Рішення

від 12.09.2019 по справі 200/18778/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року Справа № 200/18778/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О. за участі секретаря судового засіданняШпота Я.С. за участі: представник позивача представник відповідача представники третьої особи-1 предствник третьої особи-2 Іваненко Н.Н. ОСОБА_1 . Палкін ОСОБА_2 .Ю., Смолов К.В. Кареніна Г.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Індрі» до Дніпровської міської рада, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Дніпропетровської єпархії Української православної церкви, Департамент по роботі з активами Дніпровської міської рада про визнання протиправним та скасування розпорядження, -

ВСТАНОВИВ:

29.11.2018 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Індрі» до Дніпровської міської ради, третя особа - управління Дніпропетровської єпархії Української православної церкви про визнання протиправним та скасування розпорядження Дніпропетровського міського голови Куліченка І.І. від 09.08.2006 року №664-р «Про визнання таким, що втратило чинність розпорядження міського голови від 03.04.2000 року за №350р «Про присвоєння поштової адреси будівлям адміністративно-єпархіального центру по вул. Карла Лібкнехта адресу - Карла Лібкнехта, 4А» .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 16.02.1999 року Приватне акціонерне товариство «Індрі» є власником трьох нежитлових будівель: будівлі складу літ. Г-1 площею 272.6 кв.м., будівлі складу літ. Д-1 площею 170.5 кв.м., виробнича будівля літ. Е-1 площею 102,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 а, та розташовані на земельній ділянці, площею 0,867 га, за кадастровим номером: 1210100000:02:405:0007, яка використовувалась позивачем з 2007 р. по 2010 р. на підставі договору оренди. У 2018 році позивач в ході підготовки технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі меж земельної ділянки за кадастровим номером 1210100000:02:405:0007, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 4-а, дізнався про те, що зазначена адреса використовується Управлінням Дніпропетровської єпархії Української православної церкви, яка була присвоєна їм розпорядженням міського голови Дніпропетровської міської ради Куліченко І.І. № 664-р від 09.08.2006 р. В ході розгляду справи встановлено, що вірними реквізитами спірного розпорядження є наступні: розпорядження № 644р від 09.08.2006 р. Про присвоєння адреси будівлям адміністративно-єпархіального центру по вул. Карла Лібкнехта (Бабушкінський район) . Позивач вважає незаконним та неприпустимим, коли два різні обєкти нерухомості мають однакову адресу як в даному випадку: АДРЕСА_3 Дніпро АДРЕСА_2 . Позивач вважає, що ним зазначена адреса використовується правомірно, посилаючись на правовстановлюючі документи та довідку Комунального підприємства ЗЕМГРАД Дніпропетровської міської ради № 687 від 18.09.2003. В обґрунтування протиправності розпорядження № 644р від 09.08.2006 р. Про присвоєння адреси будівлям адміністративно-єпархіального центру по вул. Карла Лібкнехта (Бабушкінський район) з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009 зазначає, що скасування міським головою своїх попередніх рішень суперечить Конституції України та Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , оскільки будь-яким законом міському голові не надано повноважень щодо видання розпоряджень про визнання нечинними його ж розпоряджень про присвоєння адрес об`єктам нерухомості.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06.12.2018 року адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства Індрі до Дніпровської міської ради, третя особа: Управління Дніпропетровської єпархії Української православної церкви про визнання протиправним та скасування розпорядження направлено за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

21.01.2019 року на виконання ухвали Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 06.12.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла справа за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Індрі» до Дніпровської міської ради, третя особа - управління Дніпропетровської єпархії Української православної церкви про визнання протиправним та скасування розпорядження Дніпропетровського міського голови Куліченка І.І. від 09.08.2006 року №664-р «Про визнання таким, що втратило чинність розпорядження міського голови від 03.04.2000 року за №350р «Про присвоєння поштової адреси будівлям адміністративно-єпархіального центру по вул. Карла Лібкнехта адресу - Карла Лібкнехта, 4А» .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Індрі» до Дніпровської міської рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління Дніпропетровської єпархії Української православної церкви, про визнання протиправним та скасування розпорядження.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019 року ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

15.05.2019 року справа № 200/18778/18 надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 року задоволено самовідвід судді Віхрової В.С. в адміністративній справі № 200/18778/18, та адміністративну справу № 200/18778/18 передано до відділу суду для визначення головуючого судді у справі в порядку, встановленому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку з ухваленням рішення Дніпропетровським окружним адміністративним судом від 20.05.2019 року про самовідвід судді Віхрової В.С. від розгляду адміністративної справи № 200/18778/18, та на виконання розпорядження № 632 д від 24.05.2019 року, адміністративну справу передано на розгляд судді Юркову Е.О.

Ухвалою суду від 27.05.2019 року позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Індрі" залишено без руху та надо строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд адміністративної справи № 200/18778/19 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Індрі" до Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - управління Дніпропетровської єпархії Української православної церкви про визнання протиправним та скасування розпорядження за правилами загального позовного провадження, призначено розгляд справи у підготовчому засіданні.

10.07.2019 року до суду надійшли письмові пояснення від третьої особи - управління Дніпропетровської єпархії Української православної церкви, в яких третя особа зазначає про безпідставність та необґрунтованість поданого позову виходячи з того, що управління Дніпропетровської єпархії Української православної церкви правомірно використовує адресу - вул. Михайла АДРЕСА_1 (раніше АДРЕСА_4 . Карла Лібкнехта), 4а, у той час як нежитловим будівлям позивача, які розташовані за адресою - вул. Михайла Грушевського, 4а, офіційна адреса не присвоювалась і відповідний розпорядчий документ, на підставі якого цим об`єктам була присвоєна адреса, відсутній. Також третя особа зазначає про обрання позивачем неналежного способу захисту прав та неможливість оскарження розпорядженням міського голови від 09.08.2006 року № 644-р у зв`язку із тим, що воно вичерпало свою дію, а тому обраний позивачем спосіб захисту не призведе до відновлення прав останнього. Крім того, третя особа зазначає про те, що позивач наводить підстави лише для скасування спірного розпорядження в частині скасування попереднього розпорядження та не наводить жодних підстав для скасування розпорядження № 644р від 09.08.2006 р. в частині присвоєння адреси - АДРЕСА_2 а, будівлям адміністративно-єпархіального центру. Третя особа вважає, що позивач зловживає своїм процесуальним правом на пред`явлення даного позову.

18.07.2019 року до суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому Дніпропетровська міська рада заперечила проти позову, обґрунтовуючи свою позицію тим, що офіційна адреса об`єкту нерухомості присвоюється розпорядженням міського голови. Будівлі адміністративно-єпархіального центру адреса - вул. Михайла Грушевського (раніше - вул. Карла Лібкнехта), 4-а,була присвоєна спочатку розпорядженням міського голови від 03.04.2000 року №350-р, після відповідних змін розпорядженням міського голови від 09.08.2006 року № 644-р, а нежитловим будівлям позивача, які розташовані за адресою - вул. Михайла Грушевського, 4а, офіційна адреса не присвоювалась і відповідний розпорядчий документ, на підставі якого цим об`єктам була присвоєна адреса, не приймався, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування розпорядження. Натомість, відповідач вважає, що оскільки управління Дніпропетровської єпархії Української православної церкви правомірно використовує адресу - АДРЕСА_1 Грушевського, 4а для ідентифікації об`єкту нерухомого майна, то відповідно зазначені обставини свідчать про відсутність будь-якого порушення прав та законних інтересів позивача, що є передумовою для реалізації його права на позов та відповідно судового захисту. Також відповідач зазначив про те, що розпорядження вже не може бути предметом оскарження, оскільки є ненормативним актом та вичерпало свою дію фактом виконання.

31.07.2019 року до суду надійшла відповідь на відзив позивача, в якій він наголошує на тому, що правомірно використовує адресу АДРЕСА_2 , згідно правовстановлюючих документів та довідки Комунального підприємства Земград Дніпропетровської міської ради № 687 від 18.09.2003 р., вважає недоречним посилання відповідача на практику Верховного Суду, а також незаконним присвоєння двом різним об`єктам нерухомості однієї адреси.

Ухвалою суду від 31.07.2019 року клопотання управління Дніпропетровської єпархії Української православної церкви про залучення третьої особи в адміністративній справі № 200/18778/18 - задоволено, залучено до участі у справі № 200/18778/18 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради.

В підготовчому засіданні 31.07.2019 року представником позивача також заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення з позовом до адміністративного суду.

Представники управління Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в підготовчому судовому засіданні заперечили проти задоволення вказаного клопотання позивача з посиланням на лист Комунального підприємства Земград № 986 від 22.07.2009 року Про присвоєння адреси будівлі комерційного використання по вул. Карла Лібкнехта , який адресовано на адресу Приватного акціонерного товариства Індрі (вул.. Карла Лібкнехта, 4-А), з якого на їх думку вбачається те, що позивачу було відомо про наявність спірного розпорядження з 2009 року, у зв`язку з чим пропущено строк звернення до суду з позовом.

Ухвалою суду від 31.07.2019 року витребувано від Комунального підприємства Земград докази направлення та вручення листа № 986 від 22.07.2009 року Про присвоєння адреси будівлі комерційного використання по вул. Карла АДРЕСА_1 на адресу Приватного акціонерного товариства Індрі (вул. Карла Лібкнехта, 4-А).

01.08.2019 та 30.08.2019 року до суду надійшли додаткові письмові пояснення від третьої особи - управління Дніпропетровської єпархії Української православної церкви, в яких третя особа звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів офіційного присвоєння адреси нерухомого майна нежитловим будівлям, що належать позивачу на праві власності, довідка Комунального підприємства ЗЕМГРАД Дніпропетровської міської ради № 687 від 18.09.2003,на думку третьої особи, таким доказом вважатись не може. Зазначає, що відповідно до Положення щодо адресації об`єктів нерухомого майна у м. Дніпропетровську на позивача покладено обов`язок звернутись до Головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради за зміною адреси у разі дублювання адрес будівель і споруд. Крім того, третя особа зазначає про відсутність юридичної заінтересованості позивача як передумови для судового захисту.

03.09.2019 року до суду від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради надішли письмові пояснення, в яких представником зазначено, що на момент прийняття оскаржуваного рішення, порядок адресації об`єктів нерухомого майна у м. Дніпропетровську здійснювалось відповідно до Положення, затвердженого рішенням міської ради від 20.08.1998 року № 827-р. Також представником зазанчино, що чинним законодавством України не заборонено органу місцевого самоврядування вносити зміни в свої розпорядчі документи.

Ухвалою суду від 12.09.2019 задоволено клопотання позивача про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнано причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом поважними та поновлено Приватному акціонерному товариству «Індрі» пропущений з поважних причин строк звернення до адміністративного суду з позовом до Дніпровської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: управління Дніпропетровської єпархії Української православної церкви, Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, про визнання протиправним та скасування розпорядження Дніпропетровського міського голови Куліченка І.І. від 09.08.2006 року №644-р.

У судове засідання 12.09.2019 року прибули представник позивача, представник відповідача та представники третіх осіб.

Представник позивачп вимоги позову підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, наведені у позові та відповіді на відзив, згідно яких адреса АДРЕСА_1 4-а, використовується позивачем правомірно, посилаючись на правовстановлюючі документи та довідку Комунального підприємства Земград Дніпропетровської міської ради № 687 від 18.09.2003 р., а розпорядження № 644р від 09.08.2006 р. Про присвоєння адреси будівлям адміністративно-єпархіального центру по вул. Карла Лібкнехта (Бабушкінський район) є протиправним згідно рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009 зазначає, що скасування міським головою своїх попередніх рішень суперечить Конституції України та Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , оскільки будь-яким законом міському голові не надано повноважень щодо видання розпоряджень про визнання нечинними його ж розпоряджень про присвоєння адрес об`єктам нерухомості.

Представник відповідача вимоги позову не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що офіційна адреса об`єкту нерухомості присвоюється розпорядженням міського голови. Будівлі адміністративно-єпархіального центру адреса - вул. Михайла Грушевського (раніше - АДРЕСА_1 , 4-а,була присвоєна спочатку розпорядженням міського голови від 03.04.2000 року №350-р, після відповідних змін розпорядженням міського голови від 09.08.2006 року № 644-р, а нежитловим будівлям позивача, які розташовані за адресою - АДРЕСА_1 Грушевського, 4а, офіційна адреса не присвоювалась і відповідний розпорядчий документ, на підставі якого цим об`єктам була присвоєна адреса, не приймався, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування розпорядження. Також відповідач вважає, що оскільки управління Дніпропетровської єпархії Української православної церкви правомірно використовує адресу - АДРЕСА_1 4а для ідентифікації об`єкту нерухомого майна, то відповідно зазначені обставини свідчать про відсутність будь-якого порушення прав та законних інтересів позивача, що є передумовою для реалізації його права на позов та відповідно судового захисту. Також відповідач зазначив про те, що розпорядження вже не може бути предметом оскарження, оскільки є ненормативним актом та вичерпало свою дію фактом виконання.

Представники третьої особи-1 також заперечили проти задоволення позовних вимог у зв`язку з тим, що управління Дніпропетровської єпархії Української православної церкви правомірно використовує адресу - АДРЕСА_2 а, у той час як нежитловим будівлям позивача, які розташовані за адресою - АДРЕСА_1 Грушевського, 4а, офіційна адреса не присвоювалась і відповідний розпорядчий документ, на підставі якого цим об`єктам була присвоєна адреса, відсутній. Також третя особа зазначає про обрання позивачем неналежного способу захисту прав та неможливість оскарження розпорядження міського голови від 09.08.2006 року № 644-р у зв`язку із тим, що воно вичерпало свою дію, а тому обраний позивачем спосіб захисту не призведе до відновлення прав останнього. Крім того, третя особа зазначає про те, що позивач наводить підстави лише для скасування спірного розпорядження в частині скасування попереднього розпорядження та не наводить жодних підстав для скасування розпорядження № 644р від 09.08.2006 р. в частині присвоєння адреси - АДРЕСА_2 а, будівлям адміністративно-єпархіального центру.

Представник третьої особи-2 Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради також заперечив проти задоволення позовних вимог у зв`язку з тим, що офіційна адреса нежитловим будівлям позивача не присвоювалась і відповідний розпорядчий документ, на підставі якого цим об`єктам була присвоєна адреса, відсутній, а довідка не може свідчити про офіційне присвоєння адреси, оскільки адреса об`єктам нерухомого майна присвоюється виключно розпорядженням міського голови.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, представників третіх осіб, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Розпорядженням Дніпропетровського міського голови Куліченко І.І. від 03.04.2000 року № 350-р Про присвоєння поштової адреси адміністративно-єпархіальному центру Дніпропетровської єпархії Української православної церкви по вул. Карла Лібкнехта (Бабушкінський район) було присвоєно адміністративно-єпархіальному центру Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви по вул. Карла Лібкнехта поштову адресу - вул. Карла Лібкнехна, 4 А.

Розпорядженням Дніпропетровського міського голови Куліченко І.І. від 09.08.2006 року № 644-р Про присвоєння адреси будівлям адміністративно-єпархіального центру по вул. Карла Лібкнехта (Бабушкінський район) було визнано таким, що втратило чинність, розпорядження міського голови Куліченко І.І. від 03.04.2000 року № 350-р Про присвоєння поштової адреси адміністративно-єпархіальному центру Дніпропетровської єпархії Української православної церкви по вул. Карла Лібкнехта (Бабушкінський район) , присвоєно будівлям адміністративно-єпархіального центру по АДРЕСА_1 адресу - вул АДРЕСА_1 , 4 А, а також відзначено, що присвоєння адреси не підтверджує право власності на нерухоме майно та право на земельну ділянку.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Індрі» на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, від 16.02.1999 року, є власником трьох нежитлових будівель: будівлі складу літ. Г-1 площею 272.6 кв.м., будівлі складу літ. Д-1 площею 170.5 кв.м., виробнича будівля літ. Е-1 площею 102,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 а та розташовані на земельній ділянці, площею 0,867 га, за кадастровим номером: 1210100000:02:405:0007. Право власності на вказані нежитлові будівлі було зареєстровано в Дніпропетровському бюро технічної інвентаризації, запис в реєстровій книзі № 7 ЮН за реєстровим № 300-34.

Земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:02:405:0007 знаходилась у користуванні позивача на підставі договору оренди землі від 05.06.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П. 05.06.2007 р., зареєстровано в реєстрі за № 3584.

Відповідно до п. 3.1. договору оренди землі договір укладено на три роки.

Згідно п. 6.4. договору оренди землі протягом строку користування орендар мав оформити документи на проведення реконструкції з визначенням функціонального призначення відповідно до вимог забудови планувальної зони та проекту зон охорони пам`ятки архітектури місцевого значення - Головного корпусу кондитерської фабрики А.Л. Лур`є у м. Дніпропетровську.

Крім того, серед інших умов передачі земельної ділянки в оренду, визначених у п. 6.2. договору оренди землі зазначено про забезпечення виконання вимог, викладених у ст. 48 Закону України Про охорону земель та висновку ГоловАПУ міської ради від 29.07.2005 р. № 1303.

Відповідно до висновку Головного архітектурно-планувального управління № 1303/1 від 29.07.2005 р. про категорію землекористування на земельну ділянку по АДРЕСА_2 на зазначеній земельній ділянці розташовані одноповерхові виробничі та складські будівлі і споруди та місцевий проїзд до них. Використання ділянки для розміщення промислових та складських об`єктів не відповідає вимогам забудови зони загальноміського центру. ГоловАПУ вважає за можливе ділянку по АДРЕСА_2 , фактично зайняту одноповерховими будівлями та спорудами і місцевим проїздом до них, рекомендувати до використання тимчасово короткостроково строком до 3-х років. У зазначений термін власнику будівель та споруд необхідно змінити їх функціональне призначення на відповідне до вимог забудови планувальної зони та проекту зон охорони пам`ятки архітектури місцевого значення Головного корпусу кондитерської фабрики А.Л. Лур`є у м. Дніпропетровську та оформити документи на проведення реконструкції під нове призначення в установленому порядку.

Відповідно до відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Дніпровська єпархія Української Православної Церкви на підставі свідоцтва про право власності від 09.09.2008 року, виданого Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради серії САВ № 994275, на праві колективної власності є власником будівель адміністративно-єпархіального центру літ. Б-3 заг. прощею 1388,1 кв.м., ганок з порталом літ. б, ганки літ. б (1), б (2), приямок літ. б (3), входи у підвал літ. б (4), б (5), каплиця літ. В-1, заг. площею 2,3 кв.м., за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровськ, вул. Карла Лібкнехта, 4а.

Відповідно до відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Дніпровська єпархія Української Православної Церкви на підставі дублікату (перший) свідоцтва про право власності від 24.01.2012, виданого Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради серії САС № 366768, на праві колективної власності є власником будинку архієпископа літ. А-2, заг. плошею 324,1 кв.м., житловою площею 92,2 кв. м., ганки літ. а (І), а (ІІ), а (ІІІ), площею 12,7 кв.м., вхід у підвал площею 3,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 а.

Судом встановлено, що управління Дніпропетровської єпархії Української православної церкви є землекористувачем земельної ділянки площею 0,1912 га по фактичному розміщенню будівлі адміністративно-єпархіального центру та будівлі архієпископа, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1210100000:02:396:0051, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 118/43 від 27.11.2013 р.

Розпорядження міського голови щодо присвоєння нежитловим будівлям позивача адреси не виносилось, відомості про його існування відсутні в матеріалах справи.

Із наявних матеріалів справи вбачається, що і позивачу, і третій особі - управлінню Дніпропетровської єпархії Української православної церкви належать на праві власності об`єкти нерухомості, що зареєстровані за однією і тією самою адресою: АДРЕСА_1 ) АДРЕСА_2 а.

Позивач не звертався до органів місцевого самоврядування та їх структурних підрозділів для вирішення питання щодо присвоєння адреси належним йому об`єктам нерухомого майна.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з прийняттям розпорядження Дніпропетровського міського голови Куліченко І.І. від 09.08.2006 року № 644-р, яким присвоєно адресу об`єктам нерухомого майна, та врегульовані Законом України Про місцеве самоврядування в Україні та Положенням про присвоєння адрес будинкам та спорудам у м. Дніпропетровську, затвердженим розпорядженням міського голови № 872-р від 26.08.1998 р. (із змінами та доповненнями внесеними рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №2623 від 16.12.1999 р.), чинними на момент виникнення спірних відносин, а також Положенням щодо адресації об`єктів нерухомого майна у м. Дніпрі, затвердженим рішенням міської ради від 29.05.2013 року № 42/35.

Відповідно до пункту 41 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання щодо прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами.

За змістом положень статті 37 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження щодо вирішення питань адміністративно-територіального устрою: підготовка і внесення на розгляд ради питань щодо найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, розташованих на території відповідного населеного пункту; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо питань адміністративно-територіального устрою в порядку і межах повноважень, визначених законом.

Зазначені положення Закону України Про місцеве самоврядування в Україні дають підстави стверджувати, що питання щодо найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, в тому числі щодо присвоєння адрес об`єктам нерухомого майна на місцевому рівні, місцевими радами, законодавцем розглядаються в рамках повноважень місцевих рад щодо вирішення питань адміністративно-територіального устрою.

На підставі Закону України Про місцеве самоврядування в Україні розпорядженням міського голови № 872-р від 26.08.1998 р. (із змінами та доповненнями внесеними рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №2623 від 16.12.1999 р.) було затверджене Положення про присвоєння адрес будинкам та спорудам у м. Дніпропетровську.

Згідно пункту 4.1 Положення про присвоєння адрес будинкам та спорудам у м. Дніпропетровську адреса будинків та споруд затверджується (присвоюється) згідно з розпорядчими документами виконкому Дніпропетровської міської ради, з обов`язковим додатком у вигляді ситуаційного плану М 1:2000.

В матеріалах справи відсутнє, а позивачем не надано доказів офіційного затвердження (присвоєння) адреси: АДРЕСА_2 , об`єктам нерухомого майна, що належать йому на праві власності, а саме розпорядчого документу виконкому Дніпропетровської міської ради, з обов`язковим додатком у вигляді ситуаційного плану М 1:2000.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що ним правомірно використовується адреса для ідентифікації належних йому на праві власності об`єктів нерухомого майна, а саме: АДРЕСА_2 , оскільки відсутній відповідний розпорядчий документ виконкому Дніпропетровської міської ради про її присвоєння, а її відображення у правовстановлюючих документах в силу положень законодавства не може вважатись офіційним присвоєнням даної адреси.

Суд критично ставиться до довідки Комунального підприємства Земград Дніпропетровської міської ради № 687 від 18.09.2003 р. про присвоєння адреси позивачу, оскільки відповідно до п. 4.3. Положення про присвоєння адрес будинкам та спорудам у м. Дніпропетровську довідки про адресу об`єкта надаються, зокрема, на підставі розпорядження виконкому міської ради про присвоєння адреси для надання у різні інстанції, а таке розпорядження, як встановлено судом, відсутнє.

Відповідно до пункту 2 Положення щодо адресації об`єктів нерухомого майна у м. Дніпрі, затвердженого рішенням міської ради від 29.05.2013 року № 42/35, адреса є ідентифікатором об`єкта нерухомого майна.

За змістом пунктів 1.10, 1.14 Положення щодо адресації об`єктів нерухомого майна у м. Дніпропетровську, затвердженого рішенням міської ради від 29.05.2013 року № 42/35, достовірною адресою об`єкта нерухомого майна є адреса, що занесена до Адресного плану міста після проведення процедур присвоєння або зміни адреси.

Згідно пункту 1.14 Положення щодо адресації об`єктів нерухомого майна у м. Дніпропетровську, затвердженого рішенням міської ради від 29.05.2013 року № 42/35,присвоєння або зміна адреси здійснюється на підставі розпорядження міського голови з обов`язковим додаванням графічних матеріалів, які виконуються на матеріалах актуальної геодезичної зйомки М1:500.

Пунктом 1.12 вказаного Положення також передбачено, що існуюча адреса нерухомого майна, яка дублюється або не відповідає вимогам правил адресації об`єктів нерухомого майна та Адресного плану міста, підлягає зміні відповідно до цього положення за зверненням замовника.

Зазначені норми кореспондуються з пунктом 4.8 Положення щодо адресації об`єктів нерухомого майна у м. Дніпропетровську, затвердженого рішенням міської ради від 29.05.2013 року № 42/35, відповідно до якого в обов`язковому порядку розпорядження міського голови готується при адресації у разі дублювання адрес будівель і споруд.

Отже, аналіз зазначених положень законодавства дозволяє зробити висновок про те, що позивач у разі виявлення факту дублювання адреси, яка використовується ним для ідентифікації об`єкта нерухомого майна, яке належить йому на праві власності, мав звернутись до компетентних органів для вирішення питання щодо зміни наявної в нього адреси за відсутності в нього відповідного розпорядження міського голови, та отримати таке розпорядження про присвоєння належним йому об`єктам нерухомого майна нової адреси.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Порядок реалізації вказаного права регламентовано Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, окрім іншого, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України надано визначення поняття індивідуальний акт , яким за змістом даної норми є акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначено, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

Виходячи із сукупного аналізу норм та їх тлумачення суд приходить до висновку про те, що розпорядження міського голови Дніпропетровської міської ради № 644-р від 09.08.2006 року, яке є предметом оскарження у даній справі, є ненормативним (індивідуальним) актом, а тому може створювати умови для реалізації або перешкоджати чи порушувати суб`єктивні праві та охоронювані законом інтереси конкретно визначеної фізичної чи юридичної особи, якій адресовано відповідний ненормативний акт.

Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

В рішенні № 7-рп/2009 від 16.04.2009 року (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України звернув увагу на те, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

Отже, умовою звернення до суду з позовом про визнання незаконним (протиправним) рішення органу місцевого самоврядування є заінтересованість позивача.

В контексті завдань адміністративного судочинства (стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.

Така правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11.07.2019 року у справі № 826/14642/15.

Конституційний Суд України у рішенні № 3-рп/2003 від 30.01.2003 року зауважив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами порушення його прав та охоронюваних законом інтересів оскаржуваним розпорядженням Дніпропетровського міського голови Куліченко І.І. № 644-рвід 09.08.2006 року, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Доводи позивача стосовно того, що будівлі позивача та будівля управління Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви знаходяться на різних вулицях, а також те, що адреса будівель позивача містилась в правовстановлюючих документах задовго до побудови будівель адміністративно-єпархіального центру, суд до уваги не бере, оскільки предметом розгляду у даній справі є саме рішення органу місцевого самоврядування, а не спір про право власності на відповідний об`єкт нерухомого майна, а тому такі доводи не можуть свідчити про правомірність чи протиправність оскаржуваного рішення.

Суд також відхиляє посилання позивача на правову позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні № 7-рп/2009 від 16.04.2009 р. (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), відповідно до якої органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення (в даному випадку, на думку позивача, розпорядження міського голови № 350р від 03.04.2000 р.), вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення, оскільки позивач не є суб`єктом правовідносин, що виникли у зв`язку з прийняттям оскаржуваного розпорядження Дніпропетровського міського голови Куліченко І.І. № 644-р від 09.08.2006 року, а крім того, як встановлено судом, оскаржуване розпорядження прийняте 09.08.2006 року, у той час як рішення Конституційного Суду України щодо тлумачення відповідних норм прийняте 16.04.2009 року, тобто значно пізніше спірного ненормативного акту, та відповідно до статті 152 Конституції України не має зворотної дії у часі.

Суд зазначає, що ненормативні акти органів місцевого самоврядування застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

Скасування таких актів не породжує правових наслідків для власника майна (у даному випадку - третьої особи), оскільки захист порушеного права у разі спору про право власності на майно має вирішуватися за нормами цивільного (господарського) законодавства в окремому позовному провадженні. Тобто, обраний позивачем спосіб захисту свого права шляхом визнання незаконним та скасування рішення відповідача не забезпечує реального захисту порушеного права власника майна, тобто у будь-якому випадку не призведе до поновлення прав позивача, які він вважає порушеними внаслідок прийняття спірного рішення.

Наведений правовий висновок викладено у постанові у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 року у справі № 911/1563/17.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 916/654/15-г, відповідно до якої суди не врахували характеру спірних правовідносин, не взяли до уваги те, що розгляд заявлених позовних вимог не впливає на законність правовстановлюючих документів щодо права власності, що у свою чергу унеможливлює захист права позивача, яке він вважає порушеним, саме в обраний ним спосіб.

У постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 року у справі № 21-405а14 вказано, що позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах, а позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до частини статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач під час прийняття розпорядження Дніпропетровського міського голови Куліченко І.І. № 644-р від 09.08.2006 року діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням всіх обставин, які мали значення для прийняття вказаного рішення, а відтак, позовні вимоги приватного акціонерного товариства Індрі задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та покладає понесені сторонами судові витрати на позивача з урахуванням обмежень, передбачених даною нормою.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 139, 242-244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства Індрі (ідентифікаційний код 30004491, адреса: 49000, м.Дніпро, вул. Михайла Грушевського, 4а) до Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код 26510514, адреса: 49000, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, буд. 75), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: управління Дніпропетровської єпархії Української православної церкви (ідентифікаційний код 19429817, адреса: 49000, м.Дніпро, пл. Червона, 7), Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код 37454258, адреса: 49000, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, буд. 75), про визнання протиправним та скасування розпорядження - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 20 вересня 2019 року.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков