Постанова

від 11.09.2019 по справі 140/2017/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/7805/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гудима Л.Я.,

Гуляка В.В.,

з участю секретаря судового засідання Цар М.М.,

представника позивача Тарана О.П .,

представника відповідача Сахарчука А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року (прийняту у м. Луцьку суддею Андрусенко О.О.) про забезпечення позову в адміністративній справі № 140/2017/19 за позовом приватного підприємства Діос Авто до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2019 року приватне підприємство Діос Авто (далі - ПП Діос Авто , підприємство) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати протиправним і скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) про включення ПП Діос Авто до переліку ризикових платників податків і зобов`язати комісію ГУ ДФС у Волинській області виключити ПП Діос Авто з цього переліку.

Разом з позовною заявою підприємство подало до суду клопотання про забезпечення позову, яке обґрунтоване тим, що дії ГУ ДФС у Волинській області щодо включення його до переліку ризикових платників податків є протиправними, а рішення прийняте безпідставно. Внаслідок прийняття цього рішення зупинена реєстрація податкових накладних ПП Діос Авто , що призвело до неможливості реєстрації зобов?язань позивачем та фактично збільшенням вартості їхньої продукції на 20 %, що робить таке підприємство не конкурентоспроможним на ринку та надалі призведе до неминучого банкрутства. Таким чином, існують беззаперечні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного акту.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року клопотання підприємства про забезпечення позову задоволено.

Зупинено дію рішення комісії ГУ ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, оформленого протоколом від 17.10.2018 № 135, в частині внесення до переліку ризикових платників податків ПП Діос Авто .

Не погодившись із цією ухвалою, її оскаржило ГУ ДФС у Волинській області, яке вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права; висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а обставини справи досліджені судом неповно; тому просило ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що для платника податків не наступають негативні наслідки у зв`язку із зупиненням реєстрації податкових накладних. Водночас, незалежно від зупинення реєстрації податкової накладної, у позивача існуватиме обов`язок включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Крім того, штрафні санкції на період зупинення такої реєстрації до прийняття рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних не застосовуються.

Зазначає, що суд в цій ситуації має виходити із наявності обставин, викладених у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Разом з тим, позивач не навів достатніх доказів з приводу викладених вище обставин.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги з аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити.

Представник позивача, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною та обгрунтованою, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Приймаючи рішення про задоволення клопотання про забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, а забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право позивача на здійснення господарської діяльності як платника податку на додану вартість, дасть можливість позивачу до остаточного вирішення даного спору реалізовувати своє право щодо реєстрації податкових накладних.

Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, з таких підстав.

Відповідно до статті 151 КАС України, якою визначено види забезпечення позову, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб?єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов?язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У абзаці другому пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ вказано, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обгрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв?язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову, а також запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивач не навів достатніх доказів на обґрунтування поданої заяви та належних доказів наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому, колегія суддів зазначає, що діюче законодавство передбачає можливий захист порушеного права, в тому числі, шляхом відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб?єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод чи інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, а не гіпотетичну можливість їх прийняття в майбутньому.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в ухвалі про забезпечення позову суд не наводить мотиви, за яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказує ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб?єкта владних повноважень.

Крім того, забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб?єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

При розгляді апеляційної скарги та перегляді заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для забезпечення адміністративного позову відповідно до статті 150 КАС України, а підстави, які навів позивач, а саме: очевидність ознак протиправності рішення відповідача та порушення прав, свобод та інтересів позивача таким рішенням не є обґрунтовані, не наведено переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, не подано суду належних та допустимих доказів наявності очевидної небезпеки правам, свободам та інтересам позивача, неможливості або ускладнення захисту їх без вжиття заходів забезпечення позову.

Відтак оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з прийняттям рішення про відмову в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Пунктом 2 частини першої статті 315 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Отже, оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з неповним з?ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушенням норм матеріального права, що відповідно до статті 317 КАС України є підставою для її скасування та прийняття нової постанови.

Керуючись статтями 150, 151, 308, 310, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області задовольнити.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року про забезпечення позову в адміністративній справі № 140/2017/19 скасувати.

У задоволенні клопотання приватного підприємства Діос Авто про забезпечення позову в адміністративній справі № 140/2017/19 за позовом приватного підприємства Діос Авто до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді Л. Я. Гудим В. В. Гуляк Постанова складена у повному обсязі 16 вересня 2019 року.