Постанова

від 18.09.2019 по справі 492/95/17

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2019 р.м.ОдесаСправа № 492/95/17 Головуючий в 1 інстанції: Черевата В.І.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника позивача та підприємства споживчої кооперації Арцизької райспоживспілки госпрозрахункового об`єднання громадського харчування - Дущак Дмитра Степановича, представника позивача - ОСОБА_1 Олександра ОСОБА_2 , представника підприємства споживчої кооперації Арцизької райспоживспілки госпрозрахункового об`єднання громадського харчування - Станкова Віктора Миколайовича та представника відповідача - Михайлова Олександра Анатолійовича,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 14 травня 2019 року по справі за адміністративним позовом Арцизького міського споживчого товариства до виконавчого комітету Арцизької міської ради Одеської області, треті особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , фізична особа - підприємець ОСОБА_3 , підприємство споживчої кооперації Арцизької райспоживспілки госпрозрахункове об`єднання громадського харчування, про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року Арцизьке міське споживче товариство (далі МСТ) звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Арцизької міської ради Одеської області від 21 грудня 2016 року №470 Про розгляд заяви ОСОБА_5 .

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 14 травня 2019 року позовні вимоги було задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі ФОП) подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 було подано заяву до відповідача про надання дозволу на проїзд до будинку по АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Арцизької міської ради Одеської області Про розгляд заяви ОСОБА_5 від 21 грудня 2016 року №470 було зобов`язано голову правління Арцизького МСТ Мельника О.Г. не чинити перешкоди вільного проїзду до будинку по вказаній адресі за заявами мешканців зазначеного будинку та ФОП ОСОБА_3 Також зазначено, що у разі невиконання Арцизьким МСТ вимог п.1 цього рішення, КП Благоустрій буде надано право шляхом демонтажу воріт надати вільний доступ до будинку по вказаній адресі без попередження.

Винесення вказаного рішення відповідача і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що документами, які знаходяться в матеріалах справи, повністю спростовуються твердження представника відповідача про те, що згідно державного акту на право постійного користування землею від 28 червня 1996 року серії ОД-02054 МСТ відводилися земельні ділянки лише під об`єктами нерухомості. Також було зазначено, що положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" не передбачають повноважень виконавчого комітету міської ради щодо зобов`язання керівника іншої організації, яка не знаходиться у власності та підпорядкуванні відповідної територіальної громади, не чинити перешкоди вільного проїзду до будинку за заявами мешканців та іншої фізичної особи - підприємця, якою також здійснюється господарська діяльність на іншій земельній ділянці. Крім того, суд зазначив, що посилання виконавчого комітету Арцизької міської ради у рішенні №470 від 21 грудня 2016 року на норми ст.103 ЗК України є безпідставними, так як МСТ не порушує правил добросусідства та використовує відповідну земельну ділянку виключно за цільовим призначення та не завдає землекористувачам сусідніх земельних ділянок незручностей, про що зазначено в ч.1 ст.103 ЗК України, та не використовує належну земельну ділянку таким чином, що не дозволяє землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням, про що було зазначено позивачем та не спростовано відповідачем.

Колегія суддів, не досліджуючи спірні правовідносини по суті зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

З наведеного вбачається, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

З аналізу матеріалів справи вбачається наявність суб`єкта владних повноважень у даних спірних правовідносин, а саме - виконавчого комітету Арцизької міської ради Одеської області, що свідчить про присутність ознаки публічно-правового спору в даних спірних правовідносинах.

Так, положеннями ст.11 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Главою 2 вказаного Закону визначено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, до яких законодавством віднесено, як власні (самоврядні) повноваження, так і делеговані повноваження.

Водночас, колегія суддів зазначає, що сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не є визначальною обставино, з огляду на яку можна ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Поряд з цим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору по даній справі є рішення виконавчого комітету Арцизької міської ради Одеської області від 21 грудня 2016 року №470 Про розгляд заяви ОСОБА_5 , яким зобов`язано голову правління МСТ Мельника О.Г. не чинити перешкоди вільного проїзду до будинку по адресі АДРЕСА_1 за заявами мешканців зазначеного будинку та ФОП ОСОБА_3 . Також, зазначено, що у разі невиконання Арцизьким МСТ вимог п.1 цього рішення, КП Благоустрій буде надано право шляхом демонтажу воріт надати вільний доступ до будинку по вказаній адресі без попередження.

Водночас, обґрунтовуючи позов представник МСТ зазначав, що згідно державного акту на право постійного користування землею від 28 червня 1996 року, виданого на підставі рішення Арцизької міської ради народних депутатів від 26 червня 1996 року №250, позивачу належить право постійного користування земельною ділянкою площею 1,348 га, для торгового обслуговування; вказаний державний акт є чинним та підтверджує право позивача на правомірне користування вказаною вище земельною ділянкою. Позивачем зазначено, що до складу вказаної земельної ділянки входить і земельна ділянка, стосовно якої відповідачем приймалось рішення з метою забезпечення вільного проїзду до будинку по адресі АДРЕСА_1 .

Поряд з цим, відповідачем у відзиві на позов (т.2 а.с.28) було зазначено, що проїзд до будинку по адресі АДРЕСА_1 є проїздом загального користування, управління яким у відповідності до чинного законодавства віднесено до повноважень виконавчого комітету Арцизької міської ради Одеської області.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що даний спір виник стосовно майнового права по відношенню до земельної ділянки, на якій розміщено проїзд до будинку по адресі АДРЕСА_1 , а саме: стосовно права користування вказаним проїздом, зокрема, порядку такого користування та кола осіб, яким належить вказане право користування, що свідчить про відсутність ознак публічно-правового спору по даній справі (навіть незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права) та належність даних спірних правовідносин до господарської юрисдикції з огляду на суб`єктний склад спірних правовідносин.

Наведені висновки також підтверджуються поясненнями сторін, наданими в ході судового розгляду в суді апеляційної інстанції 18 вересня 2019 року, де ними було зазначено про наявність спору саме щодо права користування територією проїзду до будинку по адресі АДРЕСА_1 , а не відносно спірного рішення відповідача, як окремого акту суб`єкта владних повноважень, як такого, що також свідчить про відсутність відносин влади та підпорядкування, у яких відповідач виконував би владно-управлінську функцію стосовно позивача.

Вищевказані висновки щодо належності даного спору до господарської юрисдикції узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 13 березня 2019 року справа №820/3713/17.

Крім того, про належність даної справи до господарської юрисдикції свідчать положення статті 20 ГПК України, за яких господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Окрім іншого, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом . У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства; фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. Отже, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 816/421/17 та від 20 вересня 2018 року № 813/1076/17.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Згідно до частини 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1 частина 1 стаття 238 КАС України).

Таким чином, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що дані спірні правовідносини не належать до юрисдикції адміністративного судочинства, натомість, можуть бути розглянуті в порядку господарського судочинства.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи помилково застосовані норми процесуального права, а тому, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про закриття провадження по справі.

Керуючись статтями 238, 308, 309, 315, 321, 322, 325,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - задовольнити частково. Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 14 травня 2019 року - скасувати.

Прийняти постанову, якою провадження по справі за позовом Арцизького міського споживчого товариства до виконавчого комітету Арцизької міської ради Одеської області, треті особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 , підприємство споживчої кооперації Арцизької райспоживспілки госпрозрахункове об`єднання громадського харчування, про визнання протиправним та скасування рішення - закрити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 19 вересня 2019 року.

Головуючий суддя Федусик А.Г. Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.