Ухвала

від 21.05.2020 по справі 2-7934/2010

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 2-7934/2010

Провадження № 6/201/5/2020

УХВАЛА

Іменем України

21 травня 2020 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Кисельової В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 (заінтересовані особи - Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Акціонерне товариство Альфа-Банк , Мале приватне підприємство Геракл ) про скасування ухвали суду, тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон,

ВСТАНОВИВ :

27.09.2019р. заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві його виїзду за межі України, встановленого ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.07.2011р. по справі № 6-106/11, уточнивши вимоги заяви 02.10.2019р., скасування ухвали суду (а.с. 2-7, 32-37 т. 2).

Ухвалою суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07.10.2019р. під головуванням судді Федоріщева С.С. заяву ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.07.2011р. по справі № 6-106/11 за поданням Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (заінтересовані особи - Публічне акціонерне товариство Альфа-Банк , ОСОБА_2 , Мале приватне підприємство фірма Геракл ) про обмеження виїзду особи за межі України. Скасовано тимчасове обмеження у виїзді за межі державного кордону України встановлені у відношенні ОСОБА_2 (а.с. 65-70 т. 2).

За результатами оскарження цієї ухвали представником АТ Альфа-Банк , постановою Дніпровського апеляційного суду від 03.12.2019р. ухвалу суду першої інстанції від 07.10.2019р. - скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с. 119-121 т. 2).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2019р., справа передана на розгляд судді Наумовій О.С. (а.с. 126 т. 2).

Під час розгляду справи ухвалою суду від 10.03.2020р. за клопотанням представника АТ Альфа - Банк від Соборного ВДВС витребувані матеріали виконавчого провадження № 22729351 (а.с. 179 - 180 т. 2).

В обґрунтування заяви (уточненої 02.10.2019р., в межах якої розглядається ця справа - а.с. 32 - 37 т. 2), заявник зазначав, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.07.2011р. по справі № 6-106-11 за поданням Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ (заінтересовані особи - ПАТ Альфа-Банк , ОСОБА_2 , МПП Фірма Геракл ) йому обмежено виїзд за межі України, у зв`язку із наявністю виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-7934/10, виданого 09.11.2010р. Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПА Т Альфа-Банк заборгованості.

Жовтневим ВДВС було відкрите виконавче провадження № 22729351 з примусового виконання рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська по справі № 2-7934 від 09.11.2010р. про солідарне стягнення з ОСОБА_2 і МПП Геракл заборгованості на користь ПАТ Альфа-банк .

15.02.2012р. Жовтневим ВДВС винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 7 ч. 1 cт. 47 Закону України Про виконавче провадження .

На запит представника заявника щодо скасування тимчасового обмеження у виїзді за кордон Соборним ВДВС надано відповідь № 60155/133-47/15 від 08.10.2018р. про те, що виконавче провадження № 22729351 з примусового виконання судового рішення № 2-7934 на підставі виконавчого листа від 09.11.2010р. завершене 15.02.2012р. на підставі п. 7 cт. 47 Закону України Про виконавче провадження , оскільки боржник чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку. Виконавче провадження знищено за терміном зберігання. Повідомлено, що підстав скасування заборони перетину кордону України (виїзду) немає, оскільки боржник не надав доказів виконання судового рішення № 2-7934.

Заявник вважав, що заборона має бути скасована, оскільки згідно зі ст. 21 Закону України Про виконавче провадження (що діяв на момент видачі виконавчого листа) виконавчий лист № 2-7934 від 09.11.2010р. міг бути пред`явлений до виконання виключно протягом 3-х років з моменту його винесення (тобто до 09.11.2013р.). Проте виконавче провадження закрито 15.02.2012р., а строк пред`явлення виконавчого документу до виконання міг бути поновлений виключно в межах строку з 15.02.2012р. до 15.02.2015р. Виконавчий лист не був повторно пред`явлено до виконання, клопотання про поновлення строків його пред`явлення не заявлялося, тому виконавчий лист втратив чинність і не може бути пред`явлений до виконання в майбутньому. В Єдиному реєстрі боржників заявник відсутній. Доказів його умисного ухилення від виконання рішення немає.

Вважав, що обмежувальний захід має бути скасований з огляду на положення ч. 1 ст. 40 Закону України Про виконавче провадження , відповідно до якої у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) і боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Також вважав, що виконавчий документ є таким, що не підлягає виконанню, і визнається таким судом відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України.

Додатково зазначив, що закон надає банкам можливість списати безнадійну заборгованість відповідно до п.1.3. глави 1 розділу III Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженої Постановою Правління НБУ від 27.12.2007р. № 481.

Підсумовуючи вимоги, зазначив, що заборгованість є безнадійною, адже не була стягнута банком протягом трьох років з моменту отримання виконавчого листа, виконавчий не пред`явлений повторно протягом 7-ми років з моменту закриття виконавчого провадження, тому відсутні правові підстави для застосування обмежувального заходу.

З урахуванням викладеного, посилаючись на положення ст. 33 Конституції України, ст. 313 ЦК України, Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України , Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, просив скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.07.2011р. по справі № 6-106/11, скасувати тимчасове обмеження у виїзді за межі державного кордону України.

Від представника заінтересованої особи - АТ Альфа-Банк - Сердюка Б.Л. (діє на підставі довіреності від 28.11.2019р. - а.с. 151 т. 2) 11.02.2020р. надійшли заперечення на заяву ОСОБА_2 (а.с. 149 - 150 т. 2), у яких представник банку не погодився з тим, що тимчасове обмеження у виїзді слід скасовувати, оскільки ОСОБА_2 заборгованість по кредиту не погасив. Вважав, що єдиною правовою підставою для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України може бути лише виконання рішення суду, доказів його виконання ОСОБА_2 не надав. Він неодноразово звертався до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження, але жодного разу його вимоги судами першої та апеляційної інстанцій не були задоволені. Жодних нових обставин, які б могли бути підставою для скасування обмеження і які не були враховані судами, зокрема апеляційною інстанцією у постанові від 18.09.2019р., у заявника не виникло. Всі питання, порушені ОСОБА_2 у заяві про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, вже досліджувались судом, суд дав їм оцінку, визнавши їх недостатніми для скасування тимчасового обмеження. Всупереч рішенню Дніпровського апеляційного суду й за відсутності нових обставин, боржник втретє подав заяву про скасування тимчасового обмеження, що на думку банка, є зловживанням процесуальними правами.

З урахуванням викладеного, просив відмовити ОСОБА_2 у задоволенні його заяви, у заяві від 18.02.2020р. просив справу розглядати без його участі (а.с. 164 т. 2).

Розгляд заяви призначався судом неодноразово - на 28.01.2020р., 18.02.2020р., 10.03.2020р., 16.04.2020р., 21.05.2020р., однак заявник ОСОБА_2 жодного разу в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим заздалегідь про розгляд заяви (а.с. 109, 189, 200 т. 2), жодних клопотань суду не заявив.

Представник МПП Геракл в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся неодноразово належним чином, але судові повістки повернуті на адресу суду із відміткою пошти за закінченням терміну зберігання (а.с. 172-173, 186-187, 197-198 т. 2), жодних клопотань суду не заявив.

Представник Соборного ВДВС міста Дніпра також в судове засідання не з`явився, про дату місце і час розгляду справи повідомлявся судом неодноразово належним чином (а.с. 168, 192 т. 2). На ухвалу суду від 10.03.2020р. про витребування матеріалів виконавчого провадження № 22729351 (а.с. 179 - 180 т. 2), листом від 12.05.2020р. 43357/16 повідомив, що матеріали виконавчого провадження № 22729351 надати неможливо, оскільки вони знищені у 2012 році у зв`язку із закінченням терміну зберігання, надано довідку з АСВП (а.с. 201-203 т. 2).

Відповідно до ч. 6 ст. 441 ЦПК України суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки всіх учасників процесу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши надані заявником та заінтересованою особою документи, ознайомившись з матеріалами заяви, суд приходить до такого висновку.

Статтею 1 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України передбачено, що громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим законом та в`їхати в Україну.

Судом встановлено, заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01.10.2010р. по справі № 2-7934/10 задоволений позов ПАТ Альфа-Банк в особі Відділення Дніпропетровське ПАТ Альфа-Банк .

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 на користь ПАТ Альфа-Банк заборгованість, яка станом на 21.07.2010р. становить 4 469 947, 80 грн. та складається з:

1) прострочена заборгованість за кредитом в доларах США - 360 000,00 доларів США - за офіційним курсом Національного банку України станом на 21.07.2009 року (789,8000 гривень за 100 доларів США) складає 2 843 280, 00 грн.;

2) прострочена заборгованість за кредитом в гривні - 440 000,17 грн.;

3) заборгованості по пені за несвоєчасне повернення кредиту:

- в доларах США: 71 013,70 дол. США, що дорівнює 560 866,20 грн. (за офіційним курсом Національного банку України станом на 21.07.2009 року (789,8000 гривень за 100 доларів США);

- в гривні: 52 939,63 грн.

4) заборгованість по процентам за користування кредитом:

- в доларах США - 55 054, 96 доларів США, що становить 434 824,07 грн. (за офіційним курсом Національного банку України станом на 21.07.2009 року 789,8000 гривень за 100 доларів США);

- в гривні -63 751, 35 грн.;

5) заборгованість по пені за прострочення сплати процентів:

- в доларах США 3 940,08 дол.США, що становить 31 118,74 грн. (за офіційним курсом Національного банку України станом на 21.07.2009 року 789,8000 гривень за 100 доларів США);

- в гривні - 3 533,24 грн.;

6) строкові проценти за користування кредитом:

- в доларах США - 4 235,00 доларів США, що становить 33,448,03 грн. (за офіційним курсом Національного банку України станом на 21.07.2009 року 789,8000 гривень за 100 доларів США);

- в гривні - 6 186,37 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ Альфа-Банк про визнання недійсними договорів - відмовлено.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.11.2010р. ОСОБА_2 відмовлено у перегляді заочного рішення суду.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.2012р. ОСОБА_2 повторно відмовлено у перегляді заочного рішення суду.

Як видно з матеріалів цієї справи, представником ПАТ Альфа-Банк Субочевою ОСОБА_3 . 09.11.2010р. було отримано рішення суду і два виконавчих листа.

З довідки з автоматизованої системи виконавчих проваджень по ВП 22729351 видно, що 19.11.2010р. було відкрито виконавче провадження з виконання вказаного рішення суду на підставі виконавчого листа від 09.11.2010р. № 2-7934 (а.с. 202 - 203 т. 2).

Державним виконавцем вживалися заходи з розшуку боржника і його майна, рішення суду не виконувалося, тому 15.02.2012р. виконавчий документ повернутий стягувачеві на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку із його невиконанням.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.07.2011р. було тимчасово обмежено ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання ним рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01.10.2010р. (а.с. 8-9 т. 1).

Як видно і змісту ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.07.2011р., якою тимчасово обмежено ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, обмеження установлене до виконання ним рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01.10.2010р., з огляду на положення п. 5 ч. 1, 2 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду та в`їзду в Україну громадян України , згідно із якими громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо: він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань; громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 ч. 1 цієї статті.

Під час розгляду цієї справи було установлено, що на виконанні у Жовтневому ВДВС Дніпропетровського МУЮ знаходилося виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-7934/10, виданого 09.11.2010р. Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ Альфа-Банк`заборгованості по кредитному договору в розмірі 4 469 947, 80 грн. На виклики державного виконавця боржник не з`являвся, за адресою, вказаною у виконавчих документах не проживав, в добровільному порядку борг та судові витрати не сплачував.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.01.2013р. апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.07.2012р. - залишено без змін.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що для ОСОБА_2 , як до боржника, який фактично ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, доцільне застосування обмеження виїзду за кордон України. Вказане обмеження виїзду за кордон України носить тимчасовий характер -до виконання боржником зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.02.2013р. у прийнятті касаційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.07.2011р. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.01.2013р. у справі за поданням Жовтневого ВДВС (заінтересовані особи - ПАТ Альфа Банк , ОСОБА_2 , МПП Геракл ) про обмеження виїзду особи за межі України - відмовлено.

Частини 5, 8 ст. 441 ЦПК України передбачають, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. Відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Тобто, вирішуючи питання про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України суд повинен з`ясувати наявність обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Заяву про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що виконавче провадження з примусового виконання судового рішення завершене 15.02.2012р. (з підстав не виявлення боржника і його майна), а виконавче провадження знищене за терміном зберігання. Виконавчий лист повторно не пред`явлений до виконання, строки його повторного пред`явлення до виконання пропущені стягувачам, що свідчить про неможливість виконати судове рішення в подальшому, а виконавчий документ є таким, що не підлягає виконанню.

Разом із тим, суд вважає, що вищезазначені доводи заяви ОСОБА_2 не є передбаченими ч. 5 ст. 441 ЦПК України підставами для скасування судом тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як видно з наданої представнику ОСОБА_2 Соборним ВДВС м. Дніпра відповіді від 08.10.2018р. № 60155/133-47/15 щодо скасування ухвали по справі 6-106/11 про обмеження виїзду особи за межі України, перевіркою АСВП встановлено, що на виконанні у відділі перебувало ВП №22729351 з виконання виконавчого листа від 09.11.2010р. №2-7934, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про солідарне стягнення з ОСОБА_2 і МПП Геракл на користь ПАТ Альфа-Банк заборгованості, яка станом на 21.07.2010р. становить 4 469 947,80 грн. Виконавче провадження завершено 15.02.2012р. на підставі п. 7 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження знищено за терміном зберігання. Ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі 6-106/11 від 05.07.2011р. є чинною та не скасована.

Рішення суду в рамках якого тимчасово обмежено боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань за рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі 2-7934/10 від 01.10.2010р. - не виконано.

На адресу відділу від стягувача не надходило повідомлення про виконання рішення суду за яким видано виконавчий лист від 09.11.2010р. № 2-7934.

Боржником не надано доказів підтвердження виконання рішення суду, а також не сплачено виконавчий збір на користь держави у розмірі 10 % а саме 446 994,78 грн. Тому підстави для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України - відсутні (а.с. 16-17 т. 1).

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України від 21.01.1994р. № 3857-XII (у редакції на момент обмеження виїзду) громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті.

Згідно із п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999р. № 606-XIV (у редакції на момент тимчасового обмеження) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

За правилами статті 377-1 ЦПК України (діючого на той час) питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішувалося судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

В подальшому відповідна ухвала суду направлялася державним виконавцем до Державної прикордонної служби України, згідно якої боржник зараховується до певного списку, який є на особливому контролі та на якого в подальшому поширюється обмеження щодо перетину кордону України.

Стаття 50 Закону України Про виконавче провадження (у редакції, що діяла на момент завершення виконавчого провадження) передбачала наслідки завершення виконавчого провадження.

Так, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред`явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

Питання про скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України також вирішувалося судом за поданням державного виконавця у порядку ст. 377-1 ЦПК України.

У подальшому питання про скасування тимчасового обмеження було врегульоване у Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5.

Згідно із п.п. 11.3., 11.4. розділу ХІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012р. за № 489/20802 (у редакції станом на 17.04.2012р.) державний виконавець не пізніше наступного дня після надходження ухвали суду про тимчасове обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов`язань направляє засвідчену судом копію цієї ухвали для виконання до Адміністрації Державної прикордонної служби України.

У разі виконання боржником відповідних зобов`язань , у тому числі зі сплати аліментів, а також у зв`язку із закінченням виконавчого провадження державний виконавець виносить відповідну постанову, копія якої підлягає обов`язковому направленню до Адміністрації Державної прикордонної служби України для своєчасного зняття особи (боржника) з контролю.

Згідно із п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999р. № 606-XIV(саме на цій підставі повернутий документ стягувачеві) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: боржник - фізична особа чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Згідно ч. 5 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999р. № 606-XIV повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Отже, у разі виконання боржником відповідних зобов`язань, державний виконавець звертається до суду із відповідним поданням про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон боржника і направляє до Адміністрації Державної прикордонної служби України постанову з метою зняття особи (боржника) з контролю.

Однак, як свідчать матеріали справи, означеного вчинено не було через те, що у боржника наявна була заборгованість, рішення суду не було виконані у примусовому порядку, тому виконавче провадження було завершене з цих підстав.

Суд звертає увагу, що згідно із вимогами Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999р. № 606-XIV виконавче провадження закінчується у разі такого повернення виконавчого документа без виконання як: на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ (п. 9 ст. 49 Закону ); до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону (п. 11 ст. 49 Закону ).

У той час, як повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону (якщо не виявлене майно боржника) не є завершенням виконавчого провадження у розумінні ст. 50 Закону) і згідно з ч. 5 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999р. № 606-XIV повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє права стягувача повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

Боржником судове рішення не виконане, що ним не заперечується у заяві, і до того ж підтверджується поверненням виконавчого документа стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження .

При цьому, таке повернення виконавчого документа не припиняє арешт, не припиняє тимчасове обмеження у виїзді за кордон, як захід примусового виконання рішення суду, а стягувач має право повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

Як установлено судом з оглянутих матеріалів справи № 2-7934/10, стягувач - АТ Альфа-Банк не звертався до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа і поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання, відповідно, судом не відмовлено стягувачу у цьому, проте на даний час АТ Альфа-Банк такого права не позбавлене.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що на час повернення виконавчого документа стягувачу обов`язку державного виконавця одночасного зняття обмеження у праві виїзду за межі України не передбачало, виконавче провадження було завершено, однак не закінчено, а тому бездіяльності державним виконавцем допущено не було.

Відповідно до пункту 4 Розділу XIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказ Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) (в редакції на час звернення заявника до суду із цією заявою, тобто на 02.10.2019р.) тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України особи знімається у разі винесення виконавцем постанови про: закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження (закінчення виконавчого провадження); скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України - у разі погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів у повному обсязі.

Заявник ОСОБА_2 помилково ототожнює поняття повернення виконавчого документа стягувачу і закінчення виконавчого провадження , які регулюються різними статтями Закону України Про виконавче провадження і мають різні юридичні наслідки.

Статтею 47 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчих дій) визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків.

Отже, підстав для зняття тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України не було як на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, так і не існує на час розгляду цієї заяви.

Аналогічна позиція відображена в ухвалі Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.08.2019р. по справі № 335/6675/13-ц (провадження № 61-15563ск19).

Стосовно доводів заявника про те, що виконавчий лист є таким, що не підлягає виконанню, суд зазначає, що питання про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню вирішується у відповідності до ст. 432 ЦПК України за заявою стягувача або боржника - якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Однак, як не заперечується учасниками виконавчого провадження, ані стягувач ані боржник не зверталися до суду із заявами про визнання виконавчого листа від 09.11.2010р. таким, що не підлягає виконанню.

Слід зазначити, що Інструкція з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затверджена Постановою Правління НБУ від 27.12.2007р. № 481, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 22.01.2008р. за № 48/14739, на яку посилається заявник, втратила чинність на підставі Постанови Національного банку № 14 від 21.02.2018р.

Під безнадійною заборгованістю, що підпадає під ознаку п.п. а п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України вважається заборгованість, за якою минув термін позовної давності у разі, якщо відповідні заходи з її стягнення не призвели до позитивних наслідків.

Водночас, списання заборгованості є виключним правом кредитора, і в жодному разі не залежить від волевиявлення боржника.

З огляду на вищевикладене, безпідставними є доводи заяви про те, що у зв`язку із поверненням виконавчого документа стягувачу, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України щодо ОСОБА_2 втратило свою доцільність.

Окрім вказаного, звертаючись до суду із заявою відповідно до частини 5 ст. 441 ЦПК України ОСОБА_2 просить скасувати застосовані судом обмеження, мотивуючи відсутністю виконавчого провадження, що не є передбаченими ч. 5 ст. 441 ЦПК України підставами для скасування судом тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Обмежувальний захід було застосовано до боржника у зв`язку із встановленням судовим рішення, яке набрало законної сили, та не скасовано у встановленому законом порядку, факту свідомого ухилення від виконання рішення суду.

Відтак скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність натепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування .

Слід звернути увагу, що 12.12.2018р. ОСОБА_1 звертався із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві його виїзду за межі України, встановленого ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.07.2011р. по справі № 6-106/11 (а.с. 2-100 т. 1).

Ухвалою суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.02.2019р. під головуванням судді Федоріщева С.С., залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 18.09.2019р., у задоволенні заяви ОСОБА_1 - відмовлено (а.с. 159 - 159, 218 - 221 т. 1).

Звертаючись повторно 27.09.2019р. із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві його виїзду за межі України, встановленого ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.07.2011р. по справі № 6-106/11, заявник не навів нових аргументів на обґрунтування своїх доводів, окрім того, що виконавче провадження було знищене, що (як вказано вище) не є підставою скасування цього обмежувального заходу.

Питання про скасування ухвали суду від ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.07.2011р. по справі № 6-106/11 не відносяться до повноважень суду першої інстанції, а вирішується виключно апеляційним судом.

Керуючись ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України , ст. 441 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 (заінтересовані особи - Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Акціонерне товариство Альфа-Банк , Мале приватне підприємство Геракл ) про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки, визначені статтею 354 ЦПК України для апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя О.С. Наумова