Рішення

від 11.09.2019 по справі 340/1924/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/1924/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Притули К.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить:

- визнати протиправними рішення від 05 квітня 2019 року №№ 655, 656, 657, 658, 659, 660, 661, 662, 663, 664, 665, 666 та бездіяльність Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області щодо неприйняття рішення про надання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок №№ 457, 458,459, 460, 461, 462,463, 464,465,466, 467,468 із земель сільськогосподарського призначення колишнього КСП "Дружба" на території Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва як власнику прав на земельні частки (паї), посвідчених сертифікатами на право на земельні частки (паї) КР 0095992 від 11.01.2000, РН 394403 від 31.08.2000, РН 394402 від 31.08.2000, КР 0124178 від 27.12.1999, КР 0124199 від 30.12.1999, КР 0124180 від 31.08.2000, КР 0124513 від 26.01.1999, КР 0124158 від 27.07.1998, РН 394390 від 31.08.2000, РН 394389 від 31.08.2000, РН 394391 від 22.08.2000, РН 394394 від 31.08.2000;

- зобов`язати Деріївську сільську раду Онуфріївського району Кіровоградської області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок №№ 457, 458, 459, 460, 461, 462, 463, 464, 465, 466, 467, 468 із земель сільськогосподарського призначення колишнього КСП "Дружба" на території Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва як власнику прав на земельні частки (паї), посвідчених сертифікатами на право на земельні частки (паї) КР 0095992 від 11.01.2000, РН 394403 від 31.08.2000, РН 394402 від 31.08.2000, КР 0124178 від 27.12.1999, КР 0124199 від 30.12.1999, КР 0124180 від 31.08.2000, КР 0124513 від 26.01.1999, КР 0124158 від 27.07.1998, РН 394390 від 31.08.2000, РН 394389 від 31.08.2000, РН 394391 від 22.08.2000, РН 394394 від 31.08.2000;

- згідно статті 382 КАС України зобов`язати відповідача подати у строк 15 робочих днів з моменту набуття рішенням суду законної сили звіт про виконання судового рішення, за наслідками розгляду звіту відповідача про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника відповідача штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що відповідачем було допущено бездіяльність в частині розгляду його заяв про виділення земельних ділянок №№ 457-468 в натурі (на місцевості), у зв`язку з чим він був змушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні (а.с.1-2).

23.08.2019 (вх. № 10065) представником відповідача до суду надано відзив в якому зазначено, що позовні вимоги не визнаються та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування даної позиції зазначено, що як вбачається з заяв позивача, які адресовані сільській раді 08 лютого 2019 року, позивач не просив сільську раду прийняти рішення про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок, а просив виділити земельну частку (пай) натурі. За таких обставин, вимоги позивача зобов`язати сільську раду прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розробку технічної документації із землеустрою встановлення (відновлення) меж земельних ділянок є безпідставним, оскільки він з відповідною заявою до сільської ради не звертався.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені в позовні й заяві та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та заперечив проти їх задоволення. Обґрунтовуючи свою позицію, обставинами зазначеними у відзиві на позов.

Заслухавши думку представників сторін та дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником прав на земельні частки (паї), посвідчених сертифікатами у кількості 12 (дванадцять) на право на земельні частки (паї) із земель колишнього КСП "Дружба" на території Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, що зазначені в наступному переліку (серія і номер, дата видачі сертифіката): КР 0095992 від 11.01.2000, РН 394403 від 31.08.2000, РН 394402 від 31.08.2000, КР 0124178 від 27.12.1999, КР 0124199 від 30.12.1999, КР 0124180 від 31.08.2000, КР 0124513 від 26.01.1999, КР 0124158 від 27.07.1998, РН 394390 від 31.08.2000, РН 394389 від 31.08.2000, РН 394391 від 22.08.2000, РН 394394 від 31.08.2000 (а.с.14-25).

ОСОБА_1 звернувся до Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області з заявами про виділення земельних ділянок №№ 457-468 від 07.02.2019 в натурі (на місцевості), як до особи, яка розпоряджається землями колишніх КСП, вхідні номери 10-21 від 08.02.2019 (а.с.26-37).

Рішеннями від 05 квітня 2019 року №№ 655 - 666 двадцять третьої сесії сьомого скликання Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області "Про погодження на розробку технічної документації" відповідачем, прийняті рішення "Перенести дане питання на чергову сесію сільської ради та розглянути його в обов`язковій присутності заявника ОСОБА_1 (а.с.38-49).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими до них нормативно-правовими актами.

Статтею 25 Земельного кодексу України врегульовано питання приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а саме:

- при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю) (частина перша);

- рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій (частина друга);

- землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно (частина третя);

- особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості) (частина п`ята);

- при обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються сільськогосподарські угіддя, які перебували у постійному користуванні державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, за винятком земель, що залишаються у державній та комунальній власності. Загальний розмір обчисленої для приватизації площі сільськогосподарських угідь поділяється на загальну кількість осіб, зазначених у частині першій цієї статті (частина сьома);

- органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій (частина десята);

- резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням (частина одинадцята).

Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частина перша статті 79-1 Земельного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною першою статті 86 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до частини першої статті 87 Земельного кодексу України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає:

а) при добровільному об`єднанні власниками належних їм земельних ділянок;

б) при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами;

в) при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами;

г) за рішенням суду.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 Земельного кодексу України).

Пунктом б частини третьої статті 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.

Статтею 118 Земельного кодексу України визначений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, а саме:

- громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина третя);

- відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель (частина четверта);

- передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом (частина п`ята);

- відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома).

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з частиною третьою статті 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частиною першою статті 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Абзацом другим пункту 8 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України встановлено, що члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Згідно з пунктом 9 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України громадяни - власники земельних часток (паїв) можуть виділяти земельні ділянки в натурі (на місцевості) єдиним масивом.

Пунктом 16 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України визначено, що громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Згідно з пунктом 17 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Законом України від 10.07.2018 № 2498-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні , який набрав чинності з 01.01.2019, доповнено розділ Х Земельного кодексу України пунктом 21, яким установлено, що з дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Пунктом 3 розділу ІІ ;Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності (далі - Закон № 5245-VI) визначено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах а і б пункту 4 цього розділу.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 5245-VI у державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності;

які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті а пункту 3 цього розділу.

Згідно з пунктом 6 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 5245-VI у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються:

у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами;

за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 5245-VI з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

З вищевикладених норм чинного законодавства судом встановлено, що спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає процедуру та порядок приватизації земельних ділянок державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій є Земельний кодекс України, який, зокрема, визначає коло суб`єктів, до повноважень яких віднесено вирішення питань щодо безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.

Такими суб`єктами до 01.01.2019 були визначені органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Починаючи з 01.01.2019 вирішення таких питань Законом України від 10.07.2018 № 2498-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування.

Також, з вищевикладених норм судом встановлено, що Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов`язує орган державної влади або місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу належним чином мотивувати причини відмови.

Як встановлено з вищеописаних матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області з заявами №№ 457-468 від 07.02.2019 про виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості), як власник прав на земельні частки (паї), посвідчених сертифікатами у кількості 12 (дванадцять) на право на земельні частки (паї) із земель колишнього КСП "Дружба" на території Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, що зазначені в наступному переліку (серія і номер, дата видачі сертифіката): КР 0095992 від 11.01.2000, РН 394403 від 31.08.2000, РН 394402 від 31.08.2000, КР 0124178 від 27.12.1999, КР 0124199 від 30.12.1999, КР 0124180 від 31.08.2000, КР 0124513 від 26.01.1999, КР 0124158 від 27.07.1998, РН 394390 від 31.08.2000, РН 394389 від 31.08.2000, РН 394391 від 22.08.2000, РН 394394 від 31.08.2000.

Однак, дані заяви відповідачем не було розглянуті, натомість, рішеннями від 05 квітня 2019 року №№ 655 - 666 Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області двадцять третьої сесії сьомого скликання "Про погодження на розробку технічної документації", вирішено перенести дане питання на чергову сесію сільської ради та розглянути його в обов`язковій присутності заявника ОСОБА_1 .

Крім того, відповідно до пояснень позивача, що не спростовані відповідачем, судом встановлено, що інші претенденти на ті ж ділянки відсутні; виділ ділянок інакше, ніж в порядку Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , неможливий, інші нерозподілені земельні ділянки колишнього КСП "Дружба" відсутні.

Судом встановлено, що запитувані ділянки є розпайованими землями колишнього КСП "Дружба" і можуть надаватись виключно власникам земельних часток (паїв) і виключно для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Такі земельні ділянки були розпайовані в складі всіх земель колишнього КСП "Дружба" (580 паїв), але спочатку не були включені в список для розподілу між власникам земельних часток (паїв), який був затверджений розпорядженням Онуфріївської райдержадміністрації №258-р від 09 липня 2002 року (436 паїв). Про це свідчить пропуск ділянок №№ 457-468 в доданому до розпорядження переліку (а.с.67, 68-72).

Також, суд звертає свою увагу на те, що розподіл запитуваних ділянок на користь саме позивача, був здійснений шляхом погодження сільською радою рішеннями від 24.12.2016 та розпорядженням Онуфріївської районної державної адміністрації від 25.04.2017 розпорядженням №176-р, яким позивачу був наданий дозвіл на виготовлення технічної документації в тому числі на запитувані 12 ділянок (а.с.61,62,63).

Отже, судом встановлено, що позивачу відповідачем не було прийнято рішення стосовно поданих заяв в зазначений нормами чинного законодавства термін, що вказує на протиправну бездіяльність Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області.

Що стосується позовної вимоги, в якій позивач просить зобов`язати Деріївську сільську раду Онуфріївського району Кіровоградської області надати дозволи на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок №№ 457, 458, 459, 460, 461, 462, 463, 464, 465, 466, 467, 468 із земель сільськогосподарського призначення колишнього КСП "Дружба" на території Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішення питань щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою належить до виключної компетенції відповідача.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень в межах такої перевірки.

У відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 21.05.2013р. №21-87а13, а згідно з статтею ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок №№ 457, 458, 459, 460, 461, 462, 463, 464, 465, 466, 467, 468 із земель сільськогосподарського призначення колишнього КСП "Дружба" на території Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Разом з тим, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що належним захистом порушеного права є зобов`язання відповідача належним чином розглянути заяви ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок №№ 457, 458, 459, 460, 461, 462, 463, 464, 465, 466, 467, 468 із земель сільськогосподарського призначення колишнього КСП "Дружба" на території Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва як власнику прав на земельні частки (паї), посвідчених сертифікатами на право на земельні частки (паї) КР 0095992 від 11.01.2000, РН 394403 від 31.08.2000, РН 394402 від 31.08.2000, КР 0124178 від 27.12.1999, КР 0124199 від 30.12.1999, КР 0124180 від 31.08.2000, КР 0124513 від 26.01.1999, КР 0124158 від 27.07.1998, РН 394390 від 31.08.2000, РН 394389 від 31.08.2000, РН 394391 від 22.08.2000, РН 394394 від 31.08.2000, та прийняти в межах компетенції відповідне рішення.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі ст.382 КАС України суд зазначає, що ч.1 ст.382 Кодексу вказує те, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим, позивач не навів причин та не надав доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Відтак, підстави зобов`язувати відповідача подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до приписів частини 1 статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.139, 143, 241-246, 255, 263 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 04366382, 28121, Кіровоградська область, Онуфріївський р-н., с. Деріївка, вул. Риндака, 8) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними рішення від 05 квітня 2019 року №№ 655, 656, 657, 658, 659, 660, 661, 662, 663, 664, 665, 666 та бездіяльність Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області щодо неприйняття рішення за заявами ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок №№ 457, 458,459, 460, 461, 462,463, 464,465,466, 467,468 із земель сільськогосподарського призначення колишнього КСП "Дружба" на території Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва як власнику прав на земельні частки (паї), посвідчених сертифікатами на право на земельні частки (паї) КР 0095992 від 11.01.2000, РН 394403 від 31.08.2000, РН 394402 від 31.08.2000, КР 0124178 від 27.12.1999, КР 0124199 від 30.12.1999, КР 0124180 від 31.08.2000, КР 0124513 від 26.01.1999, КР 0124158 від 27.07.1998, РН 394390 від 31.08.2000, РН 394389 від 31.08.2000, РН 394391 від 22.08.2000, РН 394394 від 31.08.2000.

Зобов`язати Деріївську сільську раду Онуфріївського району Кіровоградської області розглянути заяви ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок №№ 457, 458, 459, 460, 461, 462, 463, 464, 465, 466, 467, 468 із земель сільськогосподарського призначення колишнього КСП "Дружба" на території Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва як власнику прав на земельні частки (паї), посвідчених сертифікатами на право на земельні частки (паї) КР 0095992 від 11.01.2000, РН 394403 від 31.08.2000, РН 394402 від 31.08.2000, КР 0124178 від 27.12.1999, КР 0124199 від 30.12.1999, КР 0124180 від 31.08.2000, КР 0124513 від 26.01.1999, КР 0124158 від 27.07.1998, РН 394390 від 31.08.2000, РН 394389 від 31.08.2000, РН 394391 від 22.08.2000, РН 394394 від 31.08.2000.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 з Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області судовий збір у сумі 4994,6 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. Притула