Рішення

від 18.09.2019 по справі 640/1248/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 вересня 2019 року № 640/1248/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Галерея цегли Будеко доДержавної фіскальної служби України, Комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії

представники сторін:позивача - Куделя Д.Ю.; відповідача-1 - Павленко С.О.; відповідача -2 - Зайкіна К.В., ВСТАНОВИВ:

23.01.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Галерея цегли Будеко (надалі - позивач) звернулося із позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-1), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, № 1013640/41923497 від 05.12.2018 про відмову в реєстрації розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних від 26.11.2018 за № 4;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, № 1013642/41923497 від 05.12.2018 про відмову в реєстрації розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних від 26.11.2018 за № 3;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних № 3 та № 4 від 26.11.2018.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що контролюючий орган зупинив реєстрацію податкових накладних із посиланням на п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податків; позивач надав всі необхідні первинні документи, які підтверджують вчинення господарської операції; проте, контролюючий орган протиправно відмовив у реєстрації податкових накладних; такими діями відповідача порушені права та охоронювані законом інтереси позивача; в оскаржуваних рішеннях не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства та які вимоги законодавства порушені позивачем при складанні документів; оскаржувані рішення не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, що породжує їх неоднозначне трактування та впливає на можливість реалізації прав позивача.

Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано судді Пащенку К.С.

04.02.2019 ухвалою суду було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/1248/19 та призначено підготовче судове засідання на 05.03.2019.

В судовому засіданні 05.03.2019 суд заслухав представника позивача та поставив на розгляд питання щодо залучення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, до участі у справі в якості співвідповідача.

Представник позивача не заперечувала щодо залучення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, до участі у справі в якості співвідповідача.

Суд ухвалив залучити Комісію Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (нижче альтернативно - відповідач-2), до участі у справі в якості співвідповідача та оголосив перерву до 02.04.2019.

02.04.2019 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заву, в якому відповідач-1 просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції відповідач-1 зазначив, що фіскальний орган в своїй роботі керується приписами постанови КМУ № 117 від 21.02.2018 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ; реєстрацію податкових накладних № 3 та № 4 від 26.11.2018 було зупинено через їх відповідність вимогам п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку; позивач не надав первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції тощо, а отже не підтвердив реальність здійснення господарських операцій, по яким виписано спірні податкові накладні; таким чином рішення про відмову в реєстрації податкових накладних є правомірними та такими, що прийняті в межах чинного законодавства.

В судовому засіданні 02.04.2019 суд, заслухавши пояснення представників сторін, ухвалив закрити підготовче провадження по справі та призначити справу до судового розгляду на 23.04.2019.

23.04.2019 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції відповідач-2 зазначає, що в ході аналізу документів, наданих позивачем, було встановлено, що позивач виписав податкові накладні № 3 та № 4 від 26.11.2018 на адресу ТОВ Укрпрофторг з номенклатурою цегла керамічна рядова М/200 ; як зазначено в поясненнях позивача, податкові накладні виписані по факту отримання попередньої оплати від ТОВ Укрпрофторг ; однак позивачем не надано розрахункові документи, що підтверджують перерахування коштів постачальнику цегли - ВАТ Кераміка та паспорт якості на цеглу; відсутність вказаних документів не дає можливість підтвердити реальність господарських операцій.

23.04.2019 до суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач наполягає на правомірності заявлених позовних вимог та зазначає, що відповідачами не надані докази віднесення позивача до платників податків, що відповідають критеріям ризиковості; КАС України покладає на відповідачів тягар доказування правомірності своїх рішень; відповідачами не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування своєї правової позиції та правомірності спірних рішень.

В судовому засіданні 23.04.2019 суд заслухав пояснення представників сторін та, дослідивши докази по справі, поставив на обговорення питання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представники сторін не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження. Суд ухвалив відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

20.03.2018 між ВАТ Кераміка (постачальник) та ТОВ Галерея цегли Будеко (покупець) було укладено зовнішньоекономічний контракт № U18001, відповідно до п. 1.1., 2.2., 3.1. якого постачальник зобов`язується передати товар покупцю, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, визначених даним договором; ціна на товар встановлюється в дол. США та включає в себе вартість навантаження товару у постачальника, піддонів, пакування, вартість всіх митних формальностей в країні постачальника та вартість доставки до станції прикордонного переходу Словечно (Республіка Беларусь, Гомельска обл.); зміни цін в процесі виконання контракту погоджується сторонами; постачальник зобов`язується поставити товар залізничним транспортом, а покупець прийняти товар на умовах CPT - станція Київ-Петрівка, за умовами Інкотермс 2010 протягом 30 календарних днів з моменту оплати товару, вказаного у специфікації.

28.09.2018 сторонами було підписано специфікацію № 3239 до зовнішньоекономічного контракту № U18001 від 20.03.2018, де зазначено: найменування товару - цегла керамічна рядова повнотіла одинарна 200; країна походження - Беларусь; кількість - 36 960 тис шт.; загальна вартість - 8 389,92 дол. США.

28.09.2018 ВАТ Кераміка виставило позивачу рахунок-фактуру № 3238 на загальну суму 8 389,92 дол. США.

На виконання умов вказаного договору постачальник поставив, а покупець прийняв цеглу керамічну рядову повнотілу одинарну, маса нетто 67 452 грн., маса брутто 69 700 грн., кількість товару - 36 960 тис шт., що підтверджується накладною БЧ 22/65265. Як вбачається із вказаної накладної, товар був доставлений до ж/д станції Київ-Петрівка 23.11.2018.

Факт митного оформлення вказаного товару підтверджується вантажною митною декларацією форми МД-2, копія якої наявна в матеріалах справи.

Якість товару підтверджується паспортом № 524 на цеглу керамічну, повнотілу, одинарну; дата видачі паспорту 15.11.2018; протоколом випробувань № 7.3.65 від 27.08.2018.

В подальшому придбану у ВАТ Кераміка цеглу позивач реалізував ТОВ Укрпрофторг .

Так, 02.08.2018 між ТОВ Укрпрофторг (покупець) та ТОВ Галерея цегли Будеко (постачальник) укладено договір поставки, згідно із п.п. 1.1., 1.2., 4.1., 8.1., 8.3., 8.6. якого постачальник поставляє у зумовлені строки покупцеві товар, а покупець зобов`язується приймати товар і здійснити оплату на умовах даного договору; предметом договору є визначений товар з найменуванням, зазначеним у рахунках-фактурах чи специфікаціях або додатковій угоді (або аналогічних документах), підписаних постачальником та покупцем, що є невід`ємними частинами договору; товар відвантажується засобами постачальника та в автотранспорті постачальника на адресу, зазначену покупцем в заявці на відвантаження товару - DDP згідно правил Інкотермс 2000, з розвантаженням товару силами покупця на умовах п. 4.5. договору; оплата за товар здійснюється на умовах 100% попередньої оплати; оплата здійснюється в розмірі повної вартості товару, що поставляється, шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника згідно виставленого рахунка-фактури; датою оплати є дата зачислення грошових коштів покупця на поточний рахунок постачальника.

26.11.2018 ТОВ Укрпрофторг перерахувало позивачу 100 000,00 грн. та 100 000,00 грн. згідно із рахунком-фактурою № 54 від 13.09.2018.

26.11.2018 позивач поставив, а ТОВ Укрпрофторг прийняло цеглу керамічну рядову М-200 в кількості 16 000 шт. на загальну суму 200 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 58 від 26.11.2018.

Послуга перевезення цегли була замовлена позивачем у ТОВ Фортисгруп Україна , що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000187 від 26.11.2018. Як вбачається із рахунку-фактури № СФ-000377 від 26.11.2018, вартість послуги склала 9600,00 грн. Факт перевезення вантажу підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними від 26.11.2018.

За господарськими операціями з поставки цегли ТОВ Укрпрофторг позивачем було складено податкові накладні № 3 та № 4 від 26.11.2018, які направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкові накладні прийнято ДФС, реєстрацію податкових накладних зупинено, оскільки податкові накладні відповідають вимогам п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач звернувся до контролюючого органу із поясненнями щодо господарських операцій з постачання цегли, та надав первинні документи, що підтверджують факт проведення господарських операцій, по яким були оформлені податкові накладні № 3 та № 4 від 26.11.2018.

Відповідачем-2 були прийняті рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, а саме:

- рішення від 05.12.2018 № 1013642/41923497 про відмову в реєстрації податкової накладної № 3 від 26.11.2018;

- рішення від 05.12.2018 № 1013640/41923497 про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 від 26.11.2018.

Підставою відмови у вказаних рішеннях зазначено: ненадання платником податку копій документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні .

Позивач оскаржив рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарг позивача Комісією з питань розгляду скарг були прийняті рішення: № 51683/41923497/2 від 14.12.2018 та № 51682/41923497/2 від 14.12.2018, якими скарги позивача залишені без задоволення, а рішення про відмову в реєстрації податкових накладних - без змін.

На погоджуючись із такими рішеннями відповідачів позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В свою чергу відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПК України.

Відповідно до пп. 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 цієї статті та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п. 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Відповідно до п.п. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 ПК України, єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246).

Згідно із п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Відповідно до п. 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Пунктом 14 Порядку № 1246 визначено, що квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Порядок № 117), згідно із п. 5 якого податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється (п. 6 Порядку № 117).

Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Як вбачається з матеріалів справи, реєстрація податкових накладних, наданих позивачем, була зупинена у зв`язку з відповідністю податкових накладних підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податків .

Відповідно до підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податків, комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

- дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України;

- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.

Ризиковість платника податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Якщо платник податків, якого внесено до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв, такого платника податків виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання в день отримання/виявлення такої інформації.

У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.

У той же час, згідно із п.14 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Аналіз наведених правових норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що рішення Комісії контролюючого органу повинно містити чітку підставу для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Незважаючи на те, що рішення про зупинення реєстрації податкових накладних № 3 від 26.11.2018 та № 4 від 26.11.2018 не є предметом розгляду в рамках даного спору, суд вважає за необхідне відзначити, що такі рішення фіскального органу не містять в собі визначення конкретного критерію ризиковості платника податку, а містять лише посилання на підпункт 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, який є доволі змістовним. До того ж, рішення про зупинення реєстрації податкових накладних не містять вичерпного переліку документів, які необхідно подати платнику податків.

Тим не менше, позивачем були подані до контролюючого органу пояснення і документи для підтвердження реальності вчинення господарських операцій, копії яких наявні в матеріалах справи.

Так, на підтвердження реальності господарських операцій із контрагентом ТОВ Укрпрофторг позивачем було подано до контролюючого органу:

- копію зовнішньоекономічного контракту № U18001 від 20.03.2018;

- копію рахунку-фактури № 3238 та специфікації № 3239 до вказаного контракту;

- копію товарної накладної БЧ 22/65265;

- копію банківської виписки та вантажно-митної декларації форми МД-2;

- копію паспорта якості та декларації відповідності;

- копію договору поставки від 02.08.2018;

- копії первинних документів до договору поставки від 02.08.2018.

Пунктом 21 Порядку № 117 встановлено, що підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Таким чином, незважаючи на подання позивачем копій первинних документів на підтвердження факту господарських операцій, відповідачем-2 були прийняті рішення про відмову в реєстрації податкових накладних. При цьому, причиною відмови відповідач-2 зазначив: ненадання платником податку копій документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні .

Аналогічний висновок продубльований і в рішеннях Комісії з питань розгляду скарг: № 51683/41923497/2 від 14.12.2018 та № 51682/41923497/2 від 14.12.2018, в яких підставою для відмови в задоволенні скарги зазначено: відсутні копії документів, що підтверджують факт придбання, виготовлення, вирощування або переробки ТМЦ/чи можливість надання послуг, виконання робіт .

За таких обставин є можливим дійти висновку, що в даному випадку відповідач-2 жодним чином не здійснював аналіз наданих позивачем документів на предмет їх належності, а в рішеннях про відмову в реєстрації податкових накладних не конкретизував, які саме документи не надані платником податків.

Суд зазначає, що рішення відповідача-2 є актами індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржувані рішення фіскального органу не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акту індивідуальної дії, та породжують їх неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було виконано покладений на нього обов`язок щодо складання та направлення на реєстрацію податкових накладних та надання копій документів, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; зворотного відповідачами в процесі розгляду даної адміністративної справи не доведено.

Суд звертає увагу, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, в межах розгляду даної адміністративної справи відповідачі покладений на них приписами ст. 77 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності своїх рішень не виконали та не надали суду жодних доказів на обґрунтування законності вчинених дій щодо відмови у реєстрації податкових накладних № 3 від 26.11.2018 та № 4 від 26.11.2018.

До того ж суд звертає увагу, що Критерії ризиковості платника податку, на які посилається відповідач-2 в квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних, встановлені листом ДФС України від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18.

Втім, листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до ст. 7 КАС України.

Наведеної позиції притримується і Верховний Суд у постанові від 02.04.2019 по справі № 822/1878/18 (адміністративне провадження № К/9901/4668/19).

Суд примічає, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України).

У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, суду надано право прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), згідно якої під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Таким чином, оцінюючи вищевикладені обставини в сукупності, з урахуванням протиправності рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню шляхом скасування окреслених вище рішень відповідача-2, що, в сукупному аспекті ефективного захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень згідно ч. 1 ст. 2 КАС України та п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, є належним ефективним захистом таких прав, свобод та інтересів позивача.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Державної фіскальної служби України здійснити реєстрацію податкових накладних № 3 від 26.11.2018 та № 4 від 26.11.2018, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 19, пункту 20 Порядку № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку № 1246).

Аналогічні за змістом норми містяться і в пункті 28 Порядку №117, відповідно до якого податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому що втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Обрана судом форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідачів.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини практика Європейського суду з прав людини підлягає застосуванню судами як джерело права.

Згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24.03.1988) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

При цьому, суд застосовує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 01.07.2003 по справі "Суомінен проти Фінляндії", відповідно до яких, саме орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Крім того, суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України", в якому Суд зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

В даному випадку, задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Державної фіскальної служби України здійснити реєстрацію податкових накладних № 3 від 26.11.2018 та № 4 від 26.11.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 1 ст. 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними і обґрунтованими, а відтак - підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Галерея цегли Будеко - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати Рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 05.12.2018 № 1013642/41923497 про відмову в реєстрації податкової накладної № 3 від 26.11.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

3. Визнати протиправним і скасувати Рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 05.12.2018 № 1013640/41923497 про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 від 26.11.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

4. Зобов`язати Державну фіскальну службу України (ідентифікаційний код 39292197, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 3 від 26.11.2018, № 4 від 26.11.2018, подані Товариством з обмеженою відповідальністю Галерея цегли Будеко (ідентифікаційний код 41923497, адреса: 04212, м. Київ, вул. Богатирська, 3-Є, офіс 208).

5. Стягнути з Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код 39292197, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Галерея цегли Будеко (ідентифікаційний код 41923497, адреса: 04212, м. Київ, вул. Богатирська, 3-Є, офіс 208), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, судові витрати у сумі 3 842 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко