Рішення

від 03.09.2019 по справі 500/1348/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1348/19

03 вересня 2019 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Хрущ В.Л.,

розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника - ОСОБА_2 , до Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Кременецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо відмови у перерахунку пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з врахуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 рік, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , п. 9 1 Постанови КМУ від 23.11.2011 року №1210 Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , п.п. 2-3 Постанови КМУ від 15.11.2017 року №851 Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з врахуванням проведених виплат;

- зобов`язати Кременецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області провести перерахунок та виплату пенсії з 01.10.2017 року, обчисливши її з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з врахуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 рік, відповідно до ч.3 ст. 59 ЗУ Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , п. 9 1 Постанови КМУ від 23.11.2011 року №1210 Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , п.п. 2-3 Постанови КМУ від 15.11.2017 року №851 Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з врахуванням проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є інвалідом IІI групи та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 13.05.2019 року. Позивач вважає, що у відповідності до ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на перерахунок пенсії з п`ятикратного розмірі мінімальної заробітної плати. В обґрунтування наведеного зазначив, що рішенням Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року №1-р(ІІ)/2019 у справі №3-14/2019(402/19, 1737/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. У зв`язку з винесенням вказаного рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року №1-р(ІІ)/2019 у справі №3-14/2019(402/19, 1737/19) позивач, 24.05.2019 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, п. 9 1 Постанови КМУ від 23.11.2011 року №1210 Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , п.п. 2-3 Постанови КМУ від 15.11.2017 року №851 Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з врахуванням проведених виплат. Проте листом №21/Р-11 від 10.06.2019 року, позивачу було відмовлено у здійсненні такого перерахунку. Свою відмову відповідач аргументує тим, що Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року №1-р(ІІ)/2019 у справі №3-14/2019(402/19, 1737/19) не містить положень щодо порядку його виконання. Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся до суду для захисту порушеного права.

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року відкрито провадження у справі, визначено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи.

10.07.2019 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує. Також у відзиві зазначено, що на даний час Рішення Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2019 не містить положень щодо порядку його виконання та до пункту 9 1 Порядку №1210 відповідні зміни не внесено. Пенсійний фонд України звернувся до Міністерства соціальної політики України щодо порядку обчислення розмірів пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної, зброї під час проходження служби (незалежно від того чи була це строкова служба). Відповіді, щодо підстав для перерахунку на час подання відзиву, Міністерство соціальної політики України - не надало, відповідно підстав для перерахунку пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати також немає. Водночас, відповідач вважає, що позивач звернувся до суду за захистом прав, свобод та інтересів із пропущенням шестимісячного строку звернення до суду, що має наслідком відповідно до статті 123 КАС України, залишення позовної заяви без розгляду.

16.07.2019 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшла заява про здійснення заміни відповідача: Кременецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області - на його правонаступника, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Ухвалою від 18.07.2019 року призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін - на 05.08.2019 року.

05.08.2019 року до суду від представника позивача також надійшло клопотання про здійснення заміни відповідача - Кременецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у зв`язку із припиненням юридичної особи відповідача.

Ухвалою суду від 05.08.2019 року замінено первісного відповідача у справі, Кременецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Розгляд справи відкладено на 03.09.2019 року.

До судового засідання 03.09.2019 року представником позивача до суду подано заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, зазначено про підтримання позовних вимог в повному обсязі.

Крім того, 03.09.2019 року від Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області до суду, також надійшла заява про розгляд справи в письмовому провадженні, без участі уповноваженого представника. Зазначено про заперечення проти заявлених позовних вимог та прохання у задоволенні позову відмовити.

У відповідності до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з положеннями частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи клопотання усіх учасників справи про розгляд справи за їх відсутності, та з огляду на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, - суд визнав за можливе здійснити розгляд справи - в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з частиною 4 статті 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 08.11.2003 року Тернопільською обласною державною адміністрацією, зі штампом про перереєстрацію.

Відповідно до копії військового квитка позивача НОМЕР_3 , в якому зазначено, що в період з 01.04.1989 року по 15.10.1989 року позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Крім того, позивачу безтерміново встановлена ІІІ група інвалідності, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_1 .

Довідкою до акта огляду МСЕК серії ТЕР№156901 від 08.10.2008 року підтверджено, що інвалідність позивача (ІІІ група, довічно) встановлена за захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

24.05.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ч.3 ст. 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та у зв`язку з визнанням Конституційним Судом України (рішення від 25.04.2019) неконституційним словосполучення дійсної строкової , яке міститься в положеннях ч. 3 ст.59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Листом від 10.06.2019 року №21/Р-11 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку його пенсії, з посиланням на те, що рішення Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2019 не містить положень щодо порядку його виконання та до пункту 9 1 Порядку №1210 відповідні зміни не внесено.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступних положень чинного законодавства.

Відповідно до частини 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Слід зазначити, що спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).

Статтею 1 Закону №796-XII встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Статтею 10 Закону №796-ХІІ передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається КМУ.

Згідно з вимогами ст. 59 Закону № 796-XII (у редакції Закону України від 05.10.2006 року №231-V) пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.

Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії, у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Таким чином, ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII (до внесення змін Законом України від 03.10.2017 року №2148-VІІІ) регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", статтю 59 Закону викладено у новій редакції:

"Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.

Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".

Так, порівняльний аналіз попередньої та чинної редакцій частини 3 статті 59 Закону №796-XII свідчить про те, що дана норма регулювала та регулює порядок обчислення пенсії особам, які проходили дійсну строкову службу, але, здійснивши зміни до частини 3 цієї статті, законодавець, на виконання мети та основних завдань закону, розширив перелік осіб, які мають право на обчислення пенсії у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановивши у переліку, окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, ще й інших осіб, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 року №1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок).

Пунктом 1 вказаного Порядку (у редакції, діючій до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 року №851) передбачалось, що цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пенсії у зв`язку з втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначаються за формулою (пункт 9 Порядку).

15.11.2017 року (після внесення змін до статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи") постановою Кабінету Міністрів України за №851 внесено зміни до Порядку, а саме: у першому реченні пункту 1 слова і цифри "статей 54 і 57 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" замінено словами і цифрами "статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та доповнено Порядок пунктом 9-1 такого змісту: "За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".

Отже, наведеним підтверджується, що пункт 9-1 Порядку прийнятий на реалізацію норми частини третьої статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а відтак може бути застосований виключно до осіб, на яких поширюється дія частини третьої статті 59 вказаного Закону.

Дія приписів ст. 59 Закону № 796-XII (обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою), поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або 2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або 3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

З огляду на вказане, таке право виникало у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону №796-XII не допускається): 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

Отже, обов`язковою умовою для застосування положень ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, - як до внесення змін Законом України від 03.10.2017 року №2148-VІІІ так і в період чинності зазначеної норми в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2148-VIII: була участь особи у ліквідації наслідків ЧАЕС під час проходження дійсної строкової служби.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.05.2018 року у справі № 820/1148/18 (№ Пз/9901/33/18), від 21.05.2018 року у справі № 816/1159/18 (№ Пз/9901/37/18), від 11.06.2018 року у справі № 820/2589/18 (№Пз/9901/39/18), від 11.06.2018 року у справі № 825/1922/18 (№ Пз/9901/41/18) та від 13.06.2018 року у справі № 812/1094/18 ( № Пз/9901/43/18).

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що норма, викладена у ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни "Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи" - як до внесення змін Законом України від 03.10.2017 року №2148-VІІІ так і в період чинності зазначеної норми в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2148-VIII, - не могла розповсюджуватись на позивача, оскільки він приймав участь у ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи не під час проходження дійсної строкової служби.

Разом з тим, суд бере до уваги, що відповідність вказаної норми Конституції України було перевірено Конституційним Судом України.

Рішенням Конституційного Суду України (другий сенат) щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) - було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової служби", яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами, за якими визнання розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюється лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним.

У Рішенні Конституційного Суду України наголошується на тому, що закріплений у Конституції України обов`язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.

Вирішуючи порушені в конституційних скаргах питання, Конституційний Суд України зазначив, що аналіз положень статей 16, 17 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. За Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов`язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.

Конституційний Суд України наголосив, що держава може встановлювати певні відмінності щодо рівня соціального захисту вказаних категорій осіб, однак визначені законом відмінності не повинні: допускати жодних невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, містити ознак дискримінації при реалізації зазначеними особами права на соціальний захист та порушувати сутність права на соціальний захист, а обґрунтування механізму нарахування соціальних виплат має відбуватись із урахуванням критеріїв пропорційності та справедливості.

Разом з тим, Конституційний Суд України дійшов висновку, що військовослужбовці строкової служби, пенсія яким призначається за частиною третьою статті 59 Закону та обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, в окремих випадках мають вищий рівень соціального захисту, оскільки розмір їх соціального забезпечення є значно більшим порівняно з іншими категоріями військовослужбовців (у тому числі військовозобов`язані під час участі у військових зборах), які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків.

Слід врахувати, що в даному рішенні, Конституційний Суд України підкреслив, що військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов`язку, мають різний рівень соціального забезпечення. Такий підхід законодавця до визначення рівня соціального забезпечення вказаних категорій осіб не відповідає принципу справедливості та є порушенням конституційного принципу рівності.

Таким чином, на думку Конституційного Суду України, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.

Словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що положення ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни "Прo статус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи" - в частині "дійсної строкової" втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, а відтак позивач має право на перерахунок пенсії у п`ятикратному розмірі згідно ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни "Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи" з 25 квітня 2019 року.

Такий висновок суду ґрунтується на наступних положеннях законодавства.

За положеннями ст. 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічне положення встановлено ч. 1 ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України".

Із аналізу вказаних норм, суд робить висновок, що загальним є правило про втрату чинності законів які визнані неконституційними саме з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Проте, винятки із такого правила можуть бути встановлені у самому рішенні Конституційного Суду України.

Згідно ч. 1 ст. 97 Закону від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.

Проте додаткове визначення (чи не визначення) у рішеннях Конституційного Суду України порядку їх виконання, не скасовує і не підміняє загальної обов`язковості їх виконання. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абз. 6 п. 4 Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року у справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2000 року у справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України, рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.

Поняття прямої дії рішень Конституційного Суду у Законі не розкрито. Водночас у абз. 2 п. 2 рішення від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів, Конституційний Суд України зазначив, що принцип прямої дії у часі закону чи іншого нормативно-правового акту потрібно розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Необхідно зазначити, що такий принцип є гарантією стабільності суспільних відносин та забезпечення принципу юридичної визначеності. Тому, з огляду на відсутність у Рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р (ІІ)/2019 справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) вказівки на інше, суд вважає, що це Рішення слід застосовувати до правовідносин які виникли з дня його ухвалення.

Отже, положення ч. 3 ст. 59 Зaкoну №796-XII у частині словосполучення "дійсної строкової" - втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, а саме - з 25.04.2019 року.

Водночас суд зазначає, що підстави для застосування до спірних правовідносин норми частини третьої статті 59 Закону №796-XII у редакції рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 року №1-р(II)/2019 - до дати ухвалення цього рішення відсутні з огляду на положення пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року №1-р(II)/2019 та статті 152 Конституції України.

Позивач, будучи призваним на спеціальні військові збори по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та отримавши у зв`язку з цим інвалідність, належить до числа осіб, на яких поширюється дія ст. 59 Закону №796-ХІІ та яким на її підставі має бути здійснений перерахунок пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Поряд з цим, враховуючи те, що положення ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни "Прo статус і соціальний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи" в частині "дійсної строкової" втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, - то позивач набув права на перерахунок пенсії у п`ятикратному розмірі згідно ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни "Прo стaтус і соціальний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи" - з 25 квітня 2019 року.

З цих же підстав, судом не враховуються посилання відповідача на те, що перерахунок та виплата позивачу основної державної пенсії на підставі ч. 3 ст. 59 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року можливі лише з 01.07.2019 року, тобто з дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2019 року № 543.

Натомість, суд зазначає, що відсутність роз`яснень щодо застосування норми закону яка визнана неконституційною, як і відсутність підзаконних нормативно - правових актів що визначають механізм її реалізації не може вважатися правомірною підставою для оспорюваної відмови.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від 06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від 18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від 10.02.2010; п.58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Отже, з урахуванням рішення Конституційного Суду України у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19 (№1-р(II)/2019), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях ч.3 ст.59 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі змінами, суд вважає, що позивач має право на перерахунок пенсії по інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", - починаючи з 25.04.2019 року.

Оскільки під час розгляду даної справи судом встановлено, що підстави для перерахунку пенсії позивача у відповідності до вимог ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни "Прo стaтус і соціальний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи" як норми прямої дії, - виникли лише після прийняття Конституційним Судом України Рішення № 1-р(II)/2019 від 25.04.2019 року, - то суд приходить до висновку, що дії Кременецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо відмови в здійсненні перерахунку пенсії позивачу - мають ознаки протиправності лише щодо нездійснення такого перерахунку, починаючи з 25.04.2019 року.

Відтак, позовні вимоги щодо про визнання протиправними дій Кременецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо відмови у перерахунку позивачу пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, слід визнати протиправними не з 01.10.2017 року, як того, фактично, просить позивач, - а з 25.04.2019 року, тобто, з моменту прийняття рішення Конституційного суду України від 25.04.2019 року №1-р(ІІ)/2019 у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19).

Приймаючи рішення щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача, статусу якого на час розгляду справи набуло Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області як правонаступник Кременецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, провести позивачу перерахунок та виплату пенсії, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону № 796 XII, суд враховує наступне.

Як вже зазначалося, положення ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII щодо визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчислені пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються на всі категорії військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, - починаючи з 25.04.2019 року і саме з цієї дати позивач має право на перерахунок пенсії у розмірі згідно ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни № 796-ХІІ.

При цьому, зважаючи на неконституційність раніше діючого обмеження визначеного словосполученням "дійсної строкової", яке визнано неконституційним та втратило чинність з 25.04.2019 року, - суд вважає за необхідне, з метою належного та повного захисту прав позивача зобов`язати відповідача - здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни "Прo стaтус і соціальний зaxист грoмaдян, які постраждали внаслідок Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи" - саме з цієї дати, 25.04.2019 року.

Факт правонаступництва не звільняє Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від обов`язку здійснити, починаючи з 25.04.2019 року, перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі частини третьої статті 59 Закону №796-XII виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з урахуванням вже виплачених сум, - оскільки пункт 9 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №1210 від 23.11.2011 року, будучи приведеним у відповідність до Закону №796-XII та рішення Конституційного Суду України №1-р(II)/2019 лише з 01.07.2019 року, - як підзаконний нормативно-правовий акт не відповідав акту, що має вищу юридичну силу саме з моменту прийняття рішення наведеного рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 року №1-р(II)/2019.

Тобто, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в тій частині, що стосується відмови позивачу у перерахунку пенсії та виплати із 25.04.2019 року та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату призначеної позивачу пенсії з цієї дати, в той же час в іншій частині позовних вимог (щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії з 01.10.2017 року по 24.04.2019 року) - слід відмовити з наведених вище мотивів і підстав.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Поряд з цим, оцінюючи твердження відповідача про те, що позивач звернувся з даним позовом до суду з пропуском шестимісячного строку, - суд вважає їх помилковими, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи те, що Кременецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області відмовило позивачу у перерахунку пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати - за наслідками розгляду відповідної заяви позивача листом від 10.06.2019 року №21/Р-11, то саме з дати отримання вказаної відповіді - позивач і дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивач, подавши даний позов до суду 14.06.2019 року, - звернувся за захистом своїх прав менше, через місяць після отримання листа відповідача, тобто, в межах встановленого законом шестимісячного строку.

Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 9, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Кременецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області) щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та особі з інвалідністю, пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС), обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з урахуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року, відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пункту 91 постанови КМУ від 23.11.2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пунктів 2-3 постанови КМУ від 15.11.2017 року № 851 "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з врахуванням проведених виплат, - з 25.04.2019 року, тобто, з моменту прийняття рішення Конституційного суду України від 25.04.2019 року №1-р(ІІ)/2019 у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19).

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Тернопільської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та особі з інвалідністю, пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС) - у відповідності до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", - починаючи з 25.04.2019 року, обчисливши її з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з урахуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року, та з урахуванням проведених виплат та різниці між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією, починаючи з 25.04.2019 року.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Реквізити учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_4 );

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (адреса: майдан Волі, 3, м.Тернопіль,46001, ЄДРПОУ: 14035769).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 вересня 2019 року.

Головуючий суддя Хрущ В.Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В.Л.