про стягнення штрафу.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення штрафу у розмірі заявленому позивачем за первісним позовом.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Разом з тим, судом повинно враховуватись: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшити розмір неустойки також передбачено частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, згідно з якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.

Водночас, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки, оскільки положеннями цивільного законодавства право суду щодо зменшення неустойки не обмежено встановленням певних обставин, а пов`язано із встановленням істотності цих обставин.

Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та принципах господарського судочинства відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, при вирішені питання про можливість зменшення штрафних санкцій, суду необхідно з`ясувати такі критерії: ступінь виконання зобов`язання відповідачем, збитки позивача як кредитора та їх співвідношення з розміром штрафних санкцій, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Відповідачем за первісним позовом виконано основне зобов`язання з виготовлення та поставки товару добросовісно та в повному обсязі, поставивши товар за якісними та кількісними показниками згідно умов договору. Матеріали справи не містять доказів пред`явлення з боку покупця претензій або зауважень.

Позивач за первісним позовом, звертаючись з позовом, не навів доказів понесення ним жодних додаткових фінансових витрат та/ або інших матеріальних збитків, пов`язаних з постачанням товару у строки здійсненні відповідачем за первісним позовом.

Між тим, спірні правовідносини мають додаткові обставини (інтереси), які заслуговують на увагу. Так, згідно пункту 1 додатку №2 до договору Технічний опис лабораторії дослідження свердловин ЛСГ-10 на базі шасі КрАЗ-5233НЕ, 4х4 . Товар мав виготовлятися та поставлятися на основі транспортної бази - автомобіль КрАЗ-5233НЕ (синій/білий).

Водночас, має місце залежність виконання умов договору від постачання заводом - виготовлювачем КрАЗ транспортної бази - автомобіля КрАЗ- 5233НЕ, без якого подальше укомплектування товару є неможливим.

У процесі виготовлення товару, відповідач за первісним позовом зіткнувся з непередбачуваними обставинами - затримці у постачанні транспортної бази - автомобіля КрАЗ-5233НЕ від постійного постачальника - ТОВ Торговий дім АВТОКРАЗ .

Так, листами від 22.12.2018 року №o4572/06 та від 10.01.2019 року №45-46, ТОВ Торговий дім АВТОКРАЗ повідомив відповідача за первісним позовом, що виготовлення та постачання шасі КрАЗ-5233НЕ затримується внаслідок перевантаженості виробництва державним військовим замовленням та довготривалим терміном постачання критично важливих комплектуючих а саме вузлів двигунів та КЗП.

У момент укладення договору сторони не могли передбачити суттєву зміну терміну поставки комплектуючих, необхідність витрачання більшої кількості часу для виготовлення товару, ніж розраховано в додатку №1, тобто виходили з того, що така зміна обставин не настане.

Як випливає із правової суті укладеного договору, обов`язку продавця, встановленому п. 4.1 договору, продавець гарантує належну комплектність і якість товару, що реалізується за договором, його відповідність сертифікату якості, сертифікату відповідності, наявній технічній документації, що входить до комплекту, яка надається виробником, а також повну відповідність товару відповідному додатку до цього договору та умовам цього договору.

Виконання договору в умовах, які не залежать від волі відповідача за первісним позовом, але об`єктивно перешкоджають йому виконати вчасно прийняті на себе зобов`язання, порушує співвідношення інтересів сторін і ставить відповідача в становище, при якому він фактично, зважаючи на прострочку комплектуючих від свого постачальника, має виконати постачання товару позивачу за первісним позовом у нормативно менші строки, що унеможливлює повне дотримання умов укладеного договору, на що той розраховував при його укладенні.

З суті договору, як і звичаїв ділового обороту, не випливає, що ризик зміни обставин несе саме продавець, а з урахуванням застосування штрафу у 10% від договірної ціни, відповідач за первісним позовом має здійснити постачання собі у збиток, що взагалі не відповідає а не меті договору, а не засадам справедливості цивільних правовідносин встановленим ст. 3 Цивільного кодексу України.

При виконанні договору відповідач за первісним позовом зіткнувся із затримкою постачання транспортної бази - автомобіль КрАЗ-5233НЕ від постачальника - ТОВ Торговий дім АВТОКРАЗ , і можна стверджувати, що відповідач за первісним позовом як заінтересована сторона не укладав би договір зі строком які б неминуче порушив.

Дійсно, сторони договору не внесли змін до умов договору, не припинили його дію. Водночас ці істотні зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, мають дію зовнішнього характеру, вони виникли всупереч волі та бажанню відповідача за первісним позовом, їх не можна було ані передбачити, ані уникнути, через що стало неможливим виконати договір у строки як того вимагає позивач за первісним позовом.

Умови укладеного договору в частині застосування штрафних санкцій (п. 6.9 договору), містять вагомий дисбаланс між розміром штрафних санкцій (10% від договірної ціни) та суті зобов`язання, з огляду на відсутність співмірних штрафним санкціям негативних наслідків, спричинених позивачу за первісним позовом таким простроченням поставки.

Серед інших норм, до спірних правовідносин мають бути застосовані і загальні засади цивільного законодавства, закріплені у п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України. Так, у статті 3 Цивільного кодексу України, значиться така засада цивільного законодавства як справедливість.

Заявлений позивачем за первісним позовом штраф практично дорівнює прибутку отриманому відповідачем за первісним позовом від виконання цього договору, а за умови сплати податку на прибуток та ПДВ є навіть більшим за нього та ставить відповідача за первісним позовом у положення, в якому останній змушений здійснити поставку за договором не тільки собі у збиток, а й компенсувати негативну різницю за рахунок обігових коштів отриманих за іншими договорами від інших контрагентів.

Рішенням Конституційного суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 року передбачається, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч.3ст. 509 та ч. 1, 2ст. 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права

Передбачається, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Колегія суддів зазначає, що штрафні санкції є додатковим надходженням (прибутком) для позивача за первісним позовом, які б воно не отримало за умови належного виконання відповідачем за первісним позовом умов договору.

Конституційний суд зауважив, що захист від зловживань має базуватись на положеннях законодавства, зокрема ч.3ст. 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За практикою судів істотними обставинами в розумінні вказаних положень Кодексу вважаються, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання).

Як наслідок, таким що відповідає засадам справедливості, є застосування штрафних санкцій за неналежне виконання договору, у розмірі значно меншому ніж отриманий прибуток від виконання такого договору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку щодо доцільності часткового задоволення клопотання відповідача за первісним позовом і зменшення стягуваного за рішенням у даній справі розміру штрафу на 70%.

Рішення суду першої інстанції в частині зустрічного позову жодними із учасників справи не оскаржено. Враховуючи встановлені приписами ст. 269 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд не здійснював перегляд рішення в частині зустрічного позову.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про необхідність застосування приписів ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України і зменшення розміру стягуваного штрафу на 70%. Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Харківської області від 08.07.2019 року частковому скасуванню з прийняттям у цій частині нового судового рішення про часткове задоволення первісного позову.

Керуючись статтями 240, 269, 270, п.2, ч.1 ст.275, п.1 ст. 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Стабільні системи задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 08.07.2019 року по справі №922/1379/19 скасувати в частині повного задоволення первісних позовних вимог та стягнення з Приватного акціонерного товариства Стабільні Системи на користь Публічного акціонерного товариства Укрнафта штрафу в сумі 669900,00 грн.

Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Стабільні Системи (61030, м. Харків, вул. Сидоренківська, 3, код ЄДРПОУ 22679989) на користь Публічного акціонерного товариства Укрнафта (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) штраф в сумі 287100,00 грн.

У стягненні з Приватного акціонерного товариства Стабільні Системи на користь Публічного акціонерного товариства Укрнафта штрафу в сумі 669900,00 грн. - відмовити.

В решті рішення Господарського суду Харківської області від 08.07.2019 року по справі №922/1379/19 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 16 вересня 2019 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук