Постанова

від 10.09.2019 по справі 902/410/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 902/410/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О, Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

за участю представників:

ТОВ "УЛФ-Фінанс" - не з`явилися

ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" - Москаленко А. В., Бердан І. Ю.

ТОВ "Український лізинговий фонд" - Тараненко Г. Ю., Максимченко І. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції"

на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.11.2018 (суддя Банасько О. О.)

і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 (головуючий суддя Тимошенко О. М., судді Крейбух О. Г., Юрчук М. І.)

у справі № 902/410/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції"

про витребування майна з чужого незаконного володіння

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс"

третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд"

про визнання права власності на легковий транспортний засіб, зобов`язання підписати акт звірки взаєморозрахунків та акт про передачу предмета лізингу,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" (далі - ТОВ "УЛФ-Фінанс") звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" (далі - ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції") про витребування з незаконного володіння відповідача та передачу позивачу предмета лізингу, а саме автомобіля HYUNDAI Accent, 2012 року випуску.

2. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "УЛФ-Фінанс" посилається на неналежне виконання ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" умов договору фінансового лізингу від 17.01.2014 № 2473/01/14-В (далі - договір лізингу) щодо своєчасної сплати лізингових платежів, що стало підставою для розірвання договору лізингу з 06.10.2015, у зв`язку з чим у ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" виник обов`язок повернути предмет лізингу.

3. ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" подало зустрічний позов до ТОВ "УЛФ-Фінанс" про визнання права власності на предмет лізингу (транспортний засіб легковий автомобіль Hyundai Accent); зобов`язання відповідача підписати акти звірки взаємних розрахунків про повне виконання грошових зобов`язань та акт про передачу предмета лізингу у власність ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції".

4. Аргументуючи заявлені вимоги, ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" зазначає, що на виконання умов договору лізингу лізингоодержувач достроково та в повному обсязі сплатив лізингові платежі на загальну суму 183 641,44 грн, які включають в себе вартість предмета лізингу в сумі 139 940,00 грн, винагороду лізингодавця в сумі 43 701,44 грн, що є підставою для переходу до ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" права власності на предмет лізингу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.11.2018 первісний позов задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено. Зобов`язано ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" повернути ТОВ "УЛФ-Фінанс" предмет лізингу, а саме: автомобіль Hyundai Accent, 2012 року випуску впродовж одного місяця з моменту набрання даним рішенням законної сили. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

6. Задовольняючи первісний позов суд виходив з того, що у жовтні 2015 року лізингоодержувач дізнався про відмову лізингодавця від договору лізингу зі змісту повідомлення від 06.10.2015, що в силу положень частини третьої статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" свідчить про розірвання договору лізингу саме з 06.10.2015; предмет лізингу у зв`язку з відмовою ТОВ "Український лізинговий фонд" від договору лізингу лізингоодержувач не повернув; 17.07.2014 між ТОВ "Український лізинговий фонд" (первісний кредитор) і ТОВ "УЛФ-Фінанс" (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги (цесії) № 1, відповідно до умов якого первісний кредитор передав новому кредитору права вимоги за договором фінансового лізингу від 17.01.2014 № 2473/01/14-В, у зв`язку з чим ТОВ "УЛФ-Фінанс" належить право повернення предмету лізингу за розірваним договором лізингу. Враховуючи договірний (зобов`язальний) характер правовідносин щодо передання предмета лізингу у користування і наявність спеціальної норми пункту 7 частини другої статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту за первісним позовом є спонукання до виконання зобов`язання з повернення предмета лізингу у зв`язку із закінченням строку лізингу зі встановленням строку, продовж якого мають бути виконані дії з повернення спірного майна ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції".

7. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з огляду на наявність заборгованості ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" зі сплати лізингових платежів, а також враховуючи те, що договір лізингу було розірвано, що свідчить про відсутність обов`язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність, позовні вимоги про визнання права власності на предмет лізингу є необґрунтованими.

8. Також, суд першої інстанції зазначив, що вимога про зобов`язання ТОВ "Український лізинговий фонд" підписати акт про передачу предмета лізингу не підлягає задоволенню, оскільки не приведе до поновлення порушеного права позивача і така вимога не може бути виконана у примусовому порядку. Вимога про зобов`язання ТОВ "УЛФ-Фінанс" підписати акт звірки взаєморозрахунків також не може бути виконана в судовому порядку, оскільки є втручанням в господарську діяльність відповідача за зустрічним позовом.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

9. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення первісного позову, в цій частині прийнято нове рішення, яким в його задоволенні відмовлено. В частині зустрічного позову рішення залишено без змін.

10. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що одностороння відмова (розірвання) договору лізингу вчинена від імені ТОВ "Український лізинговий фонд" юрисконсультом ОСОБА_1 без відповідних повноважень, матеріали справи не містять підтвердження факту схвалення ТОВ "Український лізинговий фонд" одностороннього правочину про відмову від договору лізингу, що підтверджується, зокрема і тим, що право вимоги за діючим договором лізингу було відступлено ТОВ "Український лізинговий фонд" на користь ТОВ "УЛФ-Фінанс". Таким чином, за відсутності доказів на підтвердження обставин щодо розірвання договору лізингу, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову про витребування майна з чужого незаконного володіння.

11. Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, зазначивши, що сукупність встановлених обставин справи і наявність рішень у справах № 910/24215/15 і № 910/2079/17, безумовно і беззаперечно не підтверджує відсутність заборгованості у ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" перед лізингодавцем зі сплати лізингових платежів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю, скасувати постанову апеляційного господарського суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову. В частині вимог зустрічного позову постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Визнати право власності ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" на легковий транспортний засіб Hyundai Accent, 2012 року випуску. В іншій частині постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

13. Суди попередніх інстанцій порушили приписи частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) і не врахували обставини, встановлені у справі № 910/2079/17, в якій відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Український лізинговий фонд" у стягненні з лізингоодержувача 363 555,10 грн заборгованості за договором лізингу.

14. Суди неправильно застосували приписи статей 509, 525, 628, 629, 632 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України), частину першу статті 188, частини другу статті 189, частини другу статті 198 Господарського кодексу України (далі - ГК україни), частини другу, третю статті 6, статтю 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", частину другу статті 6, статтю 7 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" і не надали оцінку доводам лізингоодержувача про те, що ніяких посилань на можливі зміни Графіку платежів в результаті "валютних коригувань" додаткові угоди №№ 1, 2, 3 не містять і, що умовами договору лізингу зафіксовано ціну договору у гривні та у чітко визначених сумах.

15. Суди не надали належної оцінки доводам ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" про неможливість застосування самої по собі умови пункту 2.6 Загальних умов договору лізингу без внесення сторонами змін до Графіку платежів і без зміни вартості предмета лізингу, оскільки пункт 2.6 не відповідає пунктам 2.1, 2.2, 2.4 Загальних умов, пунктам 8.1, 8.3, 8.5 договору лізингу, які передбачають сплату платежів виключно у гривні, в загальній сумі 201 088,06 грн, за курсом 7,993 грн за долар США, у розмірах, встановлених Графіком платежів.

16. Суди, дійшовши висновку про наявність у ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" заборгованості за договором лізингу, не дослідили обставини справи щодо сплати лізингоодержувачем платежів за договором лізингу, а також щодо правильності наданих лізингодавцем розрахунків заборгованості лізингоодержувача за договором лізингу.

17. Суди, в порушення частини четвертої статті 236 ГПК України, не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 906/270/16, від 26.04.2018 у справі № 910/10191/17.

18. 04.09.2019 від скаржника надійшли додаткові пояснення, у яких він просить врахувати висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 906/270/16, від 26.04.2018 у справі № 910/10191/17, від 06.02.2018 у справі № 910/7415/17, від 04.06.2019 у справі № 910/20365/17, а також у постановах Верховного Суду України від 01.10.2013 у справі № 11/5005/2290/2012, від 17.09.2013 у справі № 5/206/10, від 18.12.2012 № 6/104/5022-1679/2011. Також, скаржник просить не брати до уваги судову практику, на яку посилається ТОВ "Український лізинговий фонд" у відзиві, оскільки вона є не релевантною і не вказує на подібні правовідносини.

Позиція інших учасників справи, викладена у відзивах на касаційну скаргу

19. ТОВ "Український лізинговий фонд" подало відзив, в якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає постанову апеляційної інстанції законною, обґрунтованою, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційної інстанції - без змін.

20. ТОВ "УЛФ-Фінанс" не надало відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

Розгляд клопотань

21. 04.09.2019 ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" подано клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке мотивоване тим, що "спір у цій справі стосується того, чи може бути застосована умова договору фінансового лізингу про сплату лізингоодержувачем комісії з валютним коригуванням (у даному випадку - пункт 8.4 договору і пункт 2.6 Загальних умов договору), якщо інші умови договору фінансового лізингу (у даному випадку - пункти 8.1, 8.3, 8.5 договору та пункти 2.1, 2.2, 2.4 Загальних умов договору) передбачають сплату лізингоодержувачем платежів виключно в національній валюті України (гривні), та у розмірах, встановлених Графіком платежів, у якому можливості зміни розміру таких платежів не передбачено. А також, чи відповідає така умова договору фінансового лізингу про сплату лізингоодержувачем комісії з валютним коригуванням статтям 509, 525, 628, 629, 632 ЦК України, частині першій статті 188, частині другій статті 189, частині другій статті 198 ГК України, частинам другій, третій статті 6, статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", а також справедливості, добросовісності та розумності - частина третя статті 6, частина третя статті 509 ЦК України". Скаржник посилається на постанови Верховного Суду у справах № 906/270/16, № 910/10191/17, № 910/20365/17 і зазначає, що з метою забезпечення формування єдиної правозастосовчої практики за аналогічними договорами фінансового лізингу з формулою про валютне коригування доцільно і необхідно передати справу № 902/410/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

22. Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

23. Проте наведені ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" у клопотанні доводи не дають підстав для висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Постанови у справах № 906/270/16, № 910/10191/17, № 910/20365/17, на які посилається заявник, було ухвалено за інших фактичних обставин справи, ніж ті, що наявні у даній справі, зокрема щодо змісту пункту 2.6 Загальних умов договору (справи №№ 906/270/16, 910/10191/17), а у постанові Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 910/20365/17 взагалі не досліджувалося питання валютного коригування лізингових платежів, а справа передана на новий розгляд з огляду на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права. Тому відсутні підстави вважати, що дана справа містить виключну правову проблему і така передача справи необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

24. 17.01.2014 між ТОВ "Український лізинговий фонд" (первісний лізингодавець) і ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 2473/01/14-В, за умовами якого лізингодавець набуває у власність і передає на умовах фінансового лізингу в платне володіння і користування з правом викупу автомобіль Hyndai Accent 2012 року випуску, загальною вартість 139 940 грн з ПДВ, а лізингоодержувач зобов`язався прийняти предмет лізингу, оплачувати лізингові платежі, зазначені у графіку внесення лізингових платежів, а також інші платежі відповідно до умов договору.

25. Строк лізингу 36 місяців з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі (пункт 5).

26. Загальна сума лізингових платежів на дату укладення договору становить 201 088,06 грн, може змінюватися відповідно до Загальних умов договору фінансового лізингу (пункт 8.1). Авансовий платіж і порядок проведення оплат - згідно з графіком внесення лізингових платежів - Додаток № 1 договору (пункт 8.2)

27. У пункті 8.4 договору лізингу сторони погодили, сплату лізингових платежів у гривні з коригуванням курсу валют відповідно до п. 2.6 Загальних умов договору.

28. Термін дії договору - до повного виконання сторонами зобов`язань за цим Договором (пункт 10).

29. Графіком внесення лізингових платежів, що є додатком № 1 до договору (в редакції додаткової угоди від 06.02.2014 № 2), сторони узгодили дату нарахування і оплату у період з 21.01.2014 по 07.02.2017, розмір платежу, винагороди, загальну суму лізингового платежу 201 088,06 грн.

30. Відповідно до пункту 1.1 Загальних умов фінансового лізингу за умовами договору лізингодавець набуває власність і передає на умовах фінансового лізингу в платне володіння і користування з правом викупу майно, найменування і характеристики якого вказані в специфікації (додаток № 2 до договору), а лізингоодержувач зобов`язується прийняти предмет лізингу, оплачувати лізингові платежі, зазначені в Графіку внесення лізингових платежів (додаток № 1 до договору, далі - "Графік платежів"), а також інші платежі відповідно до умов договору.

31. Згідно з пунктом 2.1 Загальних умов договору всі платежі за договором лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Лізингоодержувач зобов`язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставляння та отримання рахунків лізингодавця. У разі необхідності рахунки на оплату можуть надаватися Лізингодавцем по факсу та/або на e-mail лізингоодержувача. Лізингові платежі включають: платежі в погашення (компенсацію) вартості предмета лізингу і винагороду (комісію) лізингодавця за наданий в лізинг предмет лізингу.

32. Загальна сума лізингових платежів на дату укладання договору визначається пунктом 8.1. договору і може змінюватися відповідно до умов цього договору. Порядок, розмір та терміни оплати лізингоодержувачем лізингових платежів встановлюються в Графіку платежів (додаток № 1 до договору) (пункт 2.2 Загальних умов договору)

33. Пунктом 2.6 Загальних умов договору передбачено, що у разі вказівки в п. 8.4 договору на застосування при визначенні розміру лізингового платежу коригування курсу валют, сторони погоджуються, що лізингові платежі, які підлягають виплаті згідно з даним договором, розраховуються з використанням середньозваженого курсу української гривні до долара США на міжбанківському ринку.

34. У пункті 8.1 Загальних умов договору передбачено, що протягом всього терміну дії договору предмет лізингу є власністю лізингодавця.

Після закінчення терміну лізингу право власності на предмет лізингу переходить від лізингодавця до лізингоодержувача. (пункт 8.2 Загальних умов договору)

35. Згідно з пунктом 8.4 Загальних умов договору право власності на предмет лізингу (в тому числі і у разі дострокового викупу предмета лізингу) переходить до лізингоодержувача лише за умови відсутності заборгованості за лізинговими платежами, неоплачених витрат лізингодавця, які виникли у зв`язку з виконанням цього договору, а також неоплачених штрафних санкцій та невідшкодованих підтверджених збитків лізингодавця за договором або за будь-яким іншим договором лізингу, укладеним між лізингодавцем та лізингоодержувачем, що підтверджується актом звіряння розрахунків, підписаним сторонами.

36. В матеріалах справи міститься лист ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" адресований ТОВ "Український лізинговий фонд" від 08.10.2014 вх. № 4622 з проханням дострокового погашення за договором лізингу 80 000 грн та перегляду графіку платежів, додаткова угода від 13.10.2014 № 3 до договору лізингу із погодженим графіком внесення лізингових платежів в якому узгоджено строк погашення платежу в сумі 80 000 до 07.11.2014.

37. Відповідно до акта прийому-передачі від 07.02.2014 ТОВ"Український лізинговий фонд" передало ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" у користування предмет лізингу - автомобіль Hyndai Accent, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , № двигуна НОМЕР_2 , № кузова НОМЕР_3 .

Листом від 20.11.2014 вх.№ 2761 ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" просило ТОВ "Український лізинговий фонд" анулювати додаткову угоду від 13.10.2014 № 3 і залишити без змін додаткову угоду № 2 до договору та повернути перераховані 04.11.2014 кошти в сумі 70 000 грн.

38. У січні 2015 року ТОВ "Український лізинговий фонд" направило ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" повідомлення про відмову (розірвання) від договору лізингу від 19.01.2015 вих. № 1143-УПК і повернення предмету лізингу, у зв`язку з порушенням лізингоодержувачем своїх зобов`язань з оплати лізингових платежів. Суди встановили, що об`єкт лізингу за наслідком даного повідомлення лізингоодержувачем повернуто не було у зв`язку з відновленням сплати останнім лізингових платежів.

39. 07.10.2015 ТОВ "Український лізинговий фонд" вдруге звернулося до ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" у зв`язку з невиконанням останнім зобов`язань з оплати лізингових платежів з повідомленням від 06.10.2015 вих. № 2044-УПК про відмову (розірвання) від договору лізингу і повернення предмету лізингу. При цьому, відповідно до умов пункту 11.4. Загальних умов договору в повідомлені позивач зобов`язав відповідача повернути предмет лізингу та всі належні документи протягом 7 днів з моменту направлення повідомлення. Вказана вимога лізингодавця залишилась невиконаною.

40. Апеляційний господарський суд встановив, що повідомлення про відмову від договору (розірвання) від 19.01.2015 вих. № 1143-УПК і від 06.10.2015 вих. № 2044-УПК підписані юрисконсультом ТОВ "Український лізинговий фонд" Орловою О. Г. без зазначення в них, на яких правових підставах остання наділена відповідними повноваженнями і діє від імені ТОВ "Український лізинговий фонд". Доказів наявності повноважень у юрисконсульта ОСОБА_1 на вчинення правочину щодо односторонньої відмови від договору лізингу від імені ТОВ "Український лізинговий фонд" матеріали справи не містять.

41. Матеріалами справи не підтверджується факт схвалення ТОВ "Український лізинговий фонд" односторонніх правочинів про відмову від договору (розірвання) від 19.01.2015 вих. № 1143-УПК і від 06.10.2015 вих. № 2044-УПК.

42. У 2016 році ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Український лізинговий фонд" про визнання недійсним пункту 8.4 договору фінансового лізингу від 17.01.2014 № 2473/01/14-В.

43. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2016 у справі № 910/24215/15, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 і Вищого господарського суду України від 19.01.2017, у задоволенні позову ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" відмовлено. Суди виходили з того, що сплата лізингових платежів в гривні з коригуванням курсу валют не суперечить положенням частини другої статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", а також зазначили, що ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" схвалило правочин своїми діями, прийнявши його до виконання.

44. 15.12.2016 ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" направило на адресу ТОВ "Український лізинговий фонд" супровідний лист з проханням підписати акти звірки взаєморозрахунків та акти про передачу предмета лізингу у власність ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції".

45. 17.07.2017 між ТОВ "Український лізинговий фонд" (первісний кредитор) і ТОВ "УЛФ-Фінанс" (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги (цесії) № 1 відповідно до умов якого, первісний кредитор відступив (передав), а новий кредитор прийняв згідно акта приймання-передачі права вимоги, в тому числі за діючим договором фінансового лізингу від 17.01.2014 № 2473/01/14-В, із зазначенням розміру боргу станом на 17.03.2017 в сумі 261 529,07 грн, з яких 68 020,79 грн - прострочене тіло, 193 508,28 грн - прострочена комісія.

46. Окрім того, рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/2079/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017, за первісним позовом ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" до ТОВ "УЛФ-Фінанс" про визнання права власності на предмет лізингу та стягнення переплати у розмірі 10 754,26 грн і за зустрічним позовом ТОВ "УЛФ-Фінанс" до ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" про стягнення заборгованості в розмірі 363 555,10 грн, у задоволенні первісних позовних вимог відмовлено, зустрічний позов ТОВ "Український лізинговий фонд" задоволено повністю.

47. Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суди у справі № 910/2079/17 встановили, що за ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" рахується заборгованість за договором лізингу в розмірі 261 529,07 грн.

48. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.50.2018 у справі № 910/2079/17 рішення суду першої інстанції і постанову апеляційної інстанції скасовано в частині задоволення зустрічного позову ТОВ "Український лізинговий фонд" до ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" про стягнення 363 555,10 грн. В цій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні зустрічного позову. У решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 і рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 залишено без змін.

49. Постанова суду касаційної інстанції аргументована тим, що на момент звернення ТОВ "Український лізинговий фонд" із зустрічним позовом, права та обов`язки останнього не були порушені у зв`язку з передачею прав вимог за договором лізингу іншій особі (ТОВ "УЛФ-Фінанс").

50. Суд апеляційної інстанції на підставі наданих ТОВ "УЛФ-Фінанс" і ТОВ "Український лізинговий фонд" розрахунків лізингових платежів заначив про наявну заборгованість ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" за договором лізингу в сумі 261 529,07 грн.

51. Судами не прийнято до уваги висновок експерта за результатами проведення економічної експертизи від 31.08.2018 № 2613, оскільки висновки експерта свідчать, що останній не може встановити ні заборгованість ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" по договору лізингу, ні порядок зарахування сплачених коштів по цьому договору, оскільки експерту не надані матеріали бухгалтерського обліку ТОВ "Український лізинговий фонд". Висновок експерта стосовно сплаченої ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" по договору лізингу суми коштів в розмірі 275 672,00 грн не прийнятий до уваги, оскільки експерту не було надано інформацію про анулювання додаткової угоди № 3 та повернення ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" 58 754,88 грн.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

52. Касаційний господарський суд наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції згідно зі статтею 300 ГПК України здійснюється виключно в частині застосування норм матеріального та процесуального права.

53. Як вбачається з касаційної скарги, ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" не погоджується з рішенням судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні зустрічної позовної вимоги про визнання права власності на предмету лізингу, а саме автомобіля HYUNDAI Accent, 2012 року випуску.

54. Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

55. Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

56. Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

57. Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

58. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про фінансовий лізинг" якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.

59. У пункті 8.4 Загальних умов договору лізингу сторонами погоджено, що право власності на предмет лізингу (в тому числі і у разі дострокового викупу предмета лізингу) переходить до лізингоодержувача лише за умови відсутності заборгованості за лізинговими платежами, неоплачених витрат лізингодавця, які виникли у зв`язку з виконанням цього договору, а також неоплачених штрафних санкцій та невідшкодованих підтверджених збитків лізингодавця за договором або за будь-яким іншим договором лізингу, укладеним між лізингодавцем та лізингоодержувачем, що підтверджується актом звіряння розрахунків, підписаним сторонами.

60. За змістом статей 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

61. Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що перехід права власності на предмет лізингу за умовами договору лізингу, а також з урахуванням приписів частини другої статті 8 Закону України "Про фінансовий лізинг" відбувається за умови відсутності у ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" заборгованості за лізинговими платежами.

62. Враховуючи викладене, а також те, що за ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" рахується заборгованість за договором лізингу, а саме, як встановив суд апеляційної інстанції, в сумі 261 529,07 грн, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог про визнання права власності на предмет лізингу і відсутність підстав для їх задоволення.

63. Доводи скаржника, викладені в пункті 13 цієї постанови, колегією суддів відхиляються, оскільки як вірно було зазначено судом апеляційної інстанції підставою для відмови в позові у справі № 910/2079/17 слугувала відсутність на момент розгляду справи у ТОВ "Український лізинговий фонд" права на звернення з позовом з огляду на передачу прав вимоги іншій особі (ТОВ "УЛФ-Фінанс"), а не відсутність заборгованості, яка була заявлена до стягнення з ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції".

64. Щодо доводів скаржника, викладених у пункті 14 цієї постанови, колегія суддів зазначає таке.

65. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України є договір, який в силу вимог статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

66. Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

67. Згідно з частиною другою цієї статті лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

68. При цьому стаття 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" не містить приписів щодо вичерпного переліку зазначених у ній платежів та дозволяє сторонам вільно визначатися з іншими витратами лізингодавця, які, на їх розсуд, мають бути включені до складу лізингових платежів, оскільки безпосередньо пов`язані з виконанням певного договору.

69. Зазначені положення статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" стосовно визначення порядку сплати лізингових платежів договором та щодо права сторін визначати склад лізингових платежів узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

70. Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

71. Ця норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якою зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

72. Таким чином, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування лізингових платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі № 910/763/13.

73. Судами встановлено, що умови договору лізингу (зокрема пункт 8.4 договору лізингу, пункт 2.6 Загальних умов договору) містять прив`язку розміру лізингових платежів до курсу української гривні до долара США на міжбанківському ринку.

74. Відповідність умов пункту 8.4. договору лізингу і пункту 2.6. Загальних умов договору вимогам чинного законодавства встановлена у справі № 910/24215/15.

75. За таких обставин, судами вірно відхилені доводи ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" про неправомірність нарахування лізингових платежів за договором у гривні з коригуванням курсу валют.

76. Вказаним також спростовуються доводи скаржника, викладені у пункті 15 цієї постанови.

77. Доводи касаційної скарги, викладені у пункті 16 постанови, Судом відхиляються з підстав, наведених у цій постанові.

78. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника, наведені у пункті 17 цієї постанови з огляду на висновки Суду, викладені у пункті 23 цієї постанови.

79. Щодо посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/7415/17, постанови Верховного Суду України від 01.10.2013 у справі № 11/5005/2290/2012, від 17.09.2013 у справі № 5/206/10, від 18.12.2012 № 6/104/5022-1679/2011, то вони колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними до правовідносин у справі № 902/410/18.

80. Суд зазначає, що керуючись рішенням Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає з статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення). Аналізуючи повноту дослідження судами обставин справи та обґрунтування судових рішень про відмову в задоволенні зустрічної позовної вимоги ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" про визнання права власності на предмету лізингу, колегія суддів вважає, що судами поперердніх інстанцій дотримано обов`язок щодо надання оцінки аргументам учасників справи, що відносяться до предмету спору та не вбачає порушення судами норм матеріального і процесуального права, яке б зумовлювало скасування прийнятих судових рішень.

81. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

82. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень у справі.

83. Водночас, колегія суддів зазначає, що, як вбачається з прохальної частини касаційної скарги, постанова апеляційного господарського суду ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" оскаржується лише в частині відмови в задоволенні зустрічної позовної вимоги про визнання права власності на предмет лізингу. В іншій частині (первісний позов) зазначене судове рішення не оскаржується, а тому, згідно з частиною першою статті 300 ГПК України, в касаційному порядку не переглядається. Рішення Господарського суду Вінницької області від 19.11.2018 ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" оскаржує повністю, втім рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення первісного позову судом апеляційної інстанції.

84. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "Центр профілактичної дезінфекції" залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду і постанову апеляційного господарського суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Розподіл судових витрат

85. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр профілактичної дезінфекції" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 19.11.2018 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 у справі № 902/410/18 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил