Рішення

від 20.09.2019 по справі 420/2800/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2800/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Віді Пальміра до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області №0003001401, №0003081406, №0003091406 від 17.01.2019 року,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Віді Пальміра до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області №0003001401, №0003081406, №0003091406 від 17.01.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача у позовній заяві зазначає, що ГУ ДФС в Одеській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Віді Пальміра" податкового законодавства за період з 01.04.2016 року по 30.09.2018 року, валютного - за період з 01.04.2016 року по 30.09.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.04.2016 року по 30.09.2018 року, соціальне страхування - за період з 01.04.2016 року по 30.09.2018 року, за результатами якої складено акт перевірки від 26.12.2018 року №2883/15-32-14-01/35038593. На підставі зазначеного вище акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0003001401, №0003081406, №0003091406 від 17.01.2019 року. Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті з порушенням норм податкового законодавства, необгрунтовані, прийняті без урахування фактичних обставин справи, які порушують законні права та інтереси позивача, а тому підлягають скасуванню.

Представник відповідача 27.05.2019 року за (вхід.№18775/19) надав до суду відзив щодо відмови позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі пославшись на те, що Головним управлінням ДФС в Одеській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Віді Пальміра" податкового законодавства за період з 01.04.2016 року по 30.09.2018 року, валютного - за період з 01.04.2016 року по 30.09.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.04.2016 року по 30.09.2018 року, соціальне страхування - за період з 01.04.2016 року по 30.09.2018 року, за результатами якої складено акт перевірки №2883/15-32-14-01/35038593 від 26.12.2018 року. В акті перевірки зазначено, що ТОВ Віді Пальміра в якості Поручителя реалізовано (передано) на адресу ПАТ Державний ощадний банк України основні засоби (нежитлові приміщення торгівельного центру №2 загальною площею 721,5 кв.м., що розташовані за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Балківська, 22А) загальною вартістю 13519250 грн. (без ПДВ) у рахунок погашення заборгованості по кредиту іншого суб`єкта господарювання - ТОВ Віді Автосіті Кільцева (Боржника) згідно з кредитною угодою з ПАТ Державний ощадний банк України 2011 року. У той же день між ПАТ Державний ощадний банк України та ТОВ Віді Пальміра було укладено договір про надання вказаних основних засобів у фінансовий лізинг. Відповідач у відзиві вказує, що згідно з наданими до перевірки первинними документами, а також Реєстром речових прав на нерухоме майно встановлено, що ТОВ Віді Пальміра у вказаних господарських операціях являвся "Власником визначеного майна" "Поручителем", "Іпотекодавцем", "Лізингоотримувачем", "Пов`язаною особою боржника (Залученою)» , у той час , як відповідно до п.46 підрозділу 2 "Особливості справляння податку на додану вартість" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України звільняються від оподаткування ПДВ операції лише "Боржника" з постачання товарів для цілей погашення його заборгованості перед кредиторами відповідно до плану реструктуризації При цьому, в розглядуваній ситуації боржником є ТОВ » Віді Автосіті Кільцева". Заборгованість перед Ощадбанком або іншими фінансовими установами у ТОВ "Віді Пальміра" у періоді, що перевірявся, згідно з наданими первинними та бухгалтерськими документами на момент реалізації вказаних основних засобів - відсутня.

Таким чином, перевіркою встановлено порушення ТОВ "Віді Пальміра" п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, що призвело до заниження показників р.1 декларацій з ПДВ "операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім ввезення товарів на митну територію України" на загальну суму 2703850 грн. за вересень 2017 року. За результатами перевірки ГУ ДФС в Одеській області складено ППР від 17.01.2019 року №0003001401 про сплату 2703850 грн. ПДВ та 1351925 грн. штрафних санкцій. Щодо ППР ГУ ДФС в Одеській області від 17.01.2019 року №0003081406, №0003091406. Відповідно до інформації, наведеній в АІС Податковий Блок , листа №161/10/15-52-08 від 10.07.2018 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, рішенням ГУ ДФС в Одеській області від 30.01.2018 року №44 було скасовано реєстрацію реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) фіскальний №1552006054. Згідно з технічним паспортом, РРО (заводський №Д0060228405, фіскальний №1552006054) виготовлений 08.09.2010 року. У періоді з 01.02.2018 року по 14.06.2018 року було проведено розрахункових операції на загальну суму 3154121,07 грн. без використання зареєстрованого у встановленому порядку РРО (фіскальний №1552006054), реєстрація якого скасована контролюючим органом 30.01.2018 року. Також, перевіркою встановлено, що готівкові кошти у сумі 24700 грн., отримані платником податків 06.03.2017 року, оприбутковані 07.03.2017 роу у книзі обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) №1552006054р/7 від 12.09.2016 року на підставі фіскального звітного чека №1986 від 07.03.2017 року (опис порушення наведений у пункті 3.3.4.2 акта перевірки). За розглядом акта перевірки ГУ ДФС в Одеській області до платника податків застосовані, зокрема, штрафні санкції на суму 123501 грн., а саме: 123500 грн. (24700 грн. х 5) - за неоприбуткування готівкових коштів у КОРО (ППР від 17.01.2019 року №0003091406); 1 грн. - за проведення розрахункових операцій без використання зареєстрованого у встановленому порядку РРО (ППР від 17.01.2019 року №0003081406).

Відповідно до пункту 6 глави 4 розділу II наказу Міністерства фінансів України від 14.06.2016 року №547 Порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій (далі - Порядок №547) використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків до відповідних сторінок книги ОРО; щоденне виконання записів (у разі здійснення розрахункових операцій) про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії - здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій. Пунктом 6 розділу III Порядку №547 визначено, що внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій службове внесення та службова видача , якщо такі внесення чи видача не пов`язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція службове внесення використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання фіскального звітного чеку. Відповідно до пункту 9 глави 4 розділу П Порядку №547 у розділі КОРО, зареєстрованої на РРО, обліковуються розрахункові квитанції, використані під час відключення електроенергії або в період ремонту РРО. Графи 1-5 заповнюються до початку використання розрахункової книжки, графи 6 - 8 - до початку реєстрації розрахункових операцій за допомогою РРО після відновлення постачання електроенергії чи встановлення РРО після ремонту. Пунктом 2 Порядку технічного обслуговування та ремонту реєстратора розрахункових операцій, затвердженого постановою КМУ від 12.05.2004 року №601, із змінами та доповненнями, визначено, що строк служби - це строк, протягом якого виробник (постачальник) гарантує працездатність РРО. У випадку якщо виробником (постачальником) не встановлено строку служби (а це стосується здебільшого старих моделей касових апаратів), слід керуватися нормою щодо семирічного з моменту введення в експлуатацію, але не більше дев`яти років від дати випуску, строку служби апарата, яка встановлена Порядком доопрацювання електронних контрольно-касових апаратів, затвердженим рішенням Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом при Кабінеті Міністрів України від 30.11.1999 року №11. зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.03.2000 року за №133/4354.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг із змінами та доповненнями) (далі-Закон №265) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток' платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчу вання та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок, видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті. замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції. Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону №265 за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки, зокрема, факту непроведення розрахункових операцій через РРО з фіскальним режимом роботи за вчинене вперше 1 гривня; за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг). Відповідно до пункту 2.6 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Ухвалою суду 07.05.2019 року було відкрито провадження у справі №420/2800/19 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 29.07.2019 року зупинено провадження по справі до моменту явки в судове засідання представника позивача.

В судовому засіданні 10.09.2019 року провадження по справі № 420/2800/19 було поновлено. Представниками позивача були підтримані заявлені позовні вимоги. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановив наступні факти та обставини:

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС в Одеській області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Віді Пальміра податкового законодавства за період з 01.04.2016 року по 30.09.2018 року, валютного - за період з 01.04.2016 року по 30.09.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.04.2016 року по 30.09.2018 року, соціальне страхування - за період з 01.04.2016 року по 30.09.2018 року.

За результатами цієї перевірки складено акт №2883/15-32-14-01/35038593 від 26.12.2018 року Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Віді Пальміра код ЄДРПОУ 35038593 , яким встановлено порушення позивачем: п. 185.1, ст. 185, п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-VІ із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 2 703 850 грн., у т. ч.: в вересні 2017 року на суму 2 703 850 грн.; п.1 ст.3 Закону України Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 року №265/95-ВР (із змінами доповненнями); п. 2.6. гл. 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні від 15.12.2004 року № 637 із змінами та доповненнями.

02.01.2019 року позивач звернувся до Головного управління ДФС в Одеській області з запереченнями на акт перевірки від 26.12.2018 року №2883/15-32-14-01/35038593, за результатами розгляду яких, податковим органом були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення, по яким відповідачем зроблено висновок про відповідність акту перевірки в частині вимогам законодавства України, а саме:

- Податкове повідомлення-рішення № 0003001401 від 17.01.2019 р. (форма Р ), на підставі якого встановлено порушення п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) та згідно з п/п 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 58.1. ст. 58 Податкового Кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ ІЗ ВИРОБЛЕНИХ В УКРАЇНІ ТОВАРІВ (РОБІТ, ПОСЛУГ) / 14010100 на загальну суму 4 055 775 грн. (чотири мільйони п`ятдесят п`ять тисяч сімсот сімдесят п`ять гривень), в т.ч. за податковими зобов`язаннями - 2 703 850 грн. (два мільйони сімсот три тисячі вісімсот п`ятдесят гривень) і за штрафними санкціями - 1 351 925 грн. (один мільйон триста п`ятдесят одна тисяча дев`ятсот двадцять п`ять гривень).

- Податкове повідомлення-рішення № 0003081406 від 17.01.2019 р. (форма С ), на підставі якого встановлено порушення п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (із змінами та доповненнями) та згідно з п/п 54.3.3. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України та п. 1 ст. 17 Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових у сфері торгівлі, громадського харчування га послуг застосовано суму штрафних санкцій за ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПАТЕНТУВАННЯ, НОРМ РЕГУЛЮВАННЯ ОБІГУ ГОТІВКИ ТА ЗАСТОСУВАННЯ РЕЄСТРАТОРІВ РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ / 21080900 у сумі 1 грн. (одна гривня).

- Податкове повідомлення-рішення № 0003091406 від 17.01.2019 р. (форма С ), на підставі якого встановлено порушення п. 2.6. гл. 2 Положення Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637 (із мінами та доповненнями) та згідно з п/п 54.3.3. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України та абз. 3 п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 р. №436/95 застосовано суму штрафних санкцій за ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПАТЕНТУВАННЯ, НОРМ РЕГУЛЮВАННЯ ОБІГУ ГОТІВКИ ТА ЗАСТОСУВАННЯ РЕЄСТРАТОРІВ РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ/ 21080900 у сумі 123 500 грн. (сто двадцять три тисячі п`ятсот гривень).

Позивач не погоджуючись з зазначеними вище податковими повідомленнями- рішеннями, користуючись встановленим в ст. 56 Податкового кодексу України правом на адміністративне оскарження, звернувся 08.02.2019 року зі скаргою до Державної фіскальної служби України. Крім цього, керуючись положеннями Порядку оформлення і подання скарг платниками додатків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 23.12.2015 р. № 916, позивач звернувся до Ради бізнес-омбудсмена зі скаргою на дії відповідача з вих. № 12/05/8.01/003-19 від 17.01.2019 року.

17.04.2019 року позивачем було отримано рішення Державної фіскальної служби України від 08.04.2019 року щодо результату розгляду скарги позивача від 08.02.2019 року, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а відповідні податкові повідомлення-рішення без змін. Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДФС в Одеській області №0003001401, №0003081406, №0003091406 від 17.01.2019 року і вважає їх протиправними.

На підставі зазначеного вище акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0003001401 від 17.01.2019 року (форма Р ), згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 4055775 грн.; №0003081406 від 17.01.2019 року (форма С ), згідно якого до позивача застосовано суму штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сумі 1 грн.; №0003091406 від 17.01.2019 року (форма С ), згідно якого до позивача застосовано суму штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій на загальну суму 123 500 грн.

Розглянувши оскаржені акти суб`єкту владних повноважень, суд виходячи з положень ч.2 ст.2 КАС України, приходить до висновку, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам закону, виходячи з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що перевіркою ТОВ Віді Пальміра (код 35038593) відповідачем було встановлено , що в періоді, який перевірявся, підприємством в якості Поручителя реалізовано (передано) на Ощадбанку основні засоби (нежитлові приміщення торгівельного центру загальною площею 721,5 кв. м, що розташовані за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Балківська, будинок 22А) загальною вартістю 13 519 250 грн. (без ПДВ) в рахунок погашення заборгованості по кредиту іншого суб`єкта господарювання - ТОВ Віді Автосіті Кільцева , код 32310130 (Боржника) кредитної угоди з Ощадбанком 2011 року. В той же день між - Ощадбанком та ТОВ Віді Пальміра було укладено договір про надання вищевказаних основних засобів у фінансовий лізинг. При реалізації вищевказаних основних засобів ТОВ Віді Пальміра включено суму ПДВ до складу звільнених операцій, посилаючись на п. 46 розділу 2 Особливості справляння податку на додану вартість розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 6-11 із змінами та доповненнями, а саме: Тимчасово, до 1 січня 2020 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції платника податку - боржника з постачання товарів для цілей погашення його заборгованості перед кредиторами відповідно до плану реструктуризації, погодженого згідно із законом щодо фінансової реструктуризації, або плану санації, затвердженого згідно із статтею 6 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом з урахуванням особливостей , встановлених законом щодо фінансової реструктуризації. Під час здійснення операцій з постачання товарів, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість згідно із цим пунктом, платник податку - боржник не застосовує норми пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті цього Кодексу щодо нарахування податкових зобов`язань або коригування раніше нарахованих податкових зобов 'язань та/або сум податку, віднесених до податкового кредиту у зв 'язку з таким постачанням. .

Згідно Закону України Про фінансову реструктуризацію від 14 червня 2016 року № 1414-VІІІ із змінами та доповненнями: п. 5 ст. 1: боржник - юридична особа - суб 'єкт підприємницької діяльності, який має заборгованість хоча б перед однією фінансовою установою, що не є пов`язаною з боржником особою, та ініціює проведення процедури фінансової реструктуризації відповідно до цього Закону, у тому числі комунальні та державні підприємства, крім фінансових установ та казенних підприємств .

На підставі вищевказаного Закону боржником являється суб`єкт господарювання, який має заборгованість перед фінансовою установою та ініціює проведення процедури фінансової реструктуризації, в той час як ТОВ Віді Пальміра такої заборгованості не мало.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про іпотеку від 5 червня 2003 року № IV із змінами та доповненнями: Іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечєння виконання власного зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника; Іпотекодержатель - кредитор за основним зобов`язанням; Боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання .

На підставі вищевказаного закону боржником являється особа, яка відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, в той час як відповідальною особою за виконання основного зобов`язання являлось Т0В Віді Автосіті Кільцева , код 32310130.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта становлено, що ТОВ Віді Пальміра мало статус Боржника лише при реєстрації земельних ділянок..., а при реєстрації (реєстрації змін) на об`єкти нерухомості - нежитлові приміщення торгівельного центру № 2 загальною пощею 721,5 кв. м, що розташовані за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Балківська, будинок 22А, мало статус Майнового поручителя .

Враховуючи вищевказані норми законодавства, згідно наданих до перевірки первинних документів, а також Реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що ТОВ Віді Пальміра у вищевказаних господарських операціях виступало Власником визначеного майна , Поручителем , Іпотекодавцем , Лізингоотримувачем , Пов`язаною особою боржника (Залученою) , в той час як вищевказана норма законодавства звільняє від оподаткування ПДВ при постачанні товарів для цілей погашення його заборгованості перед кредиторами відповідно до плану реструктуризації лише Боржника , яким являється ТОВ Віді Автосіті Кільцева .

Заборгованість перед Ощадбанком або іншими фінансовими установами у ТОВ Віді Пальміра в періоді, що перевірявся згідно наданих первинних та бухгалтерських документів на момент реалізації вищевказаних основних засобів була відсутня.

На підставі вищевикладеного суд погоджується з правовою позицією представника позивача про те, що податкове повідомлення- рішення № 0003001401 від 17.01.2019 року (форма Р ), де інкримінував позивачу порушення п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України від 2.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) та згідно з п/п 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України та збільшив суму грошового зобов`язання за платежем ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ ІЗ ВИРОБЛЕНИХ В УКРАЇНІ ТОВАРІВ (РОБІТ, ПОСЛУГ) / 14010100 на загальну суму 4 055 775 грн. (чотири мільйони п`ятдесят п`ять тисяч сімсот сімдесят п`ять гривень), у т. ч. за податковими зобов`язаннями - 2 703 850 грн. (два мільйони сімсот три тисячі вісімсот п`ятдесят гривень) та за штрафними санкціями - 351 925 грн. (один мільйон триста п`ятдесят одна тисяча дев`ятсот двадцять п`ять гривень) не відповідає вимогам закону з огляду на положення ч.2 ст.2 КАС України, в зв`язку із чим, на підставі положень ч.1 ст.245 КАС України, аналогічна позовна вимога позивача підлягає задоволенню.

Також є безпідставним твердження відповідача, що мало місце не оприбуткування готівки в касі підприємства за 06.03.2017 року у сумі 24 700,00 грн., а саме: 06.03.2017 року у 18:30 год. відбулося відключення електроенергії, в результаті чого були відсутні технічні можливості використання електронного контрольно-касовий реєстратор Datecs FР-3530 ОТ (фіскальний № 1552006054), про що свідчить запис у Розділі 4 Облік ремонтів, робіт з технічного обслуговування і перевірок КОРО № 1552006054Р/7. Робота електронного контрольно-касового реєстратора Datecs FР-3530 ОТ (фіскальний № 1552006054) була поновлена 07.03.2017 р. у 08:30 год. За змістом пункту 9 розділу III Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій № 417 (затверджено Наказом Міністерства доходів і зборів № 417 від 28.08.2013 р.), якщо на період виходу з ладу РРО, або в разі відключення електроенергії, розрахункові операції проводяться з використання КОРО та розрахункової книжки, то після відновлення постачання електроенергії необхідно провести через РРО суму розрахунків за час роботи з використанням розрахункової книжки, а також відповідно до контрольної стрічки (у випадку обнулення оперативної пам`яті) - за час роботи, що передував виходу РРО з ладу або відключенню електроенергії, окремо за кожною ставкою податку на додану вартість, після чого слід виконати Z-звіт. Після відновлення постачання електроенергії 07.03.2017 року у 08:51 год., позивачем було виконано Z -звіт № 1986 від 07.03.2017 року (роздрукований та вклеєний у КОРО) на підставі даних розрахункової квитанції № 997163 ААБЩ за 06.03.2017 року, де було зазначено службовий винос (інкасація) на суму 24 700,00 грн. Дані грошові кошті були оприбутковані у касі підприємства 06.03.2017 року на підставі прибуткового касового ордеру № 43 від 06.03.2017 року та було зроблено запис у КОРО на повну суму оприбуткування готівки 24 700,00 грн., але була допущена технічна помилка (описка), де замість дати 06.03.2017 року помилково зазначено касиром 07.03.2017 року. Грошові кошти у розмірі 24 700,00 грн. були видані з каси підприємства у вигляді інкасації торгівельної виручки на підставі видаткового касового ордеру № 43 від 06.03.2017 року та копії супровідної відомості до сумки з готівкою № 602/1 від 06.03.2017 року (інкасатор - Одеська філія АТ Державний ощадний банк України). Вищенаведені грошові кошти були зараховані 06.03.2017 року на поточний рахунок позивача, який відкрито у Одеській філії АТ Державний ощадний банк України . Таким чином, дану суму не можна вважати неоприбуткованою, оскільки запис у КОРО за 07.03.2017 року на суму 24 700,00 грн. було вчинено внаслідок технічної помилки (описки). Натомість, ТОВ Віді Пальміра , обґрунтовуючи свою правову позицію у даному питанні, наполягає на помилковості висновку відповідача щодо порушення позивачем законодавства у сфері обліку готівки та, як наслідок, протиправність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, оскільки готівкові розрахунки проводились із застосуванням РРО, оформлювалися відповідні касові ордери, а кошти у КОРО оприбутковувалися своєчасно й в сумі їх фактичних надходжень на підставі щоденних Z-звітів, тому саме лише внесення касиром ТОВ Віді Пальміра запису у КОРО 07.03.2017 року з технічною помилкою (опискою) на підставі фіскального звітного чеку № № 1986 від 07.03.2017 року у сумі 24 700,00 грн. не може свідчити про прагнення позивача уникнути оприбуткування готівки та бути підставою для притягнення його до відповідальності.

Здійснення запису у розділі II КОРО про суми фактичних надходжень готівкових коштів з технічною помилкою (опискою) за наявності роздрукованого та вклеєного Z -звіту, а також подальшого підтвердження прибутковими касовими ордерами в касовій книзі підприємства та виданою готівки з каси для інкасації її до обслуговуючого банку за допомогою видаткових ордерів та супровідних відомостей до інкасаторської сумки з готівкою не може розцінюватися як неоприбуткуваиня готівки. Щоденний же запис про рух готівки та суми розрахунків у II розділі КОРО - це лише звіт про фактичне надходження готівкових коштів до каси підприємства. Крім того зазначаємо, що об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого абзацом 3 статті 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.1995 р. № 436/95- є приховування виручки, тоді як ТОВ Віді Пальміра здійснювало проведення готівкових коштів через РРО із друкуванням Z-звітів, оформленням прибуткових та видаткових касових ордерів, що є свідченням занесення їх до фіскальної пам`яті РРО та проведення у касовій книзі підприємства, та виключає приховування відповідної суми торгівельної виручки.

Відповідно до статті 2 Закону № 265/95-ВР від 06.07.1995 р. Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг КОРО - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах доходів і зборів книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів. Аналогічне визначення КОРО наведено і в п. 1.2 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України №637, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р.

Також аналогічне твердження міститься у п. п. 6 пункту 4 розділу II Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій № 417 від 28 08 2013 року, де зазначено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків. У розділі 2 КОРО позивача за 07.03.2017 року міститься два записи - запис з технічною помилкою, який фактично відповідає оприбуткуванню готівки за 06.03.2017 року та фактичний запис за 07.03.2017 року.

Таким чином, суд погоджується з правовою позицією представника позивача про те, що податкове повідомлення- рішення № 0003091406 від 17.01.2019 року (форма С ), де інкримінував позивачу порушення п. 2.6, гл. 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні від 15.12.2004 року № 637 (із змінами та доповненнями) не відповідає вимогам закону з огляду на положення ч.2 ст.2 КАС України, в зв`язку із чим, на підставі положень ч.1 ст.245 КАС України, аналогічна позовна вимога позивача підлягає задоволенню.

Крім того, в ході перевірки на дотримання вимог Закону України Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг головному державному інспектору відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими розрахунками управління аудиту Головного управління ДФС в Одеській області - С. Лугачову та головному державному інспектору відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими розрахунками управління аудиту Головного управління ДФС в Одеській області - С. Оксюта, позивач надав роз`яснення щодо здійснення розрахункових операцій на електронному контрольно-касовому реєстраторі Datecs FР-3530 ОТ (фіскальний № 15520060) у періоді з 01.02.2018 року по 14.06.2018 року. Позивач також додатково повідомив, що 11.06.2018 року, користуючись інформацією з електронного кабінету, ТОВ Віді Пальміра дійшло висновків, що електронний контрольно-касовий реєстратор Datecs FР-3530 ОТ (фіскальний № НОМЕР_1 ) був знятий з обліку, дата скасування реєстрації РРО - 31.01.2018 року. Але, на підставі ст. 4 п. 1-6 Порядку реєстрації та застосування РРО, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги) , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 547 від 14.06.2016 року (із змінами та доповненнями) Про затвердження порядків щодо реєстрації реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.07.2016 р. за № 918/59048), якщо скасування реєстрації РРО було здійснено за рішенням контролюючого органу, копія довідки про скасування реєстрації повинна була бути направлена ЦСО, яким проводилося технічне обслуговування РРО, а також контролюючий орган повинен був попередити суб`єкта господарювання за місяць до настання терміну про необхідність проведення процедури скасування реєстрації РРО. Таким чином, контролюючим органом було порушено вищенаведений порядок в частині відсутності попередження ТОВ Віді Пальміра , а також в відсутності надання довідки про скасування реєстрації обслуговуючому ЦСО, а саме ПП Комес- електронік 2000 (код за СДРІІОУ 30029165). Про відсутність інформації щодо скасування реєстрації електронного контрольно-касового реєстратора Datecs FР-3530 ОТ (фіскальний № 1552006054) у ЦСО свідчить запис у книзі обліку розрахункових операцій (№ 1552006054/9) про технічне обслуговування РРО інженером ПП Комес- електронік 2000 02.05.2018 року. ТОВ Віді Пальміра , 12.06.2018 року подало лист-звернення на адресу начальника Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області пану ОСОБА_1 (вих. №12/05/8.01/015-18 від 11.06.2018 р.), на який була отримана відповідь за вх. № 12/05/9.01/011-18 від 24.07.2018 року. Позивач копії зазначеного звернення також направив начальнику Головного управління ДФС в Одеській області пану ОСОБА_2 , і засобами поштового зв`язку відправлено до Державної фіскальної служби України та директору ПП Комес - Електронік 2000 . Порядком реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги) визначено, що строк служби - строк, протягом якого виробник (постачальник) гарантує працездатність РРО, у тому числі комплектувальних виробів та його складових частин, збереження інформації у фіскальній пам`яті за умови дотримання користувачем вимог експлуатаційних документів.

Пунктом 1.5 Порядку доопрацювання електронних контрольно-касових операцій, затвердженого рішенням Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним та грошовим обігом від 30.11.99 р. №11 (далі - Рішення №11), передбачено, що доопрацюванню підлягають ті моделі касових апаратів, строк служби яких не вичерпався. При цьому враховують той строк служби, що визначений експлуатаційною документацією для цієї моделі касового апарата. Якщо в експлуатаційній документації строк експлуатації не визначено, то він має становити 7 років з моменту введення в експлуатацію, але не більше 9 років з дати випуску. Згідно технічного паспорту, датою виготовлення РРО (заводський № Д0060228405, фіскальний № 15522006054) - є 08.09.2010 р., дата введення в експлуатацію 21.09.2010 року, термін служби не менше 7 років , але не визначено максимального. Станом на дату здійснення скасування реєстрації РРО, тобто на 31.01.2018 року, з моменту виготовлення РРО минуло 7 років і 4 місяці.

Суд також погоджується з правовою позицією представника позивача про те, що податкове повідомлення-рішення № 0003081406 від 17.01.2019 року (форма С ), де інкримінував позивачу порушення п. 1, ст. 3 Закону України Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (із змінами та доповненнями) не відповідає вимогам закону з огляду на положення ч.2 ст.2 КАС України, в зв`язку із чим, на підставі положень ч.1 ст.245 КАС України, аналогічна позовна вимога позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст.2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права.

Відповідно до положень ч.1 ст.8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно положень ч.2 ст.8 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейська Конвенція про захист прав і основних свобод людини (далі - Конвенція) була підписана 04.11.1950 року в Римі десятьма європейськими державами. Відтоді вона стала фундаментом усього комплексу міжнародно-правового регулювання в галузі прав людини, її законних інтересів та потреб, відправною точкою на шляху цивілізованих європейських держав до втілення в життя загальнолюдських цінностей. Ратифікувавши Конвенцію про права людини 17.07.1997 року, Україна визнала не лише право на «мирне володіння майном» , а й згідно із положеннями ст.1 Протоколу №1 до Конвенції визнала право на звернення фізичних та юридичних осіб до Європейського суду з прав людини за захистом своїх порушених прав та охоронюваних Конвенцією свобод, пов`язаних з реалізацією права власності.

Основною метою ст.1 Протоколу №1 до Конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та іншим порушенням принципу безперешкодного користування своїм майном, до яких часто вдаються або схильні вдаватися на практиці уряди держав.

Названа стаття проголошує: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Попередні положення, однак, ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів» .

На відміну від більшості положень Конвенції, ст.1 Протоколу №1 захищає права не лише фізичних, а й юридичних осіб, наприклад, компаній. Цей аспект даної статті має важливе значення, оскільки економічна система держав-учасниць Конвенції заснована на праві приватної власності й праві вільно створювати такі економічні одиниці, як «юридичні особи» : неурядові організації, релігійні органи, засоби масової інформації тощо.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Протоколу №1 забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів. Втручання має бути законним, тобто здійснено на підставі закону. При цьому під «законом» Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути «доступним» (accessible) та «передбачуваним» (forseable). Також закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. «Доступність закону» означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та у осіб. «Передбачуваність» означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв`язку із застосуванням закону.

Суд у своїх рішеннях нагадує, що незважаючи на те, що держави мають широкі рамки розсуду при визначенні умов і порядку, за яких приватна особа може бути позбавлена своєї власності, позбавлення останньої, навіть, якщо воно переслідує законну мету в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст.1 Протоколу №1, якщо не була дотримана розумна пропорційність між втручанням у права фізичної чи юридичної особи й інтересами суспільства. Також буде мати місце порушення ст.1 Протоколу №1 й у випадку, коли наявний істотний дисбаланс між тягарем, що довелося понести приватній особі, і переслідуваними цілями інтересів суспільства.

Закріплюючи право кожного на мирне володіння своїм майном, стаття 1 за своєю суттю є гарантією права власності (рішення від 13.06.1979 року у справі «Маркс проти Бельгії» , п.69).

Поняття майно має автономне значення, яке, звичайно, не обмежується правом власності на речі матеріального світу: у розумінні цього положення певні інші права та інтереси, які є активами, можуть також розглядатися як майнові права, а отже, майно (рішення від 23.02.1995 року у справі «Гасус Дозір унд Фьордертехнік Гмбг проти Нідерландів» , п.53).

Під дію статті 1 Протоколу №1 до Конвенції підпадає право вимоги, якщо воно достатньою мірою встановлене, щоб являти собою актив.

Коли основою вимоги є майновий інтерес, то особа, яка її має, вважатиметься такою, що має «легітимне сподівання» («Федоренко проти України» , «Едуард Петрович Мельник проти України» ) на отримання майна, за наявності однієї з умов: - якщо наявне остаточне судове рішення, що підтверджує це право («Бурдов проти Росії» , «Юрій Миколайович Іванов проти України» , «Агрокомплекс проти України» ); - якщо є достатнє правове підґрунтування у національному законодавстві, що підтверджує вимогу («Брезовец проти Хорватії» , «Рисовський проти України» , «Кечко проти України» , «Стреч проти Великобританії» , «Москаль проти Польщі» , «Сук проти України» , «Федоренко проти України» , «Україна-Тюмень проти України» ).

Вказані рішення ЄСПЛ свідчать про те, що захист права особи на незаконне покладання на неї обов`язку щодо сплати податків та штрафів повинно розглядати, як захист права особи на майно у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Такий висновок також випливає з п.49 Рішення ЄСПЛ у справі «ЩОКІН ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF SHCHOKIN v.UKRAINE) (Заяви №№ 23759/03 та 37943/06).

Так, у своїх висновках Суд неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом» , а п.2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» . Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції» , «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції» ).

Водночас ст.1 Першого протоколу не гарантує права на надбання майна (рішення у справах "Ван дер Мюсель проти Бельгії" та "Копеський проти Словаччини"). Особа може заявляти про порушення ст.1 Першого протоколу тільки тією мірою, якою оскаржувані рішення національного суду стосуються її майна в розумінні цього положення. "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права. "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копеський проти Словаччини").

Поряд з цим, слід відмітити, що принцип захисту легітимних очікувань також належить до принципів, що розвивалися судовою практикою Європейського суду з метою контролю за здійсненням влади так, щоб не допустити свавілля та зловживань, з метою захисту від можливих порушень з боку публічної адміністрації, в першу чергу, при реалізації державними органами та посадовими особами дискреційних повноважень.

В контексті зазначеного, слід наголосити, що податковий орган при виконанні покладених на нього повноважень зобов`язаний діяти на підставі, у межах та у спосіб визначений чинним законодавством України. Не зважаючи на той факт, що Податковим кодексом України встановлене право контролюючого органу на здійснення перевірок (документальних, невиїзних, виїзних, планових та позапланових перевірок), суд наголошує, що у той же час, контролюючий орган позбавлений права на відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб`єктивних припущень, які не мають підтвердження доказами.

Оскільки до обов`язків платника податків законом віднесено ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; виконання законних вимог контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписування актів (довідки) про проведення перевірки (пп. 16.1.2, 16.1.8 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України), то є очевидним, що він (платник податків) має легітимне очікування на реалізацію свого майнового права, в даному випадку, на гарантоване державою право щодо формування податкового кредиту та зважаючи на відсутність факту заниження податкових зобов`язань при відсутності будь-яких порушень з боку платника податків.

Крім того, ні Податковий кодекс України, ні інші законодавчі акти з питань оподаткування не ставлять право позивача на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового та іншого законодавства іншими суб`єктами господарювання.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь - яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, оцінюючи у сукупності надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Віді Пальміра до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Одеській області №0003001401, №0003081406, №0003091406 від 17.01.2019 року, підлягають задоволенню відповідно до положень ч.1 ст.245 КАС України.

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.139,242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0003001401, №0003081406, №0003091406 від 17.01.2019 року.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 20.09.2019 року.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Єфіменко К.С.

.