Постанова

від 10.09.2019 по справі 826/14126/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14126/18 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Григорук В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування технічними засобами, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інгвар" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень,-

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Інгвар з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просить суд:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 16.05.2018 №0024751404, від 14.06.2018 №00007281402, від 14.06.2018 №00007271402;

стягнути за рахунок Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь позивача витрати, пов`язані зі сплатою судового збору.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2019 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 , п. 75.1 ст. 75 , п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 , п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI та наказу від 06.04.2018 №6058, виданого ГУ ДФС у м. Києві, було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ Інгвар з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД (код 41147764) за червень 2017 року.

За результатами зазначеної перевірки, ГУ ДФС у м. Києві було складно Акт від 24.04.2018 №413/26-15-14-04-03/24325184 (надалі - Акт перевірки), за висновками якого в ході перевірки контролюючим органом були встановлені наступні порушення з боку ТОВ Інгвар , а саме: п. 185.1 ст. 185 , п. 198.1 , п. 198.3 , п. 198.6 ст. 198 , п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (надалі - ПК України ), в результаті чого було занижено податок на додану вартість у сумі 240 810 грн., у тому числі за червень 2017 року у сумі 90 320 грн., за липень 2017 року у сумі 120 400 грн., за жовтень 2017 року у сумі 30 090 грн.

16.05.2018 року, на підставі Акту перевірки, ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення форма Р № 0024751404 (далі по тексту - оскаржуване ППР).

Згодом, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із скаргою за вих. №42187/6 від 31.05.2018 року на податкове повідомлення-рішення від 16.05.2018 №0024751404, в якій просив переглянути та скасувати його в повному обсязі.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 26.07.2018 №24700/6/99-99-11-01-02-25 про результати розгляду скарги залишено без змін податкове повідомлення-рішення форма "Р" № 0024751404 , а скаргу позивача без задоволення.

Також, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 , п. 75.1 ст. 75 , п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 , п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI та наказу від 11.05 .2018 року №8319, виданого ГУ ДФС у м. Києві, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ Інгвар з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ МЕЛКТРЕЙД (код 40208035) за період з 01.04.2016 по 30.04.2016, ТОВ СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ (код 40703298) за період з 01.06.2017 по 30.06.2017.

За результатами зазначеної перевірки, ГУ ДФС у м. Києві було складно Акт від 29.05.2018 №351/26-15-14-02-05/24325184 (надалі - Акт перевірки), за висновками якого в ході перевірки контролюючим органом були встановлені наступні порушення з боку ТОВ Інгвар , а саме: п. 44.1 , п. 44.2 ст. 44 , пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 , п. 138.2 ст. 138 ПК України , в результаті чого було занижено податок на прибуток на загальну суму 66 363 грн., в тому числі по періодам: за 2016 рік - 19 788 грн., за 2017 рік - 46 575 грн.; п. 185.1 ст. 185 , п. 187.1 ст. 187 , п. 188.1 ст. 188 , п. 198.2 , п. 198.3 ст. 198 , п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 ПК України , в результаті чого було занижено податок на додану вартість у сумі 73 736 грн., у тому числі за квітень 2016 на 21986 грн., за червень 2016 року у сумі 51750 грн.

14.06.2018року, на підставі Акту перевірки, ГУ ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення форма Р № 00007281402та №00007271402.

Згодом, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із скаргою за вих. № 44801/6 від 22.06.2018 року на податкове повідомлення-рішення від 14.06.2018 №00007281402, та від 14.06.2018 №00007271402, в якій просив переглянути та скасувати його в повному обсязі.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 10.08.2018 №26256/6/99-99-11-01-02-25 про результати розгляду скарги залишено без змін податкові повідомлення-рішення форма "Р" 00007281402 та №00007271402, а скаргу позивача без задоволення.

Вважаючи оскаржувані ППР необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що навіть встановлення факту взаємовідносин контрагента позивача з фіктивним суб`єктом господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності позивача, оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб`єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 06.06.2017 року ТОВ Інгвар заключило договір №6-11 з ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД на поставку товарів (діагностичних систем). Протягом червня 2017 року ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД на підставі рахунків-фактур від 06.06.2017 №92, від 06.06.2017 №102, від 06.06.2017 №100, від 07.06.2017 №88, від 07.06.2017 №91, від 07.06.2017 №101, від 12.06.2017 №163, від 12.06.2017 №164, від 12.06.2017 №166, від 12.06.2017 №212 поставило товар власним транспортом на склад (згідно умов договору зобов`язання щодо поставки товару) Покупцю на загальну суму 1 444 860,00 грн. з ПДВ згідно видаткових накладних:

- №92 від 06.06.2017 на загальну суму 102 600,00 грн. з ПДВ;

- №102 від 06.06.2017 на загальну суму 131 820,00 грн. з ПДВ;

- №100 від 06.06.2017 на загальну суму 170 520,00 грн. з ПДВ;

- №88 від 07.06.2017 на загальну суму 102 600,00 грн. з ПДВ;

- №91 від 07.06.2017 на загальну суму 153 900,00 грн. з ПДВ;

- №101 від 07.06.2017 на загальну суму 182 820,00 грн. з ПДВ;

- №163 від 12.06.2017 на загальну суму 180 540,00 грн. з ПДВ;

- №164 від 12.06.2017 на загальну суму 136 680,00 грн. з ПДВ;

- №166 від 12.06.2017 на загальну суму 112 860,00 грн. з ПДВ;

- №212 від 12.06.2017 на загальну суму 170 520,00 грн. з ПДВ.

За правилом першої події ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД було виписано на адресу ТОВ Інгвар та направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН) наступні податкові накладні:

- №92 від 06.06.2017 на загальну суму 102 600,00 грн. з ПДВ;

- №102 від 06.06.2017 на загальну суму 131 820,00 грн. з ПДВ;

- №100 від 06.06.2017 на загальну суму 170 520,00 грн. з ПДВ;

- №88 від 07.06.2017 на загальну суму 102 600,00 грн. з ПДВ;

- №91 від 07.06.2017 на загальну суму 153 900,00 грн. з ПДВ;

- №101 від 07.06.2017 на загальну суму 182 820,00 грн. з ПДВ;

- №163 від 12.06.2017 на загальну суму 180 540,00 грн. з ПДВ;

- №164 від 12.06.2017 на загальну суму 136 680,00 грн. з ПДВ;

- №166 від 12.06.2017 на загальну суму 112 860,00 грн. з ПДВ;

- №212 від 12.06.2017 на загальну суму 170 520,00 грн. з ПДВ.

Повний розрахунок з ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД за поставлені товари здійснювався на розрахункові рахунки ТОВ МАЙС КОМПАНІ (код 40486803) та ТОВ РІТЕЛ ГРУП (код 41175190) на підставі укладених договорів про відступлення прав вимоги №5 від 23.06.2017 та №6 від 03.07.2017, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення:

- №271 від 27.06.2017 на загальну суму 102 600,00 грн. з ПДВ;

- №270 від 27.06.2017 на загальну суму 170 520,00 грн. з ПДВ;

- №272 від 27.06.2017 на загальну суму 182 820,00 грн. з ПДВ;

- №288 від 12.07.2017 на загальну суму 102 600,00 грн. з ПДВ;

- №287 від 12.07.2017 на загальну суму 153 900,00 грн. з ПДВ;

- №286 від 12.07.2017 на загальну суму 131 820,00 грн. з ПДВ;

- №290 від 13.07.2017 на загальну суму 170 520,00 грн. з ПДВ;

- №289 від 13.07.2017 на загальну суму 112 860,00 грн. з ПДВ;

- №292 від 18.07.2017 на загальну суму 180 540,00 грн. з ПДВ;

- №296 від 24.07.2017 на загальну суму 132 311,98 грн. з ПДВ;

- №6 від 26.07.2017 на загальну суму 4 368,02 грн. з ПДВ.

В подальшому товар отриманий від ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД товар був реалізований кінцевому споживачу, а саме Державному науково-дослідному інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи на підставі договору від 21.04.2017 №1 та згідно видаткових накладних від 19.06.2017 №ИН-0000009, від 22.06.2017 №ИН-0000011, від 22.06.2017 №ИН-0000010, від 07.07.2017 №ИН-0000014, від 11.07.2017 №ИН-0000015, від 12.07.2017 №ИН-0000016, від 19.07.2017 №ИН-0000019, від 27.09.2017 №ИН-0000023, від 05.10.2017 №ИН-0000024, податкових накладних від 20.06.2017 №8, від 26.06.2017 №10, від 26.06.2017 №9, від 11.07.2017 №2, від 13.07.2017 №3, від 13.07.2017 №4, від 21.07.2017 №7, від 29.09.2017 №1, від 13.10.2017 №1, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від 19.06.2017 №91, від 22.06.2017 №95, від 22.06.2017 №94, від 07.07.2017 №126, від 11.07.2017 №133, від 12.07.2017 №136, від 19.07.2017 №146, від 27.09.2017 №236, від 05.10.2017 №248, рахунків-фактур від 19.06.2017 №ИН-0000014, від 22.06.2017 №ИН-0000017, від 22.06.2017 №ИН-0000016, від 07.07.2017 №ИН-0000019, від 11.07.2017 №ИН-0000020, від 12.07.2017 №ИН-0000021, від 19.07.2017 №ИН-0000026, від 27.09.2017 №ИН-0000029, від 05.10.2017 №ИН-0000027, оплата яких підтверджується платіжними дорученнями від 19.06.2017 №579, від 23.06.2017 №606, від 23.06.2017 №605, від 10.07.2017 №698, від 12.07.2017 №708, від 12.07.2017 №707, від 20.07.2017 №740, від 28.09.2017 №1081, від 12.10.2017 №1119, що містяться в матеріалах справи.

Також, судом встановлено, що 01.04.2016 ТОВ Інгвар уклало договір №9 з ТОВ МЕЛКТРЕЙД на поставку товарів (діагностичних наборів). Протягом квітня 2017 року ТОВ МЕЛКТРЕЙД на підставі рахунків-фактур від 05.04.2016 №0405/03, від 12.04.2016 №0413/03 поставило товар Покупцю на загальну суму 131 917,20 грн. з ПДВ згідно видаткових накладних:

- №0405/03 від 05.04.2016 на загальну суму 23 280,00 грн. з ПДВ;

- №0413/06 від 12.04.2016 на загальну суму 108 637,20 грн. з ПДВ.

За правилом першої події ТОВ МЕЛКТРЕЙД було виписано на адресу ТОВ Інгвар та направлено на реєстрацію в ЄРПН наступні податкові накладні:

- №27 від 05.04.2016 на загальну суму 23 280,00 грн. з ПДВ;

- №113 від 13.04.2016 на загальну суму 108 637,20 грн. з ПДВ.

Повний розрахунок з ТОВ МЕЛКТРЕЙД відбувся 21.04.2016 згідно пдатіжних доручень:

- №49 від 21.04.2016 на загальну суму 108 637,20 грн. з ПДВ;

- №50 від 21.04.2016 на загальну суму 23 280,00 грн. з ПДВ.

В подальшому отриманий від ТОВ МЕЛКТРЕЙД товар був реалізований кінцевим споживачам, зокрема:

- Державному науково-дослідному інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи на підставі договору від 05.06.2015 №18 та Специфікації і Додаткових угод №1 та №2 до нього, та згідно видаткової накладної від 05.04.2016 №ИН-0000020, податкової накладної від 07.04.2016 №2, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від 05.04.2016 №93, рахунку-фактури від 05.04.2016 №ИН-0000024, оплата якого підтверджується платіжним дорученням від 06.04.2016 №412, які містяться в матеріалах справи;

- Регіональній державній лабораторії ветеринарної медицині в Полтавській області на підставі договору від 12.04.2016 №27 з додатком 1 Специфікація до нього, та згідно видаткової накладної від 12.04.2016 №ИН-0000021, податкової накладної від 20.04.2016 №3, рахунку-фактури від 12.04.2016 №ИН-0000027, оплата якого підтверджується платіжним дорученням від 19.04.2016 №440, які містяться в матеріалах справи.

Крім цього, з матеріалів справи встановлено, що 12.06.2017 ТОВ Інгвар уклало договір №1206 з ТОВ СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ на поставку товарів (діагностичні системи). Протягом червня 2017 року ТОВ СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ на підставі рахунків-фактур від 12.06.2017 №12 та від 12.06.2017 №13 поставило товар Покупцю на загальну суму 310 500,00 грн. з ПДВ згідно видаткових накладних:

- №12 від 12.06.2017 на загальну суму 150 480,00 грн. з ПДВ;

- №13 від 12.06.2017 на загальну суму 160 020,00 грн. з ПДВ.

За правилом першої події ТОВ СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ було виписано на адресу ТОВ Інгвар та направлено на реєстрацію в ЄРПН наступні податкові накладні:

- №12 від 12.06.2017 на загальну суму 150 480,00 грн. з ПДВ;

- №13 від 12.06.2017 на загальну суму 160 020,00 грн. з ПДВ.

Повний розрахунок з ТОВ СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ за поставлені товари здійснювався на розрахунковий рахунок ТОВ НОВИЙ РІВЕНЬ ЛТД (код 41114472) на підставі укладених договорів про відступлення прав вимоги від 03.07.2017 №7, від 10.10.2017 №11, від 29.09.2017 №10, листів щодо уступки прав вимоги від 03.07.2017 №25, від 10.10.2017 №74, від 29.09.2017 №45, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення:

- №5 від 26.07.2017 на загальну суму 160 020,00 грн. з ПДВ;

- №337 від 02.10.2017 на загальну суму 56 40,00 грн. з ПДВ;

- №342 від 19.10.2017 на загальну суму 94 080,00 грн. з ПДВ.

В подальшому отриманий від ТОВ СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ товар реалізований кінцевому споживачу, а саме Державному науково-дослідному інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи на підставі договору від 21.04.2017 №1 та додатку №1 Специфікація до нього, та згідно видаткових накладних від 12.07.2017 №ИН-0000016, від 12.07.2017 №ИН-0000017, від 13.09.2017 №ИН-0000018, податкових накладних від 13.07.2017 №4, від 14.07.2017 №5, від 14.07.2017 №6, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від 12.07.2017 №136, від 13.07.2017 №139, від 13.07.2017 №138, рахунків-фактур від 12.07.2017 №ИН-0000021, від 12.07.2017 №ИН-0000022, від 13.07.2017 №ИН-0000023, оплата яких підтверджується платіжними дорученнями від 12.07.2017 №707, від 13.07.2017 №713, від 13.07.2017 №712, які містяться в матеріалах справи.

Зазначені господарські операції ТОВ Інгвар з ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД , ТОВ МЕЛКТРЕЙД та ТОВ СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ належним чином відображені в бухгалтерському обліку позивача, що не заперечувалось відповідачем та підтверджено картками рахунків та оборотно-сальдовими відомостями, наявними в матеріалах справи.

Колегією суддів апеляційної інстанції досліджено первинну документацію позивача, яка міститься в матеріалах справи та встановлено, що у вищезазначених документах - зазначено, які послуги (постачання товару) надавалися всі рядки заповнені належним чином, що в свою чергу свідчить по здійснення господарських взаємовідносинах в межах їх господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Тобто, ТОВ Інгвар вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань та фінансових ресурсів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що визначальна ознака господарської операції, а саме: спричинення реальних змін майнового стану позивача підтверджується матеріалами справи та відбулась сплата коштів за послуги згідно укладених договорів.

Зміст Акту перевірки свідчить, що відповідачем не встановлено відсутність на момент перевірки у позивача відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - ПК України).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податі у товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, ін. документами передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Разом з тим, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, наявність належно оформлених первинних бухгалтерських документів не є безумовною підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаного товару (послуг).

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Між тим, наявність видаткових накладних, актів приймання-передачі, дійсно є обов`язковою обставиною для визначення правильності формування витрат, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано показники податкової звітності.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується дослідженими належним чином оформленими первинними документами, які містяться в матеріалах справи, досліджені колегією суддів апеляційної інстанції та повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Отже, адже самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, аніж позивач особами, в розумінні КАС України, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

В розумінні ст.16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до витрат.

Разом з тим, податкове законодавство не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов`язання з податку на прибуток, як наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак "фіктивності" контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що не прийняття відповідачем до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах, як наслідок, твердження про відсутність об`єктів оподаткування по спірним господарським операціям, ґрунтується виключно на припущені порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача, внаслідок чого, на думку податкового органу, первинні документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до витрат.

При цьому, наявність в доводах контролюючого органу виключно припущень щодо неправомірної поведінки контрагента позивача ґрунтується на тому, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано доказів прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення стосовно контрагента, а тому доводи, викладені в акті перевірки позивача, є лише думкою певної посадової особи, відповідальної за складання таких актів.

Крім того, податкове повідомлення-рішення, на підставі якого визначаються податкові зобов`язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися неперевірених припущеннях чи суб`єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що наведені обставини свідчать, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових зобов`язань, а висновки, викладені в акті перевірки не ґрунтуються на дослідженні правочинів, які укладалися позивачем та його контрагентом.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції зазначає про необхідність дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом".

Так, наведені податковим органом аргументи не є належними та допустимими доказами в розумінні адміністративного судочинства, та за своєю суттю є лише припущеннями.

У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), зазначено, що перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Крім того, суд зазначає, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податків, право на формування витрат та податкового кредиту не можуть ставитьсь у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Законодавством України не передбачено відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у своїх рішеннях від 17.01.2018 року у справі № 2а-9880/12/1370 (К/9901/605/18), від 16.01.2018 року № 820/4648/13-а (К/9901/873/18) від 17.04.2018 року справа № 808/1543/17.

У ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, а представником відповідача не надано заперечень з приводу того, що на час укладання та виконання правочину контрагент позивача був зареєстрованою юридичною особою та був платником податку на додану вартість. Крім того, в акті перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість контрагентів були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Крім того, доводи податкового органу викладені в апеляційній скарзі про те, що ГУ НП України здійснюється досудове слідство №42017000000000211 відносно контрагента ТОВ "Майс Компані", не заслуговують на увагу суду виходячи з наступного.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ " Майс Компані " підтверджується первинними документами, які містяться в матеріалах справи і оформлені відповідно до норм чинного законодавства. У податкового органу зауважень до вказаних документів немає.

Підставою вважати господарські операції фіктивними ГУ ДФС у м. Києві вважає факт порушення кримінального провадження відносно контрагента ТОВ " Майс Компані ".

Між тим, само по собі порушення кримінального провадження за ст.205 КК України, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Крім того, відповідачем не надано до суду будь-яких інших належних доказів нереальності спірних господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 07.02.2019 року в справі № 826/14416/17.

Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Внаслідок викладеного, та беручи до уваги те, що товариством з обмеженою відповідальністю Інгвар надано належні копії первинних документів, які підтверджують вищевказані господарські операції з контрагентами, колегія суддів приходить до висновку, що прийняті Головним управлінням ДФС у місті Києві податкові повідомлення-рішення від 16.05.2018 року форми "Р" № 0024751404 та від 14.06.2018 №00007281402, 00007271402 є протиправними, та такими, що підлягають скасуванню, а позов задоволенню.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні та не можуть бути підставою для його скасування.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003, а саме: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)".

Також, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі "Пономарьов проти України" (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що "право на справедливий судовий розгляд", яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6" (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій та не надано обґрунтованих доводів прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відповідно до норм чинного законодавства.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма