Рішення

від 17.09.2019 по справі 520/6083/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2019 р. № 520/6083/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі: представника позивача - Стриж Л ОСОБА_1 .,

представника відповідача - Насібулліної Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРОПУШ" до Головного управління ДФС у Харківській області ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позову послався на невідповідність висновків перевірки дійсним обставинам та протиправність, у такому разі, винесених за її наслідками податкових повідомлень - рішень.

Незаконність податкових повідомлень - рішень з визначення зобов`язань з земельного податку позивач обумовлював тим, що позивач, котрий володів нерухомістю, що розташована на земельній ділянці, права на яку ним не оформлено, не є платником земельного податку в розумінні ПК України.

Незаконність податкового повідомлення - рішення з визначення зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств позивач обґрунтовував тим, що господарські операції між позивачем та ФОП ОСОБА_2 є реальними.

Незаконність податкового повідомлення - рішення з визначення зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податків у вигляді заробітної плати позивач визначав тим, що у позивача відсутній обов`язок щодо включення до розрахунків 1-ДФ за 3 квартал 2016 року, 1 та 3 квартал 2017 року даних про виплачені доходи фізичним особам - підприємцям за ознакою "157".

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, просив його задовольнити, посилаючись на наведені у ньому обставини.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити з огляду на доводи наданого суду відзиву на позов в контексті того порушення позивачем податкового законодавства належним чином зафіксовано в акті перевірки, відтак, спірні податкові повідомлення - рішення є законними та обґрунтованими.

Позивач надав відповідь на відзив щодо помилковості доводів відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за період 01.01.2016 року по 07.04.2019 року, валютного законодавства за період з 01.01.2016 року по 07.04.2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 25.02.2015 року по 07.04.2019 року, результати якої викладено в акті від 19.04.2019 року № 1342/20-40-14-08-09/39658951.

Висновки перевірки свідчать про порушення позивачем:

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, п. 6, п.п. 9.4 п. 9 П(С)БО 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованого в Мінюсті 19.01.2000 за № 27/4248, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 39 150 грн., в тому числі за 2017 рік на 39 150 грн;

- п. 287.1. п. 287,8 ст. 287 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено плату за землю на загальну суму 6 897,83 грн., в тому числі за: 2016 рік - 2 655,81 грн., 2017 рік - 2 815,16 грн., 2018 рік - 1 426,86 грн;

- п.286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством не подано податкову декларацію з плати за землю за 2016, 2017,2018 роки;

- п.п б п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України , а саме, не включено до розрахунків за формою №1-ДФ за 3 квартал 2016 року, за 1 квартал та 3 квартал 2017 року дані про виплачені доходи фізичним особам підприємцям за ознакою 157 .

Позивач надав заперечення на вказаний акт за результатами розгляду яких висновки перевірки залишено без змін .

На підставі висновків перевірки контролюючим органом відносно позивача 17.05.2019 року були складені податкові повідомлення - рішення:

- 00000631408, яким було збільшено грошові зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб на суму 8622,29 грн. ( 6897,83 грн. за основним платежем, 1724,46 грн. за штрафними санкціями);

- 00000641408, яким було застосовано штрафні санкції за платежем - земельний податок з юридичних осіб у розмірі 510 грн;

- 00000621408, яким було збільшено грошові зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 48937,50 грн. ( 39150 грн. за основним платежем,9787,50 грн. за штрафними санкціями);

- 00011861307, яким було застосовано штрафні санкції за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податків у вигляді заробітної плати у розмірі 510 грн.

Позивач не погодившись з зазначеними ППР звернувся до суду за їх оскарженням

Перевіряючи висновки перевірки та, як наслідок, спірні податкові повідомлення-рішення відповідача на предмет відповідності ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Так, перевіркою правильності нарахування земельного податку за період 01.01.2016 по 07.04.2019 встановлено, що відповідно до ст. 269 та ст. 288 Податкового кодексу України ТОВ Петропуш є користувачем земельних ділянок та є платником земельного податку.

Проте, підприємство не нараховувало та не сплачувало земельний податок, та відповідно не подавало декларацію за 2016, 2017, 2018 роки.

Перевірка відображеного податкового зобов`язання по земельному податку з юридичних осіб за земельні ділянки в межах м. Харкова проведена на підставі таких документів: акт приймання-передачі нерухомого від 26.02.2015 року; свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 06.03.2015 року; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.03.2015 року; договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 05.07.2018 року; платіжні документи; відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта; Рішення Харківської міської ради Харківської області, 25 сесія 6 скликання від 03.07.2013 року № 1209/13; Рішення Харківської міської ради Харківської області, 40 сесія 6 скликання від 24.06.2015 року №1894/15.

Станом на 01.01.2016 ТОВ Петропуш мав на балансі по рахунку 103 Інвестиційна нерухомість нежитлові приміщення які внесені до статутного фонду, а саме: нежитлове приміщення 1-го поверху №1-8 (колишня квартира №3), загальною площею 63,9 кв.м., в літері А-4 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , будинок 36.

26 лютого 2015 року актом приймання-передачі нерухомого майна Засновник (Учасник) ТОВ Планета Комфорт (код за ЄДРПОУ 37998142) у якості внеску до статутного капіталу ТОВ Петропуш у розмірі 1 014 880,00 грн. передав, а Товариство отримало наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення 1-го поверху №1-8 (колишня квартира №3), загальною площею 63,9 кв.м., в літері А-4 , що знаходиться за адресою: Харківська АДРЕСА_2 , місто АДРЕСА_1 вулиця Петровського, будинок 36.

04.03.2015 року проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності 8965511).

05 липня 2018 року ТОВ Петропуш (Продавець) продав ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) (Покупець) нежитлове приміщення 1-го поверху №1-8 (колишня квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 63,9 кв.м., в літері А-4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 05.07.2018 року).

Згідно із довідкою про балансову вартість майна №4 від 04.07.2018 року, видана ТОВ Петропуш балансова вартість майна становить 1 014 880,00 грн.

Цей продаж нежитлових приміщень за домовленістю сторін вчинено за суму 1 014 880,00 грн.

Таким чином, 05.07.2018 припинено право власності на нежитлове приміщення, про що приватним нотаріусом, Бистрицькою Аллою Петрівною, вчинено запис в реєстр 05.07.2018, індексний номер рішення 41924760.

Перевіркою встановлено, що ТОВ Петропуш не нараховувало та не сплачувало плату за землю за нежитлове приміщення 1-го поверху №1-8 (колишня квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 63,9 кв.м., в літері А-4 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Розрахунок земельного податку здійснювался на підставі Рішення Харківської міської ради Харківської області, 25 сесія 6 скликання від 03.07.2013 № 1209/13, Згідно Додатку 1 до Рішення визначена зона Київського району по вулиці АДРЕСА_1 Мудрого - 6618, згідно Додатку 2 до Рішення коефіцієнт за 1 кв.м по вказаній зоні складає 3,19.

В Рішенні Харківської міської ради Харківської області, 40 сесія 6 скликання від 24.06.2015 №1894/15, в Додатку 1 до Рішення визначені коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф), вказаний коефіцієнт по землям комерційного використання (здавання в найм) складає 2,5.

З урахуванням вищевказаних нормативних документів, з урахуванням ст. 102 ПКУ, розрахунок земельного податку по рокам склав: 2016 рік - 2 655,81 грн. (363,68*1,433*3,19*2,5*63,9*1%); 2017 рік - 2 815,16 грн. (363,68*1,433*1,06* 3,19*2,5*63,9*1%); 2018 рік (з 01.01.2018 по 04.07.2018) - 1 426,86 грн. (363,68*1,433*1,06* 3,19*2,5*63,9*1%/365*185днів).

Перевіркою правильності нарахування земельного податку за період 01.01.2016 по 07.04.2019 встановлено заниження плати за землю на загальну суму 6 897,83 грн., в тому числі за: 2016 рік - 2 655,81 грн., 2017 рік - 2 815,16 грн., 2018 рік - 1 426,86 грн. та неподання позивачем до органів ДФС податкових декларацій з плати за землю за 2016, 2017, 2018 роки.

Зазначене, як вказував відповідач, свідчить про порушення позивачем п. 287.1. п. 287,8 ст. 287 та п.286.2 ст. 286 Податкового кодексу України.

У свою чергу, позивач вказував, що нарахування земельного податку відповідачем було здійснено без урахування відомостей та інформації з ДЗК про нормативну грошову оцінку землі.

Крім того, позивач зазначав, що він не має статусу землевласника/ землекористувача, набутого в прядку, передбаченому ЗК України, а нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 Мудрого, будинок АДРЕСА_4 є жилою чотирьохповерховою будівлею з адміністративними приміщеннями, в якій знаходяться жилі та нежитлові приміщення, що належать фізичним та юридичним особам, у свою чергу, контролюючим органом не було застосовано пропорційність при визначенні зобов`язань щодо кожного з власників.

Позивач посилався на Узагальнюючу податкову консультацію щодо сплати земельного податку власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці права на яку у такої особи не оформлені, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 602 від 06.07.2018 р., відповідно до статті 269 ПК України платниками земельного податку є (а) власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та (б) землекористувачі. Об`єктом оподаткування земельним податком згідно з положеннями статті 270 Податкового кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та (в) земельні частки (паї), які перебувають у власності. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 ПК України).

Відтак, на думку позивача, особу, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні ст. 269 Податкового кодексу України до моменту виникнення відповідних прав такої особи цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку визначеному законом. До такого моменту зазначена особа відповідно до вимог ПК України, не повинна сплачувати земельний податок.

Посилаючись на вищевикладене, представник позивача підкреслив, що стосується особи, яка володіє нерухомим майном у багатоквартирному будинку, права на земельну ділянку під багатоквартирним будинком та прибудинкову територію виникають у всіх співвласників (власників житлових та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку) з моменту державної реєстрації таких прав на земельну ділянку під цим багатоквартирним будинком та відповідну прибудинкову територію у Державному земельному кадастрі у порядку, визначеному законом. Тому, безпосереднім платником земельного податку в цьому випадку буде виступати особа, щодо якої здійснено державну реєстрацію прав на земельну ділянку підбагатоквартирним будинком з урахуванням прибудинкової території (установа або організація, яка здійснює управління багатоквартирним будинком державної або комунальної власності; об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке є суб`єктом реєстрації відповідно до рішення співвласників), з моменту такої реєстрації прав особи на земельну ділянку.

Таким чином, як вбачається з наведеного, представник позивача вказував, що позивач не є платником земельного податку в розумінні ст. 269 Податкового кодексу України, а отже, не повинен сплачувати податок на землю та, відповідно, подавати декларації.

Згідно підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПК платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв). А в силу вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК об`єктами оподаткування є земельні ділянки, перебувають у власності або користуванні.

Таким чином, обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 ЗК України та статтею 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Зазначеними нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Згідно п. 287.1 ст. 287 ПКУ власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

При цьому, як встановлено пунктом 287.8 статті 287 ПК України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Тобто, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, сплата земельного податку здійснюється з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території.

За таких обставин, на думку суду, незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належним йому на праві власності нежитловим приміщенням у багатоквартирному житловому будинку, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України, обов`язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на таке нерухоме майно.

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом в постанові від 12 лютого 2019 року (справа №826/19438/16).

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Підсумовуючи наведене, суд вказує, що висновки перевірки відносно порушення позивачем п. 287.1. п. 287,8 ст. 287, п.286.2 ст. 286 Податкового кодексу України знайшли також своє підтвердження в ході розгляду справи.

Щодо порушень позивачем - п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, п. 6, п.п. 9.4 п. 9 П(С)БО 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованого в Мінюсті 19.01.2000 за № 27/4248, судом встановлено наступне.

03 січня 2017 року ТОВ Петропуш в особі директора ОСОБА_4 (Замовник) укладено договір про надання послуг б/№ з ФОП ОСОБА_2 (і.п.н. НОМЕР_2 ) (Виконавець).

Пунктом 1 вказаного договору визначено, що Виконавець зобов`язується на свій ризик своїми силами виконувати для Замовника наступні офісні послуги: отримання рахунків з комунальних служб на оплату комунальних послуг, одержування кореспонденції, підготовка та передача рахунків на оплату орендних послуг та компенсації комунальних послуг, підготовка та передача актів приймання-передачі послуг оренди та надання комунальних послуг, підготовка вихідної кореспонденції Замовника, фінансове планування, контроль витрат та виконувати інші офісні послуги в строки та на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник зобов`язується своєчасно прийняти та їх оплатити.

Згідно додаткової угоди від 18.01.2017 до договору про надання послуг від 03.01.2017 року, пункт 1 договору викладено у наступній редакції: Виконавець зобов`язується на свій ризик своїми силами виконувати для Замовника наступні офісні послуги: отримання рахунків з комунальних служб на оплату комунальних послуг, одержування кореспонденції, підготовка та передача рахунків на оплату орендних послуг та компенсації комунальних послуг, підготовка та передача актів приймання-передачі послуг оренди та надання комунальних послуг, підготовка вихідної кореспонденції Замовника, фінансове планування, контроль витрат та виконувати інші офісні послуги в строки та на умовах, передбачених Договором від 03.01.2017 та цією Додатковою угодою. Виконавець виконує роботи по упорядкування справ Замовника за 2016 рік і на виконання робіт, що відносяться до обов`язків директора і головного бухгалтера Замовника в 2017 році, до часу одужання директора ОСОБА_4 , які відповідають його видам діяльності .

Згідно пункту 3 договору вартість послуг становить: 43 500,0грн. без ПДВ.

Матеріали справи згідно вказаного договору місять наступні акти прийому-передачі наданих послуг на загальну суму 217 500 грн, без ПДВ, які також надавались до перевірки, а саме: №1 від 31.01.2017 на суму 43 500,00 грн., №2 від 28.02.2017 на суму 43 500,00 грн., №3 від 31.03.2017 на суму 43 500,00 грн., №4 від 30.04.2017 на суму 43 500,00 грн., №5 від 21.05.2017 на суму 43 500,00 грн.

Як вказував представник відповідача, зміст прийнятих робіт, який зазначено у вищенаведених актах є однотипним, акти не містять будь-якої деталізації наданих послуг.

Сторонами не заперечувалось, що в бухгалтерському обліку підприємства придбані послуги згідно актів виконаних робіт включено у 2017 році до складу адміністративних витрат та відображено наступною бухгалтерською проводкою: Дт 92 Кт 631 на загальну суму 217 500 грн.

За отримані послуги розрахунки з ФОП ОСОБА_2 проведено у 2018 році згідно наданої до перевірки банківської виписки за 27.03.2018 у сумі 217 500 грн.

Представник відповідача вказував, що п. 2.2.5 договору про надання послуг від 03.01.2017 передбачено ведення Виконавцем (тобто ФОП ОСОБА_2 ) обліку наданих послуг, проте до перевірки не надано документи, які б підтверджували даний факт.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ Петропуш у перевіряємому періоді отримувало дохід від надання в оренду власного нерухомого майна (дохід отримувався до моменту реалізації нерухомого майна, яке було продано згідно договору купівлі-продажу від 05.07.2018 року), отримання відшкодування комунальних послуг.

Контролюючий орган дійшов висновку, що Товариство власними силами отримувало рахунки з комунальних служб на оплату комунальних послуг, самостійно одержувало кореспонденцію, самостійно готувало та передавало рахунки на оплату орендних послуг та компенсації комунальних послуг, тобто товариство самостійно здійснювало господарську діяльність без залучення сторонніх організацій.

Представник відповідача вказував, що вищевказані послуги виконувались ФОП ОСОБА_5 А.В. всього по одному орендарю, якому надавалась вся площа приміщення. Починаючи з квітня 2016 року відповідно до договору від 01.04.2016 року №1 ТОВ ОСОБА_6 мало одного орендатора ТОВ фірма Б.А.Т (код за ЄДРПОУ 25609216). Строк оренди становить 2 (два) роки (одинадцять) місяців.

Крім того, представник відповідача відмічав, що у періодах, коли відбулось замовлення вищевказаних послуг, (січень - травень 2017року), дохід товариства від надання в оренду приміщень склав 24 000,00 грн. в місяць, а замовлена офісна послуга від ФОП ОСОБА_2 склала 43 500,00 грн. в місяць, тобто, сума витрат від офісних послуг ФОП ОСОБА_2 значно перевищує суму отриманих доходів від надання в оренду нежитлових приміщень.

Перевіркою було встановлено, що дохід ТОВ Петропуш за січень-травень 2017 року складав: січень 2017 року - 28 363,62 грн.; лютий 2017 року - 27 918,53 грн.; березень 2017 року - 24 000,00 грн.; квітень 2017 року - 29 039,05 грн.; травень 2017 року - 24 984,62 грн., натомість, загальна сума витрат становила: січень 2017 року - 50 901,05 грн. (85,5% - витрати отримані від ФОП ОСОБА_2 ); лютий 2017 року - 50 831,47 грн. (85,6% - витрати отримані від ФОП ОСОБА_2 ); березень 2017 року - 50 371,41 грн.; (86,4% - витрати отримані від ФОП ОСОБА_2 ); квітень 2017 року - 48 263,57 грн.; (90,1% - витрати отримані від ФОП ОСОБА_2 ); травень 2017 року - 46 589,44 грн.; (93,4% - витрати отримані від ФОП ОСОБА_2 ).

Таким чином, контролюючий орган вказував, що з урахуванням послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_2 розмір витрат підприємства перевищує загальну суму доходу за: січень 2017 року на 79,46% або в 1,8 рази; лютий 2017 року на 82,07 % або в 1,8 рази; березень 2017 року на 109,88% або в 2,1 рази; квітень 2017 року на 66,20%; або в 1,7 рази; травень 2017 року на 86,47% або в 1,9 рази, а з червня 2017 року загальна сума доходів перевищує суму витрат.

Посилаючись на наведене, контролюючий орган відмічав, що не вбачається можливим встановити економічну доцільність замовлення наведених вище послуг, їх економічну вигоду та економічний ефект, адже, товариство впродовж 2016 року, з червня - грудня 2017 року, у 2018 році самостійно виконувало такі ж самі роботи, які були замовлені та оплачені на користь ФОП ОСОБА_2 та які виконувались всього п`ять місяців: з січня по травень 2017 року.

Судом встановлено ОСОБА_2 (і.п.н. НОМЕР_2 ) був призначений на посаду директора з 15.06.2017 (на підставі протоколу від 14.06.2017 року №01/05 засідання позачергових зборів учасників ТОВ Петропуш , згідно наказу від 14.06.2017 року №1-ОК Про вступ на посаду директора ) по 31.07.2018 (на підставі протоколу від 31.07.2018 року №31/07 засідання позачергових зборів учасників ТОВ Петропуш , згідно наказу від 31.07.2018 №2-ОК Про звільнення , на підставі заяви).

Згідно поданих до ДФС податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) заробітна плата директора ОСОБА_2 у ІІІ- ІV кварталах 2017 року склала 4 000,00 грн. за місяць.

Згідно калькуляції до договору від 03.01.2017 року (із розрахунку на 1 місяць): встановлено перелік послуг, строк їх виконання та вартість, а саме: вартість загалом на суму 43500 грн. включає в себе отримання рахунків (дублікатів рахунків) з комунальних служб на оплату комунальних послуг та контроль за їх сплатою, строк виконання - по наданню, сума 2500.00 грн; підготовка та передача актів приймання-передачі послуг оренди, компенсації комунальних послуг та контроль за оплатою, строк виконання - 1.2 число місяця, сума 1000.00 грн; зняття показів з лічильника та подання звіту в АК «Харківобленерго» , строк виконання - 08-09, сума 500.00грн; підготовка та передача актів приймання-передачі компенсації комунальних послуг та контроль за оплатою, строк виконання - після одержання та сплати рахунків, сума 3 500.00 грн; упорядкування справ за 2016 рік, строк виконання -1 місяць, сума 23 395.00грн; фінансове планування та контроль витрат, ведення управлінського обліку, строк виконання постійно, сума 3 500.00 грн; збір, опрацювання документів за поточний місяць 2017 року, строк виконання - постійно, сума 2 000.00 грн; підготовка до здачі звітності за попередній місяць , контроль за сплатою податків, строк виконання - до 20 числа місяця, сума 1 000.00 грн; підготовка до подання бухгалтерської, податкової та фінансової звітності за поточний квартал, строк виконання - постійно, сума 1 000.00 грн; підготовка та укладення господарських та інших договорів, строк виконання - за необхідністю, сума -1 000.00 грн; підготовка та отримання кореспонденції, строк виконання- постійно, сума 600.00 грн; канцелярські витрати, строк виконання - постійно, сума 200.00 грн; компенсація витрат на проїзд, строк виконання - постійно, сума 630.00 грн; компенсація використання власної оргтехніки, строк виконання - постійно, сума 500.00 грн; Єдиний податок, строк виконання - постійно, сума 2 175.00 грн.

В ході проведення перевірки позивачу було надано запит про надання документів по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2 .

До перевірки не було надано довіреності, за якими ФОП ОСОБА_2 отримував рахунки на оплату комунальних послуг, кореспонденції.

Поряд з цим, до перевірки не надано будь яких звітів, первинних документів що підтверджують виконання саме цих послуг що зазначені в калькуляції, незрозуміло та неможливо визначити зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, тощо.

Представник відповідача зазначав, що відповідно до п. 3.1 договору про надання послуг від 03.01.2017 вартість послуг встановлюється щомісячна, а надана з актом наданих послуг калькуляція, жодним чином, не підтверджує факт виконання послуг, які в ній вказані, договір не містить специфікації, яка б розкривала суть домовленості між сторонами за ціну, визначену в договорі, крім того акти виконаних робіт не містять конкретизації наданих послуг, одиницю виміру, якими керувався ФОП при визначенні вартості таких послуг (відсутня ціна за годину або ціна за виконаний обсяг роботи).

До перевірки не надано документального підтвердження укладання господарських та інших договорів, доказів понесених витрат на проїзд (чеків, записів, обліку поїздок), витрати на канцелярські прилади (необхідність їх придбання, чеки для підтвердження їх придбання саме в цей період виконання договору та за таку суму ) за допомогою ФОП ОСОБА_2 .

Крім того, у контролюючого органу були наявні сумніви у чому полягає підготовка та отримання ФОП ОСОБА_2 кореспонденції, яким чином здійснювався для яких цілей проводилось фінансове планування та контроль витрат, ведення управлінського обліку, оскільки в перевіряємому періоді підприємство займалося лише наданням в оренду нежитлових приміщень орендарю, з яким договір оренди був укладений ще в квітні 2016 року та строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, водночас згідно даних бухгалтерського обліку встановлено, що протягом січня-травня 2017 року підприємство фактично працювало собі в збиток за рахунок придбаних послуг у ФОП ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що в ході проведення перевірки було складено та надіслано запити на адресу КП Харківводоканал , ПАТ Харківобленерго , КП Харківські теплові мережі , КП Жилкомсервіс щодо надання інформації хто саме отримував рахунки (дублікати рахунків) на оплату комунальних послуг, хто знімав показання з лічильника та подавав звіт до комунальних служб.

Крім того, контролюючим органом з мережі Інтернет та web-сайтів здійснено аналіз ринкових цін вартості послуг по веденню бухгалтерського обліку та встановлено, що ринкові ціни є значно нижчими ніж ті, які передбачені договором про надання послуг від 03.01.2017 року, укладеним з ФОП ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції .

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (валових витрат) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод. Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Відповідно до п. 6 П(С)БО 16 Витрати , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до п.п. 9.4 п. 9 П(С)БО 16 Витрати , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результату - інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

При цьому активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому (п. 3 П(С)БО 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затверджений наказом Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013 року).

Водночас за відсутності факту придбання послуг або в разі якщо придбані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Підприємство не погодилось з висновками акту в частині завищення витрат за 2017 рік за рахунок включення до їх складу офісних послуг у сумі 217 500,00 грн. отриманих від ФОП ОСОБА_2 .

Представник позивача вказував, що контролюючим органом не надано оцінки, викладеної в протоколах позачергових зборів учасників товариства від 11.01.2017 №16/01, від 16.01.2017 №17/01, від 30.06.2017 №16/06 відносно того, що було прийнято рішення про надання дозволу директору підприємства позивача ОСОБА_4 працювати на дому за факту погіршення стану здоров`я у 1 півріччя 2016 року та продовжено на 2 пірвріччя 2016 року, а в подальшому, було прийнято рішення щодо доцільності укладення договору із сторонньою організацією на виконання робіт щодо упорядкування справ за 2016 рік і на виконання робіт, що відносяться до обов`язків директора і головного бухгалтера підприємства в 2017 році до часу одужання ОСОБА_4 , яка хворіє на онкологічне захворювання. Одночасно, вирішено встановити граничну оплату та внести відповідні зміни укладення додаткової угоди до договору про надання послуг від 03.01.2017 року.

Суть незгоди з висновками перевірки про порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, п. 6, п.п. 9.4 п. 9 П(С)БО 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованого в Мінюсті 19.01.2000 за № 27/4248, позивачем зводиться саме до цього .

Тобто, на думку позивача, вказані обставини у повній мірі висвітлюють наявність економічного обґрунтування укладеної угоди з ФОП ОСОБА_2 .

Крім того, представник позивача вказував, що контролюючим органом реальність вказаного правочину не ставилась під сумнів, а твердження про самостійне виконання позивачем послуг, з приводу яких укладено спірний правочин ФОП ОСОБА_2 спростовується наявністю договору з ТОВ "Рубікон СВ" про надання інформаційних послуг".

Разом з тим, вказані посилання позивача суд відхиляє, з огляду на те, що прийняття до уваги протоколів позачергових зборів учасників товариства від 11.01.2017 №16/01, від 16.01.2017 №17/01, від 30.06.2017 №16/06 жодним чином не впливає на обставини, що встановлені перевіркою.

В ході розгляду справи встановлено, що позивачем до перевірки не надано документів щодо обсягу наданих ФОП ОСОБА_2 послуг, не надано будь яких звітів, первинних документів що підтверджують виконання саме тих послуг, що зазначені в калькуляції, незрозуміло та неможливо визначити зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, тощо, надана до матеріалів справи калькуляція калькуляція, жодним чином, не підтверджує факт виконання послуг, які в ній вказані, договір не містить специфікації, яка б розкривала суть домовленості між сторонами за ціну, визначену в договорі, крім того акти виконаних робіт не містять конкретизації наданих послуг, одиницю виміру, якими керувався ФОП при визначенні вартості таких послуг (відсутня ціна за годину або ціна за виконаний обсяг роботи).

Позовною стороною відповідних обґрунтувань з даного приводу не надано.

Крім того, до перевірки не надано документального підтвердження укладання господарських та інших договорів, доказів понесених витрат на проїзд (чеків, записів, обліку поїздок), витрати на канцелярські прилади (необхідність їх придбання, чеки для підтвердження їх придбання саме в цей період виконання договору та за таку суму) за допомогою ФОП ОСОБА_2 .

Відповідно до частини першої пункту 85.2 статті 85 ПК платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи ( п. 44.7 ст. 44 ПК України).

Оскільки позивач не надав вищевказаних документів контролюючому органу у строк, визначений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК, у контролюючого органу були законні підстави на використання наявної у нього податкової інформації при прийнятті спірних ППР.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом в постанові від 06 серпня 2019 року ( справа №160/8441/18), яку судом було враховано на виконання приписів ч.5 ст. 242 КАС України.

Крім того, щодо необхідності укладання угоди з ФОП ОСОБА_2 через онкологічне захворювання ОСОБА_4 , представником позивача не наведено жодних мотивів щодо визначеної вартості послуг, які є значно вищими за ринкові, в контексті з тим, що у відповідний період доходи підприємства були значно нижчими та періоду укладання такої угоди лише на 5 місяців, у поєднанні з обставинами, які визначені в протоколах позачергових зборів учасників товариства від 11.01.2017 №16/01, від 16.01.2017 №17/01, від 30.06.2017 №16/06.

Крім того, зі змісту заперечень на акт перевірки позивачем зазначено, що ОСОБА_4 до червня 2017 року за сумісництвом виконувала обов`язки директора та головного бухгалтера на чотирьох підприємствах (ТОВ Петропуш , ТОВ Тобольський кадуцей , ТОВ Морозний двір , ТОВ АТП ім. Пилипича ).

Тобто, мало місце здійснення парально діяльності на декількох підприємствах ОСОБА_4 у період її тривалого тяжкого онкологічного захворювання, на підтвердження якого представником позивача надано до суду медичну документацію.

Водночас, позивачем не надано доказів необхідності укладення аналогічних правочинів як той, що був укладений ТОВ Петропуш з ФОП ОСОБА_2 , на інших підприємствах - ТОВ Тобольський кадуцей , ТОВ Морозний двір , ТОВ АТП ім. Пилипича .

Таким чином, реальність угоди між ТОВ Петропуш з ФОП ОСОБА_2 в ході розгляду справи не знайшла свого підтвердження, що у повній мірі свідчить на користь висновків про порушення позивачем п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, п. 6, п.п. 9.4 п. 9 П(С)БО 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованого в Мінюсті 19.01.2000 за № 27/4248.

Факт того, що зазначені питання не встановлювались перевіркою не спростовують відповідних висновків суду та обумовлені тим, що предмет перевірки не стосувався правильності обліку, нарахування та сплати ПДВ.

Щодо порушень п.п б п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України , підприємство позивача не погодилось з висновками акту в частині невключення до розрахунків за формою №1-ДФ за 3 квартал 2016 року, за 1 квартал та 3 квартал 2017 року даних про виплачені доходи фізичним особам підприємцям за ознакою 157 .

Перевіркою встановлено, що позивачем не повідомлено податкову інспекцію про доходи отримані фізичними особами підприємцями, а саме: за 3 квартал 2016р. про доходи, отримані ФОП ОСОБА_7 (податковий номер НОМЕР_3 ) в сумі 500,00 грн. за супровід згідно рахунку №СЗ54140 від 12.07.2016р., за 1 квартал 2017р. про доходи отримані ФОП ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_2 ) в сумі 217500,00 грн. по платіжному дорученні №38 від 27.03.2018р. плата заборгованості згідно договору б/н від 03.01.2017р., за 3 квартал 2017 р. про доходи отримані ФОП ОСОБА_8 (податковий номер НОМЕР_4 ) в сумі 1604,04 грн. за мікрохвильову піч Samsung по платіжному дорученню №45 від 10.07.2017 згідно рахунку №SMT00050849 від 10.07.2017р., про доходи отримані ФОП ОСОБА_9 (податковий номер НОМЕР_5 ) в сумі 621,00 грн. за електрочайник по платіжному дорученню №44 від 10.07.2017р. згідно рахунку №64363 від 10.07.2017р.

Позивач вказував, що у нього відсутній обов`язок щодо включення до розрахунків за формою №1-ДФ за 3 квартал 2016 року, за 1 квартал та 3 квартал 2017 року даних про виплачені доходи фізичним особам підприємцям ( ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 ) за ознакою 157 що випливає з того, що форма податкового розрахунку № 1-ДФ нормативно не містить в собі напису "Працювало з ФОП".

Під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності ( п.177.8 ст. 177 ПК України).

Згідно п.177.6 ст.177 ПК України, у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

Відповідно до п.п. "б" п. 176.2 ст.176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку затверджено Наказом Міністерства фінансів України від13.01.2015 № 4 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 р. за № 111/26556).

Пунктом 1.3 вказаного порядку унормовано, що дія цього Порядку поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів - юридичних осіб, інвесторів (операторів) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, а також військовий збір, передбачений пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу.

Отже, у разі нарахування (виплати) доходів податковий агент зобов`язаний відобразити в податковому розрахунку такі виплачені доходи на користь всіх платників податків, в тому числі виплачені на користь самозайнятих осіб (фізичних осіб - підприємців та осіб, що провадять незалежну професійну діяльність).

Згідно з Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку, дохід, виплачений самозайнятій особі, відображається у податковому розрахунку за ф. 1ДФ за ознакою доходу "157".

Досліджуючи звіти форми 1 ДФ, які містяться у справі, судом встановлено: за 3 квартал 2016 року невідображення вищевказаних доходів, отриманих ФОП ОСОБА_7 , у звіті за 1 квартал 2017 року відсутня інформація про доходи отримані ФОП ОСОБА_2 , у звіті за 3 квартал 2017 року - про доходи, отримані ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 .

Таким чином, висновки перевірки про порушення позивачем п.п «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України в повній мірі підтверджено судовим розглядом.

За приписами ч. 1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи відповідачем доведено наявність всіх податкових правопорушень, виявлених перевіркою, що, у свою чергу, свідчить про законність та обґрунтованість спірних податкових повідомлень - рішень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРОПУШ" (вул. Ярослава Мудрого, буд. 36, офіс 3,м. Харків,61024, код ЄДРПОУ 39658951 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ39599198) про скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 20 вересня 2019 року.

Суддя Заічко О.В.