Постанова

від 18.09.2019 по справі 2а-3974/10/0770

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 2а-3974/10/0770

Провадження № 11-440апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Анцупової Т. О.,

суддів Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу № 2а-3974/10/0770 за позовом Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Нива , третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, про стягнення заборгованості

за касаційною скаргою Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року (у складі колегії суддів Довгополов О. М., Гудим Л. Я., Святецький В. В.),

УСТАНОВИЛА:

Рух справи

1. У жовтні 2010 року Хустська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - Хустська ОДПІ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Нива (далі - СТОВ Нива ), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, в якому просила стягнути зі СТОВ Нива пеню в розмірі 9 973,05 грн, нараховану за несвоєчасно погашену заборгованість за фінансовими допомогами.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за СТОВ Нива обліковується заборгованість зі сплати пені, нарахованої за несвоєчасне повернення фінансових допомог, які надавалася на підставі відповідних постанов уряду.

Позивач зазначає, що така заборгованість вважається податковим боргом і стягується відповідно до Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами .

3. Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 21 червня 2011 року позовні вимоги задовольнив.

4. Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31 березня 2015 року постанову суду першої інстанції скасував та закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення), вказавши, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

5. Не погодившись із таким судовим рішенням, Хустська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права при визначенні підсудності спору, просила скасувати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року та залишити в силі постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року.

6. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13 травня 2015 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.

7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.

8. Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону № 2147-VІІІ передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

9. У січні 2018 року вказану касаційну скаргу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

10. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19 квітня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) у зв`язку з тим, що Хустська ОДПІ оскаржує рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

11. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 11 червня 2019 року прийняла та призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження.

12. Станом на 14 серпня 2019 року заперечення або відзив на касаційну скаргу до Великої Палати Верховного Суду не надходили.

Фактичні обставини, установлені судами попередніх інстанцій

13. Суди попередніх інстанцій установили , що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1997 року № 1003 Про фінансову допомогу на проведення комплексних робіт в осінньо-зимовий період 1997/98 року (далі - Постанова КМУ № 1003) головою Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області (далі - Хустська РДА) видано розпорядження від 25 вересня 1997 року № 134/а Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997-1998 років , яким зобов`язано Відділення Державного казначейства України у Хустському районі перерахувати сільськогосподарським товаровиробникам згідно з розподілом кошти з відповідним цільовим призначенням на підставі укладених з ними угод, у тому числі АКАТО Ріка (правонаступник СТОВ Нива ), на суму 2660 грн.

14. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1998 року № 220 Про фінансове забезпечення підготовки сільськогосподарської техніки до весняно-польових робіт у 1998 році (далі - Постанова КМУ № 220) головою Хустської РДА видано розпорядження від 22 квітня 1998 року № 134/а Про розподіл коштів для фінансування забезпечення підготовки техніки до весняно-польових робіт , яким зобов`язано Відділення Державного казначейства України у Хустському районі укласти із сільськогосподарськими товаровиробниками згідно з розподілом угоди про надання та повернення коштів з відповідним цільовим призначенням, у тому числі АКАТО Ріка (правонаступник СТОВ Нива ), на суму 4900 грн.

15. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 10 грудня 1998 року № 1953 Про забезпечення сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними та фінансовими ресурсами в 1999 році (далі - Постанова КМУ № 1953) головою Хустської РДА видано розпорядження від 17 лютого 1999 року № 58 Про забезпечення сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними та фінансовими ресурсами у 1999 році , яким зобов`язано Відділення Державного казначейства України у Хустському районі укласти з сільськогосподарськими товаровиробниками згідно з розподілом угоди про надання та повернення коштів з відповідним цільовим призначенням, у тому числі АКАТО Ріка (правонаступник СТОВ Нива ), на суму 1500 грн.

16. Відділенням Державного казначейства України у Хустському районі Закарпатської області на виконання зазначених вище постанов Кабінету Міністрів України та розпоряджень голови Хустської РДА укладено з АКАТО Ріка (правонаступником якого є СТОВ Нива ) такі договори:

- від 26 вересня 1997 року б/н про надання фінансової допомоги на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997-1998 року, згідно з яким АКАТО Ріка було надано 2660 грн;

- від 22 квітня 1998 року № 1 про надання фінансової безвідсоткової допомоги по забезпеченню підготовки сільськогосподарської техніки до проведення весняно-польових робіт у 1998 році, згідно з яким АКАТО Ріка було надано 4900 грн;

- від 18 лютого 1999 року № 9 про надання фінансової безвідсоткової допомоги по забезпеченню підготовки сільськогосподарської техніки до проведення весняно-польових робіт в 1999 році, згідно з яким АКАТО Ріка було надано 1500 грн.

17. Фінансова допомога, отримана відповідачем на підставі постанов КМУ № 1003, № 220 та № 1953, повернута в повному обсязі до Державного бюджету України. Однак оскільки фінансова допомога поверталась з порушенням строків, визначених відповідними договорами та графіками погашення сум реструктуризованих заборгованостей, територіальний орган Державного казначейства України нарахував СТОВ Нива пеню за відповідні періоди прострочення.

Зокрема, за несвоєчасну сплату заборгованості за фінансовими допомогами, наданими за рахунок коштів Державного бюджету України, СТОВ Нива нараховано пеню у сумі 9 973,05 грн., у т.ч. згідно з Постановою КМУ № 1003 - 2 784,15 грн; згідно з Постановою КМУ № 220 - 46 69,03 грн; згідно з Постановою КМУ № 1953 - 2 519,87 грн.

18. Управління Державного казначейства України у Хустському районі Закарпатської областінадіслано до Хустської ОДПІ лист № 02-18/636 від 23 вересня 2010 року щодо звернення до суду з позовом до СТОВ Нива про стягнення до Державного бюджету України заборгованості зі сплати пені за наданими фінансовими допомогами (бюджетними позичками).

19. Вважаючи, що відповідач має заборгованість зі сплати пені в розмірі 9973,05 грн, яка нарахована на несвоєчасно повернуту державну фінансову безвідсоткову допомогу, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення зазначеної заборгованості.

Оцінка судів першої та апеляційної інстанцій

20. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування відповідачу пені за несвоєчасне повернення отриманої фінансової допомоги є нормативно обґрунтованим та підтверджується доданими до матеріалів справи розрахунками пені. Така заборгованість вважається податковим боргом і стягується відповідно до Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами (чинного на час подання позовної заяви).

21. Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки Хустська ОДПІ як орган державної податкової служби відповідно до статті 3 КАС України у спірних відносинах є суб`єктом владних повноважень, на який відповідно до закону покладені адміністративно-управлінські функції щодо стягнення простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою.

22. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, керувався тим, що розгляд цієї справи має бути здійснено в порядку господарського, а не адміністративного судочинства, оскільки майнові відносини сторін у цій справі не засновані на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні, здійсненні управлінських чи контрольних функцій однією стороною стосовно іншої сторони.

23. На обґрунтування такого висновку апеляційний суд зазначив, що предметом стягнення у цій справі є суми пені, нараховані за несвоєчасне повернення суб`єктом господарювання бюджетних позичок, отриманих АКАТО Ріка , правонаступником якого є СТОВ Нива , на підставі договорів з Відділенням Державного казначейства України у Хустському районі Закарпатської області, укладених на виконання відповідних постанов Кабінету Міністрів України з питань підтримки сільськогосподарських товаровиробників.

Зміст зазначених договорів про надання фінансової допомоги (бюджетної позички) дає підстави вважати, що ці договори є господарськими угодами, у зв`язку із чим спір, який виникає з приводу їх виконання, за своєю правовою природою не є публічно-правовим і його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог

24. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, дійшов помилкових висновків про те, що спір у цій справі не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

25. Скаржник зазначає про те, що в разі невиконання юридичними особами своїх зобов`язань стосовно погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державною зобов`язань та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками, органами стягнення застосовується механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.

При цьому така заборгованість вважається податковим боргом і стягується відповідно до Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами (чинного на час подання позовної заяви) і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінка Великої Палати Верховного Суду

26. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи щодо порушення судом апеляційної інстанції правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

27. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

28. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

29. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

30. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).

31. Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України).

32. У пункті 7 частини першої статті 3 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

33. Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

34. За правилами пункту 5 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

35. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

36. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

37. Згідно з абзацом 1 частини дев`ятої статті 17 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на момент звернення податкового органу з позовом) прострочена заборгованість суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб`єкта господарювання органами державної податкової служби, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Законом України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання.

38. Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2011 року № 174 (далі - Порядок № 174), бюджетна позичка/фінансова допомога - сума коштів, надана Мінфіном у 1993-1998 роках позичальнику на поворотній основі за рахунок коштів державного бюджету на умовах угоди про надання бюджетної позички/фінансової допомоги.

39. Заборгованість за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою - зобов`язання перед державою, що виникають у суб`єкта господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку/фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги (підпункт 5 пункту 2 Порядку № 174).

40. Пунктом 10 Порядку № 174 передбачено, що з метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом, зокрема, нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені.

41. Відповідно до статті 21 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI Про Державний бюджет України на 2010 рік у 2010 році органи державної податкової служби України визначено органами стягнення заборгованості суб`єктів господарювання перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі (кошти від повернення якої надходять за кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 2801380, 2801400, 2801410, 2801440, 3511530, 3511550, 3511560, 3511630, 3511660), а також заборгованості з відсотків за користування позиками, наданими за рахунок коштів, залучених державою, та з плати за надання гарантій та позик, отриманих за рахунок коштів, залучених державою та/або під державні гарантії.

При цьому така заборгованість вважається податковим боргом і стягується відповідно до Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами .

42. Аналогічні норми передбачено і в Податковому кодексі України.

43. Зокрема, згідно з підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

44. Пунктом 1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України встановлено, що погашення простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу.

45. Так, главою 9 розділу II Податкового кодексу України регулюються питання погашення податкового боргу платника податку.

46. Аналіз наведених норм свідчить про те, що законодавець поширив процедуру погашення податкового боргу на порядок стягнення заборгованості за бюджетними позичками (фінансовими допомогами), наділивши у такий спосіб правовідносини позики, що виникли між державою як позикодавцем та господарюючим суб`єктом як позичальником, ознаками публічно-правових.

47. При цьому органами стягнення є органи доходів та зборів, які під час вжиття заходів, спрямованих на погашення відповідної заборгованості, діють на виконання своїх владних повноважень щодо погашення податкового боргу, визначених Податковим кодексом України.

48. Отже, з огляду на тотожність порядку погашення податкового боргу та погашення простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню), справи за позовами щодо стягнення заборгованості перед державою, зазначеної в пункті 1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, підлягають розгляду адміністративними судами.

49. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про непоширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів та необхідність його вирішення в порядку господарського судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

50. Згідно із частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

51. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передає справу повністю або частково для продовження розгляду.

52. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

53. За таких обставин ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року підлягає скасуванню, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Висновки щодо розподілу судових витрат

54. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

55. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 243, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області задовольнити частково.

2. Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року скасувати, а справу направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді: С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко

В. В. Британчук Н. П. Лященко

Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко

М. І. Гриців В. В. Пророк

Д. А. Гудима Л. І. Рогач

Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич

О. С. Золотніков О. Г. Яновська

В. С. Князєв