Постанова

від 18.09.2019 по справі 2-7934/2010

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5027/19 Справа № 2-7934/2010 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С. С. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Лященко С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2019 року по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Соборний відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» , мале приватне підприємство «Геракл» , про скасування ухвали про обмеження виїзду за межі України та скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України,-

В С Т А Н О В И Л А:

12 грудня 2018 року заявник звернувся до суду з заявою про скасування ухвали про обмеження виїзду за межі України та скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України (а.с.2-7).

Ухвалою Жовтневого районного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Соборний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ПАТ Альфа , мале приватне підприємство Геракл , про скасування ухвали про обмеження виїзду за межі України та скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - відмовлено (а.с.157-159).

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою. Просить ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що його обмеження у праві виїзду за кордон не може більше пов`язуватися із процедурою виконання судового рішення, для такого обмеження зникла будь-яка підстава після повернення виконавчого документа.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість судового рішення, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та МППФ ГЕРАКЛ на користь ПАТ Альфа-Банк заборгованість, яка станом на 21 липня 2010 року становить 4 469 947, 80 грн.; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та МППФ ГЕРАКЛ на користь ПАТ Альфа-Банк суму судових витрат на сплату державного мита в розмірі 1 700,00 грн. та суму судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ Альфа-Банк про визнання недійсними договорів - відмовлено.

Судом по справі були видані виконавчі листи та стягувачем останні пред`явлені до відповідного Жовтневого ВДВС ДМУЮ, однак боржником - ОСОБА_1 рішення у добровільному порядку виконано не було та останній ухилявся від його виконання. Державним виконавцем вживалися відповідні виконавчі дії (звернення до суду з поданням про оголошення розшуку боржника; звернення до суду з поданням про обмеження у праві виїзду боржника за межі України), в зв`язку з чим, ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2011 року оголошено розшук боржника ОСОБА_1 , а ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2011 року, що залишено без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2013 року, тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по цивільній справі № 2-7934/2010 від 01 жовтня 2010 року.

Судом також встановлено, що на даний час рішення суду не виконано, оскільки на підтвердження зазначеного заявником не надано жодного належного та допустимого доказу, тобто з урахуванням зазначеного існує обов`язок боржника, так як він не був припинений чи добровільно виконаний боржником чи іншою особою.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування ухвали про обмеження виїзду за межі України та скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду на даний час не виконано, сума боргу є значною, станом на момент звернення до суду з даною заявою жодних дій спрямованих на погашення наявної у нього заборгованості не вживав, а також враховуючи той факт, що заявник вже звертався до суду із аналогічною заявою з тих самих підстав, у задоволенні якої ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2018 року (справа № 2-7934/2010, провадження №6/201/255/2018) було відмовлено та остання заявником не оскаржувалася. Крім того, будь-яких доказів, які могли б бути підтвердженням наявності підстав скасування обмеження виїзду за межі України ОСОБА_1 не надав, обмежившись посиланням на повернення виконавчого документа стягувачеві, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що заходи з обмеження виїзду застосовані щодо ОСОБА_1 , слід залишити в силі.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Право громадян України на пересування, в тому числі і залишення території України, закріплено у ст. 33 Конституції України. У той же час Конституція України передбачає можливість обмеження наданих громадянинові прав у випадках, що не заборонені законом.

Пунктом 5 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов`язань.

Відповідно до п. 18 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

Відповідно до ч.1 ст. 377-1 ЦПК України у редакції, чинній на час постановлення ухвали про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі держави, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

В даний час порядок вирішення судом питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України передбачений ст.. 441 ЦПК України, у відповідності з якою тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом, для забезпечення позову із особливостями, встановленими цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Відповідно до ч. ч. 5-7 ст. 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що у Жовтневому відділі ДВС перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-7934/10 виданого 09 листопада 2010 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська. 15 лютого 2012 року Жовтневим ВДВС було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. Жодного іншого виконавчого провадження з моменту винесення вказаної постанови не відкривалось з 15 лютого 2012 року по теперішній час. Представником заявника було направлено заяву до Соборного ВДВС про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду, на яку отримав відповідь від 08 жовтня 2018 року, в якій було зазначено, що підстав скасування заборони перетину державного кордону України немає, оскільки боржником не надано доказів виконання судового рішення №2-7934.

Утім, ОСОБА_1 будь-яких доказів, які могли б бути підтвердженням наявності підстав скасування обмеження виїзду за межі України не надав, обмежившись посиланням на повернення виконавчого документа стягувачеві.

За таких умов, колегія суддів приходить до висновку про відсутність достатніх підстав для скасування тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Разом із цим, колегія суддів ураховує і значну суму заборгованості ОСОБА_1 та відсутність позитивної тенденції відносно її погашення, що свідчить про небажання останнього вчиняти активні дії щодо виконання рішення суду.

З урахуванням наведеного, колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування ухвали про обмеження виїзду за межі України та скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права та скасування ухвали суду.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: