Постанова

від 05.03.2020 по справі 340/1924/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 березня 2020 року справа № 340/1924/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П. (доповідач),

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року у справі № 340/1924/19 (суддя Притула К.М.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позвач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просив:

- визнати протиправними рішення від 05 квітня 2019 року №№ 655, 656, 657, 658, 659, 660, 661, 662, 663, 664, 665, 666 та бездіяльність Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області (далі відповідач) щодо неприйняття рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок №№ 457, 458,459, 460, 461, 462,463, 464,465,466,467,468 із земель сільськогосподарського призначення колишнього КСП "Дружба" на території Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва як власнику прав на земельні частки (паї), посвідчених сертифікатами на право на земельні частки (паї) КР 0095992 від 11.01.2000, РН 394403 від 31.08.2000, РН 394402 від 31.08.2000, КР 0124178 від 27.12.1999, КР 0124199 від 30.12.1999, КР 0124180 від 31.08.2000, КР 0124513 від 26.01.1999, КР 0124158 від 27.07.1998, РН 394390 від 31.08.2000, РН 394389 від 31.08.2000, РН 394391 від 22.08.2000, РН 394394 від 31.08.2000;

- зобов`язати Деріївську сільську раду Онуфріївського району Кіровоградської області прийняти рішення про надання позивапчу дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок №№ 457, 458, 459, 460, 461, 462, 463, 464, 465, 466, 467, 468 із земель сільськогосподарського призначення колишнього КСП "Дружба" на території Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва як власнику прав на земельні частки (паї), посвідчених сертифікатами на право на земельні частки (паї) КР 0095992 від 11.01.2000, РН 394403 від 31.08.2000, РН 394402 від 31.08.2000, КР 0124178 від 27.12.1999, КР 0124199 від 30.12.1999, КР 0124180 від 31.08.2000, КР 0124513 від 26.01.1999, КР 0124158 від 27.07.1998, РН 394390 від 31.08.2000, РН 394389 від 31.08.2000, РН 394391 від 22.08.2000, РН 394394 від 31.08.2000;

- згідно статті 382 КАС України зобов`язати відповідача подати у строк 15 робочих днів з моменту набуття рішенням суду законної сили звіт про виконання судового рішення, за наслідками розгляду звіту відповідача про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника відповідача штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року було частково задоволено адміністративний позов позивача. Так, суд визнав протиправними рішення від 05 квітня 2019 року №№ 655, 656, 657, 658, 659, 660, 661, 662, 663, 664,665,666 та бездіяльність Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області щодо неприйняття рішення за заявами ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок №№ 457, 458,459, 460, 461, 462,463, 464,465,466,467,468 із земель сільськогосподарського призначення колишнього КСП "Дружба" на території Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва як власнику прав на земельні частки (паї), посвідчених сертифікатами на право на земельні частки (паї) КР 0095992 від 11.01.2000, РН 394403 від 31.08.2000, РН 394402 від 31.08.2000, КР 0124178 від 27.12.1999, КР 0124199 від 30.12.1999, КР 0124180 від 31.08.2000, КР 0124513 від 26.01.1999, КР 0124158 від 27.07.1998, РН 394390 від 31.08.2000, РН 394389 від 31.08.2000, РН 394391 від 22.08.2000, РН 394394 від 31.08.2000. Зобов`язав Деріївську сільську раду Онуфріївського району Кіровоградської області розглянути заяви позивача про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок №№ 457, 458, 459, 460, 461, 462, 463, 464, 465, 466, 467, 468 із земель сільськогосподарського призначення колишнього КСП "Дружба" на території Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва як власнику прав на земельні частки (паї), посвідчених сертифікатами на право на земельні частки (паї) КР 0095992 від 11.01.2000, РН 394403 від 31.08.2000, РН 394402 від 31.08.2000, КР 0124178 від 27.12.1999, КР 0124199 від 30.12.1999, КР 0124180 від 31.08.2000, КР 0124513 від 26.01.1999, КР 0124158 від 27.07.1998, РН 394390 від 31.08.2000, РН 394389 від 31.08.2000, РН 394391 від 22.08.2000, РН 394394 від 31.08.2000. В задоволені решти позовних вимог суд відмовив.

З рішенням суду не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. У скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що діяв виключно у межах та в порядку, визначеними законом, бездіяльності з боку відповідача по відношенню до розгляду заяв позивача не було, оскільки рішеннями, які позивач оскаржує в судовому порядку, лише винесено питання, підняті в заявах на розгляд чергової сесії сільської ради в обов`язковій присутності заявника.

Позивач подав письмовий відзив на скаргу відповідача. У відзиві позивач стверджує про необґрунтованість доводів скаржника, вважає рішення суду першої інстанції законним та не вбачає підстав для його скасування.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи та обґрунтування апеляційної скарги, наполягав на задоволенні скарги, скасуванні рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, та витребувані додатково докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу отримав права на земельні частки (паї) із земель колишнього КСП "Дружба" на території Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, посвідчені сертифікатами: КР 0095992 від 11.01.2000, РН 394403 від 31.08.2000, РН 394402 від 31.08.2000, КР 0124178 від 27.12.1999, КР 0124199 від 30.12.1999, КР 0124180 від 31.08.2000, КР 0124513 від 26.01.1999, КР 0124158 від 27.07.1998, РН 394390 від 31.08.2000, РН 394389 від 31.08.2000, РН 394391 від 22.08.2000, РН 394394 від 31.08.2000 (а.с.14-25).

07.02.2019р. позивач звернувся до Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області із заявами про виділення земельних часток (паїв) - земельних ділянок №№ 457-468 в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.26-37). До заяв додавалися копії таких документів: паспорту, ідентифікаційного номеру та сертифікату на право на земельну частку (пай).

Рішеннями від 05 квітня 2019 року №№ 655, 656, 657, 658, 659, 660, 661, 662, 663, 664, 665, 666 двадцять третьої сесії сьомого скликання Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, відповідно до ст.ст. 17,116,118,121 Земельного кодексу України, ст.ст. 19,20,25,55 Закону України Про землеустрій , вирішено перенести питання, підняте у заявах ОСОБА_1 , на чергову сесію сільської ради та розглянути заяви в обов`язковій присутності заявника (а.с.38-49).

Позивач стверджує, що відповідачем було допущено бездіяльність в частині розгляду його заяв про виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості), а прийняті рішення є протиправними, у зв`язку з чим він звернутися до суду з позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов позивача, вказав, що відповідачем не було прийнято рішення стосовно поданих заяв в зазначений нормами чинного законодавства термін, що вказує на протиправну бездіяльність Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області. Належним захистом порушеного права є зобов`язання відповідача розглянути заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок №№ 457, 458, 459, 460, 461, 462, 463, 464, 465, 466, 467, 468 із земель сільськогосподарського призначення колишнього КСП "Дружба" на території Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва як власнику прав на земельні частки (паї), посвідчених сертифікатами на право на земельні частки (паї), та прийняти в межах компетенції відповідне рішення.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що в даному випадку відсутні підстави для задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу отримав права на земельні частки (паї) із земель колишнього КСП "Дружба" на території Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області, що посвідчені 12 сертифікатами.

Абзацом другим пункту 8 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України визначено, що члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Згідно з пунктом 9 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України громадяни - власники земельних часток (паїв) можуть виділяти земельні ділянки в натурі (на місцевості) єдиним масивом.

Пунктом 16 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України визначено, що громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Згідно з пунктом 17 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Законом України від 10.07.2018 № 2498-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", який набрав чинності з 01.01.2019, доповнено розділ Х Земельного кодексу України пунктом 21, яким встановлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Пунктом 3 розділу ІІ ";Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" (далі - Закон № 5245-VI) визначено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI у державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності;

які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

Згідно з пунктом 6 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються:

у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами;

за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Земельний кодекс України визначає коло суб`єктів, до повноважень яких віднесено вирішення питань щодо безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян внаслідок приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.

Такими суб`єктами до 01.01.2019 були визначені органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Починаючи з 01.01.2019 вирішення таких питань Законом України від 10.07.2018 № 2498-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 Земельного кодексу України).

Пунктом "б" частини третьої статті 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.

Статтею 118 Земельного кодексу України визначений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, а саме:

- громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина третя);

- відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель (частина четверта);

- передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом (частина п`ята);

- відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома).

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Аналізуючи зазначені вище норми, можливо дійти висновку, що особи, зацікавленні в реалізації права на приватизацію та отримання у власність земельних ділянок, мають подати уповноваженому органу клопотання про приватизацію цих земель або про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Таких клопотань позивач відповідачу не подавав.

Сертифікати, що має позивач, посвідчують лише його право на земельну частку (пай), яка не виділена в натурі, не має меж та визначеної площі.

Позивач звернувся до Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області з заявами про виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Відповідно до ст. 9 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування.

Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі.

Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та державної реєстрації права власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Матеріали щодо розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) зберігаються у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та в районному відділі земельних ресурсів.

Судом встановлено, що запитувані позивачем ділянки є розпайованими землями колишнього КСП "Дружба" і можуть надаватись виключно власникам земельних часток (паїв) і виключно для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Такі земельні ділянки були розпайовані в складі всіх земель колишнього КСП "Дружба" (580 паїв), але спочатку не були включені в список для розподілу між власникам земельних часток (паїв), який був затверджений розпорядженням Онуфріївської райдержадміністрації №258-р від 09 липня 2002 року (436 паїв). Про це свідчить пропуск ділянок №№ 457-468 в доданому до розпорядження переліку (а.с.67, 68-72).

Суд посилався як на встановлений факт, що розподіл запитуваних ділянок на користь саме позивача, був здійснений шляхом погодження сільською радою рішеннями від 24.12.2016 та розпорядженням голови Онуфріївської районної державної адміністрації від 25.04.2017 розпорядженням №176-р, яким позивачу був наданий дозвіл на виготовлення технічної документації, в тому числі на запитувані 12 ділянок (а.с.61,62,63).

Колегія суддів звертає увагу, що розпорядженням голови Онуфріївської районної державної адміністрації від 25.04.2017 №176-р ОСОБА_1 надавалися дозволи на розроблення технічної документації і землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості): земельна ділянка №457 площею 5,77га, земельна ділянка №458 площею 5,77га, земельна ділянка №459 площею 4,66га, земельна ділянка №460 площею 4,69га, земельна ділянка №461 площею 5,77га, земельна ділянка №462 площею 5,77га, земельна ділянка №463 площею 5,59га, земельна ділянка №464 площею 5,10га, земельна ділянка №465 площею 5,38га, земельна ділянка №466 площею 4,39га, земельна ділянка №467 площею 4,34га, земельна ділянка №468 площею 4,21га, земельна ділянка №469 площею 4,12га. Проте, цим же розпорядженням було встановлено строк його дії - 6 місяців з дати його прийняття, та обумовлено, що у разі, якщо протягом встановленого терміну не буде проведено державну реєстрацію земельних ділянок та технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) не буде передано на затвердження до районної державної адміністрації, розпорядження вважається таким, що втратило чинність.

Позивач не надав доказів вчинення дій на виконання зазначеного розпорядження, а саме проведення державної реєстрації земельних ділянок та затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), а отже, на момент звернення до відповідача, таке розпорядження втратило чинність.

В заявах, адресованих відповідачу, позивач просив про виділення земельних часток (паїв) - земельних ділянок №№ 457-468 в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідач мав діяти та діяв у відповідності до вимог Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) .

Рішеннями, які оскаржує позивач, лише вирішено перенести питання, підняте у заявах ОСОБА_1 , на чергову сесію сільської ради та розглянути заяви в обов`язковій присутності заявника. Прийняття таких рішень не свідчить про їх протиправність, оскільки по суті заяв рішення не приймалося, а вирішення піднятих у заявах позивача питань потребувало його особистої присутності на засіданні сесії, оскільки жодних документів, передбачених в тому числі і Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , окрім паспорта та сертифіката про право на земельну частку (пай), останнім до заяв додано не було.

Суд першої інстанції вказав у рішенні, що інші претенденти на ті ж ділянки відсутні, проте докази цього матеріали справи не містять. Не звернув увагу суд і на те, що у схему поділу земель колишнього КСП Дружба , земельні ділянки №№ 457-468, щодо оформлення яких звернувся позивач до відповідача, не увійшли.

При наявності рішень про винесення питання, піднятого у заявах ОСОБА_1 , на чергову сесію сільської ради та розгляд заяв в обов`язковій присутності заявника, стверджувати про протиправну бездіяльність відповідача, на чому наполягає позивач, не можливо.

Також колегія судів звертає увагу, що позивач у позовній заяві просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про надання йому дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок №№ 457, 458,459, 460, 461, 462,463, 464,465,466,467,468 із земель сільськогосподарського призначення колишнього КСП "Дружба" на території Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та зобов`язати відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вказаних земельних ділянок. Проте, саме з такими заявами позивач до відповідача не звертався, його заяви стосувалися виділення земельних часток (паїв) - земельних ділянок №№ 457-468 в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.26-37).

Враховуючи викладене вище, наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог позивачу у повному обсязі.

Оскільки висновки суду першої інстанції є помилковими та не відповідають встановленим обставинам справи, наявні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову позивача.

Керуючись п.2 ч.1 ст.315, ч.1 п.3 ст.317, ст.ст.322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Деріївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області - задовольнити.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року у справі № 340/1924/19 - скасувати та прийняти нове судове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак