Постанова

від 16.09.2019 по справі 640/6300/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6300/19 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Ганечко О.М., Костюк Л.О.,

за участю секретаря: Рагімової Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства Фірма АІС на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Фірма АІС до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в м. Києві, Головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві Близнюка Леоніда Леонідовича, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю ЧЕРНОМОРКА на ГОНЧАРА про визнання протиправними та скасування припису та постанов,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Фірма АІС звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом, у якому просило:

- винести постанову про визнання протиправними дії Головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві Близнюка Л.Л. та скасувати Припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 29.03.2019 року;

- винести постанову про визнання протиправними дії Головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві Близнюка Л.Л. та скасувати постанову про накладення штрафу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 09.04.2019 року № 58/19/10/26-13/0904/02/5;

- винести постанову про визнання протиправними дії Головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві Близнюка Л.Л. та скасувати постанову про накладення штрафу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 09.04.2019 року № 599/19/10/26-13/0904/02/5.

Крім того, 16 квітня 2019 року позивачем подано заяву про забезпечення позову по справі у якому просить постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, якою зупинити дію Припису про усунення будівельних норм, стандартів і правил від 29.03.2019 року до вирішення судом спору по суті.

В обґрунтування клопотання позивач зазначає, що до набрання рішенням суду законної сили у даній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а невжиття заходів забезпечення адміністративного позову істотно ускладнить поновлення порушених прав позивача. Тому, якщо позов не буде забезпечено, результати розгляду справи по суті, не матимуть ніякого сенсу і права позивача не будуть захищені.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2019 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2019 року.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.

За змістом статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та доведеності належними доказами обставин, на які посилається заявник в заяві; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За правилами частини 1 статті 77 КАС України тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову з наданням відповідних доказів покладається саме на позивачів, які ініціюють таке клопотання.

Згідно роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ , при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що заява про забезпечення позову не містить беззаперечних мотивів, за якими позивач вважає, що захист саме його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано в чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені.

В той же час, наявність очевидних ознак протиправності постанов відповідача, на які посилається позивач у своїй заяві про забезпечення позову, може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Водночас, будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат Приватне підприємство Фірма АІС , ні у клопотанні про забезпечення позову, ні в апеляційній скарзі не надано.

Отже, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання.

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ч. 1 ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 312, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Фірма АІС залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Ганечко О.М.

Суддя Костюк Л.О.

Повний текст постанови виготовлено - 17 вересня 2019 року.