Постанова

від 12.09.2019 по справі 357/11023/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2019 року м. Київ

справа № 357/11023/18

провадження № 22-ц/824/6603/19

Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Іванової І.В.

суддів - Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.

при секретарі - Ярмак О.В.

сторони :

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші

відповідачі - ОСОБА_1 , Товариство з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод , Державний реєстратор Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Янчук Світлана Василівна, Держаний реєстратор Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Мироненко Юлія Юріївна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод на рішення Білоцеркіського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2019 року у складі судді Ярмоли О.А., повний текст складений 29.01.2019 року,

встановив:

У вересні 2018 року позивач ТОВ Агрофірма Матюші звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТДВ Шамраївський цукровий завод , державних реєстраторів Янчук С.В. та Мироненко Ю.Ю. , в якому просив визнати недійсним вчинений ОСОБА_1 односторонній правочин щодо розірвання в односторонньому порядку Договору оренди № б/н від 20 серпня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ Агрофірма "Матюші", оформлений повідомленням ОСОБА_1 за вих. № б/н від 26 грудня 2017 року; скасувати рішення державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Янчук С.В. про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди: індексний номер: 39021170 від 28 грудня 2017 11:50:41; визнати недійсним договір оренди землі № б/н від 29.12.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ "Шамраївський цукровий завод" щодо земельної ділянки площею 0,5157 га з кадастровим номером 3220483500:01:009 :0067 ; скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав" Мироненко Ю.Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексний номер: 39846891 від 23 лютого 2018 17:01:36.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,5157 га з кадастровим номером 3220483500:01:009:0067, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. 20 серпня 2014 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ Агрофірма "Матюші" договір оренди землі № б/н, відповідно до умов якого передала в оренду позивачу свою земельну ділянку строком на 10 років. 04 січня 2016 року було проведено державну реєстрацію зазначеного права оренди за індексним номером 27744558. Наприкінці грудня 2017 року позивач отримав від ОСОБА_1 повідомлення про розірвання з ним Договору оренди в односторонньому порядку за вих. № б/н від 26.12.2017 року. Повідомлення про розірвання було мотивоване тим, що ТОВ Агрофірма "Матюші" не виконало належним чином зобов`язання щодо сплати ОСОБА_1 орендної плати за 2016, 2017 роки, у зв`язку з чим орендодавець розриває Договір оренди з позивачем в односторонньому порядку на підставі пункту 33 цього договору. Позивач вважає, що підстав для розірвання з ним Договору оренди в односторонньому порядку у ОСОБА_1 не було, оскільки ТОВ Агрофірма "Матюші" належним чином сплачував відповідачу орендну плату за 2016, 2017 роки. В лютому 2018 року позивачу стало відомо, що 28 грудня 2017 року на підставі Повідомлення про розірвання державний реєстратор прийняла рішення про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма "Матюші" на Земельну ділянку з індексним номером 39021170. Крім того, позивачу стало відомо, що 29 грудня 2017 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ "Шамраївський цукровий завод", договір оренди № б/н, за яким передала останньому в оренду земельну ділянку, та 23 лютого 2018 року було проведено державну реєстрацію права оренди на цю земельну ділянку за індексним номером 39846891. Позивач вважає такі дії відповідачів незаконними, у зв`язку з чим був змушений звернутися до суду з даним позовом.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2019 року позов ТОВ Агрофірма Матюші задоволено.

Визнано недійсним вчинений ОСОБА_1 односторонній правочин щодо розірвання в односторонньому порядку Договору оренди № б/н від 20 серпня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Матюші , оформлений повідомленням за вих. №б/н від 26 грудня 2017 року.

Скасовано рішення державного реєстратора Київської обласної філії КП Реєстрація нерухомості та бізнесу Янчук С. В. про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди : індексний номер : 39021170 від 28 грудня 2017 року.

Визнано недійсним договір оренди землі № 506 від 29 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ Шамраївський цукровий завод щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:03:003: 0067 .

Скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав" Мироненко Ю. Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексний номер: 39846891 від 23 лютого 2018 17:01:36.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ТДВ "Шамраївський цукровий завод", Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав , Державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу на користь ТОВ Агрофірма Матюші судові витрати по справі в розмірі 34 418 грн. 32 коп., (по 8 604 грн. 58 коп. з кожного відповідача).

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду відповідач ТДВ "Шамраївський цукровий завод" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення судом норм матеріального і процесуального права та прийняти постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що ОСОБА_1 , уклавши договір оренди земельної ділянки з ТОВ Агрофірма Матюші , не отримала того, на що вона розраховувала, позивач належним чином не здійснював орендні платежі, тому ОСОБА_1 скористалась своїм правом розірвати зазначений договір в односторонньому порядку згідно п.33 Договору оренди.

Станом на 29 грудня 2017 року відповідач ОСОБА_1 не була обтяжена договірними відносинами з позивачем, мала всі правомочності власника щодо зазначеної земельної ділянки, тому не мала жодних перешкод реалізувати своє волевиявлення на укладення договору оренди з ТДВ "Шамраївський цукровий завод". Крім того, апелянт вказує, що нарахування орендної плати може бути підтверджено лише первинною обліково-бухгалтерською документацією. Однак, надані позивачем документи на підтвердження належного виконання договірних зобов`язань перед ОСОБА_1 не можна визнати такими, що містять інформацію щодо предмету доказування. Також апелянт зауважує, що оскаржуваним рішенням суд першої інстанції скасував рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення права оренди за відсутності відповідного рішення в матеріалах справи. Суд не дослідив зміст такого рішення, не з`ясував чим керувався реєстратор приймаючи його та не дослідив відповідної реєстраційної справи.

Крім того, відповідач ТДВ "Шамраївський цукровий завод" не погодився з рішенням суду щодо стягнення з відповідачів судових витрат, вважає їх розмір не доведеним, очевидно завищеним та не співмірним із складністю справи, посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ Агрофірма Матюші вказує, що протягом всього строку дії договору оренди із позивачем жодних заперечень чи претензій щодо неналежного виконання орендарем своїх зобов`язань на адресу ТОВ Агрофірма Матюші від ОСОБА_1 не надходило. Починаючи з 2014 року позивач користувався орендованою земельною ділянкою, здійснював її обробіток та сплачував орендну плату у відповідності до досягнутих сторонами домовленостей. Крім того, позивач зазначає, що ОСОБА_1 у даному випадку не було дотримано передбаченої законом процедури пред`явлення вимоги про дострокове розірвання договору оренди від 20.08.2014 року. Жодного звернення з приводу неналежного виконання умов договору оренди, за весь час його дії, на адресу товариства від ОСОБА_1 не надходило, тому підстав для розірвання в односторонньому порядку договору оренди не було.

Крім того, представник ТОВ Агрофірма Матюші зазначив у відзиві, що доводи апеляційної скарги ТДВ "Шамраївський цукровий завод" стосуються прав та інтересів іншого учасника спору ОСОБА_1 , яка в свою чергу, апеляційну скаргу на вказане рішення не подала, чим висловила свою мовчазну згоду на те, що було встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи про суті, тому такі доводи скарги підлягають відхиленню, оскільки ТДВ" Шамраївський цукровий завод" не наділений повноваженнями представляти інтереси ОСОБА_1 в даному спорі. Також представник вважає що немає підстав для зменшення розміру судових витрат, водночас зазначив що на дату звернення до апеляційного суду із відзивом на скаргу, позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу адвокатів Адвокатського об`єднання ЕВЕРЛИГАЛ у розмірі 18125,72 грн., які просив покласти на відповідачів.

У письмових поясненнях щодо відзиву на апеляційну скаргу ТДВ "Шамраївський цукровий завод" посилається на те, що у даному випадку має місце систематична несплата орендної плати згідно умов договору, не у повному обсязі, визначеному договором, тобто неналежне виконання умов договору, оскільки за весь строк дії договору оренди позивач жодного разу не здійснив оранку, культивацію та обмолот на присадибних ділянках, які за умовами договору мали проводитись для ОСОБА_1 безкоштовно, що є підставою для розірвання такого договору.

Щодо розміру адвокатських витрат, представник апелянта ТДВ "Шамраївський цукровий завод" зазначив, що є безпідставним задоволення саме такого розміру витрат на правничу допомогу, як зазначено у відзиві, оскільки відповідно до умов Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги передбачено підписання акту приймання-передачі наданих послуг, а такого акту позивач до суду не надав, адже замовник послуг їх не підтвердив та не прийняв.

Крім того послався, що суд допустив до участі у справі, в якості представника позивача, адвоката Танцюру Ю.Б., без відповідних повноважень, оскільки не надано доказів на підтвердження договірних відносин між Адвокатським об`єднанням ЕВЕРЛИГАЛ та адвокатом Танцюрою Ю.Б.

ТДВ "Шамраївський цукровий завод" будучи повідомленим про місце, день та час розгляду справи, зокрема через свого юриста Кваша В .Ю ., про що є відповідні докази, до суду свого представника не направили, причин неявки не повідомили, тому у колегії суддів відсутні підстави вважати неявку представника з поважних причин, приймаючи до уваги регламентовані строки розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вирішила за можливе провести судове засідання у відсутність представника апелянта, згідно ст. 372 ЦПК України.

В суді апеляційної інстанції представник позивача ТОВ Агрофірма Матюші адвокат Адвокатського об`єднанням ЕВЕРЛИГАЛ Танцюра Ю.Б. проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність і обґрунтованість судового рішення та відсутність підстав для його скасування.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлена про час розгляду справи, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки, до суду не з`явилася, причин неявки не повідомила, що відповідно до ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Відповідачі державні реєстратори Янчук С.В. та Мироненко Ю.Ю. до суду апеляційної інстанції не з`явились, клопотань не подавали, направлена їм кореспонденція повернулась до суду без вручення, тому з урахуванням відсутності заяви про зміну місця знаходження, останніх викликано в судове засідання через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, тому колегія суддів вважає за можливе, відповідно до ст. 371, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши матеріали цивільної справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,5157 га з кадастровим номером 3220483500:01:009:0067, що розташована в межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. (т.1 а.с.15).

20.08.2014 року між позивачем ТОВ Агрофірма Матюші та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі зі строком дії 10 років, відповідно до умов якого, орендодавець надав ТОВ Агрофірма Матюші в оренду зазначену земельну ділянку (т.1 а.с.10-11).

Згідно п.6 Договору оренди, орендна плата нараховується та видається орендарем в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 478,47 грн. Також, даний пункт містить додаткові умови, які стосуються орендної плати /оранка, культивація, обмолот на присадибних ділянках орендодавця, допомога на лікування, матеріальна допомога в разі смерті/.

Відповідно до п.32 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом.

П.33 Договору допускається розірвання договору в односторонньому порядку. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є несплата в повному обсязі орендної плати в строки встановлені договором.

04.01.2016 року державним реєстратором Галкіним Є.В. Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області було проведено державну реєстрацію вказаного договору оренди землі, за індексним номером 27744558.

Також судом встановлено, що з дня укладення договору оренди землі від 20.08.2014 року по 2017 рік включно, позивач користувався земельною ділянкою та належно сплачував орендодавцю орендну плату, зокрема за 2014 рік - на загальну суму 2581 грн., за 2015 рік - 2940 грн., за 2016 р. - 7490 грн., за 2017 рік - 10180 грн. Спору, будь-яких претензій щодо розміру орендної плати між сторонами договору не було (т.1 а.с.21-33).

Зазначені обставини підтверджені матеріалами справи та фактично не оспорюються сторонами Договору оренди позивачем ТОВ Агрофірма Матюші та відповідачем ОСОБА_1

Відповідачем ТДВ "Шамраївський цукровий завод" зазначені обставини також не спростовані.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2017 року відповідач ОСОБА_1 повідомила позивача про розірвання в односторонньому порядку договору оренди на підставі п.33 Договору в зв`язку з несплатою Орендарем в повному обсязі орендної плати за 2016 та 2017 р.р. своїм листом за вих. №б\н від 26.12.2017 року (т.1 а.с.20).

Рішенням державного реєстратора Київської обласної філії КП Реєстрація нерухомості та бізнесу Янчук С.В. припинено державну реєстрацію права оренди за договором від 20.08.2014 року у зв`язком з розірванням договору оренди: індексний номер : 39021170 від 28 грудня 2017 року (т.1 а.с.35).

29.12.2017 року між відповідачами ОСОБА_1 та ТДВ "Шамраївський цукровий завод" укладено договір оренди № б/н, за яким спірна земельна ділянка передана останньому в оренду зі строком дії до 21.02.2015 року (т.1 а.с.34-35).

23.02.2018 року державний реєстратор КП Великодиреської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Мироненко Ю.Ю. прийняла рішення, яким зареєструвала за ТДВ Шамраївський цукровий завод право оренди на земельну ділянку (т.1 а.с.34).

Задовольняючи позов ТОВ Агрофірма Матюші , районний суд виходив з того, що розірвання відповідачем ОСОБА_1 договору оренди в односторонньому порядку суперечить встановленим обставинам справи та вимогам закону, тому відповідно до положень п. в ст.152 ЗК України та ст.ст. 203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним оспорюваний договір оренди землі укладений між відповідачами та його державна реєстрація, оскільки спірна земельна ділянка під час укладення договору перебувала в оренді у позивача.

Судова колегія погоджується з таким висновком, з наступних підстав.

Статтею 31 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди

землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до статті 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Так, з матеріалів справи вбачається, що умовами розірвання договору оренди від 20.08.2014 року в односторонньому порядку є несплата в повному обсязі орендної плати в строки встановлені договором (п.33 договору оренди землі).

26.12.2017 року ОСОБА_1 своїм листом повідомила ТОВ Агрофірму Матюші про розірвання в односторонньому порядку договору оренди на підставі п.33 Договору в зв`язку з несплатою Орендарем в повному обсязі орендної плати за 2016 та 2017 р.р. (т.1 а.с.20).

Разом з тим, звертаючись до суду з даним позовом ТОВ Агрофірма Матюші надано копії відомостей на виплату орендної плати відповідачу ОСОБА_1 , з яких вбачається, що остання отримала орендну плату за договором оренди: зокрема за 2016 р. - 7490 грн., за 2017 рік - 10180 грн., при цьому будь-яких претензій щодо розміру орендної плати чи сплати не в повному обсязі від ОСОБА_1 до Агрофірми не надходило (т.1 а.с.21-33).

В суді першої інстанції ОСОБА_1 ці обставини не спростовувала.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що доказів які б підтвердили, що позивачем Агрофірмою допущено порушення умов договору оренди не надано.

В суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_1 ці висновки суду також не оскаржувала.

Таким чином, суд першої інстанції, з`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у справі докази, правильно застосував наведені норми права та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо неправомірності розірвання в односторонньому порядку Договору оренди від 20 серпня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Матюші , оформленого повідомленням за вих. №б/н від 26 грудня 2017 року.

Згідно з вимогами частин 2 і 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом ч.3 вказаної статті якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Зважаючи на вищевказане, суд першої інстанції дійшов також обґрунтованого висновку про визнання недійсним договору оренди землі № 506 від 29 грудня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТДВ Шамраївський цукровий завод , оскільки строк дії договору оренди на цю ж земельну ділянку укладений з позивачем ТОВ Агрофірма Матюші не закінчився та не був розірваний у встановленому законом плорядку.

Подання документів для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, право оренди на яку вже зареєстровано за іншою особою, є підставою для відмови у державній реєстрації зазначеного права відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, суд дійшов правильного висновку, що дії державного реєстратора під час державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки за ТДВ Шамраївський цукровий завод не відповідають вимогам Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а тому державна реєстрація права оренди, яка виникла на підставі договору оренди землі, укладеного з ТДВ Шамраївський цукровий завод від 29 грудня 2017 року щодо спірної земельної підлягає скасуванню.

Доводи, зазначені в апеляційній скарзі представником ТДВ Шамраївський цукровий завод про те, що надані позивачем документи на підтвердження належного виконання договірних зобов`язань перед ОСОБА_1 не можна визнати такими, що містять інформацію щодо предмету доказування не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 не оскаржує судове рішення з цього приводу, тому апеляційна скарга ТДВ Шамраївський цукровий завод з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає, оскільки висновків суду не спростовує та не впливає на законність судового рішення.

Разом з тим, колегія суддів вважає заслуговуючими на увагу доводи апеляційної скарги про те, що розмір витрат на правову допомогу не доведений, очевидно завищений та не співмірний із складністю справи і на цю обставину суд першої інстанції уваги не звернув.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судова колегія вважає що, наявні в матеріалах справи договір про надання правової допомоги від 07 серпня 2017 року, укладений між ТОВ Агрофірма Матюші та Адвокатським об`єднанням ЕВЕРЛІГАЛ , додаткова угода до Договору від 07.08.2017 року, якою визначено розмір винагороди Адвокатського Об`єднання грошова сума еквівалентна 840 Євро, рахунок на оплату № 210 від 02 серпня 2018 року та платіжне доручення від 15.08.2018 року на суму 26489,32 грн., детальний опис робіт, в якому не зазначено витрачений час на вказані роботи та без деталізації вартості цих послуг, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з відповідачів, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Так, з матеріалів справи вбачається вбачається, що вказані послуги надавалися позивачу двома адвокатами, які займалися вивченням цієї справи та інших справ з аналогічним предметом позову по представництву ТОВ Агрофірма Матюші , де відповідачами є інші фізичні особи, власники земельних ділянок, тобто фактично виконували одну і ту ж саму роботу, при цьому як вбачається з Єдиного реєстру судових рішень по аналогічним справам у кількості більш ніж 50 і в кожній такій справі заявлені до стягнення аналогічні адвокатські витрати. Тому на думку судової колегії зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 26489,32 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідачів, зокрема фізичної особи ОСОБА_1 , 1959 року народження, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідачів на користь позивача 12 000 грн. судових витрат.

Крім того, з аналогічних підстав, колегія суддів вважає, що заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, у письмових поясненнях щодо відзиву на апеляційну скаргу представник ТДВ "Шамраївський цукровий завод" зазначив, що є безпідставним задоволення саме такого розміру витрат на правничу допомогу, як зазначено у відзиві, оскільки відповідно до умов Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги передбачено підписання акту приймання-передачі наданих послуг, а такого акту позивач до суду не надав, адже замовник послуг їх не підтвердив та не прийняв.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів враховує, що з опису робіт (наданих послуг) вбачається, що на підготовку та подачу відзиву на апеляційну скаргу було витрачено 4,5 години, та як вбачається з матеріалів справи на представництво адвокатом інтересів ТОВ Агрофірма Матюші в судовому засіданні 11.07.2019 року, 05.09.2019 року та 12.09.2019 року витрачено 40 хвилин, тому зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18125,72 грн. вважає завищеними, такими що становлять надмірний тягар для відповідачів, що суперечить принципу розподілу судових витрат, тому виходячи з принципу співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача 8000 грн. витрат пов`язаних з оплатою правничої допомоги у суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, в решті рішення Білоцеркіського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2019 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381 ЦПК України, Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

постановив :

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод задовольнити частково.

Рішення Білоцеркіського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2019 року змінити в частині вирішення питання про судові витрати.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ), Товариства з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" (ідентифікаційний код 13737989), Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав (ідентифікаційний код 40453448), Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу (ідентифікаційний код 41358686) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші (ідентифікаційний код 03755348) судові витрати по справі 12 000 грн., /по 3000 грн. з кожного відповідача/.

В решті рішення Білоцеркіського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2019 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ), Товариства з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" (ідентифікаційний код 13737989), Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав (ідентифікаційний код 40453448), Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу (ідентифікаційний код 41358686) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші (ідентифікаційний код 03755348) витрати пов`язані з оплатою правничої допомоги у суді апеляційної інстанції в розмірі 8000 грн. /по 2000 грн. з кожного відповідача/.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді :