Постанова

від 18.09.2019 по справі 344/165/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 344/165/16-ц

провадження № 61-30714св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів : Калараша А. А., Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 червня 2017 року у складі судді Польської М. В. та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 липня 2017 року у складі суддів: Бойчука І. В., Ясеновенко Л. В., Проскурніцького П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, Департамент містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Департаменту містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Інспекції державно-будівельного контролю в м .Івано-Франківську про визнання права власності на самочинне будівництво житлового будинку та зобов`язання ввести в експлуатацію самочинне будівництво.

Ухвалою суду від 19 травня 2016 року до участі у справі залучені треті особи, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (співвласники квартир АДРЕСА_3 .

Ухвалою суду від 10 квітня 2017 року замінено неналежного відповідача Інспекцію державно-будівельного контролю в м. Івано-Франківську на Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

Уточнивши вимоги, позивач просив: визнати за ним правовласності на самочинно збудований двоповерховий індивідуальний житловий будинок, загальною площею 99,03 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,0394 га, кадастровий номер 2610100000:20:008:0114 по АДРЕСА_3 , та прилягає до житлового будинку по АДРЕСА_3 , співвласниками якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , він та ОСОБА_5 ; зобов`язати Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради прийняти в експлуатацію житловий будинок загальною площею 99,03 кв. м, який знаходиться на земельній ділянці площею 0,0394 га, кадастровий номер 2610100000:20:008:0114, та прилягає до житлового будинку по АДРЕСА_3 .

Зазначав, що у 2008-2010 роках він провів будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_3 . Земельна ділянка під будинком належить йому на підставі договору дарування від 03 вересня 2012 року, проте будівництво здійснено без погоджувальних документів. У прийнятті будинку до експлуатації йому відмовлено у зв`язку з тим, що будинок перебуває у межах санітарно-захисної зони. Разом з тим, він як власник земельної ділянки, на якій здійснювалось самочинне будівництво, має право визнати право власності на самочинно збудоване майно у судовому порядку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. У зв`язку з викладеним, звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого, чи його відсутність, дають підстави вважати про наявність спору. Позивач не звертався в установленому порядку до відповідного органу, оскільки подані звернення на видачу будівельного паспорта за фактом проведення будівництва є необґрунтованими (без належного отримання дозволу на початок будівництва), а подана ним під час розгляду справи декларація так і не була доопрацьована позивачем, що б не потребувало після усунення недоліків позивачем звернення до суду. Крім того, визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15).

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 липня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що наданий суду апеляційної інстанції технічний паспорт на спірне самочинне будівництво не може бути підставою для визнання права власності на нього в судовому порядку без належного технічного обстеження, проведеного відповідним державним органом влади. Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки були предметом дослідження у суді першої інстанції і їм суд дав належну правову оцінку.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1)Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підстави касаційного оскарження обґрунтовано тим, що ним вичерпано досудові способи захисту порушеного права, оскільки йому відмовлено у погодженні проектних пропозицій у зв`язку невідповідністю намірів забудови генеральному плану м. Івано-Франківська. Здійснене ним будівництво є самочинним через відсутність документів, які надають право на здійснення будівельних робіт, а тому реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації, на необхідність якої вказує суд, є неможливою. Судами не було враховано, що він є законним власником земельної ділянки згідно з договором дарування земельної ділянки; він звертався до компетентних органів для прийняття будинку в експлуатацію та неодноразово отримував відмову в проведенні такої дії через наявність обмежень на будівництво (ділянка знаходиться у межах санітарно-захисної зони промислового підприємства); іншого способу, крім судового, для узаконення самочинного будівництва він не має; при проведенні будівництва не було порушено жодних будівельних норм та правил. І суд першої, і суд апеляційної інстанції вказали, що визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку не передбачено. Проте такі висновки є безпідставними, оскільки самочинне будівництво має інший, аніж незавершене будівництво, правовий статус, головною відмінністю яких є відсутність в першому та наявність в іншому випадку дозвільних документів на початок будівельних робіт. Крім того, для визнання об`єкту самочинним повинні бути інші підстави (стаття 376 ЦК України). Крім того, спеціальне законодавство дозволяє визнавати за власником земельної ділянки право власності на самочинно збудований об`єкт.

(2) Позиція Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради

У запереченні на касаційну скаргу відповідач зазначає, що твердження заявника про відповідність виконання будівельних робіт проектним пропозиціям та засвідчення таким чином правомірності здійснення будівництва є абсурдними, оскільки у замовника відсутнє право на виконання будівельних робіт та затверджений проект будівництва. Належним способом захисту порушеного права у даному випадку є зобов`язання відповідача розглянути питання про реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Рух справи у суді касаційної інстанції

29 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду, а 12 червня 2019 року - судді-доповідачу Штелик С. П.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частини третьої статті З ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної

Інстанцій

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Суди установили, що 0 3 вересня 2012 року на підставі договору дарування земельної ділянки ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_7 безоплатно у власність земельну ділянку площею 0.0394 га, по АДРЕСА_3 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

У 2008-2010 роках ОСОБА_1 здійснив будівництво спірного індивідуального житлового будинку на вищевказаній земельній ділянці, який по стіні прилягає до існуючого будинку АДРЕСА_3 .

У 2014 році на замовлення позивача архітектурно-планувальним бюро управління архітектури та містобудування виготовлено проектні пропозиції для будівництва індивідуального житлового будинку АДРЕСА_3 .

Позивач у 2015 році неодноразово звертався до Департаменту містобудування та архітектури міськвиконкому із заявою про надання будівельного паспорту на будівництво індивідуального житлового будинку АДРЕСА_3 , однак йому відмовлено у видачі будівельного паспорта, оскільки існує невідповідність розмірів забудови земельної ділянки діючому генеральному плану міста (санітарно-захисна зона території промислових та комунальних підприємств), недотримання забудівником відступу від стіни існуючого житлового будинку - не менше 1 м, відсутність дозволу та рішення на прибудову міськвиконкому, наявність конфлікту після добудови з межівниками земельної ділянки.

Суди установили, що позивач здійснив будівництво спірного будинку на власній земельній ділянці проте без дозвільного документа на виконання будівельних робіт.

Порядок проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 03 липня 2018 року № 158 (далі - Порядок № 158).

Наведений Порядок № 158 встановлює процедуру проведення технічного обстеження та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельних ділянках відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, у тому числі індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 300 квадратних метрів, збудованих у період з 05 серпня 1992 року по 09 квітня 2015 року.

За змістом Порядку № 158 технічне обстеження об`єктів проводиться відповідно до цього Порядку, будівельних норм, стандартів, нормативних документів і правил, затверджених згідно із законодавством. Технічне обстеження проводиться суб`єктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із Законом України Про архітектурну діяльність одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою-підприємцем, яка згідно із зазначеним Законом має кваліфікаційний сертифікат.

Технічне обстеження включає такі етапи: попереднє (візуальне) обстеження об`єкта, у тому числі огляд і фотографування об`єкта та його конструктивних елементів, виконання обмірів, визначення класу наслідків (відповідальності) об`єкта, аналіз проектної та іншої технічної документації (за наявності); детальне (інструментальне) обстеження об`єкта, у тому числі визначення параметрів і характеристик матеріалів, виробів та конструкцій, із залученням фахівців відповідної спеціалізації та атестованих лабораторій (за потреби).

Якщо етапи технічного обстеження об`єкта, що проводилось, не збігаються з названими етапами, зазначаються фактично пройдені етапи технічного обстеження.

Не дозволяється проведення технічного обстеження виключно за фотографіями, відеозаписами, кресленнями чи іншими документами без дотримання вимог пункту 3 цього розділу.

На підставі інформації, отриманої під час технічного обстеження, з урахуванням виду, складності, технічних та інших особливостей об`єкта, проведених заходів, передбачених пунктом 3 цього розділу, а також даних технічного паспорта, проектної та іншої технічної документації на об`єкт (за наявності) виконавець проводить оцінку технічного стану об`єкта та складає звіт про проведення технічного обстеження за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку.

Прийняття в експлуатацію об`єктів здійснюється безоплатно органом державного архітектурно-будівельного контролю протягом 10 робочих днів з дня подання відповідної заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені такі об`єкти, за результатами технічного обстеження цих об`єктів шляхом реєстрації поданої ними декларації про готовність об`єкта до експлуатації за формою, наведеною в додатку 3 до цього Порядку.

Замовник (або уповноважена особа) подає з урахуванням вимог Закону України Про адміністративні послуги до органу державного архітектурно-будівельного контролю за місцезнаходженням об`єкта або через електронну систему здійснення декларативних та дозвільних процедур у будівництві заяву про прийняття в експлуатацію об`єкта, до якої додаються: 1) один примірник заповненої декларації; 2) звіт (крім випадків, передбачених пунктом 5 розділу ІІ цього Порядку); 3) засвідчені в установленому порядку копії: документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою відповідного цільового призначення, на якій розміщено об`єкт; технічного паспорта (з відміткою у випадках, передбачених пунктом 5 розділу II цього Порядку). Технічні паспорти, складені до набрання чинності цим Порядком, щодо індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів включно, а також господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 100 квадратних метрів включно подаються за умови проставлення в них відповідної відмітки про проведення їх технічного обстеження.

Заяву про прийняття в експлуатацію об`єкта підписують також співвласники земельної ділянки та/або зазначеного об`єкта (у разі їх наявності).

Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає документи, зазначені в пункті 2 цього розділу, та приймає рішення про реєстрацію декларації або її повернення у строк, передбачений пунктом 1 цього розділу.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає замовнику декларацію та подані документи на доопрацювання з обґрунтуванням причин у строк, передбачений для її реєстрації, якщо декларацію подано чи оформлено з порушенням вимог, установлених цим Порядком, у тому числі у разі виявлення невідповідності поданих документів вимогам законодавства, недостовірних відомостей у поданих документах. Копія декларації зберігається в органі державного архітектурно-будівельного контролю.

Після усунення недоліків, що стали підставою для прийняття рішення про повернення декларації на доопрацювання, замовник може повторно звернутися до органу державного архітектурно-будівельного контролю для реєстрації декларації згідно з цим Порядком.

З урахуванням викладеного, право власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості може бути визнано за особою, що здійснила це будівництво, на підставі рішення суду у випадку, якщо будівництво зведено на відведеній для цієї мети земельній ділянці, за відсутності істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об`єкті нерухомості (дотримання вимог ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ; ДБН В.22-15-2005 Житлові будинки. Основні положення ; Державних санітарних правил планування і забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173, тощо) та відмови органів державної влади у прийнятті об`єкта будівництва до експлуатації згідно Порядку № 158.

Суди установили, що у квітні 2016 року (під час розгляду справи судом) позивач направив до Управління ДАБІ декларацію про готовність об`єкта (самочинного будівництва індивідуального житлового будинку АДРЕСА_3 , який листом роз`яснив порядок прийняття в експлуатацію об`єктів та подачу документів тільки через органи ЦНАПу.

30квітня 2016 рокупозивач направив ЦНАПу декларацію про готовність об`єкта. Вказана декларація повернута позивачу на доопрацювання через відсутність повноти даних у пунктах 3,5,6 (в т. ч. щодо технічної інвентаризації об`єкта) , йому роз`яснено право на повторне зверненняпісля доопрацювання декларації.

Враховуючи те, що після усунення недоліків, що стали підставою для прийняття рішення про повернення декларації на доопрацювання, замовник може повторно звернутися до органу державного архітектурно-будівельного контролю для реєстрації декларації згідно з Порядком № 158, а ОСОБА_1 зазначених вимог Порядку № 158 не дотримався, колегія суддів погоджується із висновками судів про те, що звернення позивача до суду є передчасним.

Обґрунтованими є доводи касаційної скарги про те, що самочинне будівництво має інший, аніж незавершене будівництво, правовий статус, у зв`язку з чим суди безпідставно послалися на те, що визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку не передбачено, як на підставу відмови у позові, проте такі висновки не призвели до неправильного вирішення спору.

Позивач не дотримався Порядку проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт та звернувся до суду за захистом своїх прав без звернення до уповноваженого органу державної влади, до сфери повноважень якого належить вирішення спірного питання.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

А. А. Калараш

А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

С. П. Штелик