Рішення

від 10.09.2019 по справі 914/1054/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2019 справа № 914/1054/19

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Демчук А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю АЛС ВЕСТ , с.Байківці, Тернопільська область;

до відповідача: Фермерського господарства Любомир-МГ , с.Новосільці, Львівська область;

про: стягнення заборгованості та штрафних санкцій;

ціна позову: 1136908,10грн.

Представники:

Позивача: Мельник І.В. - представник (ордер від 24.06.2019р. серія КС №490758);

Відповідача: Прохоренко О.І. - представник (довіреність від 03.07.2019р. б/н)

ВСТАНОВИВ:

03.06.2019р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява від 21.05.2019р. №01-ПЗ Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛС ВЕСТ» до Фермерського господарства «Любомир-МГ» про стягнення 632469,91грн. суми основного боргу, 247617,37грн. штрафу, 185580,74грн. 25 відсотків річних та 71240,08грн. інфляційних втрат.

Підставами позовних вимог Позивач зазначає неналежне виконання Відповідачем умов договору про поставку сільськогосподарської техніки від 05.02.2017р. №52/015860 укладеного з Позивачем.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.06.2019р. у даній справі суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 02.07.2019р.

Ухвалою суду у даній справі від 02.07.2019р. постановлено відкласти підготовче засідання 25.07.2019р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 25.07.2019р. заяву Фермерського господарства «Любомир-МГ» від 25.07.2019р. про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву задоволено, продовжено Фермерському господарству «Любомир-МГ» строк подання відзиву на позовну заяву по 25.07.2019р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 25.07.2019р. суд постановив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання відкласти на 03.09.2019р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 03.09.2019р. суд постановив в задоволенні клопотання Фермерського господарства «Любомир-МГ» від 02.09.2019р. вх.№2342/19 про призначення експертизи відмовити.

Окрім того, ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.09.2019р. судом постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; призначити судове засідання з розгляду спору по суті на 10.09.2019р.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд» .

Процесуальні права та обов`язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердили представники Сторін в судовому засіданні, їм відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання з`явився, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до задоволення позову, надав оригінали документів, належним чином завірені копії яких долучено до поданих до суду заяв для огляду судом, зазначив про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Позивача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог.

Представник Відповідача в судове засідання з`явився, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до відмовив в позові, надав оригінали документів, належним чином завірені копії яких долучено до поданих до суду заяв для огляду судом, зазначив про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Відповідача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.

Позиція Позивача:

Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 632469,91грн. суми основного боргу за поставлений Позивачем та отриманий Відповідачем за Договором про поставку сільськогосподарської техніки від 05.02.2017р. №52/015860 Товар, а також 247617,37грн. штрафу, 185580,74грн. 25 відсотків річних та 71240,08грн. інфляційних втрат за порушення Відповідачем порядку і строку здійснення оплати за Договором про поставку сільськогосподарської техніки від 05.02.2017р. №52/015860.

Позиція Відповідача:

Відповідач вважає позов безпідставним, необґрунтованим та передчасним, оскільки Позивачем не виконано умов договору та не здійснено поставку товару, який мав бути поставлений за Договором, а відтак, у Відповідача не виник обов`язок з оплати товару.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202 та 216 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті.

За результатами дослідження наданих Позивачем доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

05.12.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю АЛС ВЕСТ (надалі - Позивач, Продавець) та Фермерським господарством ЛЮБОМИР-МГ (надалі - Відповідач, Покупець) укладено договір №52/015860 (далі - Договір), за умовами якого (п.1.1. Договору) Продавець поставляє, а Покупець приймає та зобов`язується оплатити сільськогосподарську техніку, а саме Плуг Gaspardo Міrсо 7+1 - 1 (одна) одиниця, надалі іменоване як Товар на умовах, визначених даним Договором.

Відповідно до п.1.2. Договору технічні характеристики, специфікація, склад Товару визначаються в Додатку №1 (Специфікації) до Договору, який є його невід`ємною частиною.

Згідно пункту 2.1. Договору загальна вартість Товару з урахуванням ПДВ складає гривневий еквівалент 38 500,00 Євро, шо підлягає сплаті по Курсу перерахунку: з них вартість Товару, без ПДВ, складає гривневий еквівалент 32 083,33 Євро. сума ПДВ складає гривневий еквівалент 6 416.67 Євро.

Курс перерахунку - це курс продажу (АSК курс) Євро на момент закриття торгів на міжбанківському валютному ринку України на день, що передує дню перерахування коштів по даному Договору, збільшений на 0,5%.

Сторони погодили використовувати в якості довідкової інформації про курс продаж) (АSК курс) Євро на момент закриття торгів на міжбанківському валютному ринку України дані, опубліковані на сайті http://minfin.com.ua/currency/mb/ .

Курс перерахунку, за яким розраховується гривневий еквівалент відповідного платежу, не може бути нижчим за Курс перерахунку на дату укладення даного Договору, а саме: 32,1581 гривень за 1(один) Євро.

Згідно пункту 2.2. Договору сума фактично перерахованих платежів не може бути нижчою за гривневий еквівалент, що зафіксований на дату підписання Договору, і який становить 1 238 086,85 гривень. Остаточна загальна вартість Товару в гривнях визначатиметься сумою всіх гривневих платежів, які мають бути здійснені згідно умов даного Договору. Всі розрахунки за цим Договором здійснюються в національній валюті України - гривні.

Пунктом 2.3. Договору Сторонами встановлено, що у разі зміни (підвищення) чи введення додаткових обов`язкових платежів (ставок, тарифів, мита, тощо), що підлягають сплаті при розмитненні Товару при ввезенні Товару на митну територію України, з моменту укладання Договору до остаточного розрахунку, ціна Товару підлягає коригуванню (збільшенню) відповідно здійснених змін (підвищень) таких обов`язкових платежів.

Відповідно до пункту 2.4. Договору коригування ціни за п. 2.3. Договору здійснюється шляхом підписання Сторонами змін до Договору. У разі необхідності коригування ціни Продавець направляє Покупцю для підписання Додаткову угоду з визначеною після коригування ціною. Покупець протягом трьох календарних днів з моменту отримання, зобов`язується підписати Додаткову угоду з визначеною після коригування ціною та повернути її Продавцю. У разі неповернення Покупцем на адресу Продавця підписаної Додаткової угоди протягом десяти календарних днів з моменту її отримання, несплачена сума за Товар вважається скоригованою і входить до грошових зобов`язань Покупця за цим Договором.

Згідно пункту 4.1. Договору Продавець передає Товар Покупцеві на умовах СРТ (склад Покупця: Львівська обл. Жидачівський район, с.Новосельці, вул. Польова, 1), згідно з Інкотермс 2000 року, протягом 3 (трьох) робочих днів з дати зарахування на поточний рахунок Продавця 25% від загальної вартості Товару, але не раніше 09.12.2017р.

Пунктом 4.3. Договору встановлено, що під час прибуття Товару до місця вивантаження Покупець зобов`язаний забезпечити присутність своєї уповноваженої особи, яка підписує товарно-транспортну накладну про отримання Товару, та наявність в неї печатки Покупця. У разі порушення Покупцем умов даного пункту, водій має право відмовитися від подальшого розвантаження Товару до моменту усунення порушення та Покупець зобов`язується відшкодувати Продавцю всі витрати за простій транспорту, а Продавець не несе відповідальність за порушення строків поставки такого Товару.

Відповідно до пункту 4.1. Договору Покупець набуває право власності на Товар після оплати повної вартості Товару.

Згідно пункту 5.1. Договору Покупець зобов`язується здійснити оплату Товару на умовах розстрочки за наступним графіком: 5.1.1. 25 % від загальної вартості Товару, що становить гривневий еквівалент 9 625,00 Євро, що підлягають сплаті по Курсу перерахунку, до 09.12.2017р. включно. 5.1.2. 75% від загальної вартості Товару, що становить гривневий еквівалент 28 875,00 Євро, шо підлягають сплаті по Курсу перерахунку, до 20.03.2018р. включно.

Оскільки умовами даного Договору передбачено передачу Товару Покупцю до оплати ним 100% його вартості Товару Сторони погодили, що Товар вважається таким, що продається в кредит з розстрочкою платежу (ст.694 ЦК України). За користування товарним кредитом Покупець зобов`язаний сплачувати продавцю проценти в розмірі 18 % річних від суми неоплаченої гривневої вартості Товару за кожен день користування (п.5.2. Договору).

Відповідно до пункту 8.2. Договору у випадку порушення Покупцем умов оплати Товару, визначених в п.п. 5.1. даного Договору, Покупець зобов`язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, дійсної в період прострочення, від неоплаченої вартості Товару з ПДВ, шо підлягає сплаті в гривнях по Курсу перерахунку, дійсному в день виникнення у Покупця заборгованості, але не нижчому за Курс перерахунку на дату укладення даного Договору, за кожний календарний день прострочення оплати платежу по день оплати заборгованості включно (без обмеження періоду нарахування пені). У випадку порушення Покупцем умов оплати Товару, визначених в п. 5.1.2. даного Договору, або іншої умови Договору, Покупець зобов`язаний сплатити Продавцю штраф в розмірі 20% від загальної вартості Товару та 25 процентів річних від простроченої суми, шо підлягають сплаті в гривнях по Курсу перерахунку, дійсному в день виникнення у Покупця заборгованості, але не нижчому за Курс перерахунку на дату укладення даного Договору.

Згідно пункту 9.1. Договору Договір набирає сили з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами умов дійсного Договору.

Специфікацією від 02.12.2017р. до Договору (Додаток №1) Сторонами встановлено, що Товаром з Договором є один Плуг Gaspardo Міrсо 7+1 on-land Рама 160x160x10 мм. Система захисту зрізний болт. Система анти-шок з азотним акумулятором на транспортному колесі. Відстань між корпусами 105 см. Кліренс рами 87 см. Механічне регулювання першого корпусу. Корпуси з суцільним відвалом. Кукурудзяні передплужники. Збільшена польова дошка на останньому корпусі. Посилений ніж лемеха з вольфрамовою наплавкою. Плуг для роботи по полю та в борозді вартістю 38500 Євро з урахуванням ПДВ.

Договором від 17.04.2018р. №1 про внесення змін та доповнень до Договору Сторони домовились змінити пункт 5.1. Основного Договору та викласти його в наступній редакції:

5.1.1. 8 відсотків від загальної вартості Товару, шо становить гривневий еквівалент 3 012,32 Євро, що підлягають сплаті по Курсу перерахунку, до 09.02.2018р. включно.

5.1.2. 25% від загальної вартості Товару, шо становить гривневий еквівалент 9 625,00 Євро. шо підлягають сплаті по Курсу перерахунку, до 30.04.2018р. включно.

5.1.3. 33% від загальної вартості Товару, шо становить гривневий еквівалент 12 382,00 Євро, що підлягають сплаті по Курсу перерахунку, до 30.05.2018р. включно.

5.1.4. 34% від загальної вартості Товару, що становить гривневий еквівалент 13 480,68 Євро, що підлягають сплаті по Курсу перерахунку до 30.06.2018р. включно. .

Окрім того, пунктом 2 вказаного Додаткового договору сторони домовились змінити пункт 8.2. Договору та викласти його в наступній редакції:

8.2. У випадку порушення Покупцем умов оплати Товару, визначених в пункті 5.1. даного Договору, Покупець зобов`язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. дійсної в період прострочення, від неоплаченої вартості Товару з ПДВ, що піддягає сплаті в гривнях по Курсу перерахунку, дійсному в день виникнення у Покупця заборгованості, але не нижчому за Курс перерахунку на дату укладення даного Договору, за кожний календарний день прострочення оплати платежу по день оплати заборгованості включно (без обмеження періоду нарахування пені).

У випадку порушення Покупцем умов оплати Товару, визначених в підпунктах 5.1.2.-5.1.4. даного Договору, або іншої умови Договору, Покупець зобов`язаний сплатити Продавцю штраф в розмірі 20% від загальної вартості Товару та 25 процентів річних від простроченої суми, що підлягають сплаті в гривнях по Курсу перерахунку дійсному в день виникнення у Покупця заборгованості, але не нижчому за Курс перерахунку на дату укладення даного Договору. .

Позивачем на виконання умов укладеного Договору передано, а Відповідачем прийнято плуг Mirco E/F S.V j 8+0 D105 4WN (HMA5A0217); НОМЕР_1 у кількості одна штука, вартістю 1238086,85грн., що підтверджується Видатковою накладною від 29.12.2017р. №375/015860.

Вказаний Договір, Додаток до нього, Додатковий договір, а також Видаткову накладну підписано повноважними представника, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.

Відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань з оплати поставленого за Договором Товару не виконано, згідно Платіжних доручень від 09.02.2018р. №AW000000048 на суму 100000грн., від 26.04.2018р. №AW000000225 на суму 50000грн., від 27.06.2018р. №AW000000381 на суму 100000грн., від 03.08.2018р. №AW000000511 на суму 59521,71грн., від 07.12.2018р. №AW000000875 на суму 50000грн., від 21.12.2018р. №AW000000926 на суму 50000грн., від 13.02.2019р. №AW000000042 на суму 100000грн., від 12.03.2019р. №AW000000115 на суму 100000грн. сплачено на користь Позивача 609521,71грн.

З метою досудового врегулювання спору Позивач 08.10.2018р. звертався до Відповідача Претензією від 03.10.2018р. №1 із вимогою про оплату поставленого за Договором Товару. Відповідачем вказану претензію залишено без відповіді та реагування, докази її відхилення або задоволення в матеріалах справи відсутні, станом на час розгляду спору по суті Учасниками справи суду не заявлені та не подані.

З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 632469,91грн. суми основного боргу за поставлений Позивачем та отриманий Відповідачем за Договором про поставку сільськогосподарської техніки від 05.02.2017р. №52/015860 Товар, а також 247617,37грн. штрафу, 185580,74грн. 25 відсотків річних та 71240,08грн. інфляційних втрат за порушення Відповідачем порядку і строку здійснення оплати за Договором про поставку сільськогосподарської техніки від 05.02.2017р. №52/015860.

Відповідач у поданому до суду 25.07.2019р. за вх. №30407/19 Відзиві на позовну заяву вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити Позивачу в його задоволенні з підстав того, що Позивачем не доведено факт виконання взятих на себе договірних зобов`язань з поставки Відповідачу плуга Gaspardo Міrсо 7+1, а Видаткова накладна від 29.12.2017р. №375/015860 про поставку плуга Mirco E/F S.V j 8+0 D105 4WN (HMA5A0217); НОМЕР_1 не підтверджує факт виконання Відповідачем договірних взятих на себе зобов`язань, оскільки поставлений Позивачем плуг Mirco E/F S.V j 8+0 D105 4WN (HMA5A0217); НОМЕР_1 не Товаром за Договором. З підстав наведеного Відповідач робить висновки про відсутність та передчасність зобов`язань Відповідача з його оплати. При цьому, у судовому засіданні представник Відповідача пояснив, що товар за видатковою накладною від 29.12.2017р. №375/015860 ним отримано, та такий використовується Відповідачем.

Позивач у поданій 27.08.2019р. за вх. №35364/19 Відповіді на відзив від 16.08.2019р. вих. №01/В-ПЗ в спростування доводів Відповідача, на які покликається, як на підставу своїх заперечень проти заявлених позовних вимог, зазначає, що обов`язок Відповідача з оплати Товару за Договором жодним чином не залежить від факту поставки Товару за Договором, а прив`язаний лише до настання певної календарної дати, а відтак, виник у Відповідача із настанням такої дати, а не у зв`язку із поставкою Товару за Договором.

Крім того, Позивач звертає увагу суду на те, що інших договорів про поставку сільськогосподарської техніки між Сторонами не укладалось, жодних інших поставок товару Позивач Відповідачу не здійснював, жодних претензій щодо невідповідності поставленого Товару тому, поставка якого є предметом Договору, як підчас прийомки Товару, так і під час його введення в експлуатацію, самої експлуатації та здійснення гарантійних ремонтів Відповідачем Позивачу не виставлялось.

В доповнення до викладеного зазначає, що різниці в написах назви Товару в Специфікації та Видатковій накладній зумовлена тим, що модельний ряд плуга Gaspardo Міrсо 7+1 включає в себе, зокрема, і плуг Mirco E/F S.V j 8+0 D105 4WN (HMA5A0217), який був переданий Відповідачу згідно Видаткової накладної від 29.12.2017р. №375/015860, а комплектація Товару, зазначена в Специфікації до Договору є текстовим описом буквенно-цифрового ряду в назві Товару, який зазначено в Видатковій накладній від 29.12.2017р. №375/015860.

З наведеного Позивач підсумовує, що, в силу пунктів 4.1.-4.4. Договору, а також ч.ч.4,5 ст.672 ЦК України, Відповідачем прийнято Товар за Договором.

02.09.2019р. Відповідачем за вх. №36114/19 подано до суду Заперечення на відповідь на відзив, у якому не визнає доводів і аргументів Позивача, які викладені у Відповіді на відзив з підстав того, що Відповідачем з метою виконання умов Договору перераховано Позивачу 309521,71грн., проте, Позивачем не виконано своїх зобов`язань з поставки Товару за Договором. З огляду на вказане Відповідачем, з врахуванням приписів ч.2 ст.693 ЦК України, скеровано Позивачу вимогу про поставку Товару за Договором.

В спростування відсутності претензій щодо поставленого Товару спростовує долученою до заперечення копією претензії-вимоги від 17.07.2019р. вих. №19, у якій вимагає від Позивача поставити Товар за Договором у строк до 31.07.2019р. або повернути сплачені Відповідачем кошти.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ч.1 ст.672 ЦК України встановлено, що у випадку, якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ч.4 вказаної статті Товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього.

Згідно норми ч.5 ст.672 ЦК України у випадку, якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов`язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем.

Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.1 ст.693 ЦК України у випадку, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Приписами ч.2 вказаної статті передбачено, що у випадку, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому суд зазначає, що підписання Відповідачем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема ст.9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами ч. 1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

З врахуванням вищенаведеного, беручи до уваги положення ст.672 ЦК України, суд критично оцінює доводи Відповідача щодо недоведеності Позивачем факту поставки Товару за Договором з підстав прийняття такого Товару Відповідачем за Видатковою накладною від 29.12.2017р. №375/015860, експлуатацію Товару, та відсутність заперечень щодо поставки Товару за Договором протягом розумного строку. Посилання Відповідача на претензію-вимогу від 17.07.2019р. вих. №19 не беруться судом до уваги з огляду на те, що Товар за Договором отримано Відповідачем за Видатковою накладною Видатковою накладною від 29.12.2017р. №375/015860 29.12.2017р., а Претензію-вимогу надіслано лише 17.07.2019р. Таким чином, не заслуговують на увагу суду доводи Відповідача щодо відмови від Договору у розумний строк.

З врахуванням відсутності доказів існування інших договірних відносин між Сторонами, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми основного боргу з врахуванням часу виникнення боргу, здійснених Відповідачем часткових оплат в рахунок його погашення, а також визначеного Сторонами порядку обчислення гривневого еквіваленту суми боргу та суми оплати, судом встановлено, що Відповідачем згідно платіжних доручень від 09.02.2018р. №AW000000048 на суму 100000грн., від 26.04.2018р. №AW000000225 на суму 50000грн., від 27.06.2018р. №AW000000381 на суму 100000грн., від 03.08.2018р. №AW000000511 на суму 59521,71грн., від 07.12.2018р. №AW000000875 на суму 50000грн., від 21.12.2018р. №AW000000926 на суму 50000грн., від 13.02.2019р. №AW000000042 на суму 100000грн., від 12.03.2019р. №AW000000115 на суму 100000грн. сплачено на користь Позивача 18832,50 Євро, а відтак, сума боргу Відповідача перед Позивачем з оплати поставленого за Договором Товару складає 19667,50 Євро, що з врахуванням визначеної Сторонами у Договорі процедури обчислення її гривневого еквіваленту складає 632469,43грн.

З підстав наведеного суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 632469,91грн. суми основного боргу за поставлений Позивачем та отриманий Відповідачем за Договором про поставку сільськогосподарської техніки від 05.02.2017р. №52/015860 є частково мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення часткового шляхом стягнення 632469,43грн., в решті в позові в цій частині позовних вимог слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Щодо стягнення 247617,37грн. штрафу суд зазначає наступне:

Відповідно до п.8.2. Договору у випадку порушення Покупцем умов оплати Товару, визначених в пункті 5.1. даного Договору, Покупець зобов`язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. дійсної в період прострочення, від неоплаченої вартості Товару з ПДВ, що піддягає сплаті в гривнях по Курсу перерахунку, дійсному в день виникнення у Покупця заборгованості, але не нижчому за Курс перерахунку на дату укладення даного Договору, за кожний календарний день прострочення оплати платежу по день оплати заборгованості включно (без обмеження періоду нарахування пені).

У випадку порушення Покупцем умов оплати Товару, визначених в підпунктах 5.1.2.-5.1.4. даного Договору, або іншої умови Договору, Покупець зобов`язаний сплатити Продавцю штраф в розмірі 20% від загальної вартості Товару та 25 процентів річних від простроченої суми, що підлягають сплаті в гривнях по Курсу перерахунку дійсному в день виникнення у Покупця заборгованості, але не нижчому за Курс перерахунку на дату укладення даного Договору.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 ЦК України, ст.230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно положень ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією (ч.ч. 6, 7 ст. 231 Господарського кодексу України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч.ч. 1 і 2 ст. 551 ЦК України).

Перевіривши правильність розрахунку 20 відсотків штрафу суд встановив, що такий проведено Позивачем вірно, а відтак, позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 247617,37грн. штрафу є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо стягнення 185580,74грн. 25 відсотків річних суд зазначає наступне.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в пункті 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , а також постановах Верховного Суду України від 26.04.2017р. у справі №3-1522гс16, від 06.06.2012р. у справі №6-49цс12 та від 24.10.2011р. у справі №6-38цс11.

Окрім того, суд зазначає і аналогічні правові позиції викладено в постанові Великої палати Верховного Суду від 16.05.2018р. у справі № 686/21962/15-ц, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Відповідно до п.8.2. Договору у випадку порушення Покупцем умов оплати Товару, визначених в пункті 5.1. даного Договору, Покупець зобов`язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. дійсної в період прострочення, від неоплаченої вартості Товару з ПДВ, що піддягає сплаті в гривнях по Курсу перерахунку, дійсному в день виникнення у Покупця заборгованості, але не нижчому за Курс перерахунку на дату укладення даного Договору, за кожний календарний день прострочення оплати платежу по день оплати заборгованості включно (без обмеження періоду нарахування пені).

У випадку порушення Покупцем умов оплати Товару, визначених в підпунктах 5.1.2.-5.1.4. даного Договору, або іншої умови Договору, Покупець зобов`язаний сплатити Продавцю штраф в розмірі 20% від загальної вартості Товару та 25 процентів річних від простроченої суми, що підлягають сплаті в гривнях по Курсу перерахунку дійсному в день виникнення у Покупця заборгованості, але не нижчому за Курс перерахунку на дату укладення даного Договору.

Перевіривши правильність розрахунку 25 відсотків річних за заявлений Позивачем період суд встановив, що такий проведено Позивачем невірно, оскільки не враховано часу виникнення заборгованості, її суми та періоду існування з врахуванням здійснення Відповідачем її часткового погашення, а також приписів ч.5 ст.254 ЦК України. Відтак, сума належних до стягнення з Відповідача на користь Позивача трьох відсотків річних за порушення порядку і строку оплати поставленого за Договором Товару за вказаний Позивачем період становить 194906,20грн.

З підстав наведеного позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 185580,74грн. 25% річних за період з 01.07.2018р. по 21.05.2019р. є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі в межах заявлених позовних вимог.

Перевірка розміру заявлених до стягнення з Відповідача на користь Позивача сум двадцяти п`яти відсотків річних здійснювалась судом за допомогою програми ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА , ТОВ ЛІГА: ЗАКОН , 2019 .

Щодо стягнення 71240,08грн. інфляційних втрат суд зазначає, що, враховуючи встановлену Сторонами у Договорі процедуру обчислення гривневого еквіваленту суми боргу за Договором, а саме існування боргу в Євро та обчислення сум часткових платежів за Договором, а також здійснених Відповідачем платежів з врахуванням визначеного Договором Курсу перерахунку суд дійшов висновків про те, що заборгованість за Договором існує в Євро та перераховується у встановленому Договором порядку за Курсом перерахунку саме на дату виникнення обов`язку Відповідача з часткової сплати вартості Товару за Договором чи здійснення ним такого обов`язку.

Аналогічні твердження викладено Позивачем у позовній заяві щодо обчислення розміру суми основного боргу в розмірі 19557,52 Євро (38500 - 18832,48) в її гривневому еквіваленті станом на день підготовки позову за Курсом перерахунку (32,1581).

З підстав наведеного, враховуючи правову природу інфляційних втрат, а саме те, що відшкодування інфляційних втрат є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів, зважаючи на відсутність такого знецінення у зв`язку із визначенням суми основного боргу в іноземній валюті з визначенням її гривневого еквіваленту саме на дату погашення боргу, суд дійшов висновків про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 71240,08грн. інфляційних втрат, відтак, в позові в цій частині позовних вимог слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

При цьому суд зазначає, що представник Позивача в судовому засіданні зазначив про безпідставність позовних вимог в частині стягнення 71240,08грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також бере до уваги позицію ЄСПЛ, зазначену у п.58. рішення ЄСПЛ у справі Серявін та інші проти України , де зазначено, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного Учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення Відповідачем порядку і строку виконання зобов`язання, щодо оплати Товару за Договором, враховуючи здійснення Відповідачем часткового погашення суми основного боргу, перевіривши розрахунок нарахованих сум штрафу, 25% річних та інфляційних втрат за заявлені Позивачем періоди, суд дійшов висновків про те, що позов слід задоволити частково, стягнути з Відповідача на користь Позивача 632469,43грн суми основного боргу, 247617,37грн. штрафу, та 185580,74грн. 25% річних. В решті в позові слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2019 року для працездатних осіб в розмірі 1921 гривня.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 17053,62грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000грн.

Окрім того, суд зазначає що Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Як доказ сплати судового збору Позивач подав Платіжне доручення від 22.05.2019р. №000501 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 17053,62грн. Оригінал вказаного Платіжного доручення є додатком №10 до позовної заяви.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 17053,62грн., недоведення Відповідачем розміру понесених судових витрат у справі, суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Позивача на користь Відповідача 15985,01грн. судового збору, в решті судові витрати залишити за Позивачем.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 123, 126, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 179, 193, 216, 218 Господарського кодексу України, ст.ст.3, 6, 11, 15, 16, 509, 526, 527, 530, 547, 549, 551, 610-612, 627, 629, 632, 655, 672, 691, 692, 693 Цивільного кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства ЛЮБОМИР-МГ (81760, Львівська область, Жидачівський район, с.Новосільці, вул.Польова, буд.1; ідентифікаційний код 33506270) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЛС ВЕСТ (47711, Тернопільська область, Тернопільський район, с.Байківці, вул.Смиковецька, буд.48; ідентифікаційний код 35186777) 632469,43грн суми основного боргу, 247617,37грн. штрафу, 185580,74грн. 25% річних та 15985,01грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повний текст рішення складено 19.09.2019р.

Головуючий суддя Фартушок Т. Б.