Ухвала

від 17.09.2019 по справі 808/2783/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 вересня 2019 року

м.Київ

справа №808/2783/17

адміністративне провадження №К/9901/18846/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів - Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року у справі №808/2783/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький завод гумово-технічних виробів до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Зазначена касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як до суду касаційної інстанції відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України).

Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2019 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху. Скаржнику запропоновано усунути недоліки касаційної скарги шляхом подання документа про сплату судового збору та заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, вказавши в ній інші підстави для поновлення пропущеного строку з наданням відповідних доказів. Встановлено строк для усунення недоліків протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 15 липня 2019 року скаржником до касаційного суду подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору.

Клопотання про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору вмотивоване тим, що ГУ ДФС у Запорізькій області фінансується виключно з Державного бюджету України, а наявність арешту рахунків, виключає можливість сплатити судовий збір. Крім того зазначає, що на даний час проводиться безспірне списання коштів за виконавчими листами, в зв`язку з чим платежі зі сплати судового збору не проводяться.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано копії листів ГУ Державної казначейської служби України у Запорізькій області про надходження документів щодо безспірного списання коштів та копії виписок по рахунках скаржника.

Проаналізувавши доводи вказаного клопотання, враховуючи відсутність об`єктивної інформації щодо терміну, протягом якого скаржник матиме можливість сплатити судовий збір, суд дійшов висновку про відсутність підстав для продовження строку усунення недоліків. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України строк усунення недоліків не може перевищувати 10 днів.

Також суд наголошує, що встановлений ухвалою про залишення касаційної скарги без руху строк для усунення недоліків касаційної скарги був більш, ніж достатнім, для виконання дій, направлених на усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору.

В обґрунтування заяви про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження заявник посилається, зокрема, на одні і ті ж підстави, що вже були раніше зазначені у заяві про поновлення цього строку, які ухвалою від 15 липня 2019 року були визнанні неповажними. Зазначає, що у зв`язку з відсутністю коштів, відповідач не мав можливості сплатити судовий збір, а тому ухвалою Верховного суду подана касаційна скарга була повернута скаржнику з підстав невиконання вимог, зазначених в ухвалі паро залишення касаційної скарги без руху. Вважає, що повторна подача касаційної скарги до спливу одного року та відсутність фінансування є достатніми підставами для поновлення строку на касаційне оскарження.

Розглянувши вказане клопотання, суд вважає за необхідне відмовити в його задоволенні з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт сьомий частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою 2 Розділу ІІІ КАС України, статтею 329 якого встановлено строк для подання касаційної скарги.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

У пункті 41 справи "Пономарьов проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що "Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків".

Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів тощо. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Ураховуючи наведене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

В контексті наведеного, зважаючи на приписи вказаних правових норм законодавства, невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Інших поважних причин неможливості звернення до суду касаційної інстанції у строк, встановлений статтею 329 КАС України, скаржником не наведено.

Стосовно доводів скаржника, про те, що сплата судових витрат не повинна бути перешкодою в доступі до правосуддя, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

За таких обставин, суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску відповідачем строку на касаційне оскарження та відсутність підстав для його поновлення.

Пунктом 4 частини першої статті 333 цього ж Кодексу обумовлено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані судом неповажними.

Керуючись пунктом 4 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

Відмовити Головному управлінню Державної фіскальної служби у Запорізькій області у задоволенні клопотання про продовження процесуального строку на усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору.

Визнати неповажними причини пропуску Головним управлінням Державної фіскальної служби у Запорізькій області строку на касаційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року та постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року у справі №808/2783/17.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді О. В. Білоус

Н.Є. Блажівська