Рішення

від 18.09.2019 по справі 910/6260/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.09.2019 м.Харків Справа № 910/6260/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор`євій М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк", м.Київ, в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" Шевченка А.М., м.Київ

до відповідача: Акціонерного товариства "К.ЕНЕРГО", м.Курахове, Донецька область

про стягнення 505859,27грн.

Представники сторін:

від позивача: (в режимі відеоконференції): Парубець Є.О., довіреність №147 від 25.06.19р.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЗП №001058 від 28.04.2015р. від відповідача: не з`явився

Суть справи:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк", м.Київ, в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" Шевченка А.М., м.Київ звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Київенерго", м.Курахове, Донецька область про стягнення 505859,27грн., з яких: 489008,32грн. - надміру сплачені кошти; 11826,89грн. - індекс інфляції; 5024,06грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на не повернення відповідачем суми попередньої оплати сплаченої за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №25-0209 від 14.12.1999р.

В якості правових підстав подання позову позивач зазначив положення статей 525, 526, 530, 598, 610, 625, 653, Цивільного кодексу України, статей 179, 180 Господарського кодексу України.

20.05.19р. господарським судом міста Києва винесено ухвалу про передачу справи №910/6260/19 за територіальною підсудністю до господарського суду Донецької області.

10.06.19р. матеріали справи №910/6260/19 надійшли до господарського суду Донецької області.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.19р. автоматизованою системою документообігу суду визначений склад суду для розгляду справи №910/6260/19: головуючий суддя - Лейба М.О.

Ухвалою суду від 14.06.19р. позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

01.07.19р. до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду від 02.07.19р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №910/6260/19; дану справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 17.07.19р.

17.07.19р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання №18-11-б.б/4235 від 16.07.19р. про долучення до матеріалів справи письмових доказів.

Ухвалою суду від 17.07.19р. підготовче засідання відкладено на 20.08.19р.

17.07.19р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив від 15.07.19р. №б/н на позовну заяву, згідно якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини того що:

- умови договору не передбачають зобов`язань відповідача зі сплати на користь позивача коштів, відповідно примушування відповідача до сплати коштів на користь позивача із визначених останнім підстав (невиконання/порушення виконання відповідачем норм ст.193 ГК України, ст.ст.509, 525, 526, 530, 598, 626, 627, 629 ЦК України) є неправомірним, оскільки вони застосовуються до зобов`язальних правовідносин між сторонами в частині належного їх виконання;

- акт звірки не може вважатися документом, що підтверджує наявність зобов`язань за господарським договором, оскільки він не відповідає вимогам до первинних документів. Акт звірки є другорядним документом, а викладені в ньому факти потребують документального підтвердження. Акт звірки, на який посилається позивач підписаний не уповноваженою особою відповідача. Крім того, за даними відповідача у травні 2018 року позивачу було нараховано до сплати 4252,57грн., які не враховані у зазначеному акті звірки, оскільки він датований 30.04.18р.

Також, відповідач заперечує проти позовних вимог щодо стягнення інфляційних та 3% річних, оскільки обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як забезпечувальний (гарантійний) платіж, не може розцінюватись як грошове зобов`язання в розумінні ст.625 ЦК України.

30.07.19р. через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь №18-11б.б./4454 від 25.07.19р. на відзив. У поданій відповіді позивач просить не приймати до уваги заперечення, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, як такі що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та вимогах законодавства.

09.08.19р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання №18-11-б.б/4718 від 06.08.19р. про визнання доказу неналежним та недостатнім.

У вказаному клопотанні позивач просить суд визнати акт №5/2018-250209 приймання-передавання товарної продукції за травень 2018 неналежним та недостатнім доказом обставин, які входять до предмету доказування у даній справі. Позивач зазначає, що даний акт підписаний лише представником відповідача, на адресу позивача вказаний акт для підписання не надходив, відповідно і не підписувався; інших доказів приймання-передавання товарної продукції за травень 2018 року відповідачем не надано.

20.08.19р. на адресу суді від відповідача надійшло клопотання про доручення письмових доказів.

Ухвалою суду від 20.08.19р. за результатами підготовчого засідання закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 18.09.19р.

За даними отриманого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №1005692478 від 29.08.19р., встановлено зміну найменування підприємства відповідача, яким на теперішній час є «Акціонерне товариство "К.ЕНЕРГО".

Відтак, зміна найменування юридичної особи не має наслідком процесуальну дію, передбачену ст.52 Господарського процесуального кодексу України, але враховується у подальшому.

04.09.19р. до канцелярії суду надійшла заява позивача №18-11-б.б./5779 від 28.08.19р. про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивачем заявлено до стягнення з відповідача 489008,32грн. - надміру сплачені кошти, 16835,24грн. - індекс інфляції, 5024,06грн. - 3% річних. Тобто фактично у поданій заяві позивачем збільшено розмір позовних вимог в частині інфляційних нарахувань.

Ухвалою суду від 18.09.19р. заяву позивача про зміну позовних вимог залишено без розгляду.

17.09.19р. на адрес у суду від позивача надійшли письмові пояснення.

Представник позивача, який бере участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

У судове засідання 18.09.19р. представник відповідача не з`явився; про місце, час та дату проведення судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи неявку представника відповідача у судові засідання, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

14.12.1999р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (нині - Акціонерне товариство «К.ЕНЕРГО» , далі - Енергопостачальна організація) та Акціонерним комерційним банком Персональний комп`ютер (нині - Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк", (Абонент) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №25-0209, відповідно до п.1.1 договору предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п.2.2.1 договору Енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

В свою чергу, з огляду на положення п.2.3.1 договору абонент зобов`язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначенні у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно п.7.1 договору спори сторін, пов`язані з укладенням, зміною, виконанням та розірванням цього договору, регулюються правилами, обміном листами (телеграмами, факсами), укладенням додаткових угод, а також іншими необхідними заходами. Пропозиції по зміненню договірних величин теплопостачання надаються сторонами не пізніше, ніж за 30 днів до початку кварталу.

Сторони зобов`язуються розглянути претензію іншої сторони та прийняти необхідні заходи щодо її урегулювання на взаємній основі (п.7.2 договору).

За умовами п.7.3. договору сторони передбачили, що після закінчення 30 днів, з моменту отримання претензії відповідачем та не при досягненні згоди, сторони мають право звернутися для вирішення спору в Арбітражний суд м.Києва.

Відповідно до п.8.1 договору цей договір набуває чинності з дня його підписання, та діє до 31.12.2000р.

Договір припиняє свою дію в випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення Арбітражним судом; передбачених п.6.4.1 Договору; ліквідації сторін (п.8.2 договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.8.4 договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

Позивачем на виконання умов договору №25-0209 від 14.12.1999р., з метою отримання теплової енергії перераховано на рахунок відповідача попередню оплату у розмірі 598824,46грн., що підтверджується меморіальним ордером №BUD.355925.143407 від 14.12.2017р. на суму 297000,00грн. та платіжними дорученнями №20 від 02.02.2018р. на суму 184000,00грн., №41 від 29.03.2018р. на суму 117824,46грн.

При цьому, відповідно до акту звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.11.17р. станом на 01.12.17р. сальдо позивача в якості передоплати становить 600063,38грн.

Таким чином, загальна сума грошових коштів перерахованих позивачем на рахунок відповідача в якості передоплати становить 1198887,84грн. (598824,46грн.+600063,38грн.)

На підтвердження обсягу та вартості спожитої теплової енергії за період грудень 2017р. - квітень 2018р. позивачем додано до матеріалів справи акти приймання-передавання товарної продукції: №12/2017-250209 від 31.12.17р. за грудень 2017р. у сумі 146050,21грн., №1/2018-250209 від 31.01.18р. за січень у сумі 170635,66грн., №2/2018-250209 від 28.02.18р. за лютий 2018р. у сумі 186039,47грн., №3/2018-250209 від 31.03.18р. за березень 2018р. у сумі 157732,68грн., №4/2018-250209 від 30.04.18р. за квітень 2018р. у сумі 49421,50грн., загалом на суму 709879,52грн.

12.11.2018р. у зв`язку з припиненням 30.04.2018р. дії Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м.Києва від 27.09.2001р. укладеної Київською міською державною адміністрацією та ПАТ К.ЕНЕРГО відповідно до рішення Київської міської ради від 24.04.18р. №517/4581 та керуючись ч.3 ст.631, ст.652 Цивільного кодексу України, сторони уклали додаткову угоду про розірвання з 30.04.2018р. договору №25-0209 від 14.12.1999р., відповідно до якої з вказаної дати припиняються зобов`язання енергопостачальної організації перед абонентом щодо здійснення постачання теплової енергії, а грошові зобов`язання між енергопостачальною організацією та абонентом, що виникли за договором та залишилися невиконаними на дату підписання цієї угоди, підлягають виконанню в найкоротший термін, але у будь-якому випадку не пізніше 01.01.2019р.

Згідно з п.2 додаткової угоди ця додаткова угода набирає чинності з дати її підписання сторонами.

30.04.2018р. представником Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" та представником Акціонерного товариства Київенерго складено, підписано та скріплено печатками обох сторін акт звіряння розрахунків за теплову енергію за договором №250209 від 14.12.1999р., відповідно до якого, станом на 01.05.2018р., залишок на рахунку позивача складає 489008,32грн.

Таким чином, сума передплати Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" за теплову енергію становить 489008,32грн. (1198887,84грн. - 709879,52грн.).

Позивачем через Комунальний концерн Центр комунального сервісу направлялися листи до відповідача з вимогою про повернення коштів за договором №25-0209 від 15.12.1999р. на постачання теплової енергії (лист №09.1-11-б.б/5801 від 21.09.2018р., отриманий Центром комунального сервісу 04.10.2018р. за вх. №01/5910, вимога №19-11-б.б/911 від 07.02.2019р. - 13.02.19р. за вх. №01/1609).

Однак, станом на дату подачі позову та розгляду справи відповідачем не надано відповіді на листи позивача, при цьому кошти не повернуто.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нараховані та пред`явлені до стягнення 3% річних у розмірі 5024,06грн. та інфляційні втрати у розмірі 11826,89грн.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою статті 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.4 ст.653 ЦК України).

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1693 від 27.12.2017р. комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго визначено підприємством, за яким буде закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що буде повернуте з володіння та користування публічного акціонерного товариства Київенерго після припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м.Києва від 27.09.2001р., укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго ; комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго зобов`язано забезпечити здійснення усіх необхідних заходів, пов`язаних з прийманням-передачею майна.

Рішенням Київської міської ради від 24.04.2018р. №517/4581 для забезпечення неперервності технологічного процесу виробництва, транспортування та постачання теплової енергії споживачам міста Києва та недопущення виникнення позаштатних ситуацій під час опалювального сезону 2018/2019 років вирішено продовжити дію Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго на підставі рішень Київської міської ради від 21.12.2000 № 128/1105, від 21.12.2000 № 129/1106, від 21.12.2000 № 131/1108 (зі змінами, внесеними додатковими угодами від 25.11.2002, від 28.09.2006, від 29.12.2006, від 30.04.2007, від 07.11.2013, від 30.11.2016, від 19.12.2017 відповідно до рішень Київської міської ради від 28.09.2006 № 31/88, від 28.09.2006 № 102/159, від 26.04.2007 № 474/1135, від 23.10.2013 № 274/9762, від 28.07.2016 № 854/854, від 20.06.2017 № 439/2661, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.12.2006 № 1868) (далі - Угода), щодо:

- користування майном ТЕЦ № 5 та ТЕЦ № 6, електроенергетичним майном, необхідним для передачі та постачання електричної енергії, майном сміттєспалювального заводу, розташованого на вул. Колекторній, 44 у Дарницькому районі м. Києва (завод Енергія ), що є комунальною власністю територіальної громади міста Києва та відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ Київенерго , до 31 липня 2018 року включно;

- користування іншим майном комунальної власності територіальної громади міста Києва, що відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ Київенерго , крім майна, зазначеного у підпункті 1.1 пункту 1 цього рішення, до 30 квітня 2018 року включно.

Отже, оскільки з 30.04.2018р. АТ "К.ЕНЕРГО" було позбавлене права на провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам і у останнього була відсутня можливість в подальшому надавати зазначені послуги, то фактично, починаючи з 01.05.2018р., теплова енергія позивачу відповідачем не поставлялась.

Також судом встановлено, що додатковою угодою від 12.11.2018р. договір на постачання теплової енергії №25-0209 від 14.12.1999р. з 30.04.2018р. розірвано сторонами, які погодили, що з 30.04.2018р. припиняються зобов`язання енергопостачальної організації перед абонентом щодо здійснення постачання теплової енергії, а грошові зобов`язання між енергопостачальною організацією та абонентом, що виникли за договором та залишилися невиконаними на дату підписання цієї угоди, підлягають виконанню в найкоротший термін, але у будь-якому випадку не пізніше 01.01.2019р. (п.1 додаткової угоди).

З матеріалів справи вбачається, що згідно акту звіряння розрахунків за теплову енергію №б/н від 30.04.2018р., який був підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача, переплата (сальдо, сума попередньої оплати) Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" станом на 01.05.2018р. за договором №250209 від 14.12.1999р. складає 489008,32грн. Факт існування вищевказаної переплати за договором підтверджується також наявними у матеріалах справи актами приймання-передавання товарної продукції, меморіальним ордером та платіжними дорученнями.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємства та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг, оскільки не є первинним бухгалтерським документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №910/1389/18.

Оскільки акт звіряння розрахунків за теплову енергію №б/н від 30.04.2018р. складено, підписано представниками Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" та Акціонерного товариства К.ЕНЕРГО , а також скріплено печатками юридичних осіб, вказане свідчить про визнання відповідачем суми передоплати в розмірі 489008,32грн.

Заперечення відповідача стосовно того, що акт звірки, на який посилається позивач підписаний не уповноваженою особою відповідача, відхиляються судом з огляду на те, що позивачем, в розумінні приписів ст.77 ГПК України, доведено позовні вимог, проте підписання акту звірки не уповноваженою особою не доведено відповідачем, в той час як обов`язок доведення стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень визначено приписами ст.74 ГПК України.

Також відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт постачання позивачу та споживання останнім теплової енергії у гарячій воді за споживання якої відповідачем у травні 2018р. було нараховано позивачу суму у розмірі 4252,57грн.

Таким чином, враховуючи умови додаткової угоди від 12.11.2018р. про розірвання договору на постачання теплової енергії №25-0209 від 14.12.1999р., грошові зобов`язання щодо повернення суми попередньої оплати в розмірі 489008,32грн. повинні бути виконані відповідачем не пізніше 01.01.2019р.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, відповідачем повернення вищевказаної суми попередньої оплати в строк обумовлений додатковою угодою від 12.11.2018р. не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Таким чином, відповідач свої зобов`язання, визначені додатковою угодою від 12.11.2018р. щодо повернення суми попередньої оплати в розмірі 489008,32грн. не виконав, а отже прострочив виконання зобов`язання, у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України. Доказів зворотного суду не надано.

Отже, судом не приймаються до уваги доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки вказані доводи спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

За таких обставин, враховуючи викладене, позов в частині вимог про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 489008,32грн. підлягає задоволенню.

Щодо клопотання позивача про визнання доказу (акту №5/2018-250209 приймання-передавання товарної продукції за травень 2018 року) неналежним та недостатнім, суд зазначає, що згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі , мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з тим, досліджуючи наявні матеріали справи судом встановлено, що акт №5/2018-250209 приймання-передавання товарної продукції за травень 2018 року представником відповідача суду не надавався та станом на час розгляду справи в судовому засіданні 18.09.19р. в матеріалах справи відсутній.

Таким чином, за відсутності в матеріалах справи вказаного акту, перевірка акту на відповідність вимогам законодавства судом не здійснюється.

Відтак, заявлене позивачем клопотання, вирішення якого безпосередньо залежить від оцінки судом вказаного акту, підлягає залишенню без розгляду.

Дослідивши позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції, суд виходив з наступного.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

При цьому, принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

З урахуванням викладеного, при зверненні до суду з відповідними вимогами згідно норм ст.129 Конституції України, ст.ст.73, 74 Господарського процесуального кодексу України позивач має довести такі вимоги певними доказами.

Тобто, саме позивач, заявляючи позовні вимоги про стягнення 3% річних та індексу інфляції має довести суму, визначити період та правильність нарахування заявлених до стягнення сум.

При цьому, розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних та індексу інфляції взагалі не містить періодів їх нарахування та кількості днів прострочки платежу.

Враховуючи, вищевикладене та приймаючи до уваги не надання позивачем у строки визначені ГПК України вихідних даних за якими позивачем зроблено розрахунок 3% річних та індексу інфляції, суд позбавлений можливості здійснити перевірку вказаних розрахунків.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та індексу інфляції підлягають залишенню без задоволення за недоведеністю.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач та відповідач, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк", м.Київ, в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" Шевченка А.М., м.Київ до Акціонерного товариства "К.ЕНЕРГО", м.Курахове, Донецька область про стягнення 505859,27грн., з яких: 489008,32грн. - надміру сплачені кошти; 11826,89грн. - індекс інфляції; 5024,06грн. - 3% річних, задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариство К.ЕНЕРГО (85612, Донецька область, Мар`їнський район, м.Курахове, вул.Енергетиків, буд.34, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (04136, м.Київ, вул.Північно-Сирецька, 1-3, код ЄДРПОУ 14349442) грошові кошти в розмірі 489008,32грн. та судовий збір у сумі 7335,12грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області.

В судовому засіданні 18.09.2019р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.09.2019р.

Суддя М.О. Лейба