Постанова

від 19.09.2019 по справі 908/256/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2019 Справа № 908/256/19

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Кощеєв І.М., Іванов О.Г.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мік Трейд" на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.03.2019 у справі №908/256/19 (суддя Корсун В.Л.; рішення ухвалене о 13:27 год. у місті Запоріжжя, повне рішення складено 02.04.2019)

за позовом Служби безпеки України, м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мік Трейд", м.Запоріжжя

про стягнення 50175,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року Служба безпеки України (позивач) звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мік Трейд" (відповідач) про стягнення 50175,10 грн. штрафних санкцій.

Позивач обґрунтував свої позовні вимоги невиконанням відповідачем зобов`язань за договором №19/1-54д від 01.05.2018 про закупівлю товарів за державні кошти індивідуального обмундирування в частині поставки товару.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.03.2019 у справі №908/256/19 (суддя Корсун В.Л.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мік Трейд" на користь Служби безпеки України 50175,04грн. пені (штрафної санкції) та 1921,00 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 50175,04 грн. пені на підставі п.7.3. договору. Відмовляючи відповідачу в задоволенні клопотання про зменшення штрафної санкції на 80%, суд виходив із того, що прострочення відповідачем терміну поставки товару в даному випадку не має ознак винятковості та поважності, а передбачена договором штрафна санкція не є надмірно великою.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач (ТОВ "ТД "Мік Трейд") звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 28.03.2019 у справі №908/256/19 та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги про стягнення нарахованих Службою безпеки України за порушення договору №19/1-54д від 01.05.2015 штрафних санкцій на 80% до суми 10035,02 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, неправильно застосував норми матеріального права, а також невірно встановив обставини, які мають значення для справи, внаслідок чого ухвалив незаконне і необґрунтоване рішення, яке слід скасувати. Апелянт вважає, що суд не взяв до уваги, що у період, коли було укладено та виконувався договір №19/1-54д від 01.05.2018 із позивачем, між Міністерством оборони України і відповідачем було укладено цілу низку договорів про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), ці договори передбачали великі обсяги постачання спеціального форменого одягу та були виконані належним чином у належні строки. При цьому, відповідач вважається добросовісним постачальник, оскільки прострочення постачання товару за аналогічними договорами не допускалося. Зазначає, що оплата за товар, по якому мало місце прострочення, надійшла вже після поставки товару, тобто на момент виготовлення товару на замовлення позивача, ніякої передплати за це замовлення відповідач не отримував, та мав за власні кошти забезпечити виконання цього замовлення. Вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин положення ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.233 Господарського кодексу України. При цьому судом не враховано того факту, що позивач не зазнав ніяких збитків, докази про наявність збитків відсутні в матеріалах справи і не надані позивачем. Суд не надав належну оцінку наданим відповідачем доказам, якими було обґрунтовано клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Позивач (Служба безпеки України) у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині передачі товару в обумовлені строки підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами. Вважає, що апелянтом у своїй скарзі не доведено правомірність та обґрунтованість власних вимог щодо скасування рішення суду першої інстанції. Просить залишити рішення Господарського суду Запорізької області від 28.03.2019 у справі №908/256/19 без змін, а скаргу ТОВ "ТД "Мік Трейд" без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено наступні обставини.

Між Службою безпеки України (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мік Трейд" (Продавець) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №19/1-54д від 01.05.2018 (далі - Договір, а.с.12-14), за умовами п.1.1. якого Продавець зобов`язався у 2018 році у терміни, порядку та на умовах визначених цим Договором, поставити та передати у власність Покупцю індивідуальне обмундирування, код ДК 021:2015 - 35810000-5 (Повсякденна форма одягу) (надалі товар) в асортименті (кількості) та по ціні, відповідно до Специфікації (Додаток 1) та Технічної специфікації (Додаток 2), які є невід`ємними частинами даного Договору, а Покупець зобов`язався прийняти цей Товар та оплатити його на умовах, визначених даним Договором.

Згідно з пунктом 1.2. Договору, партією товару вважається кількість товару, яка вказана в рахунках-фактурах та видаткових накладних, наданих Продавцем.

Відповідно до п. 3.2. Договору, ціна цього Договору згідно з Специфікацією (Додаток №1) складає: 3309 996,00 грн., в т.ч. ПДВ - 551 666,00 грн. Оплату буде здійснено по КПКВ 6521010 - 2 484 626,40 грн., КПКВ 6521070 - 825 369,60 грн., за КЕКВ 2210, загальний фонд (п.114 Річного плану закупівель на 2018 рік). Продавець є платником податку на додану вартість.

Пунктами 4.1., 4.2. Договору визначено, що розрахунки за товар здійснюються Покупцем в безготівковій формі у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Оплата за товар здійснюється Покупцем на підставі ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України лише за фактично отриманий Товар на підставі належним чином оформлених документів Продавця.

Відповідно до п. 5.1. Договору, строк (термін) поставки (передачі) Продавцем Товару Покупцю: в період від 07.05.2018 до 06.07.2018 (включно).

Поставка (передача), відвантаження товару на адресу Покупця: вул. Фастівська, 86, м. Київ, 03151 здійснюється силами, засобами, транспортом Продавця та за рахунок Продавця, витрати, пов`язані із доставкою товару зі складу Продавця на склад Покупця, виконуються за рахунок Продавця (п. 5.3. Договору).

Згідно з п. 5.4.1. Договору, товар вважається поставленим (переданим) Продавцем та прийнятим Покупцем по кількості - відповідно до видаткової накладної.

Право власності Покупця на отриманий Товар виникає з моменту приймання товару Покупцем. Факт приймання засвідчується відміткою Покупця на відповідній накладній (п. 5.5. Договору).

Згідно із п. 11.1. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2018 року, але до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Додатками до Договору є: Специфікація на загальну суму 3309996,00 грн. з ПДВ - Додаток №1; Технічна специфікації - Додаток №2.

Відповідач на виконання умов Договору у період з 20.07.2018 по 04.08.2018 поставив на адресу позивача товар обумовлений Специфікацією (яка є додатком №1 до Договору) на загальну суму 3309996,00 грн. з ПДВ, а саме: 20.07.2018 поставлено товар на суму 2779937,28 грн. з ПДВ, 30.07.2018 - на суму 161157,60 грн. з ПДВ, 04.08.2018 - на суму 368901,12 грн. з ПДВ.

Поставка відповідачем позивачу товару у зазначеній сумі підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних №РН-80 від 20.07.2018, №РН-084 від 30.07.2018, №РН-087 від 04.08.2018, які підписані уповноваженими представниками з обох сторін та відповідними актами приймання-передачі товару, затвердженими уповноваженими особами ДГЗ СБУ.

З підстав порушення відповідачем строку поставки (передачі) товару за договором від 01.05.2018 №19/1-54д, позивачем заявлено до стягнення з ТОВ "ТД "Мік Трейд" 50175,10 грн. штрафних санкцій (пені) на підставі п. 7.3. Договору.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Частина перша статті 216 Господарського кодексу України зазначає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України та статті 549 Цивільного кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 1, 4 статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій може бути визначений законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що пунктом 7.3. Договору сторони визначили, що за порушення строку поставки (передачі) товару Покупцю, Продавець сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення поставки, за кожен день прострочення.

Згідно з наданим позивачем розрахунком розміру штрафної санкції за договором від 01.05.18 № 19/1-54д, кількість днів прострочення відповідачем поставки товару за:

- видатковою накладною від 20.07.2018 №РН-080 - 13 днів;

- видатковою накладною від 30.07.18 № РН-084 - 10 днів;

- видатковою накладною від 04.08.18 № РН-087 - 5 днів.

Відповідач не заперечував допущення ним порушення умов п. 5.1. Договору щодо кількості днів вказаних позивачем.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафної санкції, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 50175,04 грн. пені на підставі п.7.3. Договору. В іншій частині вимоги позивача щодо стягнення штрафної санкції (пені) судом правомірно відхилено через безпідставність.

Щодо аргументів апеляційної скарги відповідача про наявність підстав для зменшення за його клопотанням розміру штрафних санкцій на 80%, яке було відхилене судом першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Стаття 233 Господарського кодексу України визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. У разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що доводи відповідача в обґрунтування клопотання про зменшення штрафної санкції. а саме, що затримки поставки товару мали місце через виконання інших замовлень сектору Державного бюджету України - не є поважними, оскільки свідчать лише про надання відповідачем переваги по виконанню своїх зобов`язань за іншими договорами. При цьому матеріали справи не містять жодних доказів вчинення відповідачем дій спрямованих на вирішення питання щодо відстрочення поставки товару, внесення змін до договору щодо зміни терміну (строку) поставки товару тощо.

Щодо посилань відповідача в якості обставин, які виправдовують прострочення поставки товару, не отримання ним передплати за замовлений позивачем товар, то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскільки згідно п. 4.2. Договору оплата покупцем товару здійснюється за фактично отриманий товар на підстав належним чином оформлених документів, відсутність попередньої оплати товару покупцем у даному випадку не повинна братися судом до уваги.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що з огляду на встановлені вище обставини, суд першої інстанції вмотивував та навів у оскарженому рішенні відповідне обґрунтування свого висновку про те, що даному випадку немає ознак винятковості та поважності в причинах прострочення відповідачем терміну поставки товару, а передбачена договором штрафна санкція не є надмірно великою.

До того ж, колегія суддів враховує, що згідно частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а за приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Отже, укладаючи спірний договір та погоджуючись з його умовами, відповідач був обізнаний про наслідки несвоєчасного виконання своїх зобов`язань за договором.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правильності наведених висновків суду першої інстанції. Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати на оплату судового збору, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мік Трейд" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.06.2018 у справі №916/228/18 - залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мік Трейд".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.09.2019.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.Г. Іванов