Постанова

від 13.09.2019 по справі 520/2008/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4052/19

Номер справи місцевого суду: 520/2008/19

Головуючий у першій інстанції Пучкова І.М.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гірняк Л.А.,

Цюри Т.В.,

за участю:

секретаря Ющак А.Ю.,

представника ОСОБА_1 , ОСОБА_1 - адвоката Свиди К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2019 року про відмову у забезпеченні позову у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,

встановив:

01.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, право власності на яке зареєстровано за ТОВ Бізнес центр Шкільний , а саме на:

1/8 частку у праві власності на нежитлову будівлю офісного центру за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 20586490, (яка раніше належала ОСОБА_2 ), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 902030851101;

1/2 частку у праві власності на нежитлову будівлю офісного центру за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 20586432, (яка раніше належала ОСОБА_2 ), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 902030851101;

1/8 частку у праві власності на нежитлову будівлю офісного центру за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 20259010, (яка раніше належала ОСОБА_3 ), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 902030851101.

Також ОСОБА_1 просив забезпечити позов шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам та нотаріусам вчиняти реєстраційні дії, щодо відчуження нерухомого майна:

1/8 частки у праві власності на нежитлову будівлю офісного центру за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 20586490, (яка раніше належала ОСОБА_2 ), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 902030851101;

1/2 частки у праві власності на нежитлову будівлю офісного центру за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 20586432, (яка раніше належала ОСОБА_2 ), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 902030851101;

1/8 частки у праві власності на нежитлову будівлю офісного центру за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 20259010, (яка раніше належала ОСОБА_3 ), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 902030851101.

Сторони у судове засідання не викликалися.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, поданої до подання позовної заяви було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування вищевказаної ухвали та просить задовольнити його заяву, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

При цьому, суд врахував, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Тобто, суд виходив із того, що законодавець вказує лише на можливість, а не обов`язок суду забезпечити позов, при чому, відповідно до вимог законодавства, це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 144680316 від 09.11.2018 року та № 148750275 від 10.12.2018 року вбачається, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передали до статутного капіталу ТОВ Бізнес Центр Шкільний належні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 частки у праві власності на нежитлову будівлю офісного центру, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є засновниками ТОВ Бізнес Центр Шкільний .

Разом з тим, у заяві про забезпечення позову та в апеляційній скарзі заявник стверджує, що у подальшому частку у статутному капіталі ТОВ Бізнес Центр Шкільний , вартістю 170000 грн. ОСОБА_3 було відчужено ОСОБА_4 , а частку у статутному капіталі товариства вартістю 830000 грн. було відчужено ОСОБА_2 - ОСОБА_5 .

Однак, звертаючись з заявою про забезпечення позову, заявником не наведено належного обґрунтування підстав для застосування заходів забезпечення позову, не надано належних та допустимих доказів, які мали підтвердити, що майбутніми відповідачами вживаються заходи, спрямовані на відчуження нерухомого майна, в тому числі, відчуження їх зазначеним особам, в той же час, відсутність зазначених відомостей та обґрунтування підстав для вжиття заходів забезпечення позову позбавляє суд можливості дійти висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду.

Крім того, суд послався на п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22 грудня 2006 року, згідно якого, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому, особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Суд також вказав, що накладення арешту на майно ТОВ Бізнес Центр Шкільний може спричинити блокування господарської діяльності товариства, що також є неприпустимим.

З підстав викладеного, суд відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, зазначивши що дана ухвала не обмежує сторони в справі звернутись з обґрунтованою заявою про забезпечення позову до суду протягом розгляду цивільної справи, з урахуванням положень.

Проте, повністю з такими висновками суду колегія суддів не погоджується, виходячи з наступних обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент постановлення оскаржуваної ухвали суду - 05.02.2019 року, заявник ОСОБА_1 ще 04.02.2019 року звернувся до суду з позовом до тих же відповідачів про переведення на нього прав покупця (а.с.63-67). Предметом спору є ті ж самі частки у праві власності на нежитлові приміщення, які передані у власність ТОВ Бізнес центр Шкільний .

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що йому у праві власності ТОВ Бізнес центр Шкільний належить 1/8 частка, також 1/8 частка належить третій особі - ОСОБА_1 , які таким чином є співвласниками нежитлової будівлі офісного центру, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , Тобто, вказана нежитлова будівля офісного центру належать йому, третій особі ОСОБА_1 , та відповідачам ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності.

Проте, при вирішенні питання про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову зазначених обставин не було враховано та не було враховано, що між сторонами дійсно виник спір з приводу права власності на вищевказане нерухоме майно.

Крім того, судом не було враховано, що свої частки у спільному праві власності - частку у статутному капіталі ТОВ Бізнес центр Шкільний відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_2 відчужили, відповідно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про що позивач ОСОБА_1 зазначив як в заяві, так і в апеляційній скарзі.

Однак вказані особи взагалі не були залучені до участі у справі. Тобто, суд першої інстанції не з`ясував, хто на даний час є співвласниками спірних нежитлових будівель офісного центру, та чи будуть порушуватись права ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вирішенням питання про забезпечення позову.

Викладені обставини в своїй сукупності свідчать про незаконність оскаржуваної ухвали, оскільки суд першої інстанції при її постановленні неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не з`ясував належним чином, чи будуть порушуватись права заявника ОСОБА_1 у разі відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову, при наявності на розгляді суду його позовної заяви з приводу тих самих нежитлових приміщень.

Крім того, суд безпідставно розглянув заяву про забезпечення позову у відсутність осіб, чиїх прав та обов`язків стосується вирішення питання про забезпечення позову.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали суду та доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги її частково спростовують, оскільки ухвалу постановлено не у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувану ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.1 ч.1 ст. 379, ст.ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2019 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 18.09.2019 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Л.А. Гірняк

Т.В. Цюра