Ухвала

від 17.09.2019 по справі 303/3498/17

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/3498/17

6/303/19/19

У Х В А Л А

17 вересня 2019 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі: головуючого - судді Довжанин В.М.

секретар судового засідання Варга Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево подання заступника начальника Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Закарпатській області Венжега М.Р. про визначення частки майна боржника ОСОБА_1 у спільній сумісній власності,

в с т а н о в и в:

Заступник начальника Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Закарпатській області Венжега М.Р. звернувся до суду з поданням про визначення частки у спільній сумісній власності по справі № 303/3498/17.

На обґрунтування вимог подання зазначив, що на виконанні в Ужгородському МВ ДВС знаходиться виконавче провадження №55834371 по виконанню виконавчого листа №308/3498/17, виданого 11.01.2018 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу в розмірі 910000 грн. та 8320 грн. судового збору. 20.02.2018 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку направлено боржнику. З метою виконання рішення суду, відділом ДВС направлено запити про наявність майна, зареєстрованого за боржником. 23.02.2018 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у межах суми боргу. Відповідно до відповіді на запит, наданої 23.02.2018 року ДПС України, відсутні відомості про наявність у боржника відкритих рахунків. Відповідно до повідомлення відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Закарпатської області від 01.03.2018 року, ДВС повідомлено про наявність актового запису про шлюб № 16 від 06.08.1977 року відносно громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Одночасно повідомлено про відсутність актових записів про розірвання шлюбу. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.03.2018 року, будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 27.11.2003 року. На підставі ст.ст. 60 , 63 Сімейного кодексу України , ч.6 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження , ст.. 443 ЦПК України, державний виконавець просить суд визначити частку боржника ОСОБА_1 у будинку за адресою: АДРЕСА_1 розмірі 1/2.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 наддав суду письмові пояснення, згідно з яких в задоволенні подання просив відмовити, оскільки ОСОБА_4 набула у власність незавершений житловий будинок на підставі договору дарування, подальше завершення будівництва здійснювалося за власні кошти ОСОБА_4 , тому відповідач по справі не набув право спільної сумісної власності на даний об`єкт нерухомості.

Ухвалою суду від 25 січня 2019 року витребувано від Мукачівського МБТІ та ЕО інвентарну справу на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 .

На підставі ухвали від 12 березня 2019 року призначено по справі будівельно-технічну оціночну експертизу.

У судове засідання представник Ужгородського МВ ДВС не з`явився, але в своєму поданні просить розгляд справи провести без його участі.

Представник позивача (стягувача) ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подав до суду заяву, згідно з якою просить частку боржника в будинку АДРЕСА_2 та стягнути з відповідача витрати на проведення експертизи.

ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання справи, однак їх неявка відповідно до ч.2 ст.443 ЦПК України , не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Дослідивши матеріали подання, інвентаризаційної справи №10027/8749, суд констатує наступне.

11 січня 2018 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області видано виконавчий лист у справі № 303/3498/17, провадження № 2-303/1884/17 за позовом представника позивача ОСОБА_7 .О ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу в розмірі 910000, 00 грн., а також 8320,00 грн. судового збору.

Згідно постанови заступника начальника відділу Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Венжега М.Р. від 20 лютого 2018 року на підставі виконавчого листа № 303/3498/17, виданого 11.01.2018 року Ужгородським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу в розмірі 910000 грн. та 8320 грн. судового збору відкрито виконавче провадження № 55834371.

Постановою заступника начальника відділу Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Венжега М.Р. від 23 лютого 2018 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 .

Відповідно до повідомлення відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Закарпатської області № 167/04.1-16 від 01.03.2018 року, Ужгородський МВ ДВС повідомлено про наявність актового запису про шлюб № 16 від 06.08.1977 року відносно громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Одночасно повідомлено про відсутність актових записів про розірвання шлюбу.

Тобто, з 06.07.1977 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебувають в зареєстрованому шлюбі.

На підставі договору дарування від 21 червня 2003 року ОСОБА_4 набула у власність незакінчений будівництвом жилий будинок готовністю - 95% та земельну ділянку розміром 0,08 га. за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з даними витягу з рішення від 31 липня 2003 року № 193 ОСОБА_9 дозволено завершити будівництво індивідуального житлового будинку по вул АДРЕСА_3 .

Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю Гісем Т.В. надано дозвіл№183 від 4 листопада 2003року на виконання будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_3 .

18.12.2003 ОСОБА_4 на підставі рішення №294 виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 27.11.2003 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно: домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 188,10 кв.м.

Відповідно до витягу з реєстру прав власності від 29.11.2012 №364669437 вказане домоволодіння становить собою будинок одноповерховий з мансардним приміщенням, загальною площею 309,30 кв. м.

Згідно з даними висновку експерта №352/06-19 судової будівельно-технічної та оціночної експертизи по цивільній справі від 14 червня 2019 року вартість будинку та господарських споруд, набутого у власність на підставі договору дарування будинку 95% готовності від 21 червня 2003 року розташованого за адресою: АДРЕСА_1 збільшилась за період з 21 червня 2003 року по час проведення експертизи у тому числі і у зв`язку з покращенням нерухомого майна (виконання робіт з реконструкції, перебудови, добудови, здачі в експлуатацію тощо) на 1753146,15 грн.

По відношення до вказаних фактичних обставин справи суд приймає до уваги наступне.

Згідно з частиною першою ст. 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Із зазначеними положеннями Основного Закону у повній мірі кореспондуються і приписи частин першої та другої ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України, якими передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Законом України Про виконавче провадження (ст.ст. 5 та 18) обов`язок по виконанню судових рішень покладено на органи державної виконавчої служби.

У відповідності з приписами частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини другої ст.18 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з вимогами ст. 443 Цивільного процесуального кодексу України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

У відповідності до частин 5, 6 статті 48 Закону України Про виконавче провадження , у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Відповідно до частини шостої статті 52 Закону України Про виконавче провадження стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця

За змістом ст. 60 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 62 Сімейного кодексу України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Враховуючи викладене, те, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі та з урахуванням висновку експерта №352/06-19 судової будівельно-технічної та оціночної експертизи по цивільній справі від 14 червня 2019 року, згідно з яким вартість будинку та господарських споруд, набутого у власність на підставі договору дарування будинку 95% готовності від 21 червня 2003 року розташованого за адресою: АДРЕСА_1 збільшилась за період з 21 червня 2003 року по час проведення експертизи у зв`язку з покращенням нерухомого майна (виконання робіт з реконструкції, перебудови, добудови, здачі в експлуатацію тощо) на 1753146,15 грн., що становить 40,99 % від вартості будинку, які (40,99%) сторони набули у шлюбі та належить їм на праві спільної сумісної власності, а частка боржника відповідно складає 20,49%, тобто 1/5 частку будинку.

Визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення з нього боргу.

Доводи боржника про належність спірного домоволодіння дружині на праві особистої власності суд відхиляє та розцінює як такі, що спрямовані на уникнення виконання рішення.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, а саме рішенням від 17.05.2005 року по справі Чіжов проти України визначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок і так, щоб ця система (виконання рішень) була ефективною як в теорії, так і на практиці. А виконання рішень має відбуватись таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та, що система ефективна і законодавчо і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, встановленої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

З урахуванням фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для часткового задоволення подання, оскільки останнє містить належні та достатні доказові матеріали, які достовірно та безпосередньо підтверджують вказані в ньому обставини щодо необхідності визначення частки майна боржника у майні, яким він спільно володіє з разом з іншими особами для можливості належного виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8, 1291 Конституції України, ст.ст. 2, 260, 353, 354, 443 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

Подання задоволити частково.

Визначити частку відповідача (боржника) - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 будинку за адресою: АДРЕСА_5 у розмірі 1/5 частки.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_6 судові витрати за проведення експертизи у розмірі 42051 (сорок дві тисячі п`ятдесят одна) гривень 83 копійок.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий В.М. Довжанин